Ржищівське музейне рандеву з Людмилою Смоляковою.

17 вересня на Київщині, в археолого-краєзнавчому музеї міста Ржищева відбулася урочиста подія-презентація: «Музейне рандеву з Людмилою Смоляковою».

Людмила Смолякова – українська мисткиня, власниця і засновниця музею «Дивосвіт Трипілля», народна майстриня, реконструкторка трипільської кераміки, яку почала досліджувати та популяризувати ще з початку ХХІ сторіччя в часи становлення України. Нині про дивовижні надбання трипільської культури завдяки енергійному потенціалу майстрині своєї справи Людмили Смолякової вже відомо не лише в Україні, а й закордоном. 

Ржищівське рандеву почалося з теплого вересневого ранку. Спершу прибула перша група гостей із Києва – представники Спілки жінок міста Києва на чолі з головою Лідією Москаленко та журналісти під керівництвом Ольги Дубовик. У Ржищеві делегацію люб’язно зустріли директорка Ржищівського археолого-краєзнавчого музею Людмила Карпенко та старша наукова спіробітниця Світлана Чміленко. Вони привітали гостей на ржищівській землі та одразу запропонували зануритися в історію та культуру стародавнього Ржищева через тематичну екскурсію «Туристичні мотиви Ржищева». Гостей повезли через алею лип в урочище Липки на оглядовий майданчик, який немов завис над крутим обривистим берегом Дніпра.     

З цієї локації гостям відкрилися чудові краєвиди на широкі води Дніпра,  перша ржищівська фортеця Іван-гора та  піщана Біла (Лиса) гора. Нині ця сакральна гора міститься на одному з дніпровських островів Канівського водосховища, одним з наслідків побудови якого було знищення московитами нашої історії та затоплення водою великої території історичних земель впродовж усього Дніпра. А доти Біла гора містилася на лівому березі Дніпра біля села Гусинці. Пані Світлана Чміленко розповіла чимало цікавинок про заснування Ржищева та урочище Липки, де колись стояв маєток Довгоруких-Фадеєвих. 

Однією із версій назви міста  Ржищева є походження від слів «ржи іще»: коли один чоловік у цих місцях почув іржання коней, то почав кричати «Іржи ще!». Ржищів лежить у гирлі річки Леглич на правому березі Дніпра. Ландшафт довколишній вирізняється численними ярами і пагорбами, головним з яких є Іван-гора.  Кручі стоять на  блакитній глині, що відома лікувальними властивостями.  Іван-гора – це залишки стародавнього міста. Городище Іван-гора датується кінцем 11-13 століття. Згадується в Іпатіївському літописі під 1151 як фортеця, збірний пункт князів, які брали участь під керівництвом Ізяслава Мстиславича у боротьбі з Юрієм Довгоруким. Із гори висотою 170 метрів відкривається панорамний краєвид на околиці міста. 

Далі гостинні господарі повезли киян місцями одноденного туристичного маршруту, розробленого свого часу за участі директорки музею Людмили Карпенко.  Незабаром всі опинилися біля скверу Трипільської культури, який неможливо не помітити завдяки головному символу -  величезному трипільському біноклю. 

Трипільський сквер прикрашений цікавими скульптурами. Це і Трипільський знак бінокулярної форми, який знайдено під час археологічних розкопок поселень трипільської культури (VI - перша половина ІІІ тис. до н.е.). Ця посудина характерна виключно для культури Трипілля і якнайповніше розкриває  той древній світ з його нестандартним мисленням, оригінальним розумінням добра і зла, мети існування людини на Землі. А ще є й інші вельми симпатичні скульптури: «На крилах вічності або Куб кохання», «Камінь Мамая», «Трипільська Тріада», «Праматір всього сущого», «Богиня світанку або Еос», «Дана – богиня води». 

Познайомившись із сквером, група киян рушила до Ржищівського археолого-краєзнавчого музею, де мала відбуватися головна частина свята. Ржищівський археолого-краєзнавчий музей - сучасна пам’ятка з надзвичайними артефактами в експозиції, що були знайдені на території міста археологами під час розкопок. На базі музею щорічно проводяться науково-освітні семінари, конференції, етнографічні, театралізовані дійства. 

Господарі люб’язно пригостили чаєм із ржищівських трав та смачними пирогами, один із яких для гостей приготувала директорка музею пані Людмила. Далі старша наукова співробітниця Світлана Чміленко  провела надзвичайно цікаву  екскурсію музейними залами . Розповіла про те, як була відкрита Трипільська культура Вікентієм Хвойкою та згадала подальших її дослідників, показала унікальні музейні експонати, знайдені на території Ржищева, та розповіла, у який спосіб їх використовували трипільці. 

