Український осінній книгопад

Настали вже ті прохолодні осінні вечори, коли хочеться закутатися у плед та пити ароматні гарячі напої. Така вона осіння атмосфера тепла і затишку. Майже як на картинках з Pinterest. Лиш для повної картини не вистачає книги. Звісно, іноземну літературу корисно й необхідно читати, але так само варто приділяти увагу українській літературі. Письменники потурбувалися про те, щоб Вам було, що почитати цієї осені. Ну а ми, в свою чергу, зібрали сезонні новинки від вітчизняних авторів в цій статті.

«Листи до Фроди». Олена Макарчук

Історії про кохання, дружбу та зради. Наче класичний сюжет, проте він тісно переплетений з війною на Сході України та окупацією Криму. Реальні історії розкривають те, як війна змінює всіх та все довкола себе.

Книжка складається з оповідань та справжніх листів до Фроди, що торкнуться усіх глибин людської душі. 

«Як перейти на українську» А.Мухарський, Є.Бєльська

Зовсім нещодавно в продажі з’явилася надкорисна книга «Як перейти на українську». Просто та доступно пояснюється важливість та необхідність спілкування українською мовою та як це пов’язано із самоідентифікацією на власних прикладах авторів.

І, звісно ж, книга містить практичні поради, щоб Ваш перехід на спілкування цією милозвучною та красивою мовою був комфортним, якісним та легким. Порад є аж сто, тому обов’язково знайдуться ті, що неодмінно Вам допоможуть. До речі, серед корисних і цікавих додатків є таблиця з правильним/неправильним вживанням слів, думки запрошених авторів, як то Ірина Фаріон тощо.

Гадаємо, осінь прекрасний час для того, аби удосконалити свою українську!

«Кримський інжир. Чаїр» Уп. Алім Алієв, Анастасія Левкова

Українці та кримські татари живуть пліч-о-пліч з давніх давен. Кожне слово в даній книзі пронизане особливою атмосферою та автентичністю  кримськотатарського народу. Згадується також історія пів острова, його видатні особи, буденні та незвичні ситуації.

Книга написана двома мовами дружніх народів, які мають змогу познайомитися із культурою та літературою один одного ближче.

«Як не стати овочем. Інструкція з виживання в інфопросторі.» Оксана Мороз

Книга розповість про всі маніпуляції в соціальних мережах на конкретних прикладах, навчить безпечно користуватися гаджетами та вберегти свої особисті дані. А ще допоможе перехитрити шахраїв та не попастися на їх гачок.

Після прочитання книги Оксани Мороз надурити в цифровому світі Вас буде не легко. До цього, можна ще й рідних навчити протистояти онлайн-маніпуляціям.

"Історії про життя 50 українців та українок» Булгакова Г. К., Курлович Т. В.

Книга, що зібрала 50 відомих в історії українців. Це ті люди, які зробили грандіозні відкриття, створили щось унікальне або іншим чином прославили Україну. Когось, можливо Ви вже знаєте, а з кимось доведеться познайомитися вперше. Однак це буде захоплююче, бо кожна сторінка прикрашена не лише неймовірними історіями, але й ілюстраціями.

«Дисиденти» Вахтанг Кіпіані

Ця книжка зібрала інтерв’ю реальних людей, яким довелося заплатили дорого за своє інакомовлення. Доповнюються історії блоком відеоінтерв’ю з дисидентами, сучасними політв’язнями та правозахисниками. Герої розповідають про своє життя, політичні переконання та ідеї; про те, чи може авторитарний режим змусити позбутися ідеалів та жаги до справедливості.

"Радуйся, жінко!» Мар’яна Савка

Книга співзасновниці та редакторки видавництва «Старого Лева» написала нову книгу «Радуйся, жінко!». Головною метою поезій є заклик до щастя. Оскільки ми часто не радіємо життю, хоча й маємо багато для цього приводів, - вважає авторка.

Тож, якщо Вам не вистачає радощів у житті спробуйте прочитати цю книгу.

