Интернет реклама УБС

25.08.22

Внутрішня мізогінія: чому жінки іноді погано ставляться до інших жінок та як із цим боротися?


Сучасний світ неухильно рухається до толерантності. У майже кожному фільмі можна побачити афроамериканців, а у суспільній промові почути про підтримку осіб з ЛГБТ спільноти. Але з сексизмом намагаються боротися у будь-яких напрямках. Незважаючи на це, ми все ще можемо почути такі вислови як: «жіночий колектив - це зміїне гніздо», «сама винна, що так одяглася», «я цього не розумію, я ж дівчина». Усі ці фрази – це прояв мізогінії, на яку чомусь не звертається велика кількість уваги. 
Мізогінія – нетерпимість до жінок і ознак, які у загальній культурі признані «жіночими», а саме: материнство, вагітність, сукні, макіяж побут тощо. Загалом мізогінія – це такий саме прояв сексизму, який має чоловічий відповідник – мізандрія. Основною проблемою цього явища, є усім відомі гендерні стереотипи. Чого лише вартує фраза «Чоловіки з Марсу, жінки з Венери». Через конкретне розділення чоловічого і жіночого, у суспільстві з’явилося безліч чвар та непорозумінь, щодо ролей чоловіка і жінки у житті. 
Можна подумати, що чоловіки проявляють більше мізогінії відносно жінок, але це не так. Жінки самі стають заручниками стереотипів та починають упереджено ставитися до осіб своєї ж статі.

Це має назву – внутрішня мізогінія. Зізнаймося, що доволі часто можна почути саме від жінок фрази «ми жінки, нічого не розуміємо у комп’ютерах» або «з чоловіками легше товаришувати, бо жінки зрадниці». Ознаки внутрішньої мізогінії проявляються у критиці та приниженні жінок з приводу та без нього. А також в оцінюванні жінки з «чоловічого погляду». 
Найскандальнішою темою у жінок, з якої випливає внутрішня мізогінія – це відношення до материнства та кар’єри. Коли емансипація почала активно проникати у думки жінок, то кожна сама почала обирати для себе шлях. Жінка сама робить вибір, хоче вона працювати, або бути вдома і дбати про дітей. І, незважаючи на постійні суперечки та аргументи жінок «за чи проти», істина одна – не можна нікого судити, бо кожна людина має право проживати життя так, як хоче.
Один з проблемних аспектів полягає у тому, що мізогінія оточує нас усюди. Це явище показують у фільмах, телепередачах, медіа, а у звичайному житті ніхто навіть не намагається позбутися упереджень щодо тих чи інших жінок.  
У чому ж причина внутрішньої мізогінії? Чому замість того, щоб підтримувати осіб своєї статі та триматися разом, жінки засуджують одна одну? 
Основною причиною є низька самооцінка. Коли людині не вистачає схвалення та любові від інших, вона починає знаходити проблеми у будь-кому. Звідси бере свій початок і звичайна заздрість. Також зменшуючи значущість одних жінок, ми самостверджуємося за їх рахунок. «Ось вона чекає допомоги від чоловіка, а я сама здатна повісити полицю, бо я не така слабка!» - типова ситуація збільшення власної важливості та приниження інших жінок. 
Які б не були справжні причини зневаги до жінок, це не є нормою і з цим явищем потрібно боротися, адже засуджуючи інших, можна нашкодити у першу чергу собі, витрачаючи на це свої ресурси й свій час. А позбувшись деяких стереотипів можна змінити власне життя. 
Щоб викорінити проблему потрібно її розуміти, тобто Ви маєте помічати її навколо себе та протистояти їй у собі. Є певні маркери такої поведінки, але важливо вміти розрізнити конструктивну критику та мізогінію. 
Не мовчіть, коли бачите прояви мізогінії в інших, не бійтесь висловити свою позицію, а можливо й зробити зауваження. 
Боріться зі стереотипами та не розділяйте усе на «чоловіче» та «жіноче». Треба розуміти, що усе це абстрактні поняття, які придумані нами. Люди незалежно від гендеру мають право на зацікавленість різними заняттями.
Підтримуйте інших жінок та більше взаємодійте з ними. Можливо саме через стереотипи та мізогінію Вам і не вдається знайти хорошу подругу.  
Працюйте із власною самооцінкою та не самостверджуйтесь за рахунок інших жінок. 

