Интернет реклама УБС

07.03.24

Як українці змінилися за 2 роки війни



Авторка: Олеся Заболотня

 

   24 лютого була друга річниця повномасштабного вторгнення росії в Україну. Вже 2 роки ми боремося за право жити вільно…і 10 років це робить Україна і Донбас в 21 столітті. Тоді, на початку лютого 2022, мало хто вірив, що це станеться. У новинах постійно говорили про тривожні валізки, одні готувались виїхати за кордон, а інші казали: «Яка війна, вона вже 8 рік триває. Нічого не буде».
  Президент наголошував, що все буде під контролем. 

  24 лютого о 4 ранку країна прокинулась завчасно від вибухів. Було трохи паніки, більшість громадян виїжджало за кордон, а чоловіки стояли в черзі до військкоматів. Цивільні ж почали волонтерити та допомагати донатами.

  Західні експерти давали нам 3 дні, але вже пройшло більше 700. Українці вкотре довели свою незламність.

 5-10 лютого 2024 р. Київський Міжнародний Інститут соціології провів опитування. 73% українців стверджують, що готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно, ще 3% готові терпіти досить довго, наприклад, рік. Крім того, 3% готові терпіти війну ще пів року і 18% почувають у собі сили на декілька місяців. Якщо порівняти графіки, то бачимо, що ситуація не сильно змінилась. Якби сумно це не звучало, але за період війни в 10 років ми звикли до цього стану, особливо за останні 2 роки.

  Живучи у постійних повітряних тривогах і переживаннях, українці все одно продовжують відзначати свята, навідувати близьких, народжувати дітей та одружуватись. Хоча деякі вважають, що це не на часі. Звісно, не потрібно забувати про те, що не всім зараз добре, та потрібно робити те, що ти можеш і, насамперед також, жити, бо невідомо які трапляться події.

  Тепер звернемось до іншого питання статистики щодо того, хто переможе. КМІС зазначає: «Хоча після майже двох років широкомасштабного вторгнення ми спостерігаємо деяке зниження віри в перемогу України, але попри все абсолютна більшість українців продовжують зберігати оптимізм.

  Так, станом на початок лютого 2024 року 89% українців загалом вірили в перемогу України, зокрема, з них 60% безумовно були переконані в цьому. У травні 2022 року 95% вірили в перемогу і з них 80% були безумовно переконані в цьому. Наразі лише 4% скоріше або безумовно переконані, що переможе росія (у травні 2022 року таких було 1%)». Як бачимо, на початку повномасштабного ми кричали про те, що Україна має перемогти і зробить це. Зараз же помітно, що хоча ми й віримо, але оптимізм більш стриманий. У 2022 була більша віра, протягом часу з’явився практицизм, але який був все ще підкріплений позитивними нотками.

 Насамперед причиною такого стриманого оптимізму стала ситуація на фронті. Не дуже вдалий контрнаступ трохи збавив оберти щастя, тому деяким громадянам зараз важко відповісти на питання, як зараз тривають бойові дії. Але все ще респонденти вірять, що Україна поверне свої кордони. 

  Та, незважаючи на всі негаразди і сумні новини про триваючі ракетні обстріли та атаки рашистів на фронті, треба підтримувати наших козаків. Разом ми переможемо і все буде Україна!

Посій насіння. 162 тис. пакунків насіння для родин: стартувала щорічна благодійна акція «Посій насіння»


  Стартувала щорічна благодійна акція «Посій насіння», в межах якої 162 тисячі родин отримають набори з якісним насінням. Акцію вже четвертий рік поспіль проводить Благодійний фонд
 «МХП – Громаді». У цьогорічні набори входять морква, петрушка, буряк, кабачки, огірки, редис та чорнобривці. Загальна вага посадкового матеріалу 3,3 тонни. Це – на 143 кг більше ніж 2023 року.

  «Повномасштабна війна триває і ця акція скерована на підтримку продовольчої безпеки України. Ми забезпечуємо людей в регіонах якісним посадковим матеріалом основних овочевих культур і як наслідок – хорошим урожаєм. Даємо людям можливість бути незалежними й зекономити сімейний бюджет, вирощуючи основні продукти з борщового набору. Приміром, торік насінням, яке наш Фонд роздав у межах ініціативи, було засіяно понад 310 га від Волинської до Дніпропетровської областей. З цієї площі вдалося зібрати більше як 11 тонн врожаю», – розповідає Тетяна Волочай, директорка Благодійного фонду «МХП – Громаді».


