Як підтримати людину, у якої з'явилась депресія під час війни?

Авторка: Валерія Волкова

     З початку війни збільшилася кількість українців у яких  депресія, сильна тривога. Це одна з найбільш поширених проблем, з якою приходять на консультацію до психотерапевтів, але, на жаль, це не єдина складність. Не менше питань виникає в близьких людей: як підтримати, як допомогти, як не зробити гірше?

     Ось декілька порад, як вести себе поруч з людьми, які знаходяться  у стані депресії чи перебувають у довгому стресі.

- Ти хочеш говорити?

     Спочатку запитайте чи людина хоче говорити, тоді вона зрозуміє, що її почуття важливі для вас. Після згоди не думайте, що ви можете казати все, що приходить в голову, зараз потрібно неабияк слідкувати за словами.

     - Знайти правильні слова підтримки.

     Варто розуміти, які слова та дії говорити не варто, а які навпаки допоможуть. Не потрібно нав'язуватися, але й стояти осторонь також неправильно, краще запитати, що людина відчуває і чи потрібна людині ваша допомога, це фрази на кшталт: "Мені шкода, що з тобою це відбувається, як я можу тобі допомогти?",

"Знаєш, я б у такій ситуації дуже злилася, а що відчуваєш ти?",

"Те, шо ти переживаєш, дійсно, непросто, але ти добре справляєшся, я можу тобі в цьому якось допомогти?"— такі слова точно не нашкодять.

     - Добра порада.

     Людина, яка має депресивний розлад направить вас у правильне русло після схожих слів підтримки і ви зрозумієте, чи хоче людина поговорити про свій стан, чи хоче відволіктися і не торкатися тем, що її турбують. Якщо людина довіряє вам і готова обговорити всі переживання та біль, який є, тоді потрібно зазначити, що ви поряд і завжди готові підтримати на скільки це можливо.

     Запропонуйте сходити на консультацію до психолога, зараз багато можливостей отримати гарну безкоштовну психологічну допомогу. До прикладу, додаток Uplife гарно впорається із поганим настроєм і навіть і з проявами депресії, також можна подзвонити

на гарячу лінію емоційної підтримки МОЗ за номером 0 800 211 444, можна також поділитися сайтом http://howareu.com/. Якщо людина все-таки не хоче говорити про особисті проблеми, то запропонуйте прогулятися, провести час разом, якщо людина відмовиться, то не наполягайте.

     - Покажіть небайдужість.

     Нагадуйте людині, що вам не все одно, що ви поруч, бо для вас це важливо.

     Скажіть їй, що вірите, що їй боляче і розумієте її. Повірте, що такі прості слова для людини у якої з'явились психологічні проблеми через вплив війни, дуже важливі.

     - Варто зазначити, які слова говорити не можна, бо вони можуть розірвати довіру, зіпсувати стосунки, а найважливіше—погіршити стан людини, якій ви хочете допомогти. "Не сумуй", "Все буде добре", "Не засмучуйся", "А в когось ще й гірше", "Та не накручуй, все не так погано", — усі ці слова просто знецінюють переживання людини, вони не мають сенсу, адже порівнювати ситуацію близьких з чужими життями, або пропонувати заспокоїтися є недоречним; адже людина не вигадує їх, а, дійсно, переживає. Можна не показувати емоції, але не відчувати їх все одно не вийде. Потрібно реагувати більш глибоко.

     Також більше про стан українців на можна дізнатися від UIfuture, які нещодавно провели онлайн-дослідження: "Емоційно-психологічний стан українців" https://uifuture.org/publications/emoczijno-psyhologichnyj-stan-ukrayincziv/

Чи готові ви до Еґреґору?

     18 квітня в кінотеатрі «Оскар» відбувся зірковий показ нового містичного трилеру режисера Станіслава Капралова «Еґреґор», головну роль в якому виконала зірка «Кави з кардамоном» Олена Лавренюк. 

     Як у сьогоденні, так і в фільмі «Еґреґор», який було знято ще до початку повномасштабного вторгнення, в центрі уваги — Україна. 

     Прагнення перемоги — це енергетичне поле, яке зараз керує Україною та всіма українцями. Все, що відбувається в країні, це і є суцільний Еґреґор, який водночас може бути зі знаком «+» та зі знаком «-». Тобто з позитивною та негативною енергетикою. Саме вона є бар’єром і захистом усього цивілізованого світу. Автори кінострічки не очікували, що стрічка певною мірою передбачить драматичні події, які зараз проживає наша країна. 

