7 січня - річниця загибелі Максима Кривцова

 

Авторка: 

Наталія Бондаренко

  7 січня 2024 року на фронті загинув Максим Кривцов – український поет, доброволець та захисник України. Йому було всього 33 роки.

  Максим народився в Рівному у 1990 році. Після закінчення Київського національного університету технологій і дизайну він знайшов себе у творчості та громадській діяльності. Однак, з початком Революції гідності і російської агресії у 2014 році його життя докорінно змінилося. Він пішов добровольцем у Добровольчий український корпус “Правий сектор”, а згодом служив у Нацгвардії з позивним “Далі”.

  Після завершення служби в 2019 році Максим зосередився на допомозі ветеранам. Він працював у Центрі реабілітації та адаптації Veteran Hub, допомагаючи бійцям, які повернулися з фронту. Але після повномасштабного вторгнення у 2022 році він знову взяв до рук зброю.

  У квітні 2023 року Максим дав інтерв’ю проєкту “Слова і кулі”, де поділився своїм баченням змін у суспільстві. Він мріяв, щоб українці усвідомили реалії війни, а також вірив у нове покоління – сміливе, відкрите і цілеспрямоване. Своїми спогадами Кривцов надихав багатьох. З особливою теплотою він згадував визволення Балаклії, коли місцеві жителі радо зустрічали українських військових.

  7 січня 2024 року разом із Максимом загинув і його рудий кіт, якому він присвятив зворушливий вірш. Прощання з військовим відбулося 11 січня в Михайлівському Золотоверхому соборі, а потім на Майдані Незалежності в Києві. 12 січня Максима поховали в його рідному місті Рівному на Алеї Героїв кладовища «Нове» («Молодіжне»). Його книги назавжди залишаться без автографів автора, які він так і не встиг поставити.

  Максим був не лише воїном, а й талановитим поетом. Його творчість знайшла відображення у збірці, яку він презентував на Книжковому Арсеналі влітку 2023 року. Тоді він тимчасово залишив фронт, щоб зустрітися з читачами. Саме там багато його друзів востаннє бачили його і письменницю Вікторію Амеліну, яка згодом трагічно загинула у Краматорську.

  Максим Кривцов залишив після себе не лише поетичний спадок, а й приклад мужності та відданості своїй країні. Його життя – це символ боротьби за свободу, а його слова – відлуння незламного духу України.

Як святкують новий рік за Кораном, Біблією, Типітакою

Авторка: Арина Ілларіонова

Новий рік святкують в різних куточках світу. Святкування може відрізнятися один від одного цікавими традиціями. Тому ми коротко розповімо різницю між мусульманським, християнським та буддиським празнуванням. 

В ісламських країнах прихід нового року не вважається святом. Тому особливих традицій його святквання не існує. Також новий рік не має сталої дати, адже в ісламі використовується місячно-сонячний календар.

Оскільки ісламський календар на 11 днів коротший за григоріанський, святкування нового року починається все раніше. Так в 2023 році новий рік зустрічали в ніч з 18 на 19 липня. Тоді почався 1445 рік.

Майже всі мусульманські свята присвячені подіям в Корані. Так новий рік встановлений на честь переселення пророка Мухаммеда і його послідовників з Мекки в Ясріб. Своїми діями він врятувався від гонінь язичників. За Кораном пройшло 1446 років. 

Такі дні вихідні. Люди ходять один до одного в гостини, проте дарувати подарунки чи накривати пишний стіл не прийнято. Віряни намагаються робити більше добрих справ та давати милостиню, адже в цей день добро цінуються ще більше.

У Біблії немає конкретного опису святкування Нового року, оскільки її книги не зосереджуються на сучасних календарях і традиціях. Проте в біблійні часи існували певні свята та ритуали, які могли відзначати початок нового циклу в житті або важливі події.

Найближче до концепції Нового року можна віднести свято Рош га-Шана в єврейській традиції, яке є днем духовного оновлення та початком нового року за єврейським календарем.

В день на Рош га-Шана Бог закінчив утворення всесвіту, створивши перших людей.

З початком нового року починається десяти днів каяття. Віряни вважають, що протягом цих днів Бог визначає долю люди, тому вони прагнуть таким чином на сприятливе рішення.