  З кожним роком зростає як кількість наборів з насінням, так і географія покриття ініціативи. Цьогоріч пакунків отримає на 6990 домогосподарств більше ніж торік – 162 тис. родин. Насіння отримають у таких 13 областях: Вінницька, Хмельницька, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська, Волинська, Сумська, Київська, Черкаська, Дніпропетровська, Житомирська, Чернігівська, Полтавська.

  Торік у межах підтримки проєкту й поширення знань серед українців про вирощування овочів на присадибних ділянках Благодійний фонд «МХП – Громаді» випустив онлайн-серіал з порадами «Лайфхаки з грядки». Ведуча проєкту, авторка блогу про сад, город та квіти, Юлія Спасібова, ділилася своїм багаторічним досвідом, як з невеликої упаковки насіння зібрати максимальний урожай. Команда проєкту рекомендує онлайн-серіал «Лайфхаки з грядки» до перегляду й 2024-го. Адже запит українців як на подібний контент, так і на вирощування власноруч овочів лише зростає .


  «Посій насіння з МХП» – щорічна благодійна акція Благодійного фонду «МХП – Громаді», яка направлена на підтримку продовольчої безпеки України. В межах акції Фонд щорічно роздає тисячі пакунків насіння городніх культур місцевим мешканцям у громадах, щоб допомогти їм підготуватися до посівної кампанії навесні.

  Благодійний фонд «МХП – Громаді» – український благодійний фонд, що розпочав свою діяльність у 2015 році, щоб допомогти громадам у вирішенні їхніх соціальних, економічних та екологічних проблем. Фонд здійснює діяльність в 13 областях України та працює в більш ніж 700 населених пунктах.

Леонід Коваленко

06.03.24

Соцмережі та їх вплив на наше життя


Авторка: Ольга Єжакова

  Ми зараз живемо у світі де повно екранів, месенджерів та соцмереж.

  Більшість нашого життя ми проводимо онлайн, сидячи у соцмережах.

  Ми можемо писати своїм друзям або родичам знаходячись у іншому куточку країни або світу, якихось пару секунд і ми можемо поділитись новиною з близькою нам людиною, маючи маленький гаджет який вміщає в собі весь світ.

  Безперечно, соцмережі це зручно і цікаво, ми маємо змогу дізнатись новини з усього світу, дивитись цікаві нам відео чи ділитись з близькими своїми подіями, новинами, емоціями.

  В наш час соцмережі велика частина нашого життя, адже ми проводимо там багато часу, в переписках із друзями, викладаючи фото, дивлячись стрічку у Instagram або Facebook які нас затягують різними постами та відео.

  Але є і інша сторона соцмереж. Це їх вплив на наше життя, наш емоційний стан і взагалі відношення до всього навколо.

  Одне дослідження показало, що люди які використовували соцмережі просто заради розглядання стрічки вбиваючи свій час - почувалися гірше, на відміну від тих хто активно використовував соцмережі наприклад для листування та обміном своїх емоцій з друзями чи близькими або коментування дописів.

  Гадаю проблема людей у наш час — це порівняння реального життя із штучним, того щовідбувається у віртуальному світі, у інших. Проблема в порівнянні своїх власних емоцій, переживань, відчуттів з тими хто транслює свою власну версію “ідеального життя” в “іншому світі” у світі соцмереж. Які нас оточують буквально скрізь.

  Помітним моментом є той, коли ми публікуємо допис про вечірки, відпочинок, похід на цікавий захід чи ресторан і рідко порівнюємо з тим, коли маємо негаразди, сварки або погане самопочуття.

  Ця нерівність і означає, коли ми порівнюємо реальне життя із картинкою у соцмережах де реальність сповнена емоцій і подій, а де ілюзія і прикрашання дійсності.

  Задумайтесь, як впливають на вас соцмережі. Як ви почуваєтесь після проводження там, ви сповнені енергії і радості чи навпаки, занепад сил і немає того заряду позитиву що був раніше.

  Невеликий експеримент — це влаштувати собі детокс від гаджетів та соцмереж, хоча б на вихідні. Зайняти себе чимось цікавим та корисним, це може бути прогулянка на свіжому повітрі, читання книги, зайнятись спортом чи втілити давню мрію, яку ви відкладали довгий час. Якось себе відволікти від буденної рутини і приділити час собі.

  А в кінці цього детоксу задуматись, як вам після нього, які ваші відчуття.

