Топ 7 українських національних страв, які іноді чомусь десь не відносять до української кухні

Авторка: Вікторія Дуженко

Кожна країна має свої колоритні страви з якими вона асоціюється навіть за її межами. І так – у нас це не лише борщ та сало. Тож розберімося ж, які ще смаколики пахнуть Україною. 

Квашені огірки

Усіма нахвалене українське сало та горілка, як правило, подаються нашими господинями саме з квашеними огірками. Але звісно їх їдять не лише, як закуску, а й використовують для приготування салатів, розсольників, солянок тощо. 

Цікаво те, що в Україні надають більшу перевагу огіркам з горбкуватою поверхнею, вважаючи саме їх «справжніми». Тоді як європейцям ближчі гладенькі плоди.

Домашня ковбаса

Якби представники музею ковбас в Берліні скуштували нашу домашню ковбасу, особливо "пальцем пхану", то вони напевно поставили б її в самий центр зали – така вже смачна. Її й до церкви на Великдень беруть і Різдвяний стіл без неї не обходиться... Коти такий смаколик за кілометр чують – тільки от чи скуштують вони його ще є сумніви.

Уявіть собі, у 2015 році у Луцьку (на Волині) приготували найдовшу ковбасу довжиною 5 метрів. Це досягнення зафіксували в Книзі рекордів України.

Вареники

Яких її тільки немає. З вишнями, полуницею, смородиною, картоплею, грибами, фаршем чи навіть гречкою. І це далеко не весь перелік. 

Хотілося б також зазначити, що в місті Альберта в Канаді силами української діаспори встановили 9-метровий пам'ятник варенику. От що значить любов до української кухні. 

Окрошка

Хто б що не казав та історики сходяться на думці, що окрошку вперше почали готувати на Русі після введення християнства. Збереглися літописи у яких князь Володимир, ще в 989 році наказав роздати селянам «їжу, мед і квас». Тоді народ на Русі вживав і чорний хліб та цибулю.

Тож 989 р. н.е. можна вважати своєрідною точкою відліку в історії виникнення окрошки. Є звісно й інші версії походження, але ця напевно найцікавіша.

 Куліш

У свої часи, козак-кашовар мав наготувати їжі на цілий Кіш, а це близько 500-900 козаків. Тож куліш, який готується просто та ще й досить швидко був чудовим рішенням. А оскільки його часто готували саме в полі, то й інша назва страви – польова каша. 

Примітка. На картині «Козака Мамая» було написано: «Ось так я в степу веселюся, одним кулешем похмелюся». Розшифрували ці слова так: веселитись – воювати, похмелятися кулешем – мати постійну спрагу до війни…

Деруни

У місті Коростень, яке на Житомирщині, встановлено пам’ятник деруну! Щобільше, там щороку проводиться фестиваль, присвячений цій страві, де представники різних країн намагаються приготувати наші деруни. Та от тільки наші кухарі все одно мають свої рецепти, які навряд чи досконало повторить іноземець.

А чи знали ви, що в Україні існує близько 30 різних назв дерунів. Серед яких дранки, тертюхи, терчінікі,  кремзлики. Тож якщо паляницю росіяни й навчаться вимовляти, то на них чекатимуть ще деруни.

Звісно, весь колорит українських страв так просто не передати. Але можна пишатися тим, що маємо таку багату та смачну національну кухню. А головне вона має свою унікальність і оскаржити це неможливо. 

 Вікторія Дуженко

Осінь

Осінь не запізнилася ні на секунду, вже першого вересня значно похолоднішало.

Осінь дуже романтична пора року, яка наповнена ароматами кави, какао або глінтвейну. Прогулянки в парку завдяки яскравим кольорам осені дарують гарний настрій та по особливому надихають. Восени сутінки настають раніше і це її незначний мінус, адже цей час можна провести з користю для себе, приділити час родині та коханій людині.

