8 березня: не свято весни, а день боротьби

Авторка: Аліна Музира

  8 березня вже пройшло, і саме тепер я б хотіла поговорити про це свято. 

  Цей день зазвичай асоціюють з квітами, подарунками та привітаннями з днем весни та краси. Проте, за цією святковою ширмою ховається значно глибший сенс, про який часто забувають. Нажаль в нас досі сприймають цей день через призму комуністичного пережитку. Тож я думаю важливо нагадти історію і сенс цієї дати насправді.

  Історія 8 Березня почалася в 1908 році, коли 15 000 жінок вийшли на вулиці Нью-Йорка з вимогами скорочення робочого дня, підвищення зарплат і права голосу. Згодом Соціалістична партія Америки запропонувала оголосити останню неділю зими Національним жіночим днем на честь цих подій.

  З приходом більшовиків 8 березня зазнало трансформації. На плакатах з'явилися образи "нової радянської жінки": трактористки, колгоспниці, будівельниці комунізму. У 1920 році в радянській Україні 8 березня стало офіційним святковим днем, але лише для жінок і лише на один рік. У цей вихідний день жінок заохочували до пропагандистської, що використовувалось більшовиками для зміцнення своєї влади, зокрема в Україні.

  З часом образ жінки як "бойового товариша" змінився на образ "берегині домашнього вогнища та матері". Про це ми вже говорили, в моїй минулій роботі.  Міжнародний жіночий день втратив первісне значення та перетворився на звичайне свято, дещо відірване від актуальних проблем гендерної рівності.

  8 березня – це день, коли ми маємо згадувати про те, що протягом історії жінки боролися, щоб їхні права визнали нарівні з правами чоловіків. 

 Цей день об'єднує жінок з усього світу. Це день, коли ми можемо, ділитися своїми історіями та надихати одна одну на нові звершення.

  Важливо пам'ятати, що 8 березня – це не просто день подарунків та квітів. Це день, коли ми повинні задуматися про те, як далеко ми зайшли у боротьбі за гендерну рівність, і скільки ще роботи попереду.

 Це день, коли ми повинні підтримувати одна одну, боротися за свої права та будувати світ, де до жінок ставляться з повагою та гідністю, а не як до квітів.

 Нехай 8 березня буде не просто днем весни, а днем єднання та сили жінок!

МОЯ ГАЛАКТИКА

 Напередодні Міжнародного жіночого свята та Дня народження Тараса Шевченка у київському Музеї Марії Заньковецької (філія Музей театрального, музичного та кіномистецтва України , директорка - Ирина Дробот ) відбулося урочисте відкриття масштабної персональної виставки Народного художника України лауреата премії Тараса Шевченка в галузі сучасного образотворчого Мистецтва Валерія Франчука «МОЯ ГАЛАКТИКА»! Ця виставка стала у житті пана Валерія 204. Із відкриттям виставки відомого митця прийшли привітати дуже багато людей – рідні, друзі та гості, художники та творчі особистості, поети та музиканти, співаки та журналісти. Це був справжній аншлаг. Не всі присутні змогли вміститися у виставковій залі, де відбувалося урочисте відкриття, а тому ще ряд людей перебували в коридорі.     

  Один із спів кураторів виставки Сергій Коміссаров під час виступу назву виставки «Моя Галактика» охарактеризував її як:: «Галактика - якщо говорити про наукове визначення цього поняття - це гравітаційно зв'язана система із зір і зоряних скупчень, міжзоряного газу, пилу й темної матерії. Усі об'єкти в складі галактик беруть участь в обертанні навколо спільного центру мас. Ось так і з виставкою «Моя  ГАЛАКТИКА» Валерія Франчука …

  Центральною картиною, навколо якої цього вечора у виставковому просторі нашого Музею, наче планети та зорі, «оберталися» інші картини, був портрет генія та пророка українського народу Тараса Шевченка. «Я творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа. А, кажуть, що вона - вічна…» 

  На виставці було представлено багато різних за темою картин талановитого художника.  Саме любов до таланту художника й зібрала березневого вечора багато поцінувачів його мистецтва. Але Валерій Франчук відомий не тільки в Україні, а й поза її межами. І його унікальні картини подобаються людям, яки ними захоплюються, бо це ж дійсно справжнє мистецтво. 