"Нотатки з кухні «переписування історії»

Історик Володимир В’ятрович зібрав в одній книзі статті, колонки та інтерв’ю в яких ідеться про національну ідентичність, Голодомор, Помаранчеву революцію та Євромайдан. Там навіть присутні матеріали під грифом «цілком таємно», які одного дня стали доступними.

Книга допоможе сформувати власний погляд на українську історію та переосмислити певні речі, зокрема події недавнього минулого. 

Ангеліна Вовк

Гаджети в руках дітей

 

Автор

Наталія Коваль

В нашу цифрову епоху, не лише дорослі користуються гаджетами, а й діти. Малеча ще не вміє читати й писати, а вже знаються в телефонах. Все починається з того, що маленькі діти дуже активні і хочуть гратися, проте батьки не завжди мають час і вирішують дати малечі телефон погратися чи подивитися мультики, та йдуть далі займатися своїми справами. Діти починають багато користуватися гаджетами, а це призводить до залежності в подальшому і тоді забрати в дитини гаджет дуже важко. Згідно з проведеними дослідженнями, діти дивляться телевізор і користуються гаджетами 7 годин на день, в той час як прогулянки на свіжому повітрі тривають максимально 1,5 години. Один із способів виявити чи є залежність, треба попросити дитину відкласти гаджет. Якщо в дитини псується настрій, починається істерика, вона плаче , кричить , може  - то варто задуматися. Багато батьків розуміють, що гаджети негативно впливають на дітей. Ми бачимо агресивну й бурхливу реакцію при спробі забрати телефон, планшет і т.  д., бачимо розсіяну увагу у дітей, коли вони не мають у руках гаджетів, що перезбуджують нервову систему. І ще гірше: ми бачимо дітей, які нудяться, стають апатичними та не цікавляться нічим, окрім гаджета. Якщо проблема вже є, психологи радять в ніякому разі різко не видирати телефон.Краще почати пропонувати малечі спільні ігри, які зацікавлять більше, ніж гаджет. Наприклад, ігри в загадки, прогулянки на вулиці, фізичне навантаження, заняття на спортивному майданчику, заняття в розвиваючих гуртках. Треба в дитини забирати якомога більше вільного часу, займатися з нею, приділяти час. Проблему не можна вирішити за один день. Батькам варто запастися терпінням. Кричати на дитину теж не варто, це може її травмувати. Стати для неї реальним другом, з яким їй буде цікавіше ніж з віртуальним -найкраще рішення.

Преспоказ фільму "Чому я живий"

3 листопада в кінотеатрі "Оскар" в ТРЦ "Гулівер". 

Новий фільм "Чому я живий" б'є по емоціях. Сентиментальна людина може навіть пустити сльозу. Співпереживаючи героям стрічки подій 80-літньої давнини. 

Маріупольщина - індустріалізація, войовничий атеїзм, співжиття української та єврейської спільнот, Голокост, конфлікти та примирення... Достовірна гра як молодих, так і досвідчених акторів.

Цілісний сценарій та якісна режисура. Режисеру Вілену Новаку вже 83. Цей фільм він готовий був знімати ще 20 років тому, прочитавши автобіографічне оповідання "Я не турок, я козак"  відомого сценариста Євгена Митька ("Бумбараш", Республіка Шкід).

Сергій Бахін

День української писемності та мови

 

9 листопада відзначається День української писемності та мови. Це свято було запроваджене в 1997 році Президентом України Леонідом Кучмою.

У цей день відбувається низка заходів, присвячених популяризації та вивченню української мови.

Один із заходів, присвячених цьому дню — це проведення Всеукраїнського диктанту національної єдності. Вперше диктант був проведений у 2000 році.

Цього року трансляція диктанту відбуватиметься 9 листопада 2021 року о 10:00 (за київським часом) наживо на «Українському радіо», радіо «Культура», телеканалі «UA: Перший» та інших платформах і телеканалах Суспільного. Цьогорічним автором тексту та читцем буде український письменник Юрій Андрухович.

Долучитися до написання диктанту можуть усі охочі. Роботи прийматимуться онлайн та офлайн протягом доби.

У 2020 році «Українське радіо» отримало для перевірки 13 799 електронних та 2 тисячі паперових написаних диктантів. Переможцями було визнано 17 учасників.