 Пані Світлана розповідала унікальні таємниці Трипілля, які повністю ламають усталені уявлення. Наприклад, показала червону крашанку - яйце із зображенням трипільської богині - праматері світу, знайдене на розкопках поселень трипільців. Ця крашанка свідчить, що ідея фарбувати яйця на Великдень народилася задовго до виникнення християнства. Ще пані Світлана акцентувала увагу присутніх на тому, що солярний знак сварга – трипільський символ сонця - теж уперше з’явився саме  у трипільців на території України.    

Після екскурсії розпочалася головна частина рандеву - музейна вітальня «7 чудес трипільської культури» в актовій залі, яку урочисто відкрила неймовірна, енергійна, доброзичлива директорка музею Людмила Карпенко.  Вона оголошували імена гостей та запрошувала кожного розповісти про себе. Спершу очільниці столичних гуртів Ольга Дубовик та Лідія Москаленко представили гостей-киян, а далі слово мали заступник начальника управління культури Київської ОДА Сергій Васильонок, помічник ректора Білоцерківського аграрного університету Юрій Балацький, директорка туристичної фірми «Драйвовий равлик» Оксана Саєнко, директорка видавництва «Ярославів вал», українська письменниця Світлана Короненко, поетеса, очільниця творчого об’єднання «Світлина» Лариса Петрова. 

Людмила Карпенко та Світлана Чміленко яскраво презентували «7 чудес трипільської культури», яка хоч і  досліджується більше 120 років, але містить безліч загадок. Зокрема, науковці виокремлюють 7 моментів, що характеризують цю культуру як цивілізаційний вибух, як золотий вік людства в плані технологій, естетики, світогляду. Трипільці володіли технологіями, які не могли бути напрацьовані в ході еволюції і були фундаментами цивілізації. Це технологія створення жител та містобудування, землеробство, мали глинобитні печі, в яких випікали перший хліб, було розвинуте скотарство (вирощували худобу та птицю, а як тяглову силу використовували биків), витончене керамічне виробництво, розмальоване різними фарбами (саме по орнаментах читають історію найдавнішої на території Європи культури), володіли технологіями ткацтва з льону та конопель (виготовляли одяг, прикрашений орнаментами, взуття і шапки), користувалися кремнієвими пластинками та навчилися плавити мідь, що стало поштовхом до подальшого розвитку. 

Як тільки закінчилася презентація семи чудес, до актової зали на рандеву завітала друга група киян - представники Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана на чолі з проректором із наукової роботи Ларисою Антонюк. Пані Лариса люб’язно представила свою команду та розповіла, як КНЕУ допомагає майстрині Людмилі Смоляковій пропагувати трипільську культуру, що стала своєрідною візитівкою України у світі. Її виступ перейшов у перегляд фото та великому екрані та розповідь про проекти й результати співпраці. Глядачі  побачили, як  фахівці своєї справи не на словах, а на ділі втілюють велику місію для того, щоб  Україна та українська нація посіли належне нам почесне місце у світі. 

І ось настав апогей свята. До зали завітала головна героїня події, невтомна популяризаторка трипільської культури Людмила Смолякова. Всі присутні гучними оплесками вітали пані Людмилу. Вона у свою чергу  подякувала за участь у музейному рандеву, а господарям заходу вручила цікавий подарунок - трипільську статуетку чоловіка. Як відомо, трипільська культура славиться великою кількістю жіночих фігурок, але інколи знаходять і чоловічі. Копію однієї із таких фігурок - чоловіка з одним оком - пані Людмила і відтворила спеціально для Ржищівського музею. Майстриня зазначила, що Трипілля було великою цивілізацією творців та згадала, як самотужки почала відтворювати фігурки та кераміку трипільської культури, згадала як співпрацювала з керівником студії трипільської кераміки Іваном Трачуком та загалом із археологами-дослідниками у Ржищеві. Трипільська кераміка стала для неї окрасою, що спонукала пані Людмилу до роздумів, пробуджувала енергію душі і надихала на творення знову ж таки краси. 

Після музейної вітальні на подвір’ї музею за участю школярів Ржищева було відтворено обряд трипільського весілля «Стародавні традиції», головним атрибутом якого став трипільсикй трон та запалення сварги живим вогнем . Юні дівчатка та хлопці чудово впоралися із завданням та  викликали шквал аплодисментів присутніх.

