"Молодість"

Стрічка «Остання сім’я»  про польського художника-сюрреаліста режисера Яна Матушинського взяла Гран-прі фестивалю. 

http://molodist.kiev.ua/ua/gallery

Кращим фільмом Національного конкурсу визнали короткометражну картину «Кров’янка» Аркадія Непиталюка.

Головний приз «Молодість – дітям» отримав фільм Лоли Дуайон «Мандрівка Фанні».

Призер студентського конкурсу біографічний фільм «Жінка та авто».

А переможець SunnyBunny – «Тхеквондо». 

В рамках програми «Українські прем’єри» на «Молодості» представили дві документальні українські стрічки. «Мустафа» про лідера кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва. «Лобановський назавжди» – фільм-історія кар’єри найуспішнішого тренера київського «Динамо» Валерія Лобановського. Картина містить коментарі та спогади людей, особисто знайомих з легендою. 

Глядачі зможуть насолодитися фільмом у кінотеатрах України з 1 грудня.

Першу частину документальної трилогії Леоніда Парфьонова «Русские Евреи» презентували в кінотеатрі «Київ» в рамках кінофестивалю «Молодість». Картина викликала великий резонанс і після перегляду послідувало активно обговорення. Парфьонов на брифінгу зазначив, що фільм складається з трьох частин: перша частина закладає основу і охоплює час до 1917 року, друга серія буду зачіпати події 1918-1948 років та третя – з 1948 року.

Представник «нової румунської хвилі», режисер скандальної картини «4 місяця 3 тижня 2 дні», володар Золотої пальмової гілки – Крістіан Мунджю представив свою нову стрічку «Бакалаврат» (або «Випускний»), яка вже встигла отримати приз за найкращу режисерську роботу на Каннському кінофестивалі. Фільм гостросоціальний та торкається теми «батьки та діти». 

 (Кадр з фільмау «Бакалаврат»)

Ще одна гучна прем’єра на «Молодості» – «Народження нації» проте не Гріффіта, а Нейта Паркера.  Картина має не тільки фестивальний потенціал («Народження нації» вже отримав головний приз журі на кінофестивалі «Санденс»), а й можливість номінації на Оскар, проте скандал довкола режисера та сценариста фільму, а саме давнє обвинувачення в зґвалтуванні дівчини, викликало невдоволення в публіці, що може задавати картині номінуватися на премію «Оскар».  

«Сюжет на тлі довоєнного Півдня розгортається навколо Нета Тернера, письменного раба і проповідника, власник якого – Семюель Тернер – переживає фінансову скруту та приймає пропозицію використовувати проповіді Нета, щоб вгамувати непокірних рабів».

Новачок цьогорічної Молодості програма «Жахи Молодості» представила картину «Відьма» (нагороду за режисерські роботу на фестивалі «Санденс»), основану на фольклорі та міфології. Фільм перш за все приваблює відсутністю «штампів», властивих жанру жахів, але саме цим відрізняється від інших і зацікавлює глядача з перших секунд.

Стрічка «Гравець» - представник «Литовського фокусу» - розповідає історію життя лікаря швидкої допомоги, який виражає свій азарт дивним методом – ставить ставки на життя хворих. Протягом усього фільму глядачі задаються питанням – як такі абсолютно різні начала можуть поєднуватись в душі однієї людини? Ситуація ускладнюється неочікуваною появою нового кохання. Звичайно, жінку насторожила жорстока азартність головного героя, і , не стерпівши, вона покинула його. Тож після усього пережитого, який вибір зробить головний герой, якою стежкою піде? Глядачі «Молодості» мали змогу дізнатися, а також поспілкуватися з режисером картини Ігнасом Іонінасом, який особисто представив картину українській публіці. 

Фільмом-закриттям стала остання робота Анджея Вайди «Післяобрази» (Нагадаємо, що видатний режисер помер 9 жовтня від хвороби). Поняття «післяобрази» відіграють важливу роль в творчості художника Владислава Стжеміньського про якого і йдеться в картині. 

«Молодість 46» пройшла вдало. Генеральний директор КМКФ Молодість у кінощоденниках (http://molodist.kiev.ua/ua/news/118) коментує: «Наші постійні глядачі і критики, що відвідували фестиваль, сказали, що цього року була найсильніша програма …проте є куди зростати фестивалю і сподіваюсь, що 47-ма «Молодість» буде ще краще».