9 листопада розпочнеться XXII Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика. Метою конкурсу є популяризація української мови та культури серед молоді. Конкурс проходить у чотири етапи: шкільний, районний, обласний та загальноукраїнський. Переможці конкурсу отримують подарунки та стипендію.

Для охочих вивчати українську мову, Міністерство культури та інформаційної політики України запустило Національну платформу з вивчення української мови. На платформі зібрані онлайн та офлайн ресурси, мобільні додатки та посібники з вивчення української мови. Ресурс буде корисним як для тих, хто хоче підвищити свій рівень володіння мовою, так і для тих, хто лише починає вивчати «з нуля». Долучитися до Платформи можна за посиланням: speakukraine.net

На сайті Інституту післядипломної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка викладено 215 експрес-уроків української мови від мовознавця Олександра Авраменка. Під час коротких занять можна дізнатися про поширені помилки, правильні варіанти використання прикметників, числівників та фразеологізмів: ippo.kubg.edu.ua/ekspres-uroky

Вивчати українську можна й на сайті самого мовознавця: авраменко.укр

Матеріали сайту будуть корисними для школярів та учнів старших класів під час підготовки до ЗНО з української мови та літератури.

Анастасія Рашевська

Навіщо бути медіаграмотним і як це зробити?

За ініціативи ЮНЕСКО щорічно відзначається Всесвітній тиждень медійної та інформаційної грамотності. Цього року він проводиться 24-30 жовтня. Впевнені, Ви не раз чули термін «медіаграмотність». А що воно таке і для чого ще пам’ятаєте? Пропонуємо згадати (ну або ж дізнатися) найосновніше про цей популярний термін, його призначення та користь. А ще в кінці є невеличкий тест для Вас.

Тож давайте розбиратися. Медіаграмотність – це комплекс знань, навичок і вмінь, що дозволяють розуміти, аналізувати та критично оцінювати різноманітні повідомлення. Простіше кажучи, знати що шукаєш та вміти перевіряти наскільки інформація є правдивою та надійною. 

З цим, сподіваємося, зрозуміло. Проте для чого це нам взагалі потрібно? Невже не можна обійтися без усього цього? Якщо розвивати медіаграмотність – то Ви розрізнятимете корисну й правдиву інформацію від маніпуляцій та пропаганди, або ж і взагалі від брехні. Знатимете які джерела є надійними і новини у них «чисті», а які джерела є «сміттяркою». Зможете знайти вихід з будь-якої ситуації: від політичних виборів до побутових справ. Попри все це навчитеся використовувати медіа для творчості, самовираження поважаючи думку оточуючих та особисту. А ще будете мегасучасною і розумною людиною, оскільки медіапростір постійно змінюється, з'являються нові цифрові технології і потрібно встигати за ними. Тож, будете вчитися щодня навіть не усвідомлюючи цього.

Ну що, вже хочете таку «суперздатність»? Надскладного нічого немає. Варто дотримуватися елементарних правил, щоб розвивати свою інформаційну освіченість:

Перевіряйте інформацію. Погугліть чи писали про цю новину інші медіа, чи є офіційні підтвердження або ж спростування. А чи взагалі існують люди про яких було написано? Не полінуйтеся це зробити. Так Ви відсієте забруднені джерела інформації.

Не плутайте факти з судженнями. Є речі, які відомі нам усім, а є думки конкретних людей стосовно чогось. До прикладу, вислів «найкраща кава лише в Бразилії» є судженням, оскільки найкраща вона для якоїсь конкретної людини, а не для усіх.

Звертайте увагу на дату публікації. Матеріал може бути і цього ж дня, але рік тому. Будьте обережні.

Читайте уважно. Якщо в тексті багато прикметників, як то «добросовісний», «підозрілий», «нахабно» чи інші – ймовірніше за все Вами маніпулюють, щоб змусити думати хто правий, а хто ні. В якісних журналістських матеріалах дотримуються балансу думок.