Потім на другому поверсі музею за участю головного зберігача фондів музею Ельвіри Кушнір відбулася презентація виставки-інсталяції робіт Людмили Смолякової «Сонячний Ключ» . Майстриня поділилася своїми думками про трипільський світ та розповіла про деякі відтворені фігурки.  Пані Людмила прагне показати всьому світові, як оживає Трипілля в нашому, українському сьогоденні. Це унікальна жінка, наша українська берегиня, яка  вже не один десяток років відроджує смисли Трипільської культури, живе нею і пропагує як  культурне надбання усього людства, що з’явилося  саме на території нашої рідної України. 

Після презентації виставки директорка Ржищівського музею Людмила Карпенко запросила гостей на річкову екскурсію «Спас на воді» до затопленої Спасо-Преображенської церкви. На катері під час подорожі старша наукова співробітниця музею Ольга Іванчук цікавезно розповіла  про історію церкви, затопленого села Гусинці та загалом Ржищева . 

Прогулянка по Дніпру перейшла у дружню вечерю на березі річки Леглич із рибною юшкою, карасями по-ржищівськи та  щирими промовами й чудовими українськими піснями. Усі залишилися задоволеними та покидали святкове дійство із думками про якомога швидше повернення до гостинного Ржищева.

Леонід Коваленко               

Світлини 

Володимира Давиденка

В Києві відбулась прес-конференція "21 роковини вбивства Георгія Ґонґадзе: що (не) зробила Україна і чого очікує міжнародна спільнота"

16 вересня виповнюється 21 рік від дня викрадення та вбивства українського журналіста Георгія Ґонґадзе. Та рішення ЄСПЛ у справі Ґонґадзе досі не виконано в повному обсязі.Саме в цей день відбулася  прескоференція на тему: «21 роковини вбивства Георгія Ґонґадзе: що (не) зробила Україна і чого очікує міжнародна спільнота».

Учасники: Валентина Теличенко – правозахисниця , представниця сім’ї Ґонґадзе; Мирослава Ґонґадзе - дружина Георгія, головна редакторка Української служби «Голосу Америки» (онлайн); Роман Головенко - заступник директора Інституту масової Інформації; Олександр Бурмагін - адвокат, виконавчий директор ГО "Платформа Прав Людини"; Оксана Мамченкова - координаторка Премії імені Георгія Ґонґадзе.

   Гонгадзе зник 16 вересня 2000 р., а 2 листопада в Таращанському лісі, за 70 км від Києва, було знайдено тіло, в якому друзі та родичі впізнали тіло журналіста. Більшість проведених згодом експертиз підтвердило, що знайдений труп - це тіло Гонгадзе. Однак, лише у лютому 2001 року Генеральна прокуратура визнала факт смерті журналіста і порушила справу за статтею «Навмисне вбивство», а у вересні 2002 року визнала, що знайдене в Таращанському лісі тіло належить Гонгадзе.

15 березня 2008 року Апеляційний суд Києва визнав винними у вбивстві Гонгадзе трьох колишніх співробітників Департаменту зовнішнього спостереження МВС - Валерія Костенка, Олександра Поповича і Миколу Протасова та призначив їм покарання у вигляді позбавлення волі терміном від 12 до 13 років.

Колишнього начальника Департаменту зовнішнього спостереження МВС України Олексія Пукача 29 січня 2013 року було засуджено до довічного позбавлення волі.

Україна досі не виконала всіх вимог Комітету міністрів Ради Європи, який контролює виконання рішень Європейського суду з прав людини у справі українського журналіста Георгія Ґонґадзе про це говорить Валентина Теличенко правозахисниця , представниця сім’ї Ґонґадзе.

«Уже минув 21 рік. На різних часових проміжках Україна демонструвала більший чи менший, чи повну відсутність прогресу у проведенні тих системних змін, яких від неї очікував та очікує Європейський суд з прав людини і Комітет міністрів Ради Європи , як структура, яка контролює виконання рішення Європейського суду. Станом на сьогоднішній день рішення у справі Гонгадзе не є виконаним і ми бачимо за всіма об'єктивними показниками, що робота українських журналістів є небезпечною», - зазначила Теличенко.

Тема безпеки роботи журналістів та розслідування кримінальних злочинів проти них в Україні досі не вирішена.

В 2005 році Європейський суд з прав людини постановив рішенням, що Україна була неспроможною захистити життя журналіста Георгія Ґонґадзе і не може надати гідний захист журналістам, які працюють в Україні.

«У 2005 році було оприлюднено рішення Європейського суду з прав людини у справі Гонгадзе, яким Європейський суд визнав порушення прав людини за кількома статтями і призначив відповідну компенсацію вдові журналіста Гонгадзе. Але ще важливіше - суд вказав на необхідність проведення цілої низки системних змін в Україні, з метою зробити роботу журналістів більш безпечною. Що означає безпека роботи журналіста? Це не означає, що журналіст не повинен ніколи ризикувати, це означає, що держава зобов'язана надати адекватний захист журналісту, який потерпів від злочину: розслідування, притягнення злочинців до відповідальності. Справа Гонгадзе стала яскравим сигналом про хвору і неспроможну правоохоронну систему в Україні», - розповіла правозахисниця Валентина Теличенко.