  В рамках урочистостей виставки «Моя Галактика» в другій її частині відбувся блискучий святковий бліц-концерт, що зібрав зірковий склад артистів, які привітали маестро. Першими виступили із піснями талановиті діти - вихованці Великоолександрівської школи мистецтв і ремесел імені Олександра Зюзькіна під керівництвом викладача вокалу оперного співака Юрія Мамчука. Після юних талантів виступила молода чарівна поетеса, режисера, актриса, художниця Маріко (Марія Саулко). Марія прочитала декілька своїх глибоких віршів, написаних в часи війни під музичний акомпанемент. Окрім Маріко ще перед присутніми прочитала свій вірш талановита  поетеса та журналістка Галина Ільєва . А завершив концерт Юрій Мамчук, який своїм оперним голосоом заспівав «Реве та стогне Дніпр широкий…» 

 А наостанок зазначимо, що організація виставки «Моя Галактика» Народного художника України, лауреата премії Тараса Шевченка в галузі сучасного образотворчого Мистецтва Валерія Олександровича Франчука стала можливою  завдяки керівникові Громадської організації «Благодійний фонд «Козацький» В'ячеславу Руднику. 

Виставка триватиме у Музеї Марії Заньковецької до 21 березня. 

Адреса Музею : вул.. Велика Васильківська, 121. Завжди раді вам!

Леонід Коваленко

Цукор.Чи дійсно такий шкідливий? Правда та міфи

Авторка: Дар'я Венту

  Ви не раз стикались з інформацією про шкоду цукру та рекомендації його повного виключення з раціону.

 Але чи це справді так ? Розберемось.

Що ж таке цукор?

 Цукор - простий вуглевод, що швидко розщеплюються в організмі на фруктозу і глюкозу та дає йому енергію.

 Добувається цукор з цукрової тростини та буряків, шляхом випарювання нектару до стану сиропу, а потім висушування та перероблювання у кристалічну масу. Ось і на виході ми бачимо знайомий нам білий або нерафінований (коричневий) цукор.

  З’їдаючи щось солоденьке в крові спостерігається скачок рівня глюкози, починає активно працювати підшлункова залоза, виділяючи інсулін, коли ви здорові, можна не помічати на собі вплив цукру на організм, але він є.

  Підшлункова залоза людей, хворих на діабет не може самостійно виділяти дану речовину, тому вони змушені ставити ін’єкції інсуліну, після майже кожного прийому їжі, задля пониження рівня глюкози у крові.

  Високий рівень цукру дуже погано впливає на організм, найбільше страждають нирки, сітківка очей та серцеві м’язи, хвороби можуть привести до серйозних захворювань і навіть смерті.

  Але повністю виключати цукор з життя не рекомендовано, організму потрібно десь брати енергію, задля нормальної роботи мозок та м’язи тіла використовують глюкозу як паливо.

  Денна норма цукру здорової людини складає 25 - 30 грамів на день. Цього достатньо аби забезпечити комфортну роботу усіх функцій організму та почуватися здоровим.

Міфи про шкоду цукру.

⁃ Цукор шкодить зубам. Це не так, якщо дотримуватись правильної та своєчасної ротової гігієни, цукор не зашкодить вашим зубам.

⁃ Цукор викликає залежність. Міф. Так, цукор може підіймати настрій, через швидку засвоюваність та скачок глюкози у крові, але від його вживання можна легко відмовитись, цукор не викликає залежності.

⁃ Білий цукор не корисний, коричневий - корисний. Це міф. Так, тростинний цукор не проходить рафінацію і зберігає більше мікроелементів ніж білий. Але, його вживання більше норми не є корисним і призводить до тих же хвороб, що і білий цукор.

  Не забувайте, що енергію можна отримувати також з фруктів та сухофруктів, у їх складі достатньо фруктози аби забезпечити наш організм необхідною дозою цукру для роботи та здорового життя.

Джерела інформації:

https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fnut.2022.897952/full

https://youtu.be/x2ULTvo9zKc?si=2WnKDiy-RH5r-dJw

https://youtu.be/dR6TnC1RY_8?si=Ig8dr5kuoRrfylMn

 Дана інформація взята з офіційного відкритого каналу Доктора Еріка Берга.

  Доктор Ерік Берг отримав ступінь доктора хіропрактики в Палмерському коледжі хіропрактики в 1988 році. Доктор Берг є ліцензованим мануальним терапевтом у Вірджинії, Каліфорнії та Луїзіані, але він більше не практикує мануальну терапію в жодному штаті та не приймає пацієнтів, тому може зосереджується на навчанні людей як на повний робочий день, але він зберігає діючу ліцензію. 