     «Еґреґор» — це українська історія про порятунок світу від ще більшої катастрофи. Фільм про нью-йоркського детектива, який отримав зашифроване послання та авіаквиток до Львова від професора, з яким не спілкувався тривалий час. Згодом з’ясовується, що професор нібито скоїв самогубство, а на його доньку полюють невідомі. Весь фільм глядач спостерігає за тим, чи зможе  детектив врятувати світ від катастрофи та зустрітися віч-на-віч з найбільшим секретом його власного життя. 

     В картині «Еґреґор» розповідається історія нью-йоркського детектива, який після отримання зашифрованого послання, відлітає до Львова, та ще не знає, що від нього залежить доля людства. Фільм наповнений сюжетними поворотами, та основною несподіванкою стане головний секрет життя детектива. Ми всі, як і головний герой, маємо спільне прагнення — перемога. І об’єднуємося, щоб досягти цього, щоб знайти шляхи й побороти страх. 

     Зйомки «Еґреґор» тривали декілька років та проходили в Україні, Польщі та Сполучених Штатах Америки ще до повномасштабного вторгнення. 

В картині знімались міжнародні зірки: американський актор Омрі Роуз, польські актори Данієль Ольбрихський, Анджей Зелінський та українська супермодель Валерія Караман. Головну роль в картині зіграла Олена Лавренюк. 

Окрім того, на екрані фільму в одному з епізодів навіть взяв участь міський голова Львова Андрій Садовий, який зіграв самого себе.

     Одними з хвилюючих моментів стали спогади знімальної групи про актора Павла Лі та піротехніка Олександра Суворова, які брали участь у створенні картини, але з початком воєнних дій в Україні пішли на фронт і, на жаль, загинули в бою. 

     “День прем’єри завжди дуже хвилюючий. Зараз мене переповнюють сумні емоції, бо з нами немає нашого піротехніка Олександра Суворова, я досі пам’ятаю його емоції, коли виходили вдалі кадри з вибухами. Паша Лі, який був моїм близьким другом. перед кожною прем’єрою ми говорили одне одному слова підтримки, зараз його також з нами немає. Перед прем’єрою мені подзвонила мама Паші Лі і на жаль, вона не змогла сьогодні прийти, але сказала саме такі слова, які сказав би мені Паша, тому я відчула, що він поруч, як янгол-охоронець. Для мене це дуже особливий фільм і я рада, що він тоді погодився на цю невеличку роль, бо актори живуть вічно, поки існує кіно”, – прокоментувала Олена Лавренюк. 

    Продюсер фільму «Еґреґор» Сергій Лавренюк зазначив, що у фільмі передбачені події минулого року – повномасштабне вторгнення Росії в Україну. 

     “Хотів би зазначити, що в цьому фільмі ми передбачили події, які трапились минулого року. Я думаю ви побачите та проведете ці паралелі, бо зараз Україна стоїть в центрі всього світу і бореться за мир в ньому. Хочу подякувати усім, хто прийшов на прем’єру!”, – поділився Сергій Лавренюк.

     В залі поряд знаходилась фотогалерея, на якій були представлені кадри зі зйомок, а на фотозоні гості могли сфотографуватися з міфічними істотами та фігурантами кінофільму.

     На заході були присутні українські зірки Олег “Фагот” Михайлюта, Катерина Сільченко, Тимур Мірошніченко, Марія Яремчук, Солоха, Ольга Слонь, В’ячеслав Соломка, Леся Самаєва, Олексій Гладушевський,  актриси Анна Бірзул, Вікторія Шевченко та інші.

     Ведучим зіркового показу був Анатолій Анатоліч.

     З 20 квітня фанати містики та загадкових історій зможуть подивитися фільм у кінотеатрах своїх міст та підтримати українське кіно.

     Фільм створено у копродукції компаніями Solar Media Entertainment (Україна), Bow And Axe (Польща), FishCorb Films (США) за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Польського інституту кіно.

     Головним медіапартнером виступив телеканал «Сонце». Діджитал партнери - Marie Claire та Afisha.bigmir. 

     Офіційні сторінки фільму:

Facebook -https://www.facebook.com/Egregorthemovie

Instagram - https://www.instagram.com/egregor_movie/

Трейлер - https://www.youtube.com/watch?v=Q-jR6vRkuIU&t=100s

Леонід Коваленко

Що будуть читати наші нащадки?