Чим зайнятися осінніми вечорами? Осінні дощові вечори – чудовий час для фізичних вправ, навіть 20 хв вдень принесуть величезну користь кожній людині, головне виконувати вправи систематично. Осінь – чудова пора для заняття улюбленою справою, для когось це вишивання, малювання, або просто читання якогось цікавого роману чи детективу. Любителі готувати можуть влаштовувати сімейні застілля чи романтичні вечори, залучивши до готування всіх членів родини, де кожен приготує щось особливе, це не лише подарує незабутні емоції, а й зблизять близьких людей. З коханою людиною можна затишно влаштуватися біля каміна, закутавшись в плед, розповідати як минув день, переглядати фото, або згадувати якісь цікаві та приємні моменти, переглянути цікавий фільм який сподобається обом. Чи можливо піти на вечірню прогулянку нехай і під парасолькою, випити чашечку ароматної кави чи чаю – це додасть незабутніх моментів у ваші стосунки, та розбавить сірі будні. Осінь – це час нових починань тому не витрачайте його даремно. Можливо ви давно хотіли записатися на якісь курси – осінь саме час для цього. Нові знання, знайомства, захоплення завжди будуть корисними.

Надія Корнієнко

Купуй українське та допомагай армії

 

Авторка Єва Сластнова

У 2022 році про Україну говорить увесь світ. Українці, як ніколи раніше мають піднесений патріотичний настрій, і це проявляється у багатьох речах, серед них є і одяг. По всій країні, ми можемо бачити людей у синьо-жовтому вбранні чи тематичних футболках. Таким чином, українці говорять про свою любов до Батьківщини та демонструють свою позицію. 

Багато українських брендів, не лише почали створювати тематичні колекції, які стали маст-хевом цього сезону, а й роблять добру справу, віддаючи частину зароблених коштів на благодійність. Завдяки цьому, українці не лише доповнюють свій гардероб, а й допомагають країні. 

Топ 7 брендів, які створюють тематичне вбрання та активно допомагають ЗСУ. 

INTERTOP

INTERTOP – це українська мережа магазинів, що займається продажем взуття, одягу, аксесуарів тощо. У перші місяці після початку війни, бренд разом з Укрпоштою випустили футболки чорних та білих кольорів із зображенням відомої марки «Рускій воєнний корабль», які мали велику популярність. До Дня Незалежності була створена нова лінійка одягу «Ukrainbow», яка несе у собі ідею любові до рідної землі. «Кохання — це південь та північ, захід і схід. Кохання — це Україна», — підкреслює компанія. З початку повномасштабної війни, INTERTOP надав понад 15 мільйонів гривень на допомогу армії. 

Keepstyle

Бренд існував протягом 9 років у Харкові, але через війну мав покинути рідне місто. Навесні, вони створили весняну лінійку одягу «Ми з України». До колекції увійшли світшот та футболка «Мрія», названі на честь найбільшого українського літака у світі, який був знищений росіянами на початку війни. Також можна придбати худі «Hello I am UKRAINIAN» або футболку з таким же написом. 95% грошей від продажу колекції іде на ЗСУ, а інші 5% - команді бренду. «У цій боротьбі у кожного з нас своя місія, кожен з нас герой, кожен з нас — це Україна», - написали Keepstyle на своїй сторінці в Instagram. 

German Apparel

Цьому бренду належать незвичайні світшоти синіх та жовтих кольорів з відкритими ліктями та вишитим написом What’s your superpower? I’m UKRAINIAN. 10% з прибутку від будь-якого одягу бренду відправляють у фонд «Повернись живим». Також German Apparel активно підтримує переселенців. Разом з ілюстраторами, вони випустили футболки «Шо ви, сестри» та худі «Соняшник живе». Бренд має цікаву пропозицію, ви можете придбати благодійний бокс для жінок та дітей, що покинули свої домівки. У боксі знаходяться засоби особистої гігієни та деякий одяг. З боксів бренд немає доходу, бо усе виходять у собівартість.