В той час , як розповіла дружина Георгія, головна редакторка Української служби «Голосу Америки» (онлайн) Мирослава Ґонґадзе, вже впродовж двох років відсутня інформація про процес розслідування у справі журналіста Гонгадзе.

«Для мене дуже важливо, що ми , нарешті , завершили принаймні один етап, перший етап розслідування і покарання злочинців. Ми маємо часткове правосуддя і останнє рішення по генералу Пукачу було для мене певним рубіконом у розслідуванні цієї справи. Але однозначно це не кінець...Вже останні два роки ми практично жодної інформації про процес розслідування не маємо», - наголосила вона.

Мирослава Ґонґадзе підкреслила, що вбивства та знищення українських журналістів і правозахисників не припинилося в Україні. "Але приділяючи увагу цим справам, ми самі себе захищаємо", - додала вона.

Олександр Бурмагін - адвокат, виконавчий директор ГО "Платформа Прав Людини",розповідає про  дві проблеми це стан законодавства та стан його застосування або його виконання.

Серед ключових проблем в законодавстві Роман зазначає, за вузьке визначення журналіста та захист джерел.

"Починаючи з 2019 року не можна сказати ,що практика чи ситуація ,якось змінюється суттєво в той або інший бік заголом за вісім місяців 2019 було 133 випадки нападів на журналістів минулого року 137 і цього року 126 і менше. Найтиповішим порушення це є перешкоджання журналістської діяльності воно далеко не завжди пов’язано  нападами ,але воно є найпоширенішим ,2019 ,було 73,20-го року 75 і цього року вже 65 випадків зафіксовано ,що стосується більш таких тяжких, то в 19-ому році було аж 25 випадків погроз в 20-ому 13 і цього року вже 12 випадків погроз за вісім місяців набралось і побиття в 19-ому 16 випадків ,14 випадків в 20-ому  і 12 випадків в 21-ому році-розповідає Роман Головенко» ,- заступник директора Інституту масової Інформації.

Роман зазначає ,що за цей рік є сім вироків по статті 71 «Перешкоджання роботі журналіста ,5 з них обвинувальні ,коли особи були визнанні винними.

Як показує статистика організації «Репортери без кордонів», Україна займає 97 місце в рейтингу, хоча в 2020 була на 96 місці. Організація дала 32,96 балів Україні. Таким чином, Україна перебуває нині між Еквадором та Ліберію. Найкращий можливий показник – 0, найгірший – 100. При цьому ситуацію зі свободою преси організація визначає так: від 0 до 15 балів – становище з засобами інформації в країні чи території «добре», від 15,01 до 25 балів – «задовільне», від 25,01 до 35 балів – «проблематичне» (в цій категорії й перебуває Україна), від 35,01 до 55 балів – «складне», а вже від 55,01 до 100 балів – «дуже серйозне».

Як зазначає сама організація такі бали ,тому що в Україні діє міцний контроль олігархів  над  ЗМІ ,також напади на журналістів не зменшилися через пандемію COVID-19 та була використана місцевою владою , як привід для ще більшого обмеження доступу до інформації. Вбивства журналістів -розслідувачів Павла Шеремета, Георгія Гонгадзе та Вадима Комарова досі не розкриті, що спонукає до безкарності насильства проти ЗМІ.

Ксенія Дахно

   

Дипломований тіктокер та стрімкий розвиток програми

Чи не кожен з нас чув щось про ТікТок, а більшість, певно, є його користувачами. Спектр в цій соціальній мережі величезний: від прикольних смішних відео чи цікавих лайфхаків та порад до навчального контенту. На сьогодні межі ще більше розширилися: тепер можна отримати диплом тіктокера та робити відеорезюме прямо у додатку! Коли ця програма стала такою популярною, яких обертів набирає та детальніше про диплом тіктокера читайте прямо зараз.

Неабиякої популярності соц.мережа набула у 2020 році під час пандемії. Перебуваючи на самоізоляції люди постійно вигадували чим себе зайняти аби не нудьгувати. І ось тут, як чарівна паличка, що рятує від проблем знайшовся мобільний додаток ТікТок! Користувачі легко можуть записати відео на телефон, змонтувати його та накласти спецефекти з музикою одразу в програмі. Власне, можна нічого й не знімати, а просто дивитися те, що публікують інші користувачі. 