Авторка: Лілія Мельниченко

     Українська література має багату історію, яка починається з первісних людей, що наносили петрогліфи на стіни печер. Протягом довгого часу українська література проходила складний шлях, від паплюження монголотатарами книг до радянського гніту над письменниками. Хоча перші пагінці письменницького живопису з'явилися близько в XV столітті, українська література не зупинялася на своєму шляху розвитку, навіть під час радянського режиму.
     Проте, чи будуть наші нащадки читати українську літературу у майбутньому? Це питання не стосується лише шкільної програми, але і загального інтересу до літератури, як такої. Сучасний світ пропонує безліч розваг та занять, які конкурують з часом, що можна відвести на читання. Також, від них залежить, наскільки успішно українська література буде представлена в майбутньому на міжнародній арені та в якому обсязі вона буде доступна для читачів.
     Українська література зараз переживає своєрідне відродження. З одного боку, є велика кількість талановитих письменників, які займаються написанням нових творів, розширенням жанрових меж, а також звертають увагу на соціальні та етичні проблеми, які є актуальними для сучасного українського суспільства.
     З іншого боку, українські письменники стикаються з численними проблемами, такими як недостатній ринок, фінансові труднощі, відсутність відомих літературних агентів, недостатня підтримка від держави та інфраструктури для популяризації творів.
     Українські видавництва також мають проблеми. Вони стикаються зі складнощами у збуті книг, бо ринок не настільки великий, а вартість видання книги відчутно зросла через підвищення вартості паперу та інших матеріалів. Є недоліки і в роботі з дистриб'юцією, зокрема з перервами в поставках та поганою роботою з оптовими замовленнями.
     Загалом, українська література ще не має такого рівня популярності, який могли б мати українські письменники та видавництва, якби була більша підтримка від держави, розвиток літературної інфраструктури, більш активна реклама на міжнародному рівні. Однак, в останні роки відбувається певний прогрес, з'являються нові незалежні видавництва, проводяться літературні фестивалі, з'являються можливості для авторів і видавців знайти аудиторію через соціальні мережі. Тому варто сподіватися, що наші нащадки побудують гідні літературну імперію, а наше покоління дасть необхідну платформу.
 

«Все є можливим»: KARINA DOBA презентувала дебютний сингл «Шанс»

     Тендітна та жіночна: українська співачка з LA KARINA DOBA презентувала нову пісню «Шанс»

     12 квітня чуттєва співачка KARINA DOBA презентувала свою першу сольну пісню «Шанс». Ця композиція виконана в стилі ліричного-Рop та сповнена емоціями та сильними почуттями, що лунають у кожному акорді.

     Пісня розповідає про те, що у нашому житті надзвичайно важливо дати шанс на кохання, на почуття і на миті щастя. У композиції поєднано виразні мелодії та глибокі слова, які допоможуть слухачам пережити відчуття любові та надії. Такоє вона стане правильним вибором для тих, хто любить чутливу музику.

     «В усіх парах бувають складні періоди, коли ви забуваєте для чого ви досі разом. Багатьом буває важко проговорювати ці моменти, проявляти емоції та ділитися тим, що в тебе на душі, але якщо ти розумієш, що це справжнє кохання, то треба цінувати одне одного так, ніби завтра вже не буде», - прокоментувала KARINA DOBA.

     Мелодійний вокал дівчини відтворює настрій пісні та доповнює її інтенсивність і емоційність. «Шанс» — це пісня, яка надихає та змушує задуматися про те, що закохані мають цінувати і берегти людину, яка поруч з тобою, і навіть через довгі роки дивитися одне на одного закоханими очима.

     Пісня доступна на всіх музичних платформах.

https://youtu.be/ygLTGUi7VUY

Леонід Коваленко

Що переживає митець під час війни ?

 

Авторка : Вероніка Лифар 

      Прокидайся, війна! -  такі слова розбудили мільйони українців 24 лютого. Сльози, розпач, біль охопили й  Ірину Болюх, піаністку, авторку пісень, співачку та ведучу. Вона  розповіла нам як повернутись до творчості навіть в умовах війни.

      Як і в більшості з нас, поділилась Ірина, настала депресія та нерозуміння, що ж робити далі. Здається, що реальність припинилась. У вир роботи повернуло запрошення на вечір для жінок. Атмосфера заходів стала душевнішою, більше відчувається згуртованість. Змінились слухачі й автори. Ми хочемо чути більше української музики, яка стала значно різноманітнішою, з’явилось більше виконавців.

       Мистецтво живе й розвивається навіть у війну. Проте в бомбосховищі, під звучання сирени співачка зізнається, що не до творчості. Ірина згадує, як під час тривоги у сховище  спустились учні музичної школи, перервавши заняття, зі скрипками в руках почали грати, аби відволіктись від страху. Своїм учням  радить не зупиняти по можливості навчальний процес та займатись музикою і не хвилюватись в разі пропуску занять. Якщо не зараз, то в майбутньому знання обов’язково знадобляться. Співачка продовжує писати альбом та передавати знання новому поколінню. Адаптуватись до нових реалій легше, продовжуючи свою місію на слідуючи меті. 

       Гортати стрічку новин – болісно, від таких емоцій не втечеш. Але не варто допускати самоізоляції, аби не впадати в  депресію - каже Ірина. Не можна зациклюватись виключно на негативних емоціях. Маємо триматись, продовжувати жити далі та працювати, саме так нам легше вистояти в такий складний і мужній для нас період. Радить донатити на ЗСУ –це згуртовує, перемикає фокус на позитив. В кожному дні слід помічати хоч щось хороше і бути вдячним за ці прожиті миті. 

      Загасити поклик до творчості в душах наших українських митців – неможливо! 

Працевлаштування і сумнівна робота

Авторка: 

Владислава Давидовська

      Наразі можна помітити таку тенденцію (якщо ви в пошуках роботи ) – на перший погляд здається, що  приблизно 95% всіх вакансій це рекрутинг, оператор та менеджер в call центр або оператор чату, не в незалежності від того ким ви є, у якій сфері працюєте та яку сферу ви для себе розглядаєте ви все одно будете «свіжим м’ясом» для ейчарів. Я чула багато історій від людей, які у цих сферах працювали, неодноразово бачила рекламу у соцмережах, і в мене виникло питання – який рівень неофіційного працевлаштування і чому виникло безліч варіантів сумнівної роботи.
      Насамперед треба розібратися, що ж таке тіньова економіка. Тіньова економіка це діяльність яка не відображається в офіційній статистиці так як розвивається поза державним обліком, в Україні це частіше за все заборонена законом діяльність. Статистика свідчіть, що недавно чверть української економіки знаходилась у тіні. Зараз неофіційно працює кожна третя людина, загалом це люди 18-25 років, які ще не здобули освіту, або це їх початок кар‘єри . 
     

      Чому виникає потреба у пошуку нелегальної роботи? 
      Більшість роботодавців шукають працівників вже з досвідом, аби полегшити собі роботу, звісно ніхто не має досвіду після навчання в вищих навчальних закладах (до речі практику ніхто не організовує, тому студенти самі займаються пошуком роботи), виходячи з цього кількість можливих варіантів значно зменшується, а необхідність у грошах зростає, тому що після навчання треба орендувати житло. 
      Чому ця сфера розширюється? 
      По перше, тому що є попит, більшість людей втратили роботу через повномасштабну війну, подібні види діяльності часто на цьому маніпулюють, прикрашаючи реальні перспективи такої роботи, тим самим знижують свідомість з приводу наслідків неофіційного працевлаштування. 
      З моїх особистих спостережень, 9 з 10 дзвінків з приводу роботи будуть стосуватися не моєї галузі, частіш за все люди які телефонують навіть не знають що у вас написано у резюме, тому що шукають будь кого. Інколи я відповідала на подібні дзвінки та повідомлення у телеграмі, вам будуть говорити про чудовий вільний  графік, віддалену роботу, високу зарплатню та розвиток, і 0 інформації про компанію та сферу, це робиться задля того щоб у вас не було інформації над якою треба думати, ейчари цікавляться, яка у вас мрія, чого б ви хотіли досягти та починають на цьому робити акцент та морально давити.