Олександра Орлова

Марина Порошенко отримала відзнаку Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття»

12 листопада 2016 року в Національній опері України дружина Президента України, Голова Благодійного Фонду Порошенка Марина Порошенко отримала відзнаку Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» у категорії «Знакова постать». 

Про це заявила президент Міжнародної громадської організації "Жінка ІІІ тисячоліття" Лідія Лісімова.

Цією премією нагороджують жінок, котрі проявили себе в професійних досягненнях, громадських або благодійних справах.

Статуетку, розроблену скульптором Володимиром Шолудьком, пані Марині вручив голова Вищої Представницької ради Премії, композитор, народний артист України Олександр Злотник.

За словами організаторів, Марина Порошенко удостоєна цієї нагороди як відома громадська діячка, що представляє Україну на міжнародній арені в питаннях гуманітарної та соціальної діяльності, а також ініціатор та ідейний натхненник проекту, спрямованого  на  соціалізацію дітей з інвалідністю та створення для них доступного освітнього середовища.

Дружина Президента підкреслила, що уся її робота та робота її команди спрямована на покращення життя дітей України, зокрема дітей з інвалідністю. Марина Порошенко зауважила, що цю нагороду вона присвячує всім українським жінкам – матерям і берегиням. «Я дякую їм за повсякденну нелегку працю на благо української сім’ї, українського суспільства й усієї Української держави», - сказала вона.

Цього року організатори премії відзначили 41 жінку. Усі вони представниці різних регіонів України,  різноманітних професій, об’єднані прагненням реалізувати себе у доброчинних справах та волонтерстві. Серед них – народна артистка України Вікторія Лукьянець, паралімпійська чемпіонка-2016 Єлизавета Мерешко, телеведуча та громадський діяч Соломія Вітвицька, телеведуча та срібна призерка ІІ Чемпіонату світу з паракарате-2016 Уляна Пчолкіна та інші. Номінантки отримали нагороди у чотирьох категоріях «Знакова постать», «Рейтинг», «Перспектива» та «Надія України».

Церемонія нагородження Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» проходить вдев’яте. За цей час були премію отримали  близько 300 знакових для України жінок: Ада Роговцева, Катерина Амосова, Оксана Забужко, Руслана Лижичко, Ніна Матвієнко, Наталя та Ольга Сумські, Оксана Байрак, Анна Безсонова, Лілія Подкопаєва, Алла Мазур, Соня Кошкіна, Юлія Литвиненко та багато інших.

У програмі церемонії були:

Народна артистка України Вікторія Лук'янець,

балет "Форсайт" соліст Олександр Лещенко,

заслужений артист  України   Олег Шак,

заслужена артистка  України  Тетяна Піскарьова,

колектив 'Tenors BEL'CANTO",

Володимир Трач,

Назар Хасан,

Василь Бондарчук та Катя Веласкес.

Ведучі церемонії: народні артисти України Олексій Богданович і Василь Ілащук.

Леонід Коваленко

журнал "Імена" для "Української молоді"

Нове позиціонування «ЕLDORADO»: новий брендінг, нові сервіси

Один із найбільших українських рітейлерів побутової техніки та електроніки «Ельдорадо», який багато років успішно працює на ринку, запроваджує новий рівень обслуговування. Найвищі стандарти сервісу обслуговування є основою концепції нової стратегії позиціонування бренду як надійного експерта в техніці. «Ельдорадо» залишає набуту за багато років цінність бренду - найвигідніша ціна - та будує нову сильну цінність - сервіс на всі випадки життя.

Ринок електроніки та побутової техніки з вересня 2015 р. до вересня 2016 р. виріс на 40% у гривнях. Протягом року збільшився продаж білої техніки (у гривнях): пральні машини - на 47%, холодильники - на 43%, морозильні камери - на 45%. Продовжується зростання продажів смартфонів - на 54% за рік. Такі цифри показує дослідження «Темакс», що проводить компанія GfK.