Додаток працює за простою схемою: на основі ваших вподобань підбирає відео, які можуть вас зацікавити та подає у рубриці «Рекомендації». Також Ви можете підписуватися на людей та дивитися їх відео або в рубриці «Підписки», або на сторінці автора. А якщо Ви є автором відео то без проблем можете дивитися статистику та аналізувати, які відео подобаються людям більше. Як і в інших соціальних мережах, є можливість проводити прямі трансляції та спілкуватися з підписниками. 

У 2020 році ТікТок став найбільш завантажуваним додатком у світі, а станом на квітень 2021 року ним користується понад 800 мільйонів користувачів. На цьому розробники, звичайно, не зупиняються. Новинкою у додатку стала функція Resumes. З її допомогою користувачі у США можуть надсилати свої відео-резюме такими роботодавцям як платформа Spotify чи мережа супермаркетів Target. Для цього існує навіть окремий хештег #CareerTok, який необхідно вказати в описі відео-резюме. До всього цього, вакансії публікують і роботодавці. Вибір справді вражає: шукають не лише співробітників у магазин чи на складі, а й інженера для роботи з даними та суперзірку реслінгу. 

У зв’язку із популярністю ТікТок росте попит на такі професії як контент-менеджер, креативний директор, 3D-аніматор, таргетолог, SMM-спеціаліст та інші. Компанії, крафтові виробники, магазини активно просувають свої послуги або продукти через цю соціальну мережу. Цей тренд набув таких обертів, що ТікТок вніс деякі корективи в сферу освіти. Тут мова йде про нову професію та новий факультет.

У Київському університеті культури створили факультет ТікТок, який є першим не лише в Україні, а й у світі, - повідомляє пресслужба університету. Проєкт має назву «Тіктокери університету культури», а керівником є випускниця вищого навчального закладу Лілія Можаєва. Керівництво зазначає, що вчитимуть на факультеті «з нуля» і це буде безкоштовним для всіх охочих студентів університету. А по завершенню навчання можна отримати диплом.

(Фото 1. Hromadske )

«Моя місія — українізувати ТікТок, вести за собою креативну, амбітну та перспективну молодь, яка творитиме новітню історію країни. Українців мають знати у всьому світі. Україні є чим дивувати світ», — каже Поплавський, президент вишу.

Оскільки майбутній тіктокер має відмінно знати тренди соцмереж, бути цікавим та створювати оригінальний контент - такий факультет є актуальним.

Тільки погляньте яких обертів та популярності набрав ТікТок буквально за 2 роки! Соціальна мережа створила тренд не лише на короткотривалі, але цікаві та корисні ролики, а ще й формує нову професію та популяризує вже наявні. Все ж, соціальні мережі це не суцільна шкода. Користь вони також можуть приносити, якщо правильно їх використовувати.

Ангеліна Вовк

Мила відгукнись!

З дитинства ми звикли слухати казочки про мужніх лицарів та хоробрих воїнів, які готові віддати життя за серце красунь-принцес. Історії про серенади під вікнами та кохання на відстані зворушували ледь не кожну жінку. Та сьогодні більшість стверджує, що чоловіки стали пасивними і не спроможними на подвиги задля своєї коханої. Дівчата-підлітки першими пишуть хлопцям в соціальних мережах, жінки проявляють ініціативу в зустрічі. Подекуди я з цим згодна, та не буду вщент знецінювати чоловіків і їхню романтичну натуру.  

Щоб не говорили жінки, та все ж чоловіки-романтики ще не вимерли і доказ цьому миле оголошення у вагоні потягу Київського метро:

«Мила, відгукнись!

Вчора після пробного заняття з англійської в Setstud, я випадково облив тебе гарячою кавою. Після короткої розмови – втратив голову від твоїх чарівних блакитних очей. Лише, прокинувшись вранці – зрозумів це і набрався сміливості познайомитися.

Можливо, нічого не вийде, але я дуже хочу побачити тебе вдруге і хоча б перепросити за зіпсовану яскраво-червону сукню.

Чекатиму щосуботи, на пробних, в той же час!»

Світ в якому незнайомців звикли шукати в Інтернеті, знаючи лише колір очей, закоханий чоловік спромігся звернутись до красуні через записки в метро. До того ж він ладен приходити щосуботи на те місце в то же час де відбулась їхні перша зустріч. Хіба це не лицар з казок і легенд? 

Хоча таких історій не багато, все ж варто погодитись – чоловіки ладні на все заради кохання навіть в сумнівному ХХІ ст. Головне – вірити справжнє кохання і нам, принцесам, неодмінно пощастить!

Юлія Кишковська

Домашнє насильство, що це таке та як з цим боротися?