  Можливо цей виклик буде корисним.

Як ви вважаєте, чи може ШІ замінити творчу сторону людини?



Авторка: Єлизавета Ніщенко

  Тема штучного інтелекту зараз широко поширена і часто обговорюється, велика кількість людей піднімає її і обговорює його стрімкий розвиток, його наслідки і проблеми дезінформації і, звичайно, у кожного своя думка, коли справа стосується штучного інтелекту. Багато політиків і вчених висловлюються на цю тему, і важко відразу відповісти на такі важливі для нашого майбутнього життя питання, як « Чи може ШІ замінити людей? Чи захоплять роботи наш світ?», тощо.

  Я думаю, що коли мене запитають, чи може штучний інтелект змінити творчий потенціал людини, я виходитиму більше з власних думок, тому що  не настільки обізнана у наукових дослідженнях на цю тему.

  Зараз не можу погодитися, що ШІ може замінити творчий потенціал людини, виходячи з того, що комп’ютеризація не має емоційного інтелекту, який є важливим елементом нашої творчості. Важливо відзначити, що ШІ має багато можливостей у різних сферах, використовуючи потенціал світу в логіці, більш обмежений інтелектуалізм, тому що ШІ базується на вже відомих, а не придуманих даних, які зручні для обробки та різноманітних дій, але Якщо говорити конкретно про креативну сферу, то тут необхідно вдатися до інших характеристик, таких як, емоційність, інтуїція, індивідуальність і комунікабельність, яких штучному інтелекту поки що не вистачає. 

  Під творчим потенціалом людини розуміється її емоційний інтелект, пам'ять, коли, наприклад, письменник пише свою книгу (нехай це буде жанр художньої літератури), часто включається уява, яка є важливим інструментом творчого процесу, придумує нові ситуації, світів, героїв і тому подібне, він також може посилатися на власний досвід і спогади (наприклад, автор дивився фільм про фантастичного героя 5 років тому і запам'ятав його, він може використовувати його, щоб переробити його і додати щось своє ). Сюди ж додаємо емоційність: вигадуючи сюжет, автор також переживає свою написану історію, використовує емоції, щоб правильно висловити свою думку, щоб її відчули й наступні читачі, бо це теж свідчить про якість книжки.

  Художник, який пише картини, вкладає в них свій сенс, час, зусилля та емоції, придумує сюжет і передісторію. Лос-Анджелес може намалювати картину для вас, оскільки можливості в цьому сенсі розширилися та можуть частково замінити замовлених художників (якщо ви можете надати точний опис того, що ви хочете бачити в коробці). Але людський фактор все одно актуальний: коли ви відвідуєте виставку художника, чи хочете ви почути пояснення від самого автора про те, що спонукало його намалювати це, чи краще подивитися на картину, згенеровану Л.А. у якому немає тієї самої пристрасті та зусиль, які доклала людина, а також немає людських емоцій? Це може звучати як пропаганда проти ШІ, але це не так, я просто вважаю, що творчий потенціал та його інструменти важливі в роботі людей, і те, що людина може уявити та повідомити, ШІ поки не може зробити. Усе, що було згадано вище в двох прикладах, показує, що основні елементи, які ШІ ще не може зрівняти з людьми, — це емоційний інтелект, здатність винаходити щось нове, використовувати уяву та пам’ять. У жодному прикладі використання творчого потенціалу людини ШІ не можна повністю замінити. Можна навести мільйони прикладів, перерахувавши безліч професій і робіт, де застосовуються фактори творчості.

  В одній із українських статей я побачила дуже цікаву ідею щодо нашої теми, яка звучала так: «Поки ви мислите нестандартно, жоден штучний інтелект вас не замінить», і я з цим повністю згодна, особливо коли йдеться про сфери креативні: ШІ може обробляти, змінювати, доповнювати, надавати інформацію, але поки що він не може винаходити щось нетрадиційне і нове, що під силу людям, завдяки яким і виникає інформація для таких інтелектів. Ми повинні усвідомлювати, що це лише початок, перший етап розвитку штучного інтелекту, який досить обмежений, і ми повинні готуватися до того, що він стане сильнішим, ефективнішим і спричинить за собою різні наслідки. Можливо навіть штучний інтелект повністю замінить людей і роботи підкорять світ, хто знає? Я точно не можу бути впевнена.