Спожита нами інформація – це те, чим ми годуємо наш мозок. Щоб він довше жив та правильно функціонував приносячи користь нам та суспільству необхідно годувати його корисною їжею. Себто, інформацією перевіреною, правдивою і точною. Тільки тоді людина бачить світ реально, усвідомлює те, що відбувається навколо та може сприяти розвитку, як особистому, так і суспільно-політичному.

І наш обіцяний тест. Існує декілька рівнів медіаосвіченості. Прочитавши опис Ви з легкістю визначите наскільки Ви медіаграмотна людина.

Перший рівень:  розуміння роботи медіа. Ви розумієте, як працюють засоби масової інформації, як впливають на суспільство та яким чином можуть викривляти реальність.

Другий рівень: легко орієнтуєтеся в медіасередовищі та маєте технічні навички використання медіа.

Третій рівень:  якщо Ви вмієте знаходити і аналізувати інформацію, а може ще й створити власний контент і представити його – то це Ваша зупинка.

Четвертий рівень: якщо ж ви вмієте ефективно користуватися медіа, досягаєте власних цілей через медіа і розумієте, як впливає на Вас особисто – вітаємо! Чудова робота!

Будь-який досягнутий рівень – це вже круто. Лиш не забувайте, що ми живемо в 21 сторіччі, коли світ стрімко розвивається. Тож радимо час від часу проходити курси з медіаграмотності чи відвідувати тематичні тренінги і вебінари. Тим паче, що більшість з них є абсолютно безкоштовними та доступними онлайн.

Ангеліна Вовк

Мова ворожнечі в реаліях війни

Автор

Анастасія Фаль

Hate speech – це слова, матеріали, які створюють та поглиблюють ворожнечу між людьми, спільнотами чи навіть між деякими країнами. В українських соціальних мережах та ЗМІ таке поширення контенту присутнє, але зараз потрібно уникати таких різких висловлювань задля репутації медіа. 

Інформаційна війна,яка почалась у 2014 році між Росією та Україною є найбільшою проблемою для публікацій матеріалів та фактів дезінформації суспільства,які поширюються просторами Інтернету кожного дня.  

А як мова ворожнечі поширюється в українських та російських виданнях?

Щодо наших медіа, то їх поменше, які використовують мову з такою лексикою,  ніж у  опонента,  яким притаманна така редакційна політика, де здебільшого присутні у контексті такі вирази: «ватник», «москаль», «Раша». І це лише малий список слів,які можуть бути у публікаціях українських виданнях  за дослідженнями моніторингу Центром контент-аналізу щодо мови ворожнечі в українських ЗМІ 2016 року, де проаналізовано близько 950 тисяч повідомлень з медіапростору. 

Чи була присутня така лексика у нашому суспільстві до російсько-української війни? 

Мова ворожнечі була щодо етнічних соціальних  груп, спільнот, але не так поширено і власники медіа стараються зупинити вплив такої політики. Вона не так часто використовувалась, як у період агресії з початком війни.

Які є причини  для використання такої лексики у просторах ЗМІ?

Емоційна залученість журналістів у конфлікт ;

Ультрапатріотизм;

Некомпетентність;

Вплив керівництва видання або онлайн- ресурсу;

Відсутність досвіду під час війни або інших ситуаціях.

Росія ж використовує такі прийоми інформаційної війни для агресії, щоб показати світу, хто насправді винен  у цих сутичках. «Хахли», «бандерівці», «петлюрівці», «малороси» - це слова ворожнечі, які ґрунтуються лише на певних стереотипах та упередженнях, котрі далі поширюються просторами соціальних мереж у вигляді текстових та відео- матеріалів. Краще і яскравіше більшість людей запам’ятовують саме погані події і негативні асоціації,  в разі можливої майбутньої небезпеки, перестраховуючись, перебільшуючи подію. 

Мова перетворюється на засіб агресивного захисту, а її норми стають етичними, формують масове несвідоме і пасивну свідомість, нездатну на відсторонене критичне судження. Саме мова ворожнечі призводить до функціонування мови насильства – дій. Слово – це зброя нашого століття, яку ми використовуємо проти свої ворогів задля послаблення та зменшення їхніх прав. У російському медіавиробницті Перший канал, LifeNews,  Lenta.ru зловживають такою лексикою, що і призводить до масштабних скандалів на всесвітньому рівні.