 Домашнє насильство, здавалося всі ми знаємо, що це таке, але чомусь ніколи не говоримо про нього, звикли уникати цієї теми. Адже, не потрібно виносити сварку в світ, що подумають люди, що вони скажуть, це ж ваше особисте, навіщо про нього всім розповідати. Мовчимо, бо нас зможуть остудити, що зможуть засміяти та принизити, боїмося, що нас можуть не зрозуміти, боїмося, що скажуть сама винна, боїмося, бо ти станеш ,якось не такою.

Це все можливі причини, чому люди не хочуть та розповідають про насильство в сім’ї, адже мама, тітка, сестра, сусідка, казали: «Не потрібно нічого виносити з сім’ї. Ми так жили і ти так живи. Нічого у всіх таке. "Можливо, вже пора зрозуміти, що це не є нормою та не потрібно про це мовчати ?

Спершу ,треба розібратися, що таке домашнє насильство. Домашнє насильство — це не лише фізичне чи сексуальне насильство (побої чи згвалтування). Це і психологічний тиск — образи й приниження, ігнорування почуттів особи, і економічні утиски — заборона працювати чи контроль сімейного бюджету. Домашнє насильство застовується не тільки до жінок, але її до чоловіків та дітей, про це також варто пам’ятати.

Міністр соціальної політики України Марина Лазебна повідомила, що протягом 2020 року в Україні спостерігається зростання звернень щодо домашнього насильства.

«У кожній другій родині, яка перебуває у складних життєвих обставинах, є прояви насильства. Через пандемію ситуація погіршилася. Ми побачили зростання рівня домашнього насильства. Тільки за цей рік ми бачимо сплеск звернень з приводу насильства на 66%», – повідомила Лазебна.

За даними Мінсоцполітики, у числі усіх звернень про домашнє насильство – найбільше від жінок: 86%, чоловіки – 12% і 2% – діти.

Але все ж звертаються більше жінки. Очільниця міністерства навела статистичні дані: кожна 5 жінка в Україні стикалася з тією чи іншою формою насильства.

Дослідження «Благополуччя і безпека жінок», 2019

(частина широкого дослідження ОБСЄ щодо питань насильства над жінками у Південно-Східній та Східній Європі),показало:

19% 

жінок вважають, що статевий акт із жінкою без її згоди виправданий, якщо це відбувається в подружжі або між партнерами, які живуть разом.

Але це не має бути нормою, статевий акт повинен відбуватися лише за згодою двох сторін, незалежно від того проживають вони разом чи живуть в шлюбі. Пам’ятайте, якщо ви не хочете здійснювати статевий акт, ви не повинні цього робити та пропускати це повз, адже це є сексуальне насильство. Ніхто не в праві вас щось змушувати робити проти вашої волі! Пам’ятайте про це!

24%

жінок звинувачують у скоєнні насильства постраждалих — вважаючи, наприклад, що насильство над жінками часто спровоковане жертвами.

Це є не так ! Насильство не має виправдання! Його не можна списати ні на алкоголь наркотики, поганий настрій чи агресію. Насильство відбувається свідомо в цьому можуть бути безліч факторів ,але жертва точно в цьому не винна!

 Часто кажуть, ну ти його вивела з себе, тому і отримала в наступний раз не будеш його діставати, то все буде добре. Жодна людина не вправі вас бити, лише тому, що ви якимось чином її дістаєте, людина може піти просто чи не звертати на це увагу, ні якому разі не повинно бути ніякого насильства. 

47%

жінок вважають себе мало поінформованими або такими, що взагалі не знають, як діяти в ситуації домашнього насильства.

Портал Ed-Era створив проєкт ДІМ (НЕ)БЕЗПЕКИ про протидію домашнього насильства.

Автори курсу: Андрій Лабунь, заступник начальника управління дільничних офіцерів поліції Департаменту превентивної діяльності

Ольга Калашник, президентка громадської організації «Ла Страда-Україна»

https://nonviolence.ed-era.com/

Тут можна більше дізнатися ,про домашнє насильство в сім’ях, які є причини та види насильства, як протидіяти цьому, які бувають наслідки, чому жертва не йде від насильника та куди звертатися, якщо ти зазнаєш насильства. Також розповісти власну історію насильства, або, якщо був свідком насильства. 

   

Ще можна пройти тест «Що для тебе насильство?»

Разом із арт-проектом Zmist&Forma Ed-Era створили футболки, які засвідчують активну позицію того, хто її носить. Людини, яка не толерує насильство.

Як можна допомогти?

По-перше, не мовчати, якщо ви знаєте про домашнє насильство, допомогти жертві вибратися з цього.