Oliz

Oliz - київський бренд випустив колекцію «Вільні», виконану за мотивами картин української художниці Марії Приймаченко. У колекції багато шовкових хусток з українськими орнаментами та футболки «Атомна війна будь проклята» із зображенням фантастичного звіра Марії Приймаченко. На сайті окремо  є розділ «Казки родини Приймаченко», де можна придбати  різноманітні костюми, футболки або шаль з петриківським розписом. 50% з продажу одягу йдуть на потреби української армії.

O.TAJE

Бренд O.TAJE спеціалізуються на трикотажному вбранні, тому до їх лінійки «This is our home» увійшли такі базові речі як: сукні, спідниці, джемпер та штани, що виконані декоративною в’язкою з елементами традиційної української вишивки. Бренд співпрацює з фондом «GUZEMA FOUNDATION». 

Blackwood

Український бренд Blackwood спеціалізується на створенні сумок із натуральних матеріалів: шкіри, дерева та квітів. Цього року бренд представив лінійку сумок «Незламна країна». У рамках благодійної програми Save Ukraine Blackwood, 7% прибутку від продажу сумок йде на допомогу людям, що постраждали від війни. 

GEPUR

GEPUR – це бренд дизайнерського одягу, який з перших днів війни активно допомагає Україні. З початком війни, вони почали шити одяг для українських військових. «За весь час ви задонатили близько 400 000 гривень, і ми змогли пошити 21 608 одиниць теплого одягу для ЗСУ», - наголошують у GEPUR. Також бренд створює різноманітний тематичний одяг для жінок.  Спортивні костюми, футболки, худі з написом «Все буде Україна», топи та корсети з колекції «Незалежна», і багато іншого є на офіційному сайті магазину. 

Отже, купуючи українське, ви не лише підіймаєте українську економіку, а й допомагаєте нужденним, які втратили свій дім, або тим, хто відважно боронить нашу Батьківщину від рашистів.

Стендап як важлива складова культурного фронту

Авторка: Христина Корнєва

З початком повномасштабної війни для більшості українців стендап став невідʼємною частиною дозвілля. Звісно, хтось полюбляв дивитися його і до війни, а для когось це стало приємним відкриттям. Тому для тих, хто не обирав стендап як можливість проведення вільного часу, пропоную ознайомитися з ним ближче/

Стендап  намагається відповідати реаліям війни і є прийнятною розвагою для багатьох в цей час. Він як і музика є невідʼємною важливою складовою культурного фронту, не лише через можливість збирати гроші на потреби армії, а й задля підтримки морального стану населення. Здавалося б, що сміх та розваги наразі не доречні через велику військову напругу, але чи дійсно це так/

Для багатьох радість стала недопустимою емоцією з початком війни, але вона як і сміх важливі складові здорового сприйняття реальності. Також перегляд і поширення українського контенту допомагає в його популяризації. Важливо вміти адекватно переживати всі емоції, не подавляючи жодну з них (особливо не варто тікати в радість, щоб не відчувати болю)/

Тому досліджуйте український стендап та сприяйте його популяризації.

 

Свобода слова у стані війни і як її реалізовувати журналістам

Свобода слова явище важливе для медійників, тому у воєнний стан конкретно у нашій країні свобода наявна. Проте нею треба правильно користуватися, щоб не вводити суспільство в паніку. На щастя, наші журналісти грамотно подають нам інформацію у цей непростий час. Вони не тільки позбавили нас паніки, а й підняли наш патріотичний дух. Телемарафон «Єдині новини», це геніальна ідея, адже, наші журналісти завжди на зв’язку із суспільством і можуть надати необхідну інформацію у будь-який час.   

   Українські медійники знають, що саме подавати народу, наприклад з приходом війни із новинних стрічок зникла інформація про корупцію в країні, всі проблеми, які були раніше залишилися, але відійшли на другий, а то й на третій план у інформаційному просторі українців. Підвищення цін і курс долара зараз хвилює нас менше ніж ситуація на фронті.