У ширшому контексті постійне вживання мови ворожнечі нагнітає у суспільстві негативний психоемоційний стан, почуття ворожості, недовіри та нетерпимості, руйнує соціальні зв’язки між громадянами, що підриває суспільно-політичну стабільність. Аналіз наявних тенденцій поширення hate speech в інформаційному просторі України дає нам зрозуміти, що Росія використовує цей інструмент для роздору нашої країни  не тільки на території війни, а між усіма мешканцями та громадянами. 

Як уникнути мови ворожнечі в обох державах і зупинити поширення дезінформації?

З боку Росії, лише влада може надати закон та прийняти рішення і заходи вжитку для інформаційної війни, або мирні переговори,які не будуть продовжуватись між  власниками  та зупинять журналістів писати такою мовою у своїх національних мас-медіа. Українські люди знають і пам’ятають, що наші сусіди люблять перемогу і «показуху» перед іноземними державами.

Українські видання та онлайн- ресурси можуть дотримуватись деяких правил, які подають експерти Мережі етичної журналістики для уникнення використання такої лексики:

Журналіст визначає ,чи ця мова є небезпечною;

Знати цілі даної мови і хто може стати жертвами від вживання такої лексики ;

Слід уникати напруженості,  щоб не підсилювати ще більше  конфліктів у країнах чи соціальних груп;

Якщо ж використовуються чутливі теми,слід залучити експерта з даного питання,який більше розбирається у даній темі або третю особу, яка може надати іншу думку прийнятну для публікацій;

Пам’ятати про толерантність і бути об’єктивним у свої висловлюваннях.

Поширення hate speech стає проблемою для країн світу, яке повинне вирішуватись на законодавчому рівні та створення моніторингів та заходів для зменшення ненавситі між суспільстом у сьогоденні.

Що з екологією в Україні?

Автор

Альбіна Степанюк

Як би ви охарактеризували ХХ-ХХІ століття? Скоріше всього, період XX та XXI століття характеризується стрімким розвитком нових технологій у різних сферах життєдіяльності. Всі ми це прекрасно знаємо.  На період XX століття, фабрики та заводи стали символами технічного прогресу. Та чи замислювалися ви над тим, який екологічний стан в Україні? Буквально, через 20-30 років, розпочалося усвідомлення, що дим та відходи – це, забруднювачі не лише атмосфери, а й ґрунту, води та в загальному навколишнього середовища. Це стало глобальною проблемою.

Згідно з Environmental Performance Index (Індексом екологічної ефективності) Україна посідає 60 місце серед 180 країн світу. Такі дані опублікував сайт «Made for minds» у 2020 р.. Environmental Performance Index – це аналіз екологічної ефективності країн, який здійснює Єльський університет разом з Колумбійським та Всесвітнім форумом. Аналізується якість питної води, якість повітря, також зміна клімату і т.д..

Власне, Україна має ряд екологічних проблем, які впливають на життєвий рівень усього живого.  Одна із  них – це забруднення питної води. Її якість зменшилася у кілька разів, через надмірну кількість промислових відходів та використання хімікатів. Наступна проблема –  збідніння і виснаження родючих чорноземів, промислове забруднення ґрунтів, розповсюдження монокультур, застосування добрив, це все є наслідками сільськогосподарської діяльності людини. Головними забруднювачами атмосфери є збільшення кількості транспорту на дорогах та діяльність промислових підприємств, які разом з димом викидають у повітря різні гази. Також, однією із найбільших  проблем в Україні є біорозмаїття. З кожним роком все більше і більше відбувається вирубка лісів. Внаслідок цього різко зменшується популяція тварин, зокрема і рослин. 

Тому, нам –  суспільству, варто звернути на це увагу та усвідомити необхідність саме на збереженні природи, а не на її знищенні. Людство – це частина природи. Потрібно діяти: починай з дрібниць, наприклад, не викидай сміття, ідучи вулицею.  Адже все розпочинається з тебе, давайте маленькими кроками зробимо так, щоб Україна була «зеленою країною».