По-друге, якщо ви стали безпосереднім свідком насильства, негайно телефонуйте у поліцію за номером 102. Від цього залежить життя та здоров'я постраждалої особи.

Отримати консультацію щодо ситуації насильства, подальших кроків, а також контакти пунктів отримання допомоги можна за телефоном Національної «гарячої лінії» з попередження домашнього насильства — 116 123.

Якщо ви потерпаєте від домашнього насильства, ось заходи безпеки у випадках домашнього насильства, рекомендований Міністерством соціальної політики:

Що може бути застосоване проти кривдника.

Головне про це не мовчати! Адже, домашнє насильство — не приватна справа сім'ї. Це кримінальний злочин! Тому ,мовчання покриває злочин і людина зазнає страждань. Якщо ви знаєте про домашнє насильство, одразу звертайтеся до поліції. Якщо ж ви зазнаєте насильства, телефонуйте в поліцію та фіксуйте напад, телефонуйте на гарячі лінії підтримки 116 -123 для дорослих та 116-111 для дітей.

В Україні надання соціальних послуг, у тому числі тимчасового притулку особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема внаслідок учинення стосовно них домашнього насильства та насильства за ознакою статі, забезпечують:

21 центр соціально-психологічної допомоги;

23 притулки або відділення для осіб, які постраждали від домашнього насильства та / або насильства за ознакою статі;

339 мобільних бригад соціальної психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та / або насильства за ознакою статі;

12 центрів медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб;

12 центрів денного перебування постраждалих осіб;

142 „гарячі лінії”.

Не будь байдужим! Стань одним із тих, хто заявляє про свою позицію суспільству та допомагає у боротьбі з домашнім насильством!

Ксенія Дахно

Перші в Європі та світі: чим варто пишатися Україні?

Не лише красивими ландшафтами, смачними стравами та довгою історією відома наша країна. Україна посідає третє місце в світі за рівнем загальної освіченості. Це і не дивно, адже українці зробили відкриття та винаходи, що відомі на весь світ і без яких ми не уявляємо сучасне життя. Наприклад, перший в Європі комп’ютер створений Сергієм Лебедєвим у 1951 році. Але ж це було дууже давно і про це є безліч інформації на просторах інтернету. Та в цій статті є винаходи та проєкти українців, які світ побачив лише кілька років тому, а деякі тільки-тільки реалізували. Отож пропонуємо ознайомитися з цими творіннями.  

Перший в Європі арт-потяг 

Gogol train особливий як своїм зовнішнім виглядом, так і концепцією. Це не лише транспортний засіб, а й мобільний форум, що знайомить між собою однодумців. Зовні це яскраво розфарбовані вагони за темою «Зшивання країни». Займалися цим митці з різних куточків України. Звичайно, цікава й «начинка» Gogol train. Один потяг курсує у 2021 році до шести фестивалів України. Прямо під час руху проводяться музичні, перфомативні та освітні події, що об’єднують пасажирів та створюють неймовірну атмосферу. До речі, для кожного маршруту продумують абсолютно різні події під тематику фестивалю на який їде потяг.

Куратор проєкту Максим Демський. 

Перше в світі перманентне лазерно-проекційне шоу

Шоу, яке унікальне усіма своїми характеристиками, з’явилося на Хортиці в рамках відбудови острова. Перша особливість – проектування на трьох носіях: землі, небі та воді. Друга - поєднання трьох світлових компонентів: лазери, 3D-меппін з 9-ти проекторів на 16-метровому кургані та графіка на порогах. І третя «родзинка» - мешканці та гості міста зможуть сканувати QR-код, щоб запустити шоу та побачити різні етапи становлення Хортиці.

Світлова інсталяція виконує розважальну, естетичну та освітню функції.

Проєкт реалізується за підтримки Міністерства культури та Метінвест.

Найбільший плавучий фонтан в Європі

Ще один вражаючий об’єкт на території України – музично-світловий фонтан Roshen, що знаходиться у місті Вінниця. Як і попередній проєкт, має безліч цікавинок. До фонтану застосували «зимуючу технологію», яка дозволяє опустити конструкцію під лід взимку. Загальна вага споруди становить 170 тон. Попри водяне шоу є ще світлове та музичне для яких використовують потужні лазери та аудіосистему. Об’єднуючи все це разом створюється захоплююче 3D шоу прямо в центрі міста.

Найбільший в Європі артпростір у катакомбах

Що тільки українці креативного не придумають? Цього разу влаштували галерею прямо у катакомбах одночасно поставивши рекорд найбільшого в Європі артпростору. Довжина підземної галереї становить 114 метрів та 40 сантиметрів. Для малювання в катакомбах було розроблено спеціальні олійні фарби, що світяться у темряві. 