Портрет покупця змінився - сьогодні його не задовольниш лише якісним товаром чи демократичними цінами, він потребує відмінного сервісу. Люди розуміють, що асортимент товарів та ціни практично всюди однакові - у рітейлерів, в Інтернеті та звичайному магазині. Такий висновок випливає з результатів низки ґрунтовних сегментаційних досліджень, які впродовж 2016 р. провела українська компанія «Ельдорадо». Зокрема, з'ясувалось, що 33% покупок техніки здійснюються через несправність старої техніки, 28% - з метою полегшити та покращити життя рідним і близьким, а 11% покупок пов'язано із життєвими змінами (переїзд, нова робота, народження дітей тощо). Очікування покупців - це якісний сервіс та турбота до, під час та після покупки, існує багато сценаріїв покупок: купують в магазині 30%, купують в магазині і замовляють доставку 5%, купують в Інтернеті з доставкою 17%, купують в Інтернеті і забирають самостійно в магазині 19%. Найпопулярніші групи товарів, як в Інтернеті, так і в магазині - мобільні телефони, аксесуари для комп'ютера та техніка/прилади для кухні. 73% покупців або мають власні, або беруть у знайомих карти лояльності магазинів-продавців електроніки.

Результати дослідження стали поштовхом для розробки та запровадження нової стратегії позиціонування бренду «Ельдорадо» як надійного експерта в техніці. Оновлення бренду ознаменувалося запуском нових сервісів та послуг. На сьогодні компанія «Ельдорадо» успішно запустила дві нові послуги в усіх магазинах мережі у Києві та Київській області:

1. Легкий обмін та повернення.

Суть сервісу: якщо товар, куплений в «Ельдорадо», не підійшов чи покупець передумав ним користуватись, то його можна повернути або обміняти на інший у будь-якому магазині мережі. Для цього не обов'язково мати паспорт та чек. Така послуга доступна членам клубу «Ельдорадо», які можуть обміняти товар протягом 90 днів з моменту покупки.

2. Обмінна гарантія.

Суть сервісу: якщо з купленим в «Ельдорадо» товаром трапився гарантійний випадок, покупець може повернути товар у будь-якому магазині мережі і, при бажанні, не очікувати на ремонт техніки, а отримати нову.

Спеціалісти «Ельдорадо» продовжують розробляти нові сервіси та планують запровадити щонайменше 6 оновлених сервісів найближчим часом.

Крім того, компанія здійснила значне вдосконалення своїх стандартних сервісів:

Ріск-uр - значно розширено асортимент та пришвидшено доставку Гарантія низької ціни - «знайдете товар дешевше - повернемо 200% різниці» Знижка за старий товар (trade-іп) - «приймаємо старий товар і надаємо знижку на покупку нового»

Релонч нового сайту.

Сергій Цибульський, генеральний директор мережі «Ельдорадо»: «Експерти «Ельдорадо» розробили широку сервісну програму для підтримки своїх покупців; вивчаючи їхні потреби. Ми провели ряд глибоких досліджень> результати яких стали нашим вказівником на шляху подальшого розвитку. Аби зберегти лідируючі позиції на українському ринку, потрібно надавати сервіс, що перевершить очікування покупців. Зберігаючи найнижчі ціни для наших покупців, ми віримо; що такі нововведення у сфері обслуговування в магазинах мережі «Ельдорадо» гідно оцінять українські споживачі. Обрана стратегія допоможе «Ельдорадо» втримати існуючих покупців та залучити нових».

Мережа магазинів електроніки та побутової техніки «Ельдорадо» представляє нову стратегію позиціонування бренду, базовану на сервісі обслуговування покупців. Частиною нового підходу став слоган «Найнижча ціна зараз. Сервіс назавжди», що відображає напрямок розвитку компанії: «Ельдорадо» підвищує стандарти обслуговування споживачів, залишаючись на території низьких цін. «Ельдорадо» змінюється і візуально. Новий логотип складається з 2-х модулів: статичного та динамічного. У статичній частині розміщено назву - ELDORADO, що означає міжнародний рівень сервісу та мультиформатність магазину. Другий модуль - динамічний - демонструє різні додаткові можливості та сервіси, що їх пропонує «Ельдорадо» - мультиканальність, відкритість та різні сервіси.

Довідка про компанію «Ельдорадо»

«Ельдорадо»-українська мережа магазинів електроніки та побутової техніки, заснована багато років тому.

Новий етап розвитку починається в 2013 році після злиття з мережею «Технополіс» - з того часу «Ельдорадо» стає роздрібною мережею електроніки і побутової техніки - однією з найбільших за товарообігом в Україні.

На сьогодні мережа «Ельдорадо» налічує 127 магазинів в більш ніж 60 містах по всій Україні, які пропонують чудовий вибір з 28 000 моделей сучасної персональної техніки Samsung, Nokia, НТС, LG, Sоnу, Philips, Аsus та інших провідних виробників.