      Як для працівників, така робота дає незахищеність, мов немає на що спиратися, адже це поза законом, тому нерідко можуть утримувати працівників, вираховувати штрафи з зарплатні, робити ілюзію гарної бонусної системи. Буквально неофіційне працевлаштування позбавляє вас прав та гарантій, адже вірити «на слово» у даному випадку небезпечно та недоречно. У подальшому це може створити проблеми у пошуках нової роботи, тому що досвід у нелегальній сфері ви використовувати не зможете, деякі компанії не мають реєстрації і це створить пробіл у вашому житті і викличе безліч питань з боку майбутніх роботодавців.  
      Наслідками для країни є зменшення бюджету, адже ви не сплачуєте податки , загалом проблема постає у тому, що сірі гроші роблять офіційну статистику по безробіттю, робочу силу, доходи та споживання ненадійною, тому що немає усього обсягу, ці недостовірні дані можуть призвести до збитків. Так як податки не сплачуються, відповідні уряди можуть посилити підвищення процентів, тим самим заохочуючи ще більшу частину людей йти «в тінь», це призводить до замкнутого кола. З іншого боку в нас все ж таки продовжується оберт грошей в країні, люди ходять по магазинам, закладам, відвідують театри та кіно, хоч ці люди можуть бути оформленими неофіційно, вони все одно відвідують місця, власник яких сплачує податок.
      З іншого боку працівники обезцінюють власну працю, тим самим не стимулюють роботодавців змінювати зарплатню, інколи зарплата навіть менше офіційної мінімалки  і ми маємо таку картину– ціни на житло, комунальні послуги, транспорт та продукти харчування зростають, а зарплатня залишається такою ж самою. На сайті робота юа статистика говорить, що середня зарплата по Україні 15000 гривень, але слід враховувати, що приблизно 12000 вакансій це саме менеджер з продажу (у народі «офіси), на сайті ми маємо 168797 вакансій в загалом  та 640622 кандидатів.
      Всім зрозуміло, що війна триває, в такому випадку легко не буває, але якщо зараз час змінювати країну, то чому ми досі дозволяємо людям наживатися на відвертому шахрайстві, це стосується як сфери так і ставлення  роботодавців до своїх працівників. Ми йдемо у майбутнє яке повинно викорінювати,  а не помножувати наші проблеми.
 

Великдень — що варто знати про це свято?

Авторка: Інна Комаренко

Сьогодні Великдень вважається головним релігійним святом на честь воскресіння Ісуса Христа. У цей день багато людей по всьому світу збираються разом на великоднє богослужіння під час сходу сонця. Однак, дослідивши історію цього свята виявляється, що святкування Великодня походить зі стародавніх обрядів родючості, а багато великодніх традицій беруть свій початок у народних звичаях. Ось декілька цікавих фактів.

Назва свята. В одному з випусків «Українознавчого альманаху» пишеться: «Назва Великдень дійшла до нас із прадавніх часів, коли, найімовірніше, так називали день весняного рівнодення, який припадає на 20–21 березня. У слов’ян цей день був пов’язаний із відродженням природи і новим аграрним роком». 

Походження Великодня. Великдень — це «одне з головних весняних свят давніх слов’ян, день народження весняної богині, праматері. [...] Християнство, щоб відсторонити значимий хліборобський обряд Великдень, до цих днів приурочило свято Воскресіння Ісуса Христа», –  пояснюється у словнику-довіднику «Слов’янський світ». 

Писанки, крашанки. Професор В. Жайворонок зазначає, що «звичай розмальовувати писанки походить ще з дохристиянських часів; здавна писанки наділялися охоронними властивостями» («Знаки української етнокультури: словник-довідник»). У журналі «Людина і світ» (за квітень 2000 року) про великодні звичаї слов’ян сказано, що розфарбовування писанок та інші обрядові дії «мали вплинути позитивно на надприродні сили, схилити їх до активізації репродуктивних функцій». В іншому джерелі говориться: «Наші предки вірили, що писанка має магічну силу» (В. Войтович, «Генеалогія богів давньої України»).

Кролики. В Британській енциклопедії говориться: «Кролик був знаний своєю здатністю швидко розмножуватись і тому став символом приходу весни». Ці тварини є символом родючості, котрий «походить зі стародавніх обрядів і символіки язичницьких весняних свят народів Європи та Близького Сходу» («Encyclopædia Britannica»).

Є багато й інших звичаїв цього свята, серед яких випікання пасок, взаємне цілування-христосування, вшанування крашанок та запалювання багать. В одній книжці про походження великодніх традицій говориться: «Великодні свята українців славні і своїми обрядами, що, без сумніву, є дохристиянськими» (М. Крищук, «Читанка з народознавства»). Сучасне свято Великодня «запозичило дуже багато із весняних обрядів язичн[ицького] культу» («Релігієзнавчий словник»).

Отже, завдяки дослідженню походження великодніх звичаїв та традицій можна дізнатися багато нового та цікавого про таке свято, як Великдень.