Флекситаріанство та його переваги

Флекситаріанська або напіввегетаріанська дієта може допомогти зменшити кількість викидів парникових газів від сільського господарства вдвічі.

Напіввегетаріанська дієта — це стиль харчування, подібний до вегетаріанства. Однак різниця полягає в тому, що флекситаріанська дієта дозволяє помірно споживати м’ясо та інші продукти тваринного походження.

Харчова індустрія значно впливає на зміни клімату: виснажує запаси прісної води та забруднює навколишнє середовище через надмірне застосування азоту та фосфору. За розрахунками вчених, негативний вплив харчової промисловості на навколишнє середовище збільшується через зростання населення планети. До 2050 року цей приріст може становити від 50 до 90% і цього буде достатньо, щоб вичерпати можливості та ресурси Землі.

Вибір на користь переважно рослинного харчування допоможе світові з боротьбою зі змінами клімату, нестачею води та забрудненням навколишнього середовища.

З метою популяризації рослинного харчування в Україні стартувала кампанія UA Plant-Based. Ця ініціатива підтримує виробників, мережі роздрібної торгівлі та заклади, що мають у своєму асортименті рослинні позиції чи бажають розвиватися у цьому напрямку. Команда працює над зміною суспільної думки про рослинне харчування, поширює науково обґрунтовану інформацію та прагне долучити Україну до всесвітнього «Plant-Based» руху. 

«Світ змінюється, а разом із ним змінюються й харчові звички людей. За прогнозами The Good Food Institute, глобальний ринок рослинних альтернатив сягне близько 30 мільярдів доларів до 2025 року, ставши одним із найперспективніших сфер бізнесу. У деяких місцях світу до двох третин людей обирають флекситаріанство, близько двох мільйонів громадян України не вживають м’яса, і ще більше намагаються зменшувати його споживання. Змінюється не лише наповнення наших холодильників, а й весь спосіб життя!», — розповідають на сайті організації.

До команди UA Plant-Based увійшли досвідчені експерти та експертки з рослинного харчування, чия робота ґрунтується на світовому досвіді рослинної кухні та найновіших світових тенденціях. На сайті компанії uaplantbased.com.ua можна знайти корисні матеріали та статті про рослинне харчування й веганський спосіб життя, книги з рецептами та довідники.

Якщо ви є власником бізнесу, що популяризує рослинне харчування чи хочете дізнатися про флекситаріанство, вегетаріанство або веганство більше, команда UA Plant-Based з радістю відповість на ваші питання та запити у своїх соціальних мережах: @uaplantbased.

Дбаймо та змінюймо наш світ на краще!

Анастасія Рашевська

Пінчук Арт Центр

 

Мистецтво… Скільки таємничості, величі та прекрасного у цьому слові! «Мистецтво є посередником того, що неможливо висловити»,- цитата відомого німецького письменника Гете. Мистецтво втілює в собі частинку автора, у кожному шедеврі можна знайти щось своє, те, що ніхто інший не побачить, не зрозуміє. Якщо у вашому житті не вистачає натхнення, якщо ви хочете усамітнитися, поринути у бездонний світ роздумів, тоді ви обов’язково повинні відвідати Пінчук Арт Центр, центр сучасного мистецтва у самому серці Києва. 

Деякі експозиції на перший погляд здаються незрозумілими, проте до кожної з них є таблиця-опис, яка пояснює задум автора й розкриває сенс стенду. Надзвичайно різні автори, з різних країн та континентів, і кожен – зі своїм унікальним світобаченням, втіленим у його роботах. Кожен автор намагається передати через експонат свою філософію, переконання, наголошує на проблемах, які є вагомими. В Арт Центрі виставки представлені у найрізноманітнішому форматі: це і звичні нам картини, і фільми, і цілі кімнати, облаштовані під відповідну тематику, порушену автором, і величезні експозиції, й дрібні речі, які в поєднанні представляють повноцінний експонат. Варто зазначити, що експозиції регулярно змінюються, що надає можливість при кожному подальшому відвідуванні центру знайомитись з новими авторами та їхніми роботами. 