Леонід Коваленко

журнал "Імена" для "Української молоді"

Трампа оточують проросійські «голуби» і проукраїнські «яструби», – експерт

Як повідомляє zik.ua , новообраного президента США Дональда Трампа оточують і проросійські «голуби» на кшталт генерала Майкла Флинна (Michael Flynn), і «яструби» у питанні нацбезпеки, які підтримують надання летальної зброї Україні, як-от Ньют Ґинґрич і сенатор Джефф Сешнз (Newt Gingrich, Jeff Sessions).

Про це на своїй сторінці у Фейсбук повідомив старший науковий співробітник Атлантичної ради Адріан Каратницький.

Хоча Трамп підтримує значне нарощування військового потенціалу США, його недосвідченість у зовнішній політиці і його хаотичні погляди на національну безпеку, радше за все, спочатку створять непевність, перед тим як усе стабілізується. Спочатку, найімовірніше, Трамп шукатиме примирення з Росією. У той же час він, імовірно, встановить чіткі прапорці як межі для путінського авантюризму на світовій арені.

Якщо Путін зайде за них, Трамп, радше за все, відреагує як яструб, а не як голуб.

Довідка. 

Дональд Трамп: біографія, особисте життя, перші кроки в бізнесі

Фред Трамп, батько майбутнього мільярдера, був сином німецьких емігрантів і вже до 25 років мав в Нью-Йорку власну будівельну компанію. У 1930 році він познайомився з 18-річною шотландкою Мері Маклауд, з якої обвінчався через шість років.

Дональд став четвертою дитиною в сім'ї. У дитинстві хлопчика вважали нестерпною дитиною - з ним не могли впоратися ані вчителі в школі, ні батьки.

В результаті 13-річного бешкетника відправили до військової академії.

Дивно, але армійська дисципліна зробила свою справу - Дональд став старанно займатися, показав зразкову поведінку і прекрасні успіхи в спорті.

Після військової академії Дональд Трамп вирішує піти по стопах батька і отримує ступінь бакалавра економічних наук. Будівництво, якому присвятив своє життя Фред Трамп, серйозно зацікавило молоду людину.

Уже перший будівельний проект Дональда Трампа зі зведення житлового комплексу в штаті Огайо приносить компанії подвійний дохід - 6 мільйонів доларів чистого прибутку.

Важливим роком в кар'єрі Трампа став 1974: Бізнесмен зумів викупити готель Commodore і звести на його місці розкішний готельний комплекс. Незабаром весь Манхеттен змінив свій вигляд завдяки новобудовам Трампа.

До початку 90-х статок Дональда Трампа оцінювалося в 1 мільярд доларів. Йому належала мережа готелів і казино, хмарочоси, авіакомпанія, футбольна команда, конкурси краси «Міс Америка» і «Міс Всесвіт», а також величезна кількість дрібних фірм. Трамп почав втрачати контроль над бізнесом, що розрісся і над його компанією замаячила перспектива банкрутства.

Завдяки своїй завзятості, Трамп зміг вибратися з боргової ями, покривши більшу частину заборгованостей доходами від ігрового бізнесу.

Після чергової економічної кризи 2008 року Трамп вирішує покинути Раду директорів своєї компанії. В цьому ж році мільярдер випускає книгу «Трамп ніколи не здається. Як я перетворив мої найбільші проблеми в успіх ». У книзі він ділиться секретами свого успішного бізнесу, які зводиться до позитивного настрою, наполегливій праці та сміливості у прийнятті рішень.

Особисте життя мільярдера - дружини і діти Дональда Трампа

Першою дружиною Дональда Трампа стала в 1977 році чеська фотомодель Івана Зельнічкова. У цьому шлюбі народилося троє дітей, проте в 1992 році, через 15 років подружжя розлучилося.

Трамп недовго залишався в статусі холостяка: вже в наступному році він одружився на американській актрисі Марлі Енн Мейплз, яка народила бізнесмену дочку. Цей шлюб протримався всього шість років.

Дональд Трамп в одній з телепрограм якось зазначив, що його дружинам важко змагатися з його роботою:

Я тільки знаю, що їм (дружинам) було дуже важко змагатися з тим, що я люблю. Я дійсно люблю те, що роблю

На початку 2005 року Трамп одружився на фотомоделі з Словенії Мелані Кнаусс. 34-річна жінка не раз сяяла на сторінках популярних глянців, іноді в досить відвертих фотосесіях.

Третє весілля Трампа потрапило в список найдорожчих церемоній - його бюджет склав 45 мільйонів доларів.

У 2006 році у подружжя народився син, що став для мільярдера п'ятою дитиною.

Джефферсон Борегар «Джефф» Сешнс III (англ. Jefferson Beauregard «Jeff» Sessions III; нар. 24 грудня 1946, Сельма, Алабама) — американський політик, молодший сенатор Сполучених Штатів від штату Алабама. Вперше був обраний у 1996 році, Сешнс є членом Республіканської партії.

У 2007 р. за рейтингом National Journal Сешнс увійшов до п'ятірки найбільш консервативних сенаторів.

У 1969 р. Сешнс закінчив Huntingdon College в Монтґомері, штат Алабама, а у 1973 році — юридичний факультет Університету Алабами. У тому ж році він почав свою кар'єру як адвокат у Расселлвілл. Він переїхав у 1977 році до Мобіла. Він був федеральним прокурором (1981–1993) і генеральним прокурором штату (1994–1996).

Нью́тон Лі́рой «Ньют» Гі́нгріч (англ. Newton Leroy "Newt" Gingrich; нар. 17 червня 1943, Гаррісберг, Пенсільванія) — американський політик. Спікер Палати Представників Конгресу США (1995–99). Кандидат на посаду президента США (2012).

Біографічні відомості

Ньютон Лірой Макфірсон народився у штаті Пенсильванія 17 червня 1943 року. Оскільки його матір'ю була неповнолітня жінка, після народження, його всиновив вітчим — військовик Збройних сил США і його прізвище змінили на Гінгріч. Разом із місцем служби вітчима Ньют часто переїжджав і жив у декількох штатах. Середню школу Ньют закінчив у місті Колумбус, штат Джорджія. Навчання продовжив в Університеті Еморі, пізніше отримав ступінь доктора філософії в Університеті Тулейн. У 1970-х роках працював викладачем історії і географії в Університеті Західної Джорджії. У цей період Гінгріч декілька разів балотувався до Палати представників США, однак був обраний лише у листопаді 1978 року. З 1989 по 1995 роки був лідером парламентської меншості.

У лавах Республіканської партії США Гінгріч був одним із співавторів республіканської ініціативи — т.зв. «Контракту з Америкою». Саме завдяки Гінгрічу, «Республіканська партія» добилася значних успіхів на виборах 1994 року, коли уперше за 40 років республіканці отримали більшість у Палаті представників. У наступному, 1995 році за внесок у перемогу республіканців, за версією журналу «Time», Ньют Гінгріч став «Людиною року».

Під головуванням Гінгріча республіканцям вдалося запровадити реформу системи соціального забезпечення, скоротити податки на приріст капіталу у 1997 році, а в 1998 році був прийнятий перший з 1969 року збалансований бюджет країни. Попри це, популярність Ньюта Гінгріча у конгресі з часом почала поступово зменшуватися, оскільки навколо нього постійно вирували різні скандали. У січні 1997 року комітет Палати представників з парламентської етики виніс йому догану, однак слухання справи Гінгріча у комітеті вдалося уникнути. 5 листопада 1998 року, після невтішних результатів для «Республіканської партії» на виборах у Конгрес 1998 року Ньют Гінгріч під тиском своїх колег-республіканців пішов у відставку.

Після відставки Гінгріч продовжував вести активне політичне життя, брав участь у громадських дискусіях з питань політики, працював політичним консультантом. З його ініціативи та під його головуванням було засновано декілька центрів політичного аналізу, у тому числі «Центр пошуку рішень для перемоги в майбутньому» та «Центр реформування системи охорони здоров'я».

Ньют Гінгріч є автором та співавтором більш ніж 23 книг. У травні 2011 року він оголосив про свій намір балотуватися на посаду Президента США від республіканської партії.

Значення сучасної української пісні і її розвиток

Протягом усього існування людства його незмінним супутником була, є й буде залишатися пісня. При цьому особливу увагу варто приділити українській сучасній пісні. Прослуховування музики або читання текстів музичних творів - це створення певного духовного настрою. Пісня - важлива складова виховання психокорегуючого впливу на людину та культурно- духовне виховання, апробоване протягом багатьох століть. Пісня була завжди «візитною карткою» української культури. Гарна пісня здатна чинити дива, спроможна створити справжнього патріота. Головний зміст мови пісні передається все-таки словами. Адже слово - це інформація, код, енергія .

Сьогодні сучасна українська пісня становить науковий інтерес як явище національної масової культури й актуальна як культурологічний феномен українського суспільства, як важливий елемент духовно-культурного життя українського соціуму.