Традиційно наприкінці першого або другого, якщо перший день припадає на суботу, дня свята прийнято на березі водойми вивертати кишені, викидаючи у воду крихти. Традиція базується на словах пророка Міхея:«Знов над нами Він зми́лується, наші провини пото́пче, — Ти кинеш у морську́ глибочі́нь усі наші гріхи.» Також прийнято проводити особливу сімейну трапезу, на якій потрібно спожити певні продукти.

У буддійської традиції святкування Нового року припадає в різні роки між кінцем січня і серединою березня, на перший весняний молодик за місячним. Дати святкування вираховують за астрономічними таблицями, тому в різних країнах святкування можуть відрізнятися часом.

За три дні до настання нового року в храмах здійснюється молебень. Він присвячений десятьом божествам-захисникам Навчання. А окрему увагу приділяють богині Шрі-Деві, яка вважається покровителькою столиці Тибету Лхаси.

Для отримання її благословення рекомендується не спати всю ніч до шосто ранку. Потрібно або бути присутнім на молебенях, або самостійно читати мантри.

Зранку накривається стіл, де є обов’язковою біла їжа(молоко, сир тощо).

Весь місяць вважається святковим. Тому перший день обов’язково проводять в сімейному колі, а з другого дня починається відвідування родичів.

А перед початком нового року проводиться обряд очищення. Під час обряду “викидаються” з будинку всі невдачі та все негативне, що накопичилося за минулий рік. Обряд здійснює запрошений у будинок лама з участю всіх членів сім'ї. Після святкової трапези збирають залишки їжі з монетами, свічками та хадаком (особливим шарфом, який вручається гостям під час привітання як знак поваги). Все це та деякі інші речі складають в часу та несуть на пустир викидати цей “викуп” біля дороги. Таким чином віряни змушують зло та невдачі покинути будинок. Після цього рекомендується не озираючись йти додому, адже вважається, що в противному випадку зло повернеться назад.

Підсумки року - тренд чи важлива справа для самопізнання?

Авторка: Юлія Ясерова

  Вже багато років у світі існує традиція підведення підсумків напередодні Нового року.

  Хтось робить це через популяризацію у соціальних мережах, а хтось, щоб проаналізувати своє життя.

Тож, як підвести підсумки?

- Випишіть події.

  Візьміть аркуш паперу формату А4, намалюйте на ньому коло та поділіть його на 12 секторів, кожен із яких символізує місяць року, що минає. Пригадайте події, які з вами траплялися, і обов’язково запишіть їх у відповідні сектори.

- Зберіть позитив за рік.

  Не забудьте зібрати всі позитивні моменти та виписати на окремому аркуші паперу. Коли ви побачите, скільки позитивного було у вас у році, що минає, підбити підсумки стане легше і ви зможете сконцентрувати увагу на майбутніх успіхах.

-  Зберіть негатив.

  В житті важливо в усьому тримати баланс, а тому запишіть на аркуші не лише ваші досягнення, а й події, які принесли розчарування чи втрати.

- Сфокусуйтеся на навичках, які ви отримали.

  Випишіть ті навички, які ви отримали за рік, що минає, а також те нове, що дізналися про себе і близьких людей. Намагайтеся не критикувати себе за невдачі або провали.

- Поставте цілі на новий рік.

  Завдяки тому, що ви підбили підсумки року, що минає, виписавши всі негативні та позитивні моменти, ви зрозумієте, чого саме вам не вистачає в житті. Наприклад, зі створеного на початку сектора випливає, що ми мало часу проводили з рідними та друзями. Не сваріть себе за це. Адже тепер ви зрозуміли, які сфери життя потрібно змінити, щоб прийдешній рік став успішним.

30 питань для підведення підсумків :

- Як би Ви описали рік одним реченням?

- Що Ви зробили вперше?

- Яким досягненням за рік Ви пишаєтесь найбільше?

- Яка найяскравіша подія відбулася з Вами у цьому році?

- Що Ви порадили б собі у минулому році?

- Що Ви хотіли б повторити у наступаючому році?

- Як змінилося Ваше ставлення до себе?

-  Що нового Ви дізналися про себе?

- Яке Ваше найбільше досягнення у роботі або навчанні?

-  Які цілі Ви досягли у цьому році?

-  Чого варто позбутися перед Новим роком?

-  Що нового з'явилося у Вашому житті?

-  Які сфери життя Ви б хотіли розвивати далі?

-  Який цінний урок Ви засвоїли у минулому році?

-  За що Ви можете похвалити себе?

-  Які у Вас залишилися теплі спогади?

-  Які у Вас залишилися неприємні спогади?

-  Найкращий експеримент року?

-  Які цілі варто перенести на наступний рік?

-  Який найцінніший подарунок Ви отримали?

-  Що Ви б зробили інакше та чому?

-  Які нові навички Ви отримали?

-  Яке рішення Ви б повторили знову?

-  Як змінився Ваш погляд на життя?

-  Які спогади Ви згадуєте з посмішкою?

-  Кому Ви б хотіли віддячити?

-  Яка книга або фільм на Вас вплинули та як саме?

-  Яка Ваша найголовніша перемога та провал за рік?

-  Які найважливіші рішення Ви прийняли за рік?

-  Що Ви б побажали собі на наступний рік?

  Сміливо можно сказати, що підсумки року - це не просто тренд, а й доступний кожному спосіб проаналізувати себе.

Б’юті секрети по домашньому або що загрожує вашому обличчю

Авторка: Вікторія Вакіна

  «Краса врятує світ» - відома фраза М. Достоєвського, влучно відображає людське прагнення до гармонії та досконалості. У сучасному світі догляд за зовнішністю є чи не найголовнішою складовою життя кожної особистості, тому і використання різноманітних засобів і методів набуває все більшої популярності. Особливої уваги заслуговують «домашні секрети краси», які пропонують швидкі та альтернативні ніби професійні процедури. Але чи дійсно всі ці методи  є безпечними  та ефективними?

  Насамперед популярність цих методів обумовлена низкою ключових чинників, серед яких основним є доступність.   У порівнянні з професійними, то більшість  процедур власноруч ґрунтується на використанні простих засобів, які зазвичай є у побуті або їх можна придбати за низькою ціною.  Це є актуальним для осіб, які прагнуть підтримувати свій зовнішній вигляд без залучення значних фінансових витрат. Також значну роль відіграють швидкість і зручність, оскільки вони не потребують спеціальної підготовки, професійних знань чи використання складного обладнання, а час для подібних маніпуляцій є мінімальним.

  Блогери та інфлюенсери, які активно взаємодіють зі своєю аудиторією, виступають як неформальні експерти, демонструючи власний досвід застосування різних процедур. Крім того, емоційна подача матеріалу, заохочує реципієнтів до експериментів та сприяє поширенню подібних практик у сфері б’юті. Розгляньмо подібні приклади і їх наслідки: 

Застосування прогрівальної маски для омолодження шкіри

  В різноманітних блогах розповідається, що ця маска складається з меду та кориці, вони є основними активними компонентами. Для приготування пропонується ці два інгредієнти слід змішати, щоб отримати правильну консистенцію та нанести на обличчя на кілька хвилин і змити теплою водою.

Наслідки

  Кориця через високий вміст активних компонентів, здатна спричинити  сильне подразнення, почервоніння та навіть хімічні опіки.  Мед, попри його натуральне походження також є потенційним алергеном, особливо для осіб з чутливою шкірою.

Збільшення вуст за допомогою зубної пасти

  Раніше цей метод був дуже популярним, активно поширювався соціальними мережами, зокрема Тіk Tok, він передбачає використання зубної пасти з метою тимчасового надання об’єму вустам. Для цього на вуста наносять тонкий шар пасти, яка містить ментол або інші активні інгредієнти, що стимулюють кровообіг. Додатково використовується зубна щітка, а саме круговими обертами масажують вуста кілька  хвилин. Після цього пасту залишають на невеликий проміжок часу і змивають водою.

Наслідки

  Агресивні компоненти такі як ментол, фтор або абразивні частинки призводять до сухості  та подразнення вуст. А використання щітки може призвести до мікротравм, мікротріщин та порушення захисного бар’єра шкіри. Крім того, тривалий контакт із пастою може викликати почервоніння та навіть алергічні реакції.

Масаж обличчя кубиками льоду

  Тонізація обличчя льодом, використовується для звуження пор,  зменшення набряків і покращення кровообігу. Кубики льоду загорнуті в марлю  або тканину застосовуються для легкого масажу обличчя кілька хвилин.

Наслідки

 Тривалий контакт може викликати переохолодження, що здатне пошкодити верхній шар епідермісу, спричинивши обмороження.  Люди з чутливою або сухою шкірою можуть зіткнутися з почервонінням, свербіжем чи подразненням через низькі температури. 

Нечитун: Чому зникає бажання читати і як повернути любов до книг

Авторка: 

Софія Топоркова

  Що це взагалі таке? Багато хто про нього говорить та мало хто каже про причини та способи вирішення проблеми. В цій статті я зібрала можливі причини появи такого стану та способи вирішення.

  Нечитун – це стан коли читання, яке зазвичай приносило задоволення, стає важким та небажаним. Це коли абсолютно не хочеться брати до рук книгу, ви можете відчувати апатію до історії  навіть якщо вона цікава або вже довго чекала своєї черги. Іноді знається, що хочете зануритись у сюжет, але як тільки ви берете до рук книгу, це бажання та ентузіазм зникає.

Чому це може виникати?

  Одна з причин такого стану може бути – книжка, яка вам не дуже сподобалась та ви читали її через силу, адже вам не хотілось закидати та залишати історію незакінченою. Сюжет вас ніяка не зачепив, завдався затягнутим, персонажі були нецікавими або стиль автора вам не сподобався, але ви все одно продовжували читати. Адже, можливо, у вас виникало бажання вже «дотиснути» історію чи можливо, ви сподівались, що вже за декілька сторінок стане цікавіше. У таких випадках, краще відкласти книги на потім або зовсім залишити її. Читання має приносити задоволення, а не бути обов’язком чи примусом.

 Зокрема причиною може бути перенасичення від історій, якщо ви переключаєтесь між історіями, не даючи попередній історії залишити «приємний після смак» чи час на роздуми. Інколи потрібно робити паузи, щоб сюжет книги зайняв своє місце у вашому рейтингу та вашій свідомості. Постійний потік історій, особливо якщо вони насичені сюжетом чи емоційно, може призвести до перенавантаження та читання може втрачати свою чарівність.

 Високі очікування, які себе не справдили, також часто стають причиною нечитуна. Буває що ви очікуєте від книги чогось неймовірного та вражаючого, але реальність цьому не відповідає. Це призводить до розчарування, після чого важко знайти нову історію, яка дійсно сподобається.

 Також, якщо читання стало вашою рутиною та перетворилась на автоматичну звичку, процес може втратити свою новизну та привабливість. Час від часу треба робити перерви на інші хобі чи активності, щоб порушити цю рутину.

Що робити з таким станом?

 На мою думку, у такі періоди краще перемкнутись на легкі та короткі історії. Вдалим варіантом можуть стати дитячи чи підліткові книжки, адже такі історії пишуть легко та з насиченим сюжетом, щоб затримати увагу. 

 Також можна спробувати книжки та жанри, які гарантовано вам сподобаються. Наприклад, якщо вам подобаються детективи, спробуйте взяти історію автора з яким ви вже знайомі чи книжку в якій ви впевнені, що вона гарантовано вам сподобається. 

 Не змушуйте себе дочитувати книгу, яка вам не подобається. Якщо вам не подобається книга – відкладіть її. Немає нічого поганого в тому, щоб залишити історію незакінченою. У таки моменти важливо дати собі час відпочити. Часто найкращий спосіб подолати нечитун – просто почекати, коли знову з’явиться бажання читати. Проводити більше часу без читання, для подолання цього стану достатньо відволіктись на інші заняття. 

  Спробуйте змінити формат, якщо традиційне читання вже не приносить задоволення та приїлось, спробуйте альтернативні формати:

 Аудіокниги – може стати справжнім спасінням у такому стані, під час прогулянок чи домашніх справ можна продовжувати слухати книги та насолоджуватись історіями. 

  Комікси, журнали та ілюстровані видання – візуальний формат робить читання легшим і динамічним. Завдяки поєднанню тексту й зображень, такі видання створюють унікальний досвід, який залучає різні типи сприйняття та дозволяє зануритися в історію без надмірних зусиль. Вони не лише допомагають повернути інтерес до літератури, а й дарують естетичне задоволення, змушують посміхнутися чи задуматися. У такі періоди важливо дозволити собі читати легке та захопливе, не ставлячи перед собою високих вимог. 

 Але головне пам’ятати, що читання це процес задоволення та воно повинно приносити приємні емоції. Немає нічого поганого в тому, щоб зробити паузу або обрати легші, візуальні формати, які допомагають знову закохатися в книги. Читання – це не змагання, а подорож, яка повинна бути комфортною та приємною. Дозволяйте собі насолоджуватися цим процесом у своєму темпі.

Моя країна — моя відповідальність

Авторка: 

Євгенія Буряк

Відповідальність за мою країну?

  Безсумнівно. Саме люди роблять країну такою, якою вона є. Я — це Україна, Ви — це Україна, кожен із нас — це частина нашої країни. Хтось маленька, хтось вже доросла, але все така ж важлива складова нашого суспільства.

  Відповідальність починається з малого і має багато напрямків. З дитинства памʼятаю, ще на уроці «Я і світ» ми розглядали, що таке екологія і чому важливо мати чисте довкілля. Чесно кажучи, ці теми завжди були для мене елементарними. Йдучи по вулицях, не викидай сміття посеред дороги, не витрачай даремно воду, економ електроенергію — і останні пару років до цього переліку додалось ще «не використовуй целофанові чи пластикові пакети». Сміливо можу заявити, що майже не беру їх у магазині. Наявність ціни на пакети відбиває все бажання купувати їх. Тому так, відповідальність за чисте довкілля нашої країни я повністю усвідомлюю.

  Звичайно, це далеко не всі складові збереження екології, але вони є найрозповсюдженішими. Це те, що скаже вам кожна пʼятирічна дитина — і буде мати рацію.

 Друге, про що хочеться поговорити, — це економіка. Всі ми платимо податки нашій країні. Це гроші, які потім розподіляються в різні сфери. Це пенсії для наших бабусь, нові школи або зарплати вчителям, ремонт чи будівництво нових доріг і так далі. Можна говорити довго про розподіл грошей, але в нинішні часи всі ми розуміємо, куди йде більшість наших податків. Утримання військ, оборона держави — це і є головні вклади кожного українця. Щоденні донати, збори на різні потреби військових, тисячі репостів та мільярди небайдужих людей — ось у чому наша сила. Ось у чому наша єдність і наша відповідальність. Щодня ми наближаємо нашу перемогу, і хочеться вірити, що скоро вона настане.

  Минулі слова підштовхують нас до ще однієї зони нашої відповідальності. Це відповідальність за нинішню війну. Всі ми усвідомлюємо, що маємо вплив на її розвиток. Нехай не такий великий, як хотілось би, але такої сили, як у нашого народу, немає в жодного іншого. Разом ми — сила, тому зупинятись не можна.

 Нам з дитинства закладали повагу до держави.

  Перше, що приходить на думку, — це танці під українські хіти в школі, синьо-жовті банти на перше вересня, зустріч з ветеранами Другої світової війни, «пісенник», у який ми записували, на жаль, сумні патріотичні пісні. Ми малювали крейдою планети, які тримаються за руки, писали «Ми за мир» або «Слава Україні». Нам було по девʼять років, ми не знали, що таке патріотизм, але знали, що ця країна — наша. Країна, яка дала нам все, що ми мали на той час.

  Ми їздили влітку на море в Крим, робили смішні голі фотки, які мама обов’язково показувала всім родичам. Їли пахлаву та не задумувались, хто або що таке влада. Носили штани на низькій посадці, робили дивний макіяж. Ми були щасливі. Щасливі до моменту війни.

  Війна. Страшне слово, яке несе в собі тільки жорстокість, вбивства, ненависть, криваві гроші та біль. Дуже багато болю. Пекучого, агонального, часом неможливого для терпіння. Війна змінила життя всіх українців. Війна, яка почалась у 2014 році, була безумною. Війна! Хто ще в здоровому глузді буде підтримувати її? Безумці, нелюди?  Я не знаю відповіді на це питання.

  Якщо не лукавити, то в 2014 році війна була далекою для мене. Я була дитиною, і я не розуміла, чому ми маємо економити. Хто такий долар, і куди він росте. Я не усвідомлювала, чому стає більше похорон, а на телевізорі — менше мультиків. Та, правду кажучи, навіть слово «смерть» для мене звучало дико.

  Зараз, оглядаючись на події, мені здається, що життя має вигляд жінки — стервозної, сатиричної та зі складним характером. Тому що інакше я не уявляю, чому, закінчуючи молодші класи, розпочалась війна, закінчуючи середню школу — зʼявився коронавірус, а навчаючись у коледжі, я маю справу з повномасштабним вторгненням рф до моєї країни.

 Між іншим, ми маємо нести відповідальність за нашу країну на мовному фронті. Багато людей зараз перейшли на українську мову, і за це — велика пошана кожному з них. Але щиро засмучують люди, які говорять російською і навіть не намагаються це змінювати.

  Мова — це про ідентифікацію людей. Мова — це про символи державності. Мова — це те, без чого країна не буде існувати. Як ми можемо захищати нашу суверенність, не підтримуючи її складові?

  Будьте відповідальні за свою країну, цінуйте життя та бережіть себе. У ці непрості часи ми маємо залишатись сильними. Ми мусимо бути сильними.

Слава Україні!

Зустріч-згадка Ігоря Козловського: презентація книги «Стратегія людини: від думок до дії»

30 грудня о 19:00 видавництво «Колесо Життя» запрошує на зустріч-згадку про Ігоря Козловського, видатного українського філософа, письменника і громадського діяча, де презентує унікальне видання – його нову книгу «Стратегія людини: від думок до дії», яка стане путівником для тих, хто прагне усвідомленого та цілеспрямованого життя. 

Презентація його книги пройде у Вежі на Почайні в форматі обговорення за участі справжніх друзів видавництва:

— Олександра Філоненка,  доктора філософських наук, викладача, православного теолога, публічного інтелектуала, постійного експерта «Людина Диво Світ»

— Георгія Коваленка,  українського православного священнослужителя, блогера, громадського діяча, ректора Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості.

Про книгу

Це вже друга книга Ігоря Козловського, яка виходить у видавництві «Колесо Життя». Першою стала «Людина на перехресті. Роздуми про екзистенційний інтелект», що вийшла у 2023 році й робота над якою розпочалася ще за життя автора. Тісна співпраця і дружба Ігоря Козловського і видавництва ведеться з 2020 року

Друга книга «Стратегія людини: від думок до дії» є збіркою глибоких роздумів та практичних порад, які допоможуть кожному перейти від внутрішніх пошуків до активного і гармонійного життя. Вона заснована на приватних лекціях, прочитаних Ігорем Козловським у рамках проєкту видавництва «Колесо Життя» «Філософські середи» у 2020 році. В цих лекціях автор аналізував етапи формування людської ідентичності, підкреслюючи важливість самоусвідомлення та розуміння власної життєвої місії. Це стало глибоким осмисленням особистісного розвитку та трансформації. На цих заняттях Ігор Козловський запропонував слухачам новий погляд на формування індивідуальної стратегії життя – від перших усвідомлених думок до конкретних важливих дій. Після передчасної смерті Ігоря Козловського «Колесо Життя» вирішили опублікувати цю безцінну інтелектуальну спадщину одного з найвидатніших діячів України.  

«Будь-яка людина проходить через певні етапи формування своєї ідентичності. Ці етапи починаються з того моменту, коли людина починає усвідомлювати себе. Не обов’язково як особистість. Просто усвідомлювати…», – казав Ігор Анатолійович. 

Інесса Кравченко  (засновниця неформальної освітньої платформи "ЛЮДИНА ДИВО СВІТ", видавчиня "Колесо життя", співвласниця "Стан Інвест Холдинг") - про Ігоря Козловського: 

У кожного, хто мав щастя знати Ігоря Анатолійовича, залишився свій особливий спогад. Хтось згадує його мудрі слова, глибокі думки, які пробуджували свідомість. А я… Я найперше згадую його погляд. Теплий, спокійний, із посмішкою в куточках очей, що проникає прямо у серце. Здавалось, він дивився у саме серце і  бачив усе, усю мене — до самої суті. Я памʼятаю цей стан вперше. Всі  думки та слова кудись в мить зникли… Здавалося, що всі питання недоречні перед цією глибиною… Але ж ще більше мене вразили відповіді: прості й щирі, саме для мене і саме на цей час.

З ним саме поняття “вчитель” відкрилося  по-новому. Це було про присутність. Про глибоке світло його душі, яке налаштовує  внутрішню мелодію, мов камертон, допомагаючи знайти рівновагу і гармонію.

Його “вчительство” було  не в словах, а у відкритті простору для  власного шляху, у натхненні й смиренній підтримці. Але ж не було.., воно таким і залишається. Бо і зараз,  достатньо просто уявити, налаштуватися, згадати про нього, уявити його погляд, і серце починає чути… Не слова, ні. А щось значно глибше, -  глибоку тишу, наповнену любов’ю, мудрістю і ясністю

Як він казав: “Любов — це не лише слова, емоції. Це досвід, глибина. Це нескінченність...”

Про автора

Ігор Анатолійович Козловський (1956 – 2023) – видатний український науковець, філософ, релігієзнавець, громадський діяч, автор книг і публікацій, присвячених духовному розвитку та філософії життя.

Народився в Донецьку. Здобув освіту в галузі історії та релігієзнавства, працював у наукових і освітніх закладах України. Протягом багатьох років займався дослідженням феноменів релігії, духовності та людської свідомості.

• Багаторічний викладач і науковець, який проводив лекції на тему духовного розвитку, філософії життя, самоусвідомлення та гармонії.

• Автор численних книг, статей і публікацій, які стали джерелом натхнення для тисяч людей.

• Відомий як промовець, що брав участь у міжнародних форумах, конференціях та освітніх проєктах.

• Під час російсько-української війни був захоплений у полон проросійськими бойовиками через свою громадянську позицію. Провів у неволі понад 700 днів, залишаючись сильним духом і прикладом незламності для інших.

Після полону його виступи та лекції стали натхненням для багатьох людей, що шукають сили для подолання труднощів.

На жаль, філософ пішов із життя у 2023 році, залишивши після себе величезну спадщину знань і філософських ідей, які продовжують надихати нові покоління.

Ігор Козловський залишається одним із провідних українських мислителів сучасності, чиї погляди формують нове бачення місця людини у світі, а його книги та виступи допомагають багатьом знаходити відповіді на складні питання буття.

Для кого ця книга

Видання буде корисним:

• Тим, хто шукає сенс життя і свій життєвий шлях, хто прагне зрозуміти себе, свої цінності та визначити цілі.

• Тим, хто знаходиться на етапі важливих змін або переосмислення свого життєвого шляху.

• Керівникам і лідерам думок, які шукають нові підходи до натхнення та мотивації інших.

• Психологам, які працюють з людьми, допомагаючи їм долати кризи.

• Коучам та менторам, які хочуть отримати нові ідеї для особистісного розвитку клієнтів.

• Педагогам і викладачам, які зацікавлені в глибшому розумінні формування людської ідентичності.

• Молоді, хто лише починає свій життєвий шлях і прагне отримати настанови щодо самореалізації.

• Тим, хто цікавиться питаннями сенсу життя, місії та внутрішньої гармонії.

• Послідовникам релігійних чи філософських поглядів, що акцентують на самоусвідомленні.

• Всій широкій аудиторії, що прагне гармонії та балансу

Замовити книгу можна за посиланням:

https://koleso-gizni.com.ua/uk-ua/knigi/knyga-strategiya-lyudyny-vid-dumok-do-diyi-igor-kozlovskyj

Реєстрація на подію: https://forms.gle/1SJGKAmRgzQXVy5t8

Сайт: Liudyna.com 

Соцмережі:

Facebook: https://www.facebook.com/LudynaDyvoSvit

Instagram: ludyna_dyvo_svit

Telegram: @ludyna_dyvo_svit