Єва Сластнова
 

Зазирни у майбутнє за допомогою Midjourney!






Авторка: Карина Доломанжи


Київ у 2023

Чи закрадалися у ваш розум питання «яким буде світ через 1000 років?», «якою буде Україна у 2100 році?» ? Можливо, під час перегляду фентезі-фільму, читання антиутопії ви ловили себе на думці  про майбутнє та намагалися його змоделювати. Що ж, у людської фантазії з’явився науковий конкурент – нейромережа Midjourney, яка стала одним з найхайповіших застосунків у світі. 
  Midjourney це система нейровізуалізації, що генерує зображення та картинки за текстовим запитом. Автор нейромережі –  американський вчений – математик Девід Хольц. Проєкт виник у лютому 2022 року, його команда заледве перевищує 10 осіб. Штат працівників, разом із Девідом і великою кількістю консультантів, займаються дизайном, людською інфраструктурою та штучним інтелектом. 
Як зазначає Хольц в інтерв’ю The Register, компанія не має інвесторів та займається самофінансуванням. Їх головна мета це працювати над тим, чим вони захоплені та  розважатися. Девід висловив думку, що технологічний аспект ШІ (штучний інтелект) та ступінь його вдосконалення досить легко передбачити. «Але людські наслідки цього так важко уявити», — сказав він. «Тут є щось, що знаходиться на перетині людства та технологій. Щоб справді зрозуміти, що це таке і чим це має бути, нам справді потрібно провести багато експериментів».

Перемога України


Midjourney – не єдина нейромережа, здатна генерувати зображення на основі текстових запитів. ЇЇ попередниками були OptnAL DALL-E та Google Imagen. Різниця між ними у тому, що раніше до тих нейромереж був обмежений доступ. А тут може спробувати кожен.  
Для створення своєї картинки потрібно :
1) Завести обліковий запис у Discord
2) Зайти на сайт Midjourney та натиснути Join the beta. Вас автоматично перекине у Discord, де потрібно буде приєднатися до каналу. 
3) Обрати в меню ліворуч кімнату newbies, вписати у чаті /imagine і написати англійською мовою свій запит.
Як соціальна програма, Midjourney підпадає під дію правил щодо дозволеного вмісту – те, про що користувачам Blender або інших локально встановлених програм не варто турбуватися. Умови обслуговування Midjourney стверджують: «Без вмісту для дорослих або крові. Будь ласка, не створюйте візуально шоковий або тривожний вміст. Ми автоматично блокуватимемо деякі текстові введення».
Разове відвідування нейромережі лімітується встановленим тарифним планом.                        Зараз у Midjourney є кілька режимів роботи: безоплатний — право на генерацію 25 зображень; платні плани: basic — $10 на місяць і 200 картинок, standart — $30 на місяць і план для корпоративних клієнтів зі значно більшою ціною.
 Щоб не чекати наступного місяця, після вичерпання пакета можна придбати додатковий час роботи з нейромережею. Крім того, у планах враховують і кількість згенерованих картинок, і час, проведений у роботі з нейромережею.
 Ми також спробували дізнатися проєкцію майбутнього України від  Midjourney.
 Так нейромережа бачить перемогу України у російсько-українській війні: 
 А наш славетний Київ у 2023 для Midjourney виглядає так: 
  Світ не стоїть на місці! Варто пробувати щось нове й очікувати майбутні технології! 



21.08.22

Корисна звичка яку привезуть українці з Європи


Не секрет, що Європа знаменита своєю чистотою, вулиці прибрані всюди, навіть в спальних районах. І от коли в Європі колосальна кількість наших людей, можна сподіватися, що вони надивляться на цю красу і захочуть перенести її до рідної країни, тож перестануть смітити на вулицях та можливо будуть влаштовувати суботники. Це дійсно зможе допомогти, адже зміни починаються із самої людини і якщо умовно мільйон українців повернуться і кожен буде мати цю звичку, наші вулиці кардинально зміняться.