Пісня як явище масової культури має свої особливості розвитку: вони зумовлені тими змінами, які відбуваються в естетичних запитах суспільства, мистецькому житті.

Пісня завжди займала важливе місце у духовно-культурному житті українського соціуму. Саме в пісенному мистецтві жила наша мова у час заборон і переслідувань. Музичне мистецтво має важливе значення у відродженні й актуалізації художніх цінностей, в інтеграції та культурному розвиткові українського суспільства. Сучасна українська пісня має велику популярність. Про це свідчать численні перемоги наших виконавців на вітчизняних і міжнародних конкурсах. 

Аналіз наукових праць, що стосуються питання масової культури, доводить, що естетичні ознаки масової культури мають аналогії і в музичному мистецтві, зокрема у пісні.

Нині основна ознака масової культури - масовість, що полягає у тенденції до спрощеності, стандартизації культурних форм вираження, примітивізації змісту. Це зумовлено комерційною сутністю та соціальними факторами. Тому, Т. Адорно вважав, що термін «масова культура» має синонім «індустрія культури», що безпосередньо пов'язано з економічним прибутком. Продукт масової культури не потребує для сприйняття ніяких інтелектуальних та емоційних зусиль, тому він є цілком адаптованим до потреб споживача.

Характерні риси штучного продукту масової культури виражає поняття та явище кітчу.

Але стверджувати те, що кітч не має абсолютно естетичних ознак, не можна, тому що він, маючи вагоме значення в просторі сучасної культури, є важливим джерелом естетичного досвіду людської свідомості.

Звичайно, кітч має також позитивну особливість: він володіє значною підривною силою, що зумовлена показовістю позитивного, він перетворює нематеріальне в матеріальне, неявне робить явним , опредмечує мрії і бажання людей. У сучасному світі кітч - медіатор бажань. Перетворюючи репрезентацію на дійство, в якому задіяний емоційний людський досвід, кітч робить бажане привабливим.

Вищевказані естетичні характеристики кітчу притаманні також і музичному світові.

Якщо говорити про український попсовий кітч, то він має наступні ознаки: інтелектуальний зміст тексту пісні має бути мінімальним, адже інтелект вбиває шлягер; музичний супровід тотожний текстові - танцювально- дискотечний; відеокліп - обов'язкова присутність атрибутів заможного життя. Цільова аудиторія цієї кітчевості або несмаку, юне покоління, яке ще не має імунітету до такої масовості.

Джон Леннон, який був і генієм, і циніком, свого часу бавився з критиками та слухачами, ховаючи усвідомлену маячню у свої тексти, аби подивитися, який це матиме ефект. Він отримував задоволення, спостерігаючи, як "дослідники" шукали у беззмістовних фразах потаємний смисл, якого там насправді не було. 

Українська пісня - романтична, щиросердечна, радісна, креативно- філософська і водночас невимушено легка. Вона народилася із лагідної маминої колискової і фольклорного колориту вічно живих традицій карпатського народу. Народилася для того, щоб жити вічно. Українці, направду - найспівочіша нація у світі, тому що вміють відчувати лірично, витончено і ніжно, тому що музика українця - це акорди його серця, це мелодія його незламного духу.

Немає у світовій історії прикладів розквіту самобутньої держави, де з національного було збережено лише пісню! Отож, розбудовуючи Україну, потрібно виходити з української національної ідеї, відроджувати український дух, українську мову. А пісня має виконати свою ключову, об'єднуючу, консолідуючу місію! І українська держава має робити державне замовлення на створення українських пісень і значно збільшувати таке замовлення.

Аліна Дергачова

Тетяна Бовкунна

Як збільшити кількість іноземців, які навчаються в Україні?

Українська освіта є частим предметом для експертної критики та для скарг щодо фінансування. Проте один аспект залишає можливість вважати, що поступ та покращення в українській освіті все ж спостерігаються. Цим показником є кількість іноземних студентів, які приїжджають здобувати вищу освіту в Україні.

Українські заклади все частіше потрапляють до закордонних рейтингів, що популяризує нашу освіту. Зокрема, до престижного міжнародного рейтингу Round University Ranking, який складається за даними однієї з найбільших інформаційно-аналітичних компаній світу Thomson Reuters, у 2016 році увійшло 7 українських закладів: Національний університет імені Тараса Шевченка, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Сумський державний університет, Київський політехнічний інститут, Київський національний економічний університет, Національний університет «Острозька академія», Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського. Цей рейтинг  оцінює ефективність навчальної та дослідницької діяльності, рівень інтернаціоналізації і фінансової стійкості вузів світу. До рейтингу входять більш як 3800 університетів з 70 країн світу, які є учасниками проекту Global Institutional Profiles.