Схожі мистецькі простори існують в метро Стокгольму та ще декількох європейських країн. Проте, унікальність українського у тому, що він знаходиться у підземеллі.

Перший в світі Музичний центр Конфуція

Такий центр відкрився на базі Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. Метою є провадження нового курсу китайського музичного мистецтва. На сьогодні це осередок досліджень китайської музики і культурного обміну серед країн «Один Пояс, Один Шлях» для Центрально-Східної Європи та всього світу.

VR-розробка із протимінної безпеки

ЮНІСЕФ спільно з Асоціацією “IT Ukraine” створили першу в світі віртуальну реальність (VR) із протимінної безпеки для дітей. Винахід допоможе рятувати життя людей по всьому світу. Ця віртуальна реальність стане освітньою сесією, яку ЮНІСЕФ проводить у школах за підтримки уряду Німеччини та Італії. Цю ж розробку демонструють дітям на Сході України та вчать їх протимінної безпеки, що є надзвичайно важливим для них.

Отож, українці щороку проявляють свій креатив та втілюють у життя шалені проєкти. Можливо, зовсім скоро про такі винаходити говоритиме не лише Україна, а й світ.

Ангеліна Вовк

49-й сезон Ukrainian Fashion Week завершився

Заснований у 1997 році, Ukrainian Fashion Week став першим Тижнем моди у Центральній Європі. Цього року Ukrainian Fashion Week відбувся з 2 по 5 вересня. Кілька сезонів тому Ukrainian Fashion Week, на знак підтримки українських дизайнерів, оголосив концепцію позасезонності – NO SEASON Season та започаткував phygital-формат проведення. Гібридний формат UFW передбачає інклюзивність для всіх, хто цікавиться українською модною індустрією, завдяки відкритому online-доступу до показів. Професійна спільнота – представники медіа, баєри, інфлюенсери – відвідали Тиждень моди та ознайомились із колекціями дизайнерів офлайн, дотримуючись карантинних обмежень. Пріоритетними напрямками Ukrainian Fashion Week залишаються: підтримка молодих дизайнерів, сталий розвиток моди та кроссекторальність. Що відбувалось: BE SUSTAINABLE! Fashion Summit 4 вересня 2021 року в онлайн та офлайн форматі відбувся четвертий BE SUSTAINABLE! Fashion Summit, присвячений розвитку сталої моди в Україні. Тема саміту – Циркулярна мода. Серед запрошених спікерів були – Марта Маркез (Marta Marques), засновниця бренду Marques Almeida, Орсола де Кастро (Orsola de Castro), засновниця та креативна директорка глобального розвитку Fashion Revolution, Керрі Мерфі (Kerry Murphy), засновник The Fabricant, Олена Фроляк, (головна редакторка інформаційної служби ICTV). New Generation of Fashion У межах нового сезону UFW, Українська Рада Моди ‒ Ukrainian Fashion Council ‒ представила унікальний проєкт для молодих дизайнерів: New Generation of Fashion. Програма охопила серію лекцій, індивідуальні консультації, програму менторства та створення колекцій молодими дизайнерами-учасниками проєкту. Презентація колекцій New Generation of Fashion відбулась 5 вересня у межах Ukrainian Fashion Week noseason sept 2021. Проєкт реалізовувався за підтримки Українського культурного фонду. NFT Art Exhibition У межах Ukrainian Fashion Week noseason sept 2021 вперше відбулась виставка сучасного криптоарту. Для участі у виставці було відібрано 30 робіт, які були представлені медіа та гостям 49-го сезону Ukrainian Fashion Week. Перевагу було надано роботам, що мають певний зв’язок з ідеями та образами сучасної моди, відображають її стилі, філософію та вплив на сучасну людську свідомість. Після закінчення осінньої сесії Ukrainian Fashion Week буде сформовано шортлист із 7 художників, яким запропонують створити колекційні NFT у колаборації з відомими українськими дизайнерами. Ця співпраця стане частиною окремого арт-проєкту, який матиме своє продовження у лютому. Організатори виставки – Ukrainian Fashion Week та Mint a Star. Кураторка проєкту – Таїсія Пода. Партнером NFT art exhibition виступила Absolute Yachts in Ukraine. Також у рамках вересневого Ukrainian Fashion Week відбулась церемонія нагородження переможців Fashion Film Festival Kyiv 2021 (за підтримки Державного агентства України з питань кіно) та фінал конкурсу молодих дизайнерів одягу «ПОГЛЯД у майбутнє» (за підтримки Української Ради Моди та Українського культурного фонду).