Також, країни Європи цінять екологію і роблять все, щоб зберегти нашу планету від глобального потепління. Вони сортують сміття, по можливості їздять на електрокарах, утилізують отруйні предмети, такі як батарейки, розбиті термометри чи інші хімвідходи і здають скляні пляшки. Оскільки це вимушені робити всі мешканці країни, включаючи українців, то це залишиться з нами ще надовго. Як і розуміння важливості питання екології, адже це не тільки власне здоров’я, а й стан цілої планети.

Тож, ще одна звичка це любов до природи і підтримка всього еко. Українці п’ють тут із паперових стаканчиків та соломинок, отже назавжди для себе відклали стереотип, що це не зручно і по приїзду будуть закликати нас робити так само, також, сподіваюсь, будуть організовувати чи підтримувати еко рух в Україні тим самим наблизив нас до європейських стандартів.

Liza Fezr

16.08.22

Подкасти, які варто послухати





Авторка: Олена Гусарова







Першого серпня Spotify запустив в Україні довгоочікуваний розділ подкастів. Доступ до нього вже є як у користувачів Android, так і на застосунках iOS. Нижче представляємо вам добірку найгарячіших подкастів українською, які варто послухати кожному.

 
Українські 90-ті
Подкаст від «Української правди» про 90-ті роки такими, якими вони були насправді. Випуски про «повзучу анексію», історії про те, як Україна залишилася без ядерної зброї, про день, коли зник СРСР, а ще про те, як проголошували Незалежність України та про перші президентські вибори.
 


Музика з історіями 
Подкаст від видання The Ukrainians, у якому історик Ярослав Грицак занурюється в музичний контекст другої половини ХХ століття. За десять епізодів Ярослав Грицак паралельно зі знаковою західною музикою 1960-х – 1980-х років, розповідає про українську національно-демократичну революцію, світову популярність «Щедрика» та бгато іншого.
 
Вуса Гоголя 
Літературний подкаст Вадима Кириленка та Микити Рибакова, авторів однойменного медіа та історичного інстаграм-проєкту Prostir. Самі автори називається цей подкаст «Несерйозним про серйозні книги». За п’ять сезонів хлопці обговорили зарубіжну та українську класику, а ще ледь не усіх відомих авторів.
 


Потоп подкаст 
Подкаст про музику від однойменного журналу «ПОТОП». Подкаст про нових героїв сцени, сучасну українську музику, реп, Тік Ток і зумерів. Серед запрошених гостей - Паліндром, Гоня, Ницо Потворно, Rennie Cares, Юрій Бондарчук та багато інших.
 




Наразі без назви
Щотижневий подкаст від The Ukrainians, в якому Анастасія Євдокимова та Богдана Неборак ставлять одна одній складні питання та іноді читають книжки. Серед найгостріших тем: українська література, культура, війна та чи можна скасувати росію.
 




Хороший Поганий Злий
Автори подкасту ХПЗП Костянтин Трембовецький та Михайло Рудь є авторами сценаріїв українських ситкомів. Хороший Поганий Злий – це подкаст про все, що оточує та непокоїть хлопців з легким уклоном на кіно.
 





Відкритий мікрофон 
Подкаст про український та міжнародний стендап від головних редакторів Vertigo та The Village Україна. Розмови про жарти під час війни, український стендап, жінок у стендапі, обговорення української комедії та образ Сергія Притули.
 





Локальна історія
Подкаст від однойменного журналу про історію, яка не потрапила до підручників. Українське життя від палеоліту і до сучасності: про історичні пісні, появу назви «Україна», українських еліт, що жили 300 років тому та багато іншого.






Не та людина 
«Не та людина» — наративний true crime подкаст про історію злочинів маніяка-вбивці Сергія Ткача, що коїв злочини на території України з 1980 по 2005 роки. Й водночас — історія злочинної безвідповідальності правоохоронців. Авторки подкасту — креативна продюсерка FILM.UA Олеся Лук’яненко та журналістка Анастасія Рахманіна протягом шести епізодів розплутуватимуть цю історію разом із слідчими, профайлерами, правозахисниками, несправедливо засудженими та їхніми родичами.
 
Наші 30. Жива історія 
Документальний подкаст про перші 30 років Незалежності України. Історія 90-х, розказана самими українцями, Афганістан і Чорнобиль, шахтарські протести й повернення кримських татар, «човники» і перші салони. Двадцять епізодів від «Суспільного» озвучують відомі українці, зокрема  Сергій Жадан, Василь Байдак, Джамала, ONUKA, Ахтем Сеітаблаєв та інші.