Ще один важливий пункт це фактчекінг, тобто у нашому медіапросторі є важливим подавати чисту і правдиву інформацію, щоб не вводити в оману народ, як це роблять у тій же рф. Там журналісти займаються пропагандою. Це наявний приклад відсутності свободи слова.

Тож, підсумовуючи можна сказати, що свобода слова у війну є важливим суспільним чинником, адже коли як не у воєнний стан нам потрібна інформація.

Єлизавета Капустянська

День України на Венеціанському кінофестивалі

В День Незалежності України 24 серпня 2022 року Венеціанський кінофестиваль оголосив, що 8 вересня в рамках фестивалю пройде День України. Україну представлять три фільми.

Про це повідомляє Variety. 

79-й Венеціанський фестиваль пройде з 31 серпня по 10 вересня 2022 року в італійській Венеції. Українська делегація представляє такі фільми : «Люксембург, Люксембург» режисури  Антоніо Лукіча, "Свобода у вогні: Боротьба України за свободу" Євгена Афінеєвського та "Київський процес" режисера Сергія Лозниці, раніше виключеного з Української кіноакадемії за лояльність до російської культури.

  Попередні  фільми цих митців  були вдало  представлені на минулих кінофестивалях – «Зима в вогні» Афієвського на 72-ому Венеціанському кінофестивалі, «Мої думки тихі» Лукіча на Міжнародному кінофестивалі у Санта – Моніці у 2021 та «Донбас» Лозиці на міжнародному Фестивалі європейського кіно у 2018.   

 У матеріалі Variety зазначається, що День України розпочнеться з панельної дискусії,  яку представлять президент бієнале Роберто Чікутто і художній керівник 79-го фестивалю Альберто Барбера.

Учасники дискусії: Посол України в Італії Ярослав Мельник; голова Національної установи кінематографії України Марина Кудерчук; режисер фільму «Люксембург, Люксембург» (який буде показаний у конкурсній програмі фестивалю «Горизонти») Антоніо Лукіч; режисер фільму «Свобода в огні: боротьба України за волю» (поза конкурсом) Євген Афінєєвський; художник-експонент українського павільйону на 59-й бієнале Arte Павло Маков; куратор українського павільйону 59-ї бієнале Arte Борис Філоненко; представник Ради України з питань державної підтримки кінематографії Поліна Толмачова; аташе з питань культури України, акторка та режисерка Дар’я Трегубова; та продюсер та голова ГО Андрій Ногін. Модератором панелі буде український телеведучий Володимир Остапчук.

Теми обговорення: співпраця у сфері кіно між Україною та Італією; складне становище української кіноіндустрії, різноманіття й майбутнє українського кінематографа та інші. Також, в рамках Дня України на Венеціанському кінофестивалі представлять українські кіно- і серіальні проєкти на різних стадіях виробництва.

Слідкувати за подією та ознайомитися з списком прем’єр можна на сайті кінофестивалю.

Карина Доломанжи 

Як адаптуватись до життя на новому місці проживання

Незважаючи на те, що повномасштабна війна триває вже пів року, для багатьох українців, які вимушено покинули свої домівки, питання адаптації стоїть все ще гостро. Дехто намагається продовжувати жити, іншим ж доволі складно пристосовуватися до нового середовища.
Тому нижче пропонуємо вам прочитати про те, що таке адаптація, скільки вона триває та як звикнути до нового міста чи країни.
Етапи адаптації
Загалом поділяють чотири етапи адаптації, проте іноді у деяких людей вони можуть зупинитися на першому чи другому, а більшість навіть не проходить весь шлях адаптації. Це пов’язано з індивідуальним характером кожної особистості. Під впливом психологічних чинників дехто може з легкістю побудувати нове життя в іншій країні, а хтось, не витримавши, повертається дуже швидко додому.
Першим етапом зазвичай називають туристичний. В цей час людина знаходиться під захопленням від нового міста чи країни, і поводиться здебільшого як турист. Вона зачарована навколишнім середовищем, новими місцями, тож з легкістю може перевороти перші труднощі, які спіткають у новій країні, через ентузіазм, який наповнює її.
Після цього починається етап важкої кризи, у якому і закінчується цей туризм. Його називають поступове розчарування. Це перший серйозний удар для психологічного стану, адже емігрант починає порівнювати своє минуле життя з сьогоденням. Людина, котрій доводиться починати все з чистого аркуша, в рази емоційніша, ніж зазвичай. На цьому етапі вже не здається все таким гарним та простим, на заміну цьому може прийти розчарування, роздратування та навіть агресія. Саме під час цього етапу багато емігрантів ламаються та повертаються додому, а у декого розчарування може тривати роками, тим самим тримаючи його в психологічній пастці.
Пройшовши складну кризу, наш мозок потрошки починає мислити по-іншому, тож третій етап – пристосування. Це етап, коли ми підсвідомо вже розуміємо, що знаходимося у безпечному місці, навіть далеко від дому. У цей час зазвичай починають знаходитися нові можливості для самореалізації.
Останнім етапом називаються бікультуралізм. Нерідко він може наступати лише після 4-5 років життя на новому місці. Але якщо ви дійшли до нього, це означає, що вже не просто адаптувалися до життя на новому місці, а й стали більш емоційно витривалими та сильними.
До чого варто бути готовими в перший час адаптації?
1. Туга за домом. Це те, що буде вас переслідувати постійно, адже, на жаль, ніякі відеодзвінки чи фото не замінять рідної домівки, близьких та друзів.
2. Відчуття ізоляції. Зазвичай воно найбільш помітне, коли в новій країні ще не сформувалося коло спілкування та немає знайомих. Так, людина на деякий час відчуває себе повністю відстороненою від усіх.
3. Проблеми з іноземною мовою. Навіть якщо ви володієте на мінімальному рівні мовою, перший час буде присутній страх говорити з місцевими, бо буде відчуватися невпевненість у собі та рівні мови. Проте це треба переборювати якнайшвидше, бо такий затяжний страх та невпевненість можуть перерости у небажання вчити мову далі.
4. Культурний шок. Культура кожного народу досить відрізняється, тож перший час може бути важко та дискомфортно почувати себе у новому культурному середовищі, особливо, якщо ця країна повністю відрізняється від рідної.
5. Проблеми з ідентичністю та пошук себе. Аби відчувати себе повноцінним членом суспільства, ми постійно ідентифікуємось через певні групи чи зібрання, які випливають з наших хобі.  Доводиться з самого початку шукати себе не лише у новому місці, а й у справі, якою ви звикли займатися.
Як полегшити адаптацію?
Безперечно найлегше адаптуються саме діти, для яких не є проблемою заводити нові знайомства. Вони легко вивчають мову та взаємодіють з навколишнім середовищем, коли всім іншим зробити це буває доволі тяжко. Але щоб покращити процес адаптації, варто дотримуватися кількох правил:
1. Зберігайте звичний ритм життя. Намагайтеся не переробляти себе в іншу людину. Якщо до переїзду у вас були певні звички, які супроводжували вас кожен день, дотримуйтеся їх і на новому місці.
2. Формуйте своє оточення. Варто зробити місце проживання навколо себе максимально комфортним, тому шукайте поруч кафе чи пекарні, дитячі майданчики чи парки, які б подобалися вам та надихали. Поступово формуйте своє оточення гарними місцями, у які б хотілось повертатись.
3. Заводьте нові знайомства. Щоб почувати себе впевненіше на новому місці, людині просто необхідно з кимось спілкуватися. Зазвичай можна розпочати з знайомств з сусідами чи людиною, яку ви часто бачите у своїх улюблених місцях. Можна приєднатися у бесіди та групи, де також ближче познайомитися з оточуючими.
4. Дайте собі час. Все не буде йти дуже добре, бо навіть при таких умовах, адаптація може проходити не один місяць. Не варто знецінювати свої старання, а навпаки – намагатися вести звичайний спосіб життя, який був і до цього, аби організму було легше пристосуватися до нових умов.

Олена Гусарова