Чотири поверхи, наповнені творчістю кращих митців світу, однозначно варті вашої уваги. Отож, знайдіть у своїй щоденній рутині трохи часу та пориньте у світ прекрасного й недосяжного. 

Людмила Письмак

1 лютого відбулася гранд-прем’єра комедії “Найкращі Вихідні”

Відсьогодні в усіх кінотеатрах України.

Напередодні реставрації найбільший кінотеатр України востаннє відчинив свої двері для проведення гранд-прем’єри фільму “Найкращі Вихідні”. Уперше кінокомедію показали представникам ЗМІ, зірковим гостям та партнерам фільму. 

Прем’єру відвідали й актори фільму, майже у повному складі — Дар’я Петрожицька, Максим Девізоров, Олександр Рудинський, Максим Кириченко, Олександр Чернявський, Богдан Осадчук, Аліна Чебан, Наталя Бабенко та Тарас Денисюк.  З Німеччини, спеціально на подію, також приїхав виконавець однієї з головних ролей Еліас Райхерт (Ганс).

Також на прем’єру завітали зірки українського шоу-бізу — гурт Антитіла, співачка Alyosha, лідер гурту “Друга ріка” Валерій Харчишин, соліст гурту O.Torvald Женя Галич, співачка Мішель Андраде, співак Позитив (Олексій Завгородній) та представники кіно- і медіаіндустрії — режисерка Дар’я Трегубова, продюсерка Ірина Костюк, телеведуча Тетяна Литвинова, актори Євген Янович, Артур Логай, акторка Анна Гресь. Відвідали прем’єру також комік та шоумен Олександр Еллерт та продюсер Олексій Гладушевський, які зіграли у фільмі несподівані епізодичні ролі.

Перегляд кінокомедії відбувся у великому залі кінотеатру. Під час фінальних титрів у супроводі офіційного саундтреку “Твій день”, який записали alyona alyona, Юлія Саніна (The HARDKISS), Артем Пивоваров та ONUKA для глядачів влаштували справжній перформанс: у залі з’явилася зірка комедії — німецький актор Йорг Берхтольд, який зіграв у фільмі рок-зірку Пітера Похера. Він продефілював під гучні оплески верхи на коні, майже повторивши таким чином фінальну сцену фільму. Наприкінці глядачів привітали режисер Влад Климчук, продюсери Анна Єлісєєва та Дмитро Сидоренко, а також уся творча команда фільму.

"Я щойно подивився комедію "Найкращі Вихідні". Мені зайшло. Як правило, я дуже скептично налаштований до українських фільмів, але тут вийшло класно. І для всіх людей, які відвідували фестиваль, і для тих, хто любить тусити — варто сходити. Реально класний, емоційний фільм", — Женя Галич, лідер гурту O.Torvald.

"Ми дуже радимо сходити на цей фільм: посміятися, місцями навіть дуже сильно, місцями здивуватися дуже дивному сюжету, який все одно в кінці показує нам, що життя розставляє все на свої місця і любов перемагає", — гурт Антитіла

"Я знаю Влада, він зняв зі мною аж один фільм (посміхається) — про що я особисто шкодую, бо хотілося б більше. Я знаю наскільки він талановитий режисер. Це класне кіно: про любов, про те, що всі ми (люди) любимо, про літо і про мій улюблений Київ. Мені здається, що глядачі в кожному персонажеві знайдуть себе. І це найголовніше! Ми поріднилися з цим фільмом. Упевнений, він порве всю Україну", — Позитив (Олексій Завгородній), співак, музичний продюсер і учасник гурту MOZGI.

“Найкращі Вихідні” чекають — у всіх кінотеатрах України.

Фільм знято у співпраці кінокомпанії FILM.UA Group та музичного фестивалю Atlas за підтримки Державного агентства України з питань кіно та агентства США з міжнародного розвитку USAID.

Леонід Коваленко

Ваш власний тарган на ім'я "Прокрастинація". Якою буває та як її перемогти кожному

Автор

 Вікторія Дуженко

А час все плине, плине, плине

Як музика, що беззупину 

Все лине і ніхто її не прерива.

А ми те чуємо та лиш підбіжимо - вона відлине

Так і минають миті нашого життя.

Вікторія Дуженко       

                        

Аж тут повз неї промайнув Кролик — білий, з рожевими очима. Диво, звісно, невелике, як не дивина було й почути, що Кролик бубонить собі під ніс:

— Ой лишенько, лишенько, як я забарився!"

(Уривок з книги Льюїса Керолла - "Аліса в країні чудес")                                                                                        

Слово, що таїть в собі проблему сучасності

Вам знайоме слово "прокрастинція"? Якщо ні, то ви щаслива людина... Утім, на жаль, як незнання закону, не звільняє від відповідальності, так і в нашому випадку нерозуміння терміна не гарантує, що вам він не характерний.

Що ж, якщо простими словами, то прокрастинція - це схильність людини відкладати завдання на потім. 

Звісно, можливо, ви прибулець з іншої планети чи дууже самоорганізовані й скажете, що це вас не стосується й ви ніколи не стикалися з цією проблемою. Але давайте будемо відверті один з одним, кожен з нас має певні недомовки з часом. Хтось відстрочує важливий проєкт по роботі, а хтось зустріч з близькими. Це може бути будь-що, навіть зволікання з візитами до лікаря чи невиконання обіцянки нарешті зайнятися спортом...

Про вас? Тоді продовжимо.

Чим це небезпечно?

Будучи прокрастинатором, ви в більшості випадків встигатимете (якщо у вас є дрібка відповідальності та ентузіазму) до спливання дедлайну (крайнього терміну виконання завдання), але все робитимете в останню хвилину, змушуючи мозок кипіти на повну. 

То чому ж бути прокрастинатором так страшно?

Ризики незавершити справу в потрібний термін, ба більше, часом навіть не почати її. Може загрожувати власним розчаруванням, сваркою, доганою, звільненням і т.д.

Втрата дорогих серцю людей через "відсутність" на них часу.

Постійне тримання організму в стані стресу, а особливо коли дедлайн починає "горіти". Думаю вам відомо наскільки негативно стрес впливає на наше здоров'я.

Іноді відкладання ставить під загрозу навіть наше життя. Наприклад, відтермінований похід до лікаря і т.п. 

Топ 7 причин прокрастинації або чому ж ми тягнемо кота за хвіст

 Страх. Ми просто боїмося братися за справу. Найчастіше через те, що не знаємо з чого її розпочати або того, як вона вирішиться. Проєкт здається надскладним для нагального виконання саме в цей момент. Хоча зазвичай все набагато простіше, ніж здається. 

Перфекціонізм. Таке собі бажання зробити завдання на «відмінно». Так-так, у багатьох воно ще зі школи.  І, на жаль, в цьому неідеальному світі ця риса частіше грає проти нас. Як то кажуть, що занадто, то нездраво.

Втома від перенавантаження. Коли робимо, усе, що в наших силах і навіть більше, то часто забуваємо, що людський організм це не вічний двигун і йому потрібен відпочинок.

Відсутність мотивації. Нерозуміння необхідності виконання того чи іншого завдання саме вами. Психологи зауважують, що такий стан може бути першим кроком до професійного вигорання.

Занадто великий список завдань. Провокує проблему зі встановленням пріоритетів і відповідно розпилення на менш потрібні завдання або ж взагалі невиконання плану. До того ж, коли у вас багато завдань складно оцінити скільки часу вам необхідно на кожне з них і чи вистачить вам того, що ви маєте.

 Вам не вистачає часу. Типова відмовка, якою кожен з нас колись користувався, але варто зрозуміти, що часу у всіх однаково, а проблема не в його нестачі, а у невмінні розставляти пріоритети або відсутності правильного підходу у вирішенні питання.

 

Ви часто відволікаєтеся. Мова йде про спокусу перед хронофагами (пожирачами вашого часу). Це може бути перехід під час роботи на коментар у соціальній мережі й довше перебування там, ніж спершу планувалося або виконання чужої роботи чи якихось легких непотрібних завдань, які лише роблять видимість зайнятості.

Як же з нею боротися ? 

Перш за все, треба визнати, що ви все-таки прокрастинуєте та розібратися, де саме ваш "відкладач справ" найактивніше дає про себе знати. Усвідомлення проблеми дає найкраще уявлення про те, що треба змінювати та як саме. Зараз я назву деякі дієві методи боротьби з цим підлим тарганом, що зветься "Прокрастинація". 

Важливо  навчися оформлювати власні плани. Заведіть блокнот, особливо ефективно, якщо самі його обрали (бо так він точно буде подобатися та надихати) + бажано, щоб він не займав багато місця, аби без зайвих труднощів мати можливість брати його з собою. Туди варто записувати свої плани та викреслювати по мірі виконання, що безумовно приносить задоволення. Або ж, якщо папір не для вас, то можна завантажити такий планер на свій гаджет, що в наш час не викликає великих труднощів і пропонує багато чудових варіантів, серед яких багато безкоштовних пропозицій. 

Але далі, увага. Не поспішайте, як було зауважено вище, писати величезний план, наче хочете за день виконати все те, що не могли роками. Краще виділити для себе 4-5 справ, які мають найбільше значення сьогодні і збігаються з вашими цілями та не братися за інші проєкти. 

Бажано такий план писати звечора, щоб засинаючи вже розуміти о котрій та як почнеться ваш день. 

Краще розділяти кожний пункт плану на SMART-цілі, які з одного великого завдання зроблять кілька легких та зрозумілих, але потрібних для досягнення кінцевої мети. 

 До того ж, раджу ознайомитися з матрицею Ейхенхауера, 34-того Президента Сполучених Штатів, генерала армії та головнокомандувача Антигітлерівської коаліції під час Другої світової війни. Якщо вона допомогла Ейхенхауеру вести за собою сотні тисяч людей, то вірогідніше й вам може допомогти самоорганізуватися. 

Вона уявляє із себе таблицю поділену на чотири частини.  Перша - це важливі термінові справи, друга - важливі нетермінові (які, на жаль, зазвичай з найбільшою вірогідністю можуть так і залишитися невиконаними), третя-неважливі термінові, які можна комусь делегувати та четверта - неважливі нетермінові, які бажано зменшити до мінімуму та краще робити лише у випадку, коли організм конче потребує відпочинку й ви вже нездатні дієво працювати ( головне слідкуйте, аби не почати зловживали таким виправданням ). 

Ну і з не менш важливих порад - зменшіть вплив на вас хронофагів. Під час роботи вимикайте повідомлення або ставте телефон, у режим польоту, контролюйте час проведений у соціальних мережах (до речі, є різні додатки, що можуть з цим дещо допомогти ), спершу виконайте справу, а потім робіть перепочинок... 

Та взагалі ставте собі цілі, прямуйте до них і ні в якому разі не опускайте руки й тоді у вас обов'язково все вийде.

На цьому й все. Звісно, охарактеризувати всі типи прокрастинації майже нереально, так як і назвати безпрограшні методи боротьби з нею саме для вас, бо це досить індивідуальна справа, яка потребує особистого аналізу та роботи над собою, але маю надію, що ознайомившись з наведеними формами та рішеннями ви знайшли щось для себе, а цей матеріал дасть вам змогу принаймні на кілька кроків наблизитися до більш якісного та продуктивного життя.

Про наболіле, або мовна ситуація мого міста: які зміни потрібні?

Автор Людмила Письмак

Я хочу говорити українською мовою. Тою мовою, яку оспівували наші поети. А доводиться говорити тою, яку у спадок нам залишив Радянський Союз. Суржик. Це наболіле питання мого міста. Не тільки міста, а й усієї країни. Проте давайте поговоримо про Канів. 

Я тут живу вже 17 років і ще не зустрічала людину, яка б говорила українською. Так, в нас ніхто не говорить українською. Тою українською, яку хотілося б чути від носіїв цієї мови. Суржик заполонив кожен дім, кожну родину. І мене також. Тому що всі так говорять. Тому що не хочу відрізнятись, щоб на мене скоса дивились і думали, що я якась не така. Доречно процитувати українську поетесу Ліну Костенко: «Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються». Соромно зізнатися, проте навіть канівські вчителі, яким доручено найважливішу місію – виховувати та навчати дітей, розмовляють суржиком або навіть російською. Більшість пенсіонерів не визнає українську як мову. Проте це не дивно, адже ще за часи своєї молодості під впливом політики русифікації, що активно впроваджувалась у всі сфери життя, вони спілкувались і вивчали російську. Виникає такий парадокс: ще змалку батьки прищеплюють нам любов до Батьківщини, до рідної мови, вчителі дають нам знання, потім їх відшліфовують, проте більшість з нас все одно не говорить так, як вчилась протягом свого життя. Чому? Тому що кожен сприймає мову лише як засіб спілкування. Але я вважаю, що мова – це набагато глибше поняття. Це історія. Історія кожного з нас, нашої родини і врешті-решт нашого народу.  Невже це все дарма? Стільки століть інтелігенція, письменники, політики, історики боролись за право українців говорити рідною мовою. Адже без мови не існує нації. 

Стільки всього наша солов’їна витримала, а ми її цураємось, уникаємо, замінюємо суржиком. Так не повинно бути. Для мене чути з вуст українця українську мову, без домішку російської є дійсно насолодою. Без суржику. Без сміття. 

Я хочу запропонувати декілька варіантів вирішення мовного питання. По-перше, працедавці повинні вимагати від своїх службовців високий рівень знань української мови. Також компанії можуть організовувати безкоштовні курси з вивчення мови для своїх працівників і для нових співробітників. По-друге, у школах вчителі повинні не просто змушувати дітей вчити правила, винятки, читати твори, а зацікавлювати та прищеплювати їм любов до рідної мови. По-третє, в усіх державних установах люди повинні спілкуватись державною мовою. Так, я знаю, що існує навіть такий закон, проте далеко не усі його дотримуються та виконують. Насправді, саме цього не вистачає нашому місту, нашій країні. І звісно ж, кожен громадянин повинен усвідомлювати важливість «чистої» мови в першу чергу для себе. Так, це надзвичайно складно, перебудувати своє мислення, навчитися правильно говорити, проте я вірю, що якщо кожен почне фільтрувати своє мовлення, через певну кількість часу в нашій країні зникне проблема суржику. Адже недарма говорять, що якщо хочеш щось змінити, почни з себе. 

Доступність простору в Україні

Автор Анастасія Рашевська

Січнева ожеледиця обмежила пересування людей вулицями більшості міст України. Густонаселені міста подбали про очищення своїх алей для перехожих, а от у маленьких містечках все більше було звернень до травмпунктів. Щозими негода шкодить мобільності людей та обмежує можливості їх пересування. Для багатьох це триває лише три місяці на рік. Для людей з інвалідністю обмеження в пересуванні діють 365 днів на рік — і не лише для них.

До 55% жителів України належать до маломобільних груп населення. Це — люди з інвалідністю, батьки з дитячими візочками, літні люди, вагітні жінки, люди з тимчасовими травмами та навіть мандрівники з важкими валізами. Кожна людина потребує зручного простору для пересування, однак лише 4% міської інфраструктури України є повністю зручною та комфортною.

За виправлення ситуації взялася українська ініціатива Доступно.UA, принцип яких — «Братися за діло легко та з посмішкою». Команда працює над створенням тренду доступності в Україні, розповідає про життя людей з інвалідністю та розвінчує міфи про них. «Ми робимо, що нам подобається та нам подобається, що ми робимо. Ми хочемо, щоб в Україні люди мали рівні можливості, незалежно від рівня мобільності!», — розповідають учасники команди.

Волонтери Доступно.UA зробили значний внесок в розвиток мобільності простору в України. Організація створила та розвиває онлайн мапу доступних локацій із детальним описом елементів доступності, щоб кожна людина змогла підібрати комфортний для неї заклад.

Ініціатива запустила рейтинг доступності міст України «Тостер», щоб мотивувати міста ставати більш доступними та комфортними. Зараз перше місце у списку очолює Чернігів з результатом у 19,46 %.

З 2017 року Доступно.UA проводить щорічні форуми інклюзивності, які відвідують представники громадського сектору, влади та бізнесу. Під час форуму учасники розробляють стратегії та обговорюють можливості підвищення рівня інклюзії в Україні.

Для найкращих практик інклюзивного середовища команда проєкту запровадила нагороду «Відкриті двері». Нагороду отримують простори та ініціативи, які є безбар’єрними та зручними для всіх. Податися на неї можуть публічні простори: музеї, театри, школи, парки, фестивалі, спортивні майданчики; бізнеси: ресторани, кафе, готелі, банки, магазини, маркети, коворкінги; та ініціативи: локальні проєкти з облаштування території (дитячі майданчики, рекреаційні зони) та агенти змін, що привертають увагу до проблеми доступності. З 13 по 22 листопада експертне журі опрацьовує заявки та визначає переможців. За основу голосування стають принципи універсального дизайну.

Доступно.UA відвідали вже 26 міст України, де провели моніторинги, консультації та поспілкувалися з однодумцями, надихаючи їх на системні зміни.

Кожен з нас колись відчує потребу в мобільності, гуляючи з маленькою дитиною у візочку, повертаючись з важкою валізою з подорожі, або просто ставши колись літньою людиною. Тому підтримка такої ініціативи є кращою інвестицією у майбутнє як власне, так і всієї країни.

Долучитись до місії Доступно.UA можна, ставши волонтером чи спонсором організації. Більш детально про команду та про те, як їх підтримати, дізнавайтесь на сайті: dostupno.ua

104 роки бою під Крутами .

Автор Олеся Позднякова

Бій відбувся 29 січня 1918 року, біля залізничної станції Крути (між Бахмачем та Ніжином).

Тоді близько 400 курсантів і студентів Київської юнацької військової школи імені Б. Хмельницького стримали наступ на Київ майже чотиритисячної армії більшовиків. 

Військами УНР командував Аверкій Гончаренко. Українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, вони змушені були  відступити до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Українців під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70–100 осіб. 

Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.

Українські військові затримали ворога на чотири дні,  це дало змогу укласти  мир між урядом Української Народної Республіки і державами Четверного союзу. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору. 

Він визначав:

- визнання Четверним союзом самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин;

- спільні кордони УНР та Австро-Угорщини на довоєнних межах (Холмщина та Підляшшя відходили Україні); Східна Галичина та Буковина виділені в окремий коронний край;

- кордон із Польщею, що мав бути визначений комісією “на основі етнографічних відносин і бажань людности”;

- відмову сторін від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною;

- обмін військовополоненими та встановлення дипломатичних відносин;       

- постачання УНР іншій стороні до 31 липня 1918 року 60 мільйонів пудів хліба, 2750 тисяч пудів м’яса, іншої сільгосппродукції та промислової сировини;

- додаткову умову – грошова позика в 1 мільярд карбованців і збройна допомога Українській Народній Республіці у боротьбі з більшовиками.

Тим часом 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Михайла Муравйова підійшли до Києва. Під гуркіт гармат Центральна Рада приймала важливі закони – про ліквідацію права власності на землю та демобілізацію.

Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через 3 дні муравйовці ввірвалися у місто. 11 лютого 1918 року більшовики проголоcили в Києві Українську Робітничо-Селянську Республіку та її Народний секретаріат.

У квітні 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ (відповідно до Брестського договору) українці звільнили від більшовиків майже всю Україну. 

Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.