Книжкове похмілля : що це і як з цим боротися?



Авторка: Карина Доломанжи



Чи втрачали Ви себе після прочитання певної книги? У світі існують мільйони книг у друкованому та електронному варіантах. І, напевно, в кожної людини є та сама історія, яка торкається душі під час читання та міцно тримає, а іноді розбиває, після завершення. Декілька днів, тижнів головні герої живуть у  думках та вперто не пускають персонажів інших книг.

  В англійському слензі є вислів «book hangover» (книжкове похмілля): він означає почуття, коли навколишній світ здається недосконалим та сюрреалістичним через те, що людина тільки-но закінчила читати книгу, в котру була повністю занурена. Книжкове похмілля не дає почати нову історію, бо подумки ти ще живеш у минулому написаному світові.

Поціновувачі книг з усього світу вважаю це почуття  своєю «професійною хворобою». Вони   визначають «book hangover»  як стан, за якого прихильність до книги або серії, що закінчилася, викликає у читача травматичний емоційний стрес. Зазвичай, це триває один-два тижні або поки в життя читача не з’явиться нова книжка вищої за середню якість. Здається,  що це якась вигадка чи виправдання, але насправді це досить виснажлива хвороба для книжкового фана.

Взагалі, умова  набуття не дискримінаційна, будь-хто, будь-коли, може отримати книжкове похмілля. Все, що для цього потрібно, це прочитати книгу. Справжньому книголюбові варто знати «симптоми» недугу , перш ніж він  стати його жертвою.

Популярний американський книжковий онлайн – клуб «Epic Reads» сформулював жартівливі почуття «book hangover»:

  • Відчуття порожнечі в грудях
  • Потовиділення, що виникає на всіх ділянках тіла
  • Бажання сидіти в темряві і нічого не робити
  • Плач у мінімальних або надмірних кількостях
  • Ірраціональна злість на людей, які не розуміють вашого болю
  • Неможливість взяти в руки іншу книгу
  • Неодноразове називання імен персонажів із книжки, про яку йдеться.

Світова книжкова спільнота вважає, що найкраще лікування книжкового похмілля це знайти неймовірну книгу та потрохи замінювати минуле книжкове забуття на нове.

Отже, це майже нескінченне коло пошуку  чергової «тої самої книги». Пам’ятайте, що читання викликає звикання.  

Бернар-Анрі Леві. Друг України

Задля того аби розуміти як справді мають діяти наші іноземні друзі в важкий час війни, пропоную розглянути активну діяльність одного з засновників Агентства Модернізації України» (далі-АМУ), Бернара-Анрі Леві, як приклад для наслідування, в тому числі і для росіян, які стали на шлях допомоги Україні

Для початку - трохи про АМУ.

АМУ - це міжнародна організація, створена у 2015 році, яка мала на меті залучити іноземних експертів, спроможних допомогти Україні модернізуватися на 25 років та сформувати програму певних реформ. 

(Організація була створена за ініціативи  олігарха Дмитра Фірташа, але наразі це не має значення, бо ми розглядатимемо виключно приклад одного з її засновників).

Бернар Анрі Леві-французький політичний журналіст, публіцист, філософ. 

Він,маючи неймовірний обсяг аудиторії і авторитет серед політичних експертів, вісім років розповідає світові про Україну та підтримує українських президентів (спочатку Порошенка, згодом-Зеленського).


Одразу після початку Євромайдану, 9 лютого 2014 року, він приїхав до Києва та виступив перед українцями з підтримкою їхніх прагнень до співпраці з ЄС. Його позиція чудово передається одним з його висловлень: «Я французький громадянин, я — європейський федераліст, але сьогодні на Майдані, який нагадав Європі про її першочергові покликання, я також українець».

Після початку війни на сході  Леві   разом з Петром Порошенком  здійснив поїздку у Краматорськ підтримати українських бійців.  Попри небезпеку і  те, що в медіапросторі Євросоюзу це питання не було актуальним, письменник наполегливо говорив про Україну.

Про події пан Леