Ви колись думали про відкриття власної справи? Певно що так. Але ж з чого починати? Що треба знати, які навички мати, аби здійснити свою мрію і досягти успіху? В кого спитати поради?...
Так, безперечно, сьогодні існують різні книжки, в яких багаті та успішні люди пишуть та вчать, як бути мільйонером. Останнім часом набули популярності різні групи в соц. мережах на кшталт «Одержимі бізнесом» та інші бізнес-цитатники. Але, що з тієї інформації, яку подають ці джерела, є правдою, а що – ні?
Тому я вирішив провести для Вас, шановні читачі, власне опитування серед власників малого, середнього та великого бізнесу. Задати всі можливі питання, які можуть виникнути при створенні власної справи, та отримати відповіді з перших вуст майстрів своєї справи.
Сьогодні, на ці запитання дасть відповідь талановита бізнес-леді, власниця мережі мобільних та традиційних кав’ярень «StarKava» Олена Дикун.
— Олено, розкажіть трохи про себе: коли ви вперше задумалися про створення своєї справи, та що спонукало Вас перекваліфікуватися з юриста в сучасну бізнес леді?
— Вперше задумалася я про свою справу ще в далекому 2007 році, коли займалась юриспруденцією. Працювала я на той період приватним юристом, дуже подобалося займатися цією справою. Звісно, після народження дитини, я зрозуміла, що з юриспруденцією час закінчувати, оскільки потрібно постійно відвідувати провладні органи, їздити по судах, в тому числі і в інші міста… А на це, як ви можете зрозуміти - часу не було.
— З чого Ви почали свій бізнес?
— У 2010 році, направляючись в центр міста, я побачила досить відомі мобільні кав’ярні. Не знаючи про цю справу взагалі нічого, я вирішила що варто спробувати. Достовірної інформації в Інтернеті у той час майже не було: на сайтах писали що «мобільні кав’ярні це круто, це 500 стаканів у день, купуйте!», проте, коли ми з чоловіком напряму з цим зіштовхнулися, то зрозуміли, що все зовсім інакше. Купивши свою першу мобільну кав’ярню з місцем та баристою (людина, яка вміє правильно приготувати кофе), ми почали потроху дізнаватися про цей бізнес.
Два роки тому, через те, що мобільних кав’ярень з’явилося надто багато і вони почали сприйматися як «спам», а також, якість кави в таких кава-мобілях погіршилася - люди перестали сприймати їх як щось гідне. Саме тоді ми і вирішили відкрити іншу справу, яка б поєднувала мою та чоловікову ідею: в нас з’явилась стаціонарна кав’ярня, в якій був пункт з продажу питної води на розлив. Цим бізнесом ми займаймося і до цього часу, розширюємо свою діяльність, незабаром плануємо відкриття другої торговельної точки з продажу питної води та кафе – кондитерську.
— Вам хтось допомагав у створенні та розвитку Вашого бізнесу?
— Фінансово допомогли батьки: на початку вони вклали кошти в оренду приміщення. Надалі ми з чоловіком заробляли самостійно.
— Які проблеми чекали на Вас на шляху до успіху?
— Проблеми були не так з законом, як з нашими органами влади. Майже ніхто в Києві не ставив мобільні кав’ярні законно, не для кого не секрет, що здебільшого домовлялися з міліцією, УБЕП, прокуратурою, хто з ким, де знаходили, так звану, «кришу». Будучи юристом, я намагалася знайти максимально законні шляхи, щоб ставити мобільні кав’ярні: ми вирішили піти іншим шляхом, і на абсолютно законних підставах. Маючи дві кава-машини, ми стояли біля офісних центрів, за договором оренди. Кожного разу, коли до нас приходили та ж міліція, УБЕП, вони нескінченно говорили: «Все, зачиняйтеся, ви працюєте тут незаконно!». Приїжджаю я, з маленькою дитиною, кажу: «Почекайте, на яких підставах?», на що мені кажуть: «У Вас нема документів». Я кажу: « Як нема? Ми маємо офіційно працевлаштованого співробітника, ми сплачуємо податки, заповнюємо журнали, які треба заповнювати, в нас є офіційний договір оренди». Вони дивилися на такий пакет документів і казали: «Ви єдині, в кого є такий великий пакет документів. Ну хоч кавою пригостіть», на що я відповідаю: «Почекайте, чому? На яких підставах? До побачення, хлопці!», і таке було майже щодня. Було дуже важко. Особливо важко було довести людям, які не знають законів, вимагають від тебе незрозуміло чого, довести, що ти працюєш правильно. Це було найважче.
— Якщо раптом справа стає збитковою – які заходи слід вживати для вирішення цієї проблеми?
— Перш за все треба зрозуміти, що ти робиш не так. Дуже важливо постійно приймати участь у своїй справі. Бізнес – це не те, що ти поставив свою мобільну кав’ярню і лише приїжджаєш забирати гроші, це не так. Ти повинен розбиратися в кожному нюансі: ти повинен розуміти як правильно готувати каву, аби знати, що вимагати від баристи; ти повинен розмовляти з клієнтами, аби розуміти що їм не подобається. Тільки так.
«Хочеш бути особливим – вивчай конкурентів і роби нестандартний хід!»
— Як, базуючись на Вашому власному досвіді, виділятися серед інших кафе-ресторанів?
— Виділятися треба вивчивши усіх конкурентів: слід зрозуміти що вони пропонують. Наприклад: у всіх конкурентів є кава - арабіка/робуста з відношенням 80/20. Ти, скуштувавши цю каву, розумієш, що не хочеш, аби у тебе була така кава, ти хочеш, щоб у тебе була інша кава. І вже в своїй кав’ярні, крім стандартної кави ставиш ще одну кавоварку, де в один день робиш «Нікарагуа», в другий - «Кенія», а в третій - «Індія». Або інакше: у всіх ресторанах/кафе використовують «Чайну країну». Ти розумієш, що не хочеш аби в тебе була «Чайна країна», адже твоя задача – якось виділятися серед конкурентів, бути особливим. Тому, ти купуєш не «Чайну країну», а якийсь чеський чай, або американський чай у стіках, чай латте. Щось особливе. Хочеш бути особливим – вивчай конкурентів і роби нестандартний хід!
«Малі гроші породжують малі гроші, а великі - великі»
— На яку суму грошей потрібно розраховувати, при відкритті власного бізнесу?
— Існує такий вираз: «Малі гроші породжують малі гроші, а великі - великі». Для кафе все дуже складно, оскільки є певна сума, з якої треба сплатити за приміщення. Якщо це оренда - це одна сума, в інших випадках - інша сума. Особисто ми нічого в оренду не беремо, адже краще мати своє ніж комусь постійно сплачувати, тож ми тільки купуємо. Так, 30 - 40 тисяч приміщення, кава-машина також, на сьогодення – біля двох тисяч євро. Кава-машину можна брати в оренду виключно з якоюсь своєю кавою, яка, як правило, мені не подобається, тому кава-машину ми теж купували. Особисто для нас загальна сума склала приблизно десь п’ятдесят тисяч гривень.
— Чи є в нашому економічному середовищі (окрім банків) ті, хто міг би фінансово допомогти при відкритті власної справи?
— Мені здається, що інвесторів сьогодні знайти можливо, але я все ж звикла розраховувати лише на себе і чоловіка. Інвестування – це залежність від когось. Ти повинен постійно з кимсь ділитися, «грати» за чужими правилами. Не завжди такий розклад справ йде тобі на користь. Тому, краще розраховувати лише на себе, максимум – на своїх батьків і те, лише зовсім трохи.
— Дуже часто власники своєї справи починають, буквально, жити своєю справою, не маючи при цьому вільного часу на відпочинок та особисте життя, ув’язнюючи себе в так звану «золоту клітку». Чи відноситесь Ви до такої категорії підприємців?
— Коли ми мали справу з мобільними кав’ярнями, в нас були наймані робітники. Ми разом з ними та на їх помилках вчилися цієї справи. Коли ми відкрили кав’ярню, то зрозуміли: перше, що ми повинні зробити для успішного бізнесу – спробувати робити каву самостійно, аби на собі відчути, як це - бути баристою. Тому, спочатку, працювали ми. Я працювала, приблизно, до шостої вечора з маленькою дитиною, яка була зі мною в кафе, а чоловік - проміжок часу, що залишився, оскільки в нього була ще й своя робота. Це, звісно, було не життя а суцільна каторга, але я вважаю, що кожна успішна людина повинна пройти через цей тернистий шлях, аби зрозуміти, як має працювати його бізнес, аби розумітися на своїй справі і знати все можливі нюанси. Надалі, коли ми вивчили всі аспекти своєї справи, тоді ми вже найняли на роботу барист. Це дозволило з’явитися трохи вільного часу, який я можу присвятити своїм рідним та близьким.
«Треба щоб політики самі схотіли щось змінити для малого і середнього бізнесу»
— На даному етапі свого становлення, наша країна потерпає від економічних, політичних та соціальних проблем. Головною «жертвою» цих потрясінь є малий та середній бізнес. Ви, як представник малого бізнесу, можете розповісти нашим читачам, як на Ваш погляд можна покращити економічний клімат країни, або хоча б полегшити життя для малого бізнесу?
— Як юрист, я можу сказати, що для початку слід змінити старі закони, оскільки якщо понуритись в юриспруденцію, то в нас один закон суперечить іншому: за одну і ту ж справу людину можна посадити у в’язницю, або призначити умовний термін ув’язнення, або взагалі довічне позбавлення волі. Тому, перш за все, треба щоб політики самі захотіли щось змінити для малого і середнього бізнесу. Ось я, наприклад, хочу відкрити свою кондитерську, але ще за радянських норм в мене не повинні яйця знаходитись в одному приміщенні з борошном, а це, погодьтесь, нерозумно – мати одне приміщення для яєць, а друге – для борошна. Для мене це незрозуміло і ці закони, на мою думку, слід змінювати.
«Більше оптимізму , оптимізм і ще раз оптимізм!»
— Які риси характеру та звички Ви порадите виховувати у собі тим майбутнім підприємцям, які хочуть і мріють відкрити власну справу?
— Це доброзичливість, оскільки ти працюєш з людьми, ти маєш бути гнучким, в тебе повинно бути бажання працювати, розвиватися, вчитися, відвідувати заходи, тренінги. Наприклад, свого чоловіка я часто відправляю в різні школи, та ж «chashka-school», в якій є курси не лише баристи, ай уроки «як відкрити кав’ярню і не зачинитися через три місяці» які він успішно пройшов, я ходжу на різні кондитерські майстер-класи, оскільки я вже вирішила відкривати кондитерську. Тож, потрібно мати в собі старанність, терпіння, оскільки бізнес в нашій країні дуже вже звивистий: сьогодні в тебе це двісті гривень, завтра – сто, післязавтра – 50… і ти повинен розуміти, що це нормально, не засмучуватись. Безумовно – більше оптимізму , оптимізм і ще раз оптимізм!
«Все в ваших руках і залежить лише від вас»
— Які помилки Ви порадите уникати молодим та амбіційним студентам, а також більш зрілим читачам?
— Не боятися падінь. І якщо, раптом, так склалося, що продукт, який ти робиш, комусь не подобається, або продаж пішов на спад – це не означає, що твій продукт поганий, тобі треба зачинятися. Ти повинен шукати помилки, працювати над собою. Щодо людей старшого покоління – я дуже часто чую від них, що «це все удача, комусь доля усміхнулась, а комусь ні». Особисто я в це не вірю. Ніколи не вірила ні в лотерею, ні в удачу. Все в ваших руках і залежить лише від вас.
— Зараз існує купа літератури на тему: як виховати в собі «акулу бізнесу» та стати мільйонером. Роберт Кіосакі, Дональд Трамп, Джон Рокфеллер та багато інших, що випускають авторські книги, які розповідають їх біографію, шляхи до багатства і поради про те, як збагачуватись . Чи читали Ви щось з такої літератури? Як ви відноситесь до таких книжок?
— Я читала тільки «Багатий папа, бідний папа» Роберта Кіосакі. Я вважаю, що така зарубіжна фінансова література, написана і розрахована саме на ті країни, для яких вона актуальна. Для України такі книги не зовсім актуальні, адже у нас різні принципи роботи бізнесу. Саме через те я їх просто не читаю.
— Існує один чудовий вираз покійного українського артиста України Андрія Кузьменка: «Якби нинішній Кузьма побачив тодішнього Кузьму, сказав би: «Хлопче, стисни зуби! Через 20 років все буде – зашибісь!».
Якби Ви зустріли себе тодішню - щоб Ви собі сказали?
— Я би сказала собі: «Гей! Я на правильному шляху, труднощі є, і будуть завжди. Їх треба пережити, не падай духом. Все можливо!»
— Дякую Вам, Олено, за ваші відповіді і за те, що поділилися зі мною та нашими читачами своєю історією успіху!
— Завжди рада допомогти та поділитися досвідом с тим, хто дійсно цього потребує. Чекаємо всіх в мережі кав’ярень «StarKava»!
Інтерв'ю взяв
Олексій Березовський
Усі питання, які б Ви хотіли задати автору, Ви можете надсилати на поштову скриньку : alexeyberezowsky@gmail. com або вконтакте http://vk.com/berezovsky_a
