Олена Зеленська. Саміт Перших Леді та Джентльменів

Переваги та недоліки роботи на фрілансі

Авторка: 

Олена Гусарова

Фрілансер – це вільний робітник, який працює на себе та не є штатним співробітником. Фрілансер не лише сам вирішує з ким працювати та шукали власноруч проєкти, але ще й може одночасно працювати на декілька фірм. 

Широкої поширеності фріланс здобув завдяки розвитку Інтернету. Сьогодні в Інтернеті існує безліч вакансій та професій, які не потребують звичної роботи в офісі. Зараз працюють багато сайтів та бірж, які допомагають фрілансерам швидше знайти роботу у перевірених установ. Найбільш поширеними професіями є дизайнери, копірайтери, програмісти, перекладачі, а також інженери-конструктори. За деякими оцінками, фрілансери отримують більше в 1,5-2 рази за своїх офісних колег, а часу на роботу при цьому витрачають менше. 

Незважаючи на розвиток та популярність фрілансу, багато людей все ще бояться працювати оналйн. Вони відчувають невпевненість та бояться потрапити до шахраїв. Однак, ризик натрапити на недобросовісних роботодавців існує і на роботі офлайн. Щоб почати заробляти в інтернеті не обов'язково бути генієм комп'ютерних наук, треба лише володіти комп'ютером на базовому рівні та вміти користуватися електронними гаманцями. За статистикою, щорічно вакансії віддаленої роботи на дому через Інтернет збільшуються на 30%, а за даними вітчизняних аналітиків у 2019 році фрілансери заробили понад 1 мільярд доларів. 

Проте, перш ніж прийняти рішення стати флілансером, варто вивчити всі переваги та недоліки, бо навіть така віддалена робота підходить далеко не всім.

Переваги роботи:

- Свобода. Працювати можна в будь-якому місці, з будь-якої точки планети: вдома, у парку, у відпустці чи кафе. 

- Дорогоцінний час. Лише ви можете вирішувати коли робочий день буде починатися,  а коли – закінчуватися. Ніякого начальника, який стояв би у вас над головою. А тож немає необхідності витрачати час і гроші для того, щоб дістатися до офісу.

- Перспективи та розвиток. При віддаленій роботі ви маєте право працювати одразу з декількома роботодавцями. У вас є можливість обирати не тільки людей, з якими ви бажає співпрацювати, а й роботу, яку хочете чи не хочете виконувати.

- Дохід. Робота фрілансером – це необмежений дохід, адже лише ви вирішуєте скільки проєктів можете виконувати. Все залежить лише від вашого вільного часу та швидкості навчання.

- Поєднувати з іншими хобі чи роботою. Фріланс може стати чудовим підробітком у вільний час. Його з легкістю можна поєднувати навіть з офісною роботою.

Мінуси роботи:

- Постійний зв’язок. Ви маєте завжди знаходитися на зв’язку зі своїми замовниками, відповідати та консультувати їх по всім питанням.

- Дохід. Так, в цьому є і мінуси. Лише ви вирішуєте скільки проєктів будете обирати, тож може трапитися цілком звичайна ситуація – одного місяця матимете, до прикладу, 5 замовлень, а іншого – одне.

- Все самотужки. Обираючи фріланс, ви маєте розуміти, що далі ви будете робити все самостійно. Обирати роботодавців, шукати замовлення та формувати портфоліо – це лише ваш обов’язок.

- Відсутність соцпакету, корпоративів та відпусток.

То ж, якщо ви зважили всі «за» та «проти», знайте, що стати фрілансером так само легко, як і замовити щось через Інтернет. Ви відвідуєте сайти, які пропонують роботу та завдання для роботи онлайн, і беретесь за них. Це чудовий спосіб почати заробляти кошти, знайомитись з новими людьми, працювати в міжнародних компаніях і здобувати цікавий досвід. 

Понад три тисячі переселенців отримали допомогу в Житомирському міському центрі соціальних служб

Понад три тисячі людей, котрі мають статус внутрішньо переміщеної особи, отримали гуманітарну допомогу, психологічну підтримку та юридичну консультацію в Житомирському міському центрі соціальних служб. Про це Суспільному розповіла директорка центру Ольга Юрченко.

За її словами, переселенцям потрібні одяг, взуття, постільна білизна, засоби індивідуальної гігієни.

"Ми співпрацюємо з нашими соціальними партнерами з-за кордону, з Житомира, – каже Ольга Юрченко. – Нас підтримує Польща, і Австрія надавала допомогу. Також ми маємо підтримку і від наших місцевих підприємців, які торгують саме такими речами. Вони приносять абсолютно нові речі, які знімають з продажу і передають нам. До нас приходять і багато містян. І ми дуже вдячні тим житомирянам, які приносять свої речі, дитячі іграшки, ігри, олівці, фарби, розмальовки, дитячі книжечки".

Зоя Пастухова приїхала з Харкова з чоловіком та донькою. Жінка говорить, що прийшла до центру, аби отримати одяг і взуття.

"У чоловіка була зламана нога, тому ми взяли у сусіда взуття на два розміри більше, а тепер нога зажила і треба інше взуття", – каже Зоя Пастухова.

Волонтерка Наталія Гейна каже, що людям необхідні і продукти.

"Ті, хто працює на нашому Житньому базарі, кооперуються і привозять нам і борошно, і цукор, і вермішель, і крупи. Чим можемо, тим намагаємося людям допомогти", – каже Наталія Гейна.

За словами волонтерки, людям, котрі переселилися з зони активних бойових дій, важлива і психологічна підтримка, яку також надаватимуть в Житомирському міському центрі соціальних служб.

Створення ДНК-бази : що, де, навіщо?

Авторка:

Карина Доломанжи

Якщо запитати українця «яке в тебе ДНК?», то найімовірніше він  скаже – «вишите червоними та чорними нитками». Орнамент української вишивки вважається малюнком ДНК нашої нації. Але, обираючи всесвітньо прийнятті дослідження геному людини, усі ми складаємось з ДНК, яке підлягає  спостережень. Ба навіть, на державному рівні!

  9 липня депутати Верховної Ради України ухвалили  законопроєкт про державну реєстрацію геномної інформації людини. У Міністерстві внутрішніх справ України наголосили, що такі ДНК-бази давно існують закордоном та допомагають у роботі експертам-криміналістам. 

Але почну з початку – що таке ДНК-база?

 Винайдення ДНК-бази це одне з найбільших досягнень біоінформатики. Ця галузь  біології використовує застосовує машинні алгоритми й статистичні методи для аналізу великих наборів біологічних даних, зокрема РНК та ДНК. Бази даних із біологічною інформацією необхідні для більшості біоінформатичних досліджень.

Насамперед створення української ДНК-бази це питання безпеки для кожного з нас. Аналіз ДНК людини – це  найефективніший з  сучасних методів, що встановлює причетність особи до скоєння злочину. Єдиний реєстр ДНК  прискорить розслідування тяжких злочинів, а також допоможе правоохоронним органам оперативно встановлювати особу правопорушника.

 Власником бази буде Міністерство внутрішніх справ України, адміністратором – Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС. Інформація зберігатиметься у базі протягом 75 років. Використати її зможуть керівники прокуратур, слідчі та прокурори, співробітники Інтерполу в Україні, уповноважені особи оперативних підрозділів. 

 Безперечно, створення бази з ДНК українців може посприяти покращенню виявлення  багатьох захворювань. Сьогодні світова охорона здоров’я в першу чергу орієнтована на симптоми, і втручання зазвичай відбувається на пізній стадії патологічного процесу, коли лікування може бути не таким ефективним.  Виявлення передхворобних станів, які могли б дати вікно в майбутній ризик розвитку захворювання, виявлення надійних маркерів і розробка корисних методів лікування буде ключем до управління лікуванням захворювання.

Згідно з проєктом закону, єдиний реєстр ДНК-даних потрібний для:

- розкриття і профілактики тяжких злочинів;

- встановлення особи правопорушника;

- розшуку зниклих безвісти;

Пропозиції депутатів:  зробити реєстрацію геномної інформації на добровільній і обов’язковій основі, встановити механізм відбору біологічних зразків осіб, які добровільно вступають або призиваються на військову службу та військовослужбовців.

До  ДНК-бази обов'язково вноситимуть дані людей, які вчинили суспільно небезпечні діяння або злочини:

- проти основ національної безпеки України;

- життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи,

- власності;

- громадської безпеки;

- у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

- проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;

- до яких за рішенням суду застосовані примусові заходи медичного характеру.

   ДНК – бази існують у багатьох країнах світу, зокрема у США, Польщі, Німеччині, Великій Британії. Прикладом вільних баз даних з інформацією про нуклеотидні послідовності є «GenBank», «DDBJ» (DNA Data Bank of Japan) та «ENA» (European Nucleotide Archive). 

Найбільш відомою  є американська база  «GenBank». Це комплексна база даних, яка містить загальнодоступні послідовності нуклеотидів для 420 000 офіційно описаних видів.

Цей ресурс спочатку називався Los Alamos Sequence Database, цей ресурс був концептуалізований у 1979 році Walter Goad, фізиком-ядерником і піонером у галузі біоінформатики в Лос-Аламоській національній лабораторії (LANL).  Починаючи з 1981 року, база даних  підтримується Національним центром біотехнологічної інформації США (NCBI), що входить до складу Національних Інститутів Здоров'я у США, та доступний на безоплатній основі дослідникам усього світу.

 «GenBank» отримує та поєднує дані, отримані в різних лабораторіях, для більш ніж 100 000 різних організмів. За час існування інформація з бази даних допомогла  розкрити тисячі злочинів, створити  медичні препарати та посприяти детальному дослідженню багатьох захворювань. 

Своєю головною перевагою  «GenBank» вважає щоденний обмін даними з Європейським архівом нуклеотидів (ENA) і Банком даних ДНК Японії (DDBJ). Ця співпраця забезпечує охоплення всього світу на рівні ДНК! 

Тепер українцям залишилося дочекатися відкриття збору даних для нашої бази, аби стати частиною світових досліджень. Навіть на молекулярному рівні є потреба в ДНК справжнього українця! 

 

Відносини Франції з її колишніми колоніями в Африці

Авторка Катерина Шпак

FrancaAfrica

Тривалий час окремі країни Африки перебували під колоніальним гнітом Франції. У1960 році відбулась деколонізація, проте Французька Республіка не хотіла втрачати свої позиції в африканському регіоні. Сьогодні Париж і досі намагається здійснювати контроль над своїми бувшими колоніями на африканському континенті. Так можна виділити політичні, безпекові, економічні та культурні зв’язки, які залишились між колишньою імперією та державами Африки.

-  Політичний та безпековий фактори взаємодії

Для підтримки своїх інтересів на африканському континенті Франція здійснює вплив на внутрішні справи країн. Так, завдяки гарантіям безпеки Франція допомагала Камеруну, Габону та Сенегалу уникнути державних переворотів. А ще в 1993 році країна через нафтову компанію намагалась вплинути на парламентські вибори в Конго.

Важливим фактором впливу Парижу на африканські держави є її військова присутність у регіоні. Ще під час холодної війни були стало відомо про наявність французьких військових баз в Сенегалі, Кот-д’Івуарі, Чаді, Джібуті, Габоні, Камеруні та Центральноафриканській Республіці.

  Хоча офіційна політика полягає в тому, що Франція використовує свої збройні сили для боротьби з тероризмом, проте головною її задачею є контроль над африканськими країнами і проведення своєї регіональної гегемонії. Яскравим прикладом є використання Францією військової сили для створення бажаної політики в Кот-д’Івуарі в 2011 році.

    Важливу роль у встановлені контролю Франції на колишніх колоніальних територіях відіграє проєкт «ФРАНСАФРИКА». Його мета полягала в забезпеченні політичних, економічних і сировинних інтересів Франції. Так, країна мала надавати підтримку авторитарним режимам в обмін на право видобувати корисні копалини, використовувати природні ресурси та мати ринок збуту. Проявом такої підтримки можна вважати постійну присутність військових контингентів Франції в африканських країнах, а також всебічна підтримка діючих президентських режимів у країнах союзниках.

-  Економічний фактор

 Після деколонізації енергетична залежність Франції від африканського регіону підвищилась на 50%, країна продовжувала імпортувати значний відсоток сировини.

 Африка залишається важливим ринком збуту та метою інвестицій для Франції.

  Також 75% електроенергії Франції виробляються АЕС, які працюють на урані, що видобувається в Нігерії.

-  Культурний фактор

   Ще однією метою Франції є збереження своєї культурної спадщини у франкомовних африканських країнах. Так, французьке фінансування спрямоване на освіту, розвиток інститутів. Країна намагається просувати французьку мову, а також конструювати спільну ідентичність.

  Держави Африки виголошують своє невдоволення щодо здійснення Францією значного впливу на них. Так,Франція намагається втручатись у внутрішні справи цих країн, використовує їхні природні ресурси.

   Натомість африканські країни сплачують значну частку своїх валютних резервів у французьку казну. Ці кошти у два рази перевищують суму французької допомоги державам Африки. Виходить, що під цією «допомогою» Париж повертає країнам їхні ж гроші й то лише частину.

   Тож, незважаючи на те, що глобальний вплив Франції на африканські країни починає зменшуватись, країна все ще намагається зберегти неоколоніальний вплив на відносини з Африкою і боротись за статус регіонального гегемона.

Використані джерела:

• https://mil.in.ua/uk/blogs/fransafryka-systema-franko-afrykanskyh-politychnyh-vidnosyn-u-20-21-stolittyah/

• https://www.e-ir.info/2011/06/11/the-ongoing-relationship-between-france-and-its-former-african-colonies/

• https://www.cadtm.org/Africa-How-France-Continues-to-Dominate-Its-Former-Colonies-in-Africa

• https://www.dw.com/en/africa-and-france-an-unfulfilled-dream-of-independence/a-54418511

Життя в окупації

Авторка; Сластнова Єва 

З моменту повномасштабної війни в Україні понад 2000 міст та сіл знаходиться під російською окупацією. Станом на червень під контролем агресора перебуває близько 20% територій України. Однією із таких територій є місто Мелітополь Запорізької області. З 26 лютого місто є тимчасово окупованою територією. Залізнична станція міста є транзитним пунктом для дороги у Крим, тож Мелітополь є важливою територією для країни-агресора. Ось вже 4 місяці, як мелітопольці вчаться жити у новій реальності та під іншим прапором. 

Я поспілкувалася із місцевою жителькою Мелітополя - Тетяною, щоб дізнатися, як живуть звичайні люди в окупації. 

Тетяно, чи пам'ятаєте Ви день коли місто окупували? Що тоді відбувалося?

26 лютого Мелітополь опинився в окупації. Тоді ми з сім‘єю сиділи у підвалі і чітко чули, як за містом йшли активні бойові дії. Коли більш-менш було тихо, ми виходили з підвалу та їздили у магазини. Вже тоді у місті було багато окупантів, не було ніякого мобільного зв‘язку та Інтернету, в аптеках не було жодних життєво необхідних ліків, на все місто працювали лише декілька супермаркетів.

Ви кажете, що не було Інтернету, а як зараз? Регіон має доступ до українських новин? Знає, що відбувається у країні?

Тоді зв‘язку не було приблизно тиждень. Було й таке, що по два тижні не було зв'язку та Інтернету. Зараз у місті немає українського зв'язку, але навіть це не перешкода для мелітопольців мати доступ до українських новин.

А взагалі чи є можливість виїхати з міста? Можливо була евакуація людей на початку війни?

Так були евакуації людей. Наразі можливість виїхати з міста є, але це дуже дорого, а якщо все-таки люди їдуть, то можуть стояти кілька днів, щоб їх пропустили на підконтрольну територію.

А як можна виїхати? Власною машиною чи бла-бла-каром?

Можна виїхати власною машиною, але якщо не знати безпечну дорогу, то буде дуже складно. Також є перевізники, які беруть як невелику, так і занадто високу оплату.

А загалом які ціни у регіоні?

Ціни дуже високі. На деякі продукти та ліки ціни зросли у троє.

Яка ситуація зараз із продуктами та речами першої необхідності у місті? І як щодо електроенергії та водопостачання?

Продуктів вистачає, але ціни дуже високі, тільки овочі дешеві, адже їх дуже багато і нікуди реалізовувати. Речі першої необхідності є, але також дуже дорогі. З електроенергією і водопостачанням все добре.

Чи надходить у місто якась гуманітарна допомога? 

Наразі жодна допомога не надходить, оскільки на блок-постах не пропускають машини з гуманітарною допомогою.

Яке ставлення місцевих жителів до нинішньої ситуації? 

Це складне питання, у кожного своє ставлення та думка щодо окупації, але звісно більше підтримки української влади.

Де зараз працюють місцеві жителі?

Ситуацію з роботою складна, дуже важко знайти хоч якийсь заробіток. У Мелітополі є багато садів черешні, тому наразі є сезонна і доволі важка робота.

А Ви не знаєте, чи отримують ще жителі пенсії та соціальні виплати від української влади?

Так, отримують. Але щоб зняти гроші в банку люди повинні відстояти довгі черги або можна перевести в готівку, але під великий відсоток.

Яке ставлення окупантів до мирного населення? Чи були випадки агресії з боку окупантів у місті?

Багато випадків викрадення людей. Загалом тих, хто займається волонтерською діяльністю або тих, хто активно висловлює свою позицію. 

Що говорить чи робить міська рада? Чи не підтримують вони окупаційний режим?

Офіс нашого міського голови Івана Федоров наразі у місті Запоріжжя, він веде дуже активну інформаційну підтримку нашого міста. Також він допомагає мешканцям, які виїхали з окупації. У місті Запоріжжя відкрили центр допомоги переселенцям. А у самому місті є лише самопроголошена влада. 

Яка найбільша радість була за час перебування в окупації?

На жаль приводів для радощів мало, але ми впевнені, що найближчим часом Україна переможе і це буде найбільша радість для всіх українців!

З легкого пера митців які українські слова вигадали письменники?

 

Авторка: Карина Доломанжи 

     

Українська мова є одним з головних елементів ДНК кожного українця.

Напевно, кожен відчуває приємне тепло десь в середині, коли після тривалої подорожі на кордоні тобі кажуть «Вітаємо в Україні». Українською мовою розмовляють більш ніж 33 млн людей. І ця кількість буде збільшуватися. На\жаль, українська мова довгий час не могла панувати самостійно на просторах нашої країни. Та все змінюється на краще, лише з’являється ціна цьому.

   Починаючи з 24 лютого 2022 року почало відбуватися відродження масової українізації. Зараз це відбувається добровільно, за покликом серця.

Люди переводять гаджети, соціальні мережі та загалом життя на рідну українську мову. Також усі почали більше цікавитися історією нашої мови.

Рушієм усього українського є народ, а літературі та мові ще допомогли письменники.

  В українській мові багато власне українських слів, які потрапили у вжиток за різних причин. А є такі слова, котрі з’явилися спеціально для розширення української думки, тобто в українській культурі. Авторський неологізм - це слово або значення слова, створене письменником (поетом, публіцистом) для позначення нових або вигаданих явищ, предметів або понять. Найчастіше такі винаходи залишаються тільки в тому творі, для якого були вигадані. Але

 снують випадки, коли слово настільки прижилося в мові, що без нього українську мову навіть уявити важко.

   У ХІХ-ХХ століттях з’явився та активно розвивався період під назво «ковані слова». Словосполучення означало неологізми, індивідуальн  новотвори, що їх штучно створювали українські письменники того час переважно в тих випадках, коли доводилося описувати нові явища і поняття, для яких в українській літературній мові до того були відсутні потрібні мовні засоби.

  Ось, наприклад, таке важливе для українців слово «мрія» вигадав відомий драматург та письменник Михайло Старицький. Це слово походить від "мріти", що означає "ледь виднітися, бовваніти".. Ще за Старицьким закріплюється авторство таких слів як "майбутнє", байдужість", "завзяття".

"темрява","пестливий", "привабливий".

Гордий промінь в тієї зорі,

Та в нім туга палає огниста,

І сіяє та зірка вгорі,

Мов велика сльоза промениста. – це уривок з вірша Лесі Українки у котрому одразу два слова вигадані її родиною. «Промінь» це слово, яке ввела у вжиток сама Леся, а «промениста» - її мати, відома українська письменниця Олена Пчілка. Ще Пчілка вигадала такі слова як «мистецтво»,

"переможець", "палкий"; і "нестяма". До речі, саме у листі до Олени Пчілки

Михайло Старицький вперше вжив слово «мрія».

Не залишився осторонь від вкладу до української мови наш Кобзар. Тарас Григорович започаткував вживання слів "високочолий", "вогняний";, "мордуватися", "почимчикувати","фортеця", “передмова”, «післямова».

     Письменник більшість неологізмів використав у поемі «Катерина».

     А ось його колега Іван Франко пішов далі та навіть назвав вірш власним словом «Привид». Твір увійшов до збірки «Зів’яле листя.» Ще перу вічного революціонера належать такі лексеми, як "отвір", "привид", "чинник".

   Неможливо оминути вклад у мову відомого письменника Івана Нечуя- Левицького. Класик є автором лексем "самосвідомість"; та "світогляд";- напевно, опис українців без цих слів було б важко уявити. На його рахунку також "стосунок", "перепона", "квітник", "вигукування", "сміливість".

    В українській мові є навіть аналоги назв всесвітньо відомих спортивних ігор.

  Професор Боберський випустив працю “Забави й ігри рухові”, де з’являються терміни копаний м’яч (футбол), кошиківка (баскетбол), стусан (бокс), наколесництво (велоспорт), відбиванка (волейбол), пориванка (гандбол) та багато інших.

   

  Якщо у вас з’явилася думка, що розвиток мови вже закінчився, то ви помиляєтесь. Наприклад, сучасний український письменник Юрій Андрухович ввів у вжиток слово «міжніжжя». Цікавою є праця сучасного філолога Юрій Зеленого «Словничок-Новотвірничок». Автор пофантазував над словами майбутнього в українській мові. Можливо, через 20 років слова з

цього словника будуть популярні у розмовній українській мові. Нові слова "виднограй;, "гудець";, "гудило" схожі на давньоукраїнську лексику, ба навіть на сучасні західноукраїнські лексичні мотиви. Більшість слів у словнику мають схожі аналоги з нашими західними сусідами поляками, чехами, словаками та угорцями.

   Існує поняття, що мова живе поки нею розмовляють. Варто ще додати, що її життя триває довше якщо її по справжньому люблять. Любити мову можна у розмовах, віршах, піснях, звертанні до близьких серцю людей. Влучний час, щоб почати читати чи спілкуватися українською – будь-яка хвилина вашого життя. Тим паче вільно розмовляти такою багатою рідною мовою це дуже солідно та гідно справжнього патріота.