 

Як українці змінилися за 2 роки війни

Авторка: Олеся Заболотня

 

   24 лютого була друга річниця повномасштабного вторгнення росії в Україну. Вже 2 роки ми боремося за право жити вільно…і 10 років це робить Україна і Донбас в 21 столітті. Тоді, на початку лютого 2022, мало хто вірив, що це станеться. У новинах постійно говорили про тривожні валізки, одні готувались виїхати за кордон, а інші казали: «Яка війна, вона вже 8 рік триває. Нічого не буде».

  Президент наголошував, що все буде під контролем. 

  24 лютого о 4 ранку країна прокинулась завчасно від вибухів. Було трохи паніки, більшість громадян виїжджало за кордон, а чоловіки стояли в черзі до військкоматів. Цивільні ж почали волонтерити та допомагати донатами.

  Західні експерти давали нам 3 дні, але вже пройшло більше 700. Українці вкотре довели свою незламність.

 5-10 лютого 2024 р. Київський Міжнародний Інститут соціології провів опитування. 73% українців стверджують, що готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно, ще 3% готові терпіти досить довго, наприклад, рік. Крім того, 3% готові терпіти війну ще пів року і 18% почувають у собі сили на декілька місяців. Якщо порівняти графіки, то бачимо, що ситуація не сильно змінилась. Якби сумно це не звучало, але за період війни в 10 років ми звикли до цього стану, особливо за останні 2 роки.

  Живучи у постійних повітряних тривогах і переживаннях, українці все одно продовжують відзначати свята, навідувати близьких, народжувати дітей та одружуватись. Хоча деякі вважають, що це не на часі. Звісно, не потрібно забувати про те, що не всім зараз добре, та потрібно робити те, що ти можеш і, насамперед також, жити, бо невідомо які трапляться події.

  Тепер звернемось до іншого питання статистики щодо того, хто переможе. КМІС зазначає: «Хоча після майже двох років широкомасштабного вторгнення ми спостерігаємо деяке зниження віри в перемогу України, але попри все абсолютна більшість українців продовжують зберігати оптимізм.

  Так, станом на початок лютого 2024 року 89% українців загалом вірили в перемогу України, зокрема, з них 60% безумовно були переконані в цьому. У травні 2022 року 95% вірили в перемогу і з них 80% були безумовно переконані в цьому. Наразі лише 4% скоріше або безумовно переконані, що переможе росія (у травні 2022 року таких було 1%)». Як бачимо, на початку повномасштабного ми кричали про те, що Україна має перемогти і зробить це. Зараз же помітно, що хоча ми й віримо, але оптимізм більш стриманий. У 2022 була більша віра, протягом часу з’явився практицизм, але який був все ще підкріплений позитивними нотками.

 Насамперед причиною такого стриманого оптимізму стала ситуація на фронті. Не дуже вдалий контрнаступ трохи збавив оберти щастя, тому деяким громадянам зараз важко відповісти на питання, як зараз тривають бойові дії. Але все ще респонденти вірять, що Україна поверне свої кордони. 

  Та, незважаючи на всі негаразди і сумні новини про триваючі ракетні обстріли та атаки рашистів на фронті, треба підтримувати наших козаків. Разом ми переможемо і все буде Україна!

Використано джерело:
 https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1372&page=2&t=13

Посій насіння. 162 тис. пакунків насіння для родин: стартувала щорічна благодійна акція «Посій насіння»

  Стартувала щорічна благодійна акція «Посій насіння», в межах якої 162 тисячі родин отримають набори з якісним насінням. Акцію вже четвертий рік поспіль проводить Благодійний фонд

 «МХП – Громаді». У цьогорічні набори входять морква, петрушка, буряк, кабачки, огірки, редис та чорнобривці. Загальна вага посадкового матеріалу 3,3 тонни. Це – на 143 кг більше ніж 2023 року.

  «Повномасштабна війна триває і ця акція скерована на підтримку продовольчої безпеки України. Ми забезпечуємо людей в регіонах якісним посадковим матеріалом основних овочевих культур і як наслідок – хорошим урожаєм. Даємо людям можливість бути незалежними й зекономити сімейний бюджет, вирощуючи основні продукти з борщового набору. Приміром, торік насінням, яке наш Фонд роздав у межах ініціативи, було засіяно понад 310 га від Волинської до Дніпропетровської областей. З цієї площі вдалося зібрати більше як 11 тонн врожаю», – розповідає Тетяна Волочай, директорка Благодійного фонду «МХП – Громаді».