Останнім часом іноземні країни такі як Польща, Чехія дуже активно запрошують українських студентів на навчання, розуміючи важливість інтелектуального капіталу для успішного розвитку економіки знань. Проте цікавим є дослідження цієї ситуації в українських реаліях, а саме: скільки іноземців навчається в українських університетах та чому вони вибрали саме нашу освіту.

Чому іноземці їдуть на навчання до України?

Однозначними перевагами українських закладів перед закордонними є відносно легкі умови вступу (при вступі оцінюється атестат/диплом з минулого місця навчання та проходиться співбесіда) та навчання. Враховуючи важливість закордонних студентів, виші та викладачі часто йдуть їм назустріч, спрощуючи для них навчання. Так само легко долаються і візові перешкоди: іноземці гарантовано отримують візу на навчання в Україні.

Крім того, вартість навчання та проживання в Україні значно нижча, ніж закордоном, що теж відіграє чималу роль під час вибору навчальних закладів.

Українські університети мають непогану репутацію в світі, яка збереглася ще з часів Радянського Союзу та щоденно підкріплюється новими науковими та практичними здобутками як студентів, так і викладачів, адже часто українці перемагають у престижних закордонних конкурсах, що і є свідченням якості нашої освіти. Зокрема, можна привести недавній приклад: студенти Національного університету «Києво-Могилянська академія» здобули перемогу в міжнародному змаганні Telders Moot Court Competition (один із трьох найпопулярніших конкурсів у вигляді судового процесу у світі). І це лише один приклад, а таких премог — безліч.

Крім того, перевагами є і можливість вивчити українську/російську мови, адже іноземець цілодобово знаходитиметься в мовному середовищі. А також  можливість познайомитися з українським побутом та реаліями і набути цінного досвіду проживання в іноземному співтоваристві.

Що вивчають закордонні студенти в Україні?

Можливість зрозуміти, студенти з яких країн навчаються в Україні, дають графіки розроблені  Українським державним центром міжнародної освіти.  Зокрема, найбільше студентів Україні «постачають» Туркменістан, Азербайджан, Індія, Нігерія, Грузія, Ірак, Китай.

Найбільше іноземних студентів навчається в Харкові (35%), Києві (23%), Одесі (11%), Івано-Франківську (3,85) та Вінниці (3,6%). А найменша кількість іноземних студентів — у Луцьку, лише 0,079%. З вузами ситуація виглядає наступним чином (денна форма навчання):

Трендовими галузями знань для іноземних студентів є охорона здоров’я (31%), економіка (24%), гуманітарні науки (5,3%), інженерія (4,1%), правознавство (3,8%), найменш привабливими є харчова та легка промисловості  — лише 0,24%.

З усіма перевагами та недоліками української освіти, чисельність іноземних студентів все ж зростає: у 2012-2013 рр. навчалося 53 664 студенти, а зараз — 63 172. Піковим навчальним роком був 2013-2014 — 69 969. Зниження кількості іноземних студентів експерти пов’язують, перш за все, з військовим конфліктом на сході України та активною російською пропагандою в інформаційному полі іноземних країн, що змушує студентів подаватися на навчання до вузів сусідніх Росії та Білорусі замість України.

Що принесуть Україні іноземні студенти?

Варто розібратися, чому залучення іноземних студентів — один з пріоритетів освітньої політики будь-якої держави. Перше, що спадає на думку, це те, що велика кількість іноземних студентів є показником престижності освіти та, свого роду, визнанням її якості на міжнародному рівні. Адже провідні закордонні вузи тому і є популярними, що в них надають якісну освіту, а диплом, отриманий в цьому вузі, значно підвищить шанси на отримання бажаної роботи. Тому велика кількість іноземних студентів може стати хорошим стимулом для покращення української освіти, підвищення рівня її відкритості, подолання корупції.

На додачу до престижу освітньої сфери, іноземні студенти є носіями інформації про Україну, після повернення на свою батьківщину. Адже вони безпосередньо контактують з усіма українськими установами та бачать реалії життя України на власні очі.