04.03.24

Правила сімейного бізнесу або Як створити міцну і щасливу родину


Авторка: Каріна Кішук


  Нове кохання, пора романтичних зустрічей, початок стосунків дарують радість і надихають. Саме через це більшість подружніх пар сучасності укладають шлюб спонтанно, не маючи жодних конкретних планів на майбутнє. Це рішення часто призводить до неусвідомленого, «стихійного» сімейного життя. Через суперечки й розбіжності партнери втрачають енергію, яку могли би скерувати на взаємну любов. А що, якби кожна пара перед шлюбом створювала стратегію свого подружнього життя подібно до власників бізнесу? 

  Кожен шлюб унікальний, але проблеми в стосунках спільні для всіх. Упоратися з ними здатен будь-хто. Потрібне лише знати, як діяти, і перетворювати нові життєві виклики як завдання, що потребують виконання. 

  Як казав Михайло Литвак: «Стосунки – це не п’ятдесят на п’ятдесят, це сто на сто». 

  Родина – це багатогранний творчий проєкт, над яким слід цілеспрямовано працювати. Вона не виникає сама собою, не стає щасливою й успішною раз і назавжди. Покращення можливе лише завдяки свідомим зусиллям і змінам у стосунках. Члени сім’ї мають бути експертами з сімейних взаємин, архітекторами і дизайнерами свого щастя. 

  Ідеальної «другої половинки», яка раптом з’явиться в житті задля нашого щастя, немає. Як стверджують практичні психологи, це поширений у суспільстві міф. Не варто намагатися побачити в партнерові відповідник власним романтичним ілюзіям, знайти в «дзеркалі» іншої людини власну ідентичність або злитися з нею в очікуванні, що вона порятує, захистить та подбає. Так само неможливо покладатися на думку, що партнер – один на все життя. Він на «тут і зараз» і лишатиметься поруч, якщо ви будете разом розвиватися й рухатися в одному напрямку, любитимете й взаємно поважатимете, будете захоплюватись вашими відмінностями й намагатись з любов’ю задовольняти потреби одне одного.

  У сім’ї головними для подружжя стають потреби батьківства/материнства, матеріальні й емоційні потреби культурного дозвілля, соціальна адаптація та сексуальне задоволення. І чоловік, і жінка однаково потребують близького і довірливого спілкування, взаємної моральної підтримки, спільного дозвілля й бажання бути з обранцем фізично й духовно. Але є дуже важливі нюанси! Коли в парі одне не розуміє прагнень іншого, кохання «буксує». 

  Дуже важливо пізнати одне одного, зрозуміти, на що слід звернути увагу, щоб бути потрібними і цінними. Завжди є ймовірність, що хтось із подружжя цінує те, що для іншого не таке вже й важливе, і навпаки, не надто потребує того, що партнер хоче йому дати. 

  Стосунки, побудовані тільки на одному з трьох важливих компонентів – близькість, пристрасть, вірність – мають найменше шансів вижити. У платонічному коханні людина відчуває близькість і теплоту до іншої, але це не підкріплене фізичним потягом. Захоплення виникає, коли прокидається пристрасть, але без близькості й обов’язків такі стосунки приречені. Порожнє кохання живе лише завдяки обов’язкам.

  Романтичне кохання виникає через поєднання близькості й пристрасті, щире – через пристрасть і обов’язок, а дружня любов – із близькості й обов’язків.

  І лише досконале кохання поєднує всі три компоненти: близькість (симпатію, інтимність, партнерство), пристрасть (закоханість, зацікавлення, фізичний потяг) й обов’язки (відповідальність, відданість, прив’язаність). Щоб досягти такої любові, необхідно конкретними діями доводити свої почуття обранцю, засвідчувати любов, а не просто говорити про неї. 

  Як казав Жильбер Сесброн: «Подружні пари є чотирьох видів: ти і я дорівнює ти; ти і я дорівнює я; ти і я дорівнює ми; ти і я дорівнює ти і я».

  У зрілому коханні неодмінно є зростання та розвиток; стосунки опираються на партнерство й однакову відповідальність; нема поняття «ти мені винен»/ «я тобі винна»; у кожного такий надмір ресурсу, що його без жертовності можна давати партнеру; є збалансований процес взаємообміну ресурсами; обоє партнерів відповідальні за те, що з ними відбувається; партнери домовляються й прописують сімейні правила. 