  З кожним роком зростає як кількість наборів з насінням, так і географія покриття ініціативи. Цьогоріч пакунків отримає на 6990 домогосподарств більше ніж торік – 162 тис. родин. Насіння отримають у таких 13 областях: Вінницька, Хмельницька, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська, Волинська, Сумська, Київська, Черкаська, Дніпропетровська, Житомирська, Чернігівська, Полтавська.

  Торік у межах підтримки проєкту й поширення знань серед українців про вирощування овочів на присадибних ділянках Благодійний фонд «МХП – Громаді» випустив онлайн-серіал з порадами «Лайфхаки з грядки». Ведуча проєкту, авторка блогу про сад, город та квіти, Юлія Спасібова, ділилася своїм багаторічним досвідом, як з невеликої упаковки насіння зібрати максимальний урожай. Команда проєкту рекомендує онлайн-серіал «Лайфхаки з грядки» до перегляду й 2024-го. Адже запит українців як на подібний контент, так і на вирощування власноруч овочів лише зростає .

  «Посій насіння з МХП» – щорічна благодійна акція Благодійного фонду «МХП – Громаді», яка направлена на підтримку продовольчої безпеки України. В межах акції Фонд щорічно роздає тисячі пакунків насіння городніх культур місцевим мешканцям у громадах, щоб допомогти їм підготуватися до посівної кампанії навесні.

  Благодійний фонд «МХП – Громаді» – український благодійний фонд, що розпочав свою діяльність у 2015 році, щоб допомогти громадам у вирішенні їхніх соціальних, економічних та екологічних проблем. Фонд здійснює діяльність в 13 областях України та працює в більш ніж 700 населених пунктах.

Леонід Коваленко

Соцмережі та їх вплив на наше життя

Авторка: Ольга Єжакова

  Ми зараз живемо у світі де повно екранів, месенджерів та соцмереж.

  Більшість нашого життя ми проводимо онлайн, сидячи у соцмережах.

  Ми можемо писати своїм друзям або родичам знаходячись у іншому куточку країни або світу, якихось пару секунд і ми можемо поділитись новиною з близькою нам людиною, маючи маленький гаджет який вміщає в собі весь світ.

  Безперечно, соцмережі це зручно і цікаво, ми маємо змогу дізнатись новини з усього світу, дивитись цікаві нам відео чи ділитись з близькими своїми подіями, новинами, емоціями.

  В наш час соцмережі велика частина нашого життя, адже ми проводимо там багато часу, в переписках із друзями, викладаючи фото, дивлячись стрічку у Instagram або Facebook які нас затягують різними постами та відео.

  Але є і інша сторона соцмереж. Це їх вплив на наше життя, наш емоційний стан і взагалі відношення до всього навколо.

  Одне дослідження показало, що люди які використовували соцмережі просто заради розглядання стрічки вбиваючи свій час - почувалися гірше, на відміну від тих хто активно використовував соцмережі наприклад для листування та обміном своїх емоцій з друзями чи близькими або коментування дописів.

  Гадаю проблема людей у наш час — це порівняння реального життя із штучним, того щовідбувається у віртуальному світі, у інших. Проблема в порівнянні своїх власних емоцій, переживань, відчуттів з тими хто транслює свою власну версію “ідеального життя” в “іншому світі” у світі соцмереж. Які нас оточують буквально скрізь.

  Помітним моментом є той, коли ми публікуємо допис про вечірки, відпочинок, похід на цікавий захід чи ресторан і рідко порівнюємо з тим, коли маємо негаразди, сварки або погане самопочуття.

  Ця нерівність і означає, коли ми порівнюємо реальне життя із картинкою у соцмережах де реальність сповнена емоцій і подій, а де ілюзія і прикрашання дійсності.

  Задумайтесь, як впливають на вас соцмережі. Як ви почуваєтесь після проводження там, ви сповнені енергії і радості чи навпаки, занепад сил і немає того заряду позитиву що був раніше.

  Невеликий експеримент — це влаштувати собі детокс від гаджетів та соцмереж, хоча б на вихідні. Зайняти себе чимось цікавим та корисним, це може бути прогулянка на свіжому повітрі, читання книги, зайнятись спортом чи втілити давню мрію, яку ви відкладали довгий час. Якось себе відволікти від буденної рутини і приділити час собі.

  А в кінці цього детоксу задуматись, як вам після нього, які ваші відчуття.

  Можливо цей виклик буде корисним.