Ще один фактор важливості іноземних студентів має фінансовий характер і стосується плати за навчання. Як зазначає Ірина Гагаріна, уповноважений представник Українського державного центру міжнародної освіти, у 2014— 2015 навчальному році в Україні навчалося 63 172 іноземних студенти. Надходження в державний бюджет становили близько 150 млн дол. Додаткові витрати студентів на харчування-проживання становили ще близько 300 млн дол.

Як збільшити кількість іноземних студентів в наших університетах?

Незважаючи на те, що в українській освіті є над чим працювати, потенціал для залучення іноземних студентів однозначно присутній. Проте є ряд заходів, які варто втілити для покращення цієї ситуації. І мова не лише про фінансування, покращення кваліфікації викладачів, збільшення мобільності студентів — це ті аспекти, які варто покращувати загалом.

Насамперед, варто здійснювати активну промоцію української освіти, демонструвати її переваги та можливості під час різних конференцій та круглих столів. Університети повинні мати візуально привабливі сайти з усією необхідною інформацією для іноземців, які б містили не лише загальні дані, але й цікаві факти з щоденного життя навчальних закладів.

Крім того, варто також співпрацювати з іноземним ЗМІ щодо висвітлення важливих аспектів та здобутків української освіти.

Також університети мають бути «відкритими» для іноземців, тобто самі працівники, викладачі повинні бути готовими прийти на допомогу, пояснити незрозумілі моменти та полегшити адаптацію іноземців до нового середовища. GU

Підготувала Бовкунна Тетяна

ГОРИЗОНТ ПОДІЙ

В Мистецькому Арсеналі з 27 жовтня по 27 листопада 2016 р. - проект "Горизонт подій"

Тема проекту – складний і неоднозначний зв’язок між мистецтвом і реальністю в епоху передчуття кардинальних трансформацій.

Горизонт подій – поняття, запозичене з актуального наукового дискурсу. Уявна межа в просторі-часі, перетинаючи яку, світло потрапляє в своєрідну «пастку» чорної діри, вже ніколи звідти не повертаючись, є неймовірно потужним образом. Що саме відбувається за цим символічним кордоном? Це питання наразі знаходиться в епіцентрі наукових дискусій, адже, здається, що саме горизонт подій ставить перед людством найважливіші онтологічні питання – що є буття, матерія, життя, і що лежить за межами наших звичних уявлень про ці поняття.  Горизонт подій є метафорою сучасного стану людства, яке, вочевидь, підійшло до чергового символічного «горизонту».

Світ постійних змін, до якого ми, здавалося б, вже давно звикли, наразі набуває все химерніших обрисів, змушуючи нас переглядати вчорашній футорологічний оптимізм і віру у безмежність прогресу. Глобалізація та надшвидкий поступ науки і технологій супроводжуються безліччю реакційних феноменів, що буквально на наших очах набувають ознак епідемій. Що лежить за «горизонтом подій» сучасності? Чи зможе людство подолати виклики шокуючих змін? Чи впізнаємо ми, сьогоднішні, себе у пост-людині, яка вже зараз народжується у апокаліптичному коктейлі зі знання і невігластва?  На поріг чорної діри світло приносить із собою історію своєї подорожі простором-часом. Можливо, за цим порогом – портал до іншого Всесвіту? А можливо – горизонту подій і зовсім не існує, а натомість перед чорною дірою міститься так звана «стіна вогню» – firewall, в апокаліптичному полум’ї якої відбудеться тотальна і безнадійна анігіляція усього досвіду, що його мільйони років несло світло до безжалісної і холодної чорної діри? Так само і сучасне суспільство, здається, підійшло до порогу майбуття, коли Історія людства в звичному сенсі або набуватиме нових змістів, або ж буде знищеною хвилею забуття і досі не бачених катастроф.

Сучасне мистецтво в своєму прагненні,  наближенні до абсолютного горизонту,  є саме тією сферою, де  є можливим зіткнення неможливих світів і світобачень, де символічні, конвенціональні кордони. Саме воно дозволяє побачити те, що непроговорене або не може бути проговореним – побачити, що саме знаходиться за горизонтом.

Проект поділяється за кілька умовних розділів, які перегукуються із елементами наукового опису ситуації навколо «горизонту подій»: Простір, Час,  Світло, Спостерігач.

Місце проведення:

Мистецький Арсенал, ліве крило

Кураторська група проекту:

Олександр Соловйов, Аліса Ложкіна, Соломія Савчук

Валерій Калініченко