  У зрілому коханні фраза «Я тебе люблю» означає: «Як добре, що я з повагою до себе і до тебе можу розділити з тобою все те, що для мене важливе! І водночас я змінююся, розвиваюсь, рухаюся вперед. Ти підтримуєш мене під час криз і внутрішніх трансформацій, витримуєш те, що зі мною відбувається. Я також роблю це для тебе, коли ти потребуєш моєї підтримки. І ми весь час міняємося ролями: спершу я опираюся на тебе, потім ти – на мене».

  Брюс Фейлер створив авторський перелік із 80 якостей, що сприяють міцним і щасливим стосункам. Ось деякі з них: азарт, винахідливість, відповідальність, відсутність кордонів, віра, гнучкість, допитливість, досконалість, емоційність, енергійність, життєздатність, запал, захопленість, зростання, креативність, мета, мудре використання ресурсів, мужність, наполегливість, незалежність, позитивність, розмаїття, служіння іншим, спільність, справедливість, уміння дивуватися, унікальність, уява.

  Що таке щастя? Відповідь на це запитання дали вчені з Гарварду. На базі університетської Медичної школи вона провели масштабне дослідження, яке розпочалося в 1938-му році, тривало майже 80 років і охопило понад 700 осіб. Опрацювавши десятки тисяч анкет, дослідники з’ясували три найголовніші секрети щастя - …

  Та хіба щастя – це рецепт пирога, який має чіткий рецепт та пропорції? Щастя – це момент, який ви створюєте разом із коханою людиною. Тож будуйте своє щастя самостійно, не беручи за приклад інших. 


01.03.24

Магія автентичної кухні, сила мрії та зіркові камео: з’явився другий трейлер до фільму «Смак Свободи»

FILM.UA Distribution представила другий трейлер романтичної комедії про високу українську кухню та пошуки своїх справжніх бажань. Дивіться у кіно уже з 7 березня!

Новий трейлер кулінарної love story «Смак Свободи» розкриває історію головної героїні Варі (акторка та блогерка Ірина Кудашова), як понад усе мріє присвятити життя улюбленій справі – кулінарії. На її шляху чимало перешкод, але коли ти щиро чогось прагнеш та маєш сміливість мріяти – усі двері, зрештою, відчиняються.

Життя Варі докорінно змінює дивовижна знахідка – книжка призабутої легенди української кухні Ольги Франко «Перша українська загально-практична кухня». Авторка книги й сама присутня у стрічці – її зіграла легендарна актриса Ірма Вітовська. Творці фільму радилися з нащадками родини Франко щодо спогадів про пані Ольгу, сімейних українських традицій та страв, які готувала майстриня кулінарії. А гастрономічною експерткою фільму стала Маріанна Душар, дослідниця української кухні. «Смак свободи» зображує нашу національну кухню не лише з боку улюблених домашніх смаколиків, але і як справжні витвори високого кулінарного мистецтва.

“Вихід є завжди — це моя улюблена фраза, яка належить моїй героїні Ользі Франко. Окрім того, що ця стрічка десь певною мірою світла, лірична, про мрію та казку, сімейна, для мене вона ще й надзвичайно,  в такому тонкому змісті, патріотична. Не в тому сенсі, в якому це слово часом експлуатують, а, справді, про нашу гордість, нашу памʼять, наше минуле й сьогодення, про те, що ми повинні любити  і поважати себе” - коментує Ірма Вітовська

У камео глядачі також побачать українську співачку кримськотатарського походження, переможницю Євробачення-2016 Джамалу. Вона з’явиться у ролі самої себе у дуже відповідальний момент та стане ще одною чарівною феєю у житті Варі. Крім неї, у епізодах з’являться й інші зірки – шеф-кухар, ведучий шоу «На Ножах» Алекс Якутов, модель, блогерка та телеведуча Вікторія Маремуха, модель і телеведуча Алла Костромічова, а також співак АСАФАТОV.

“Я завжди шукав форму, в яку хотів би запакувати ту чи іншу ідею.  У фільмі "Смак свободи" з цим завданням чудово впоралася авторка сценарію і креативна продюсерка Олена Моренцова. Їй вдалося в легкій, комедійно-фентазійній формі донести такі важливі істини, як любов до власної культури та історії. Я й уявити собі не міг, що такою мовою можна розповісти широкому глядачеві про українську кухню. Професійні актори принесли свої фарби у створення цієї картини. До того ж легко мені було працювати і з камео нашого фільму Джамалою. Я впевнений, якби вона обрала шлях кіноактриси, то і на цьому терені вона досягла б великих успіхів”  - коментує режисер Олександр Березань.

Дивіться «Смак Cвободи» у кіно вже з 7 березня 2024 року!

Фільм створено за підтримки Державного агентства агентства України з питань кіно.

Кінотеатральну дистрибуцію стрічки на території України здійснює FILM.UA Distribution та Kinomania.

Генеральний медіапартнер фільму – телеканал «Новий канал». Офіційний радіопартнер - Наше Радіо.

Інформаційну підтримку фільму здійснюють Elle, PostEat, Кіно24, Український Тиждень.

Генеральний партнер з технічного забезпечення – SPROF Foodservice solutions.

Слідкуйте за новинами проєкту на офіційних сторінках в Instagram та Facebook, на сторінках продакшену Ganza Film у Facebook та Instagram, а також на сторінках дистрибутора FILM.UA Distribution в Instaram та Facebook.

ДОВІДКА

Назва: Смак свободи

Жанр: сімейне кіно, кулінарне фентезі

Виробництво: Ganza Film

Дистрибутор в Україні: FILM.UA Distribution та Кіноманія

Авторки сценарію: Олена Моренцова-Шулик та Олександра Вітязєва

Режисер-постановник: Олександр Березань

Продюсери: Артем Денисов, Віталій Докаленко

Креативна продюсерка: Олена Моренцова-Шулик

Оператор-постановник: Євген Усанов

Композитор: Надія Одесюк

Режисер монтажу: Юрій Чашковський

Художник-постановник: Дмитро Баран

Художники з костюмів: Ольга Дубровська

Художник з гриму: Ольга Ахтарнія

Кастинг-директорка: Олена Артемова

У ролях: Ірина Кудашова, Ірма Вітовська, Костянтин Темляк, Томаш Собчак, Тетяна Малкова, Римма Зюбіна, Віктор Стороженко, Вадим Куценок, Діана Кузьмінова, Світлана Золотько, Павло Лі.

Зіркові камео: Джамала, Алекс Якутов, Вікторія Маремуха, Алла Костромічова, АСАФАТОV

Синопсис:

Молода дівчина – кухар Варя – втрачає роботу, бо її висока кухня нікому не потрібна у придорожньому кафе. Мила, енергійна, дотепна, вона тікає якомога далі від дому у пошуку реалізації! Та неочікувана знахідка – книжка забутої легенди української кухні Ольги Франко – змінює її життя назавжди!






Леонід Коваленко


28.02.24

Обережно-міни!


Авторка: Антоніна Анісімова


  Робота зі знищення мін є надзвичайно важливою та небезпечною справою, особливо в умовах війни або після її завершення. Україна, як і багато інших країн, стикається з проблемою залишків вибухових пристроїв та мін, які загрожують безпеці людей та інфраструктурі.

  Для знищення мін та вибухових пристроїв в Україні зазвичай залучають спеціалізовані державні служби, такі як Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), Військово-цивільна адміністрація,  спільно з іншими державними органами, військовими підрозділами та міжнародними партнерами займаються розмінуванням територій. Ці служби проводять роботу з розмінування територій, знищення небезпечних об'єктів та навчання населення правилам поведінки в умовах небезпеки.

  Україна також співпрацює з міжнародними організаціями, такими як Організація Об'єднаних Націй, Міжнародний Комітет Червоного Хреста та іншими, для отримання допомоги та підтримки у знищенні мін та вибухових пристроїв.


  Проте, проблема залишків вибухових пристроїв є досить серйозною у зоні бойових дій на сході України. Тут діють спеціальні розміновувальні групи, які регулярно проводять роботу з розмінування та знищення мін.

  Україна також має кінологічні служби, які займаються розміновуванням мін та вибухових пристроїв. Кінологічні служби використовують спеціально підготовлених собак, які допомагають виявляти та локалізувати небезпечні предмети на території. Ці кінологічні служби працюють у співпраці з Державною службою України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), військовими підрозділами та іншими органами, що займаються розміновуванням. Вони проводять пошук та розмінування на забруднених мінами територіях. Крім того, кінологічні служби в Україні співпрацюють з міжнародними партнерами та організаціями, які надають підтримку у розміновуванні та попередженні вибухових подій. Команди кінологічних служб в Україні є важливим фактором у системі захисту населення від небезпечних мін та вибухових пристроїв.

  Також в Україні є роботизоване розмінування, для ефективного та безпечного розмінування використовуються роботи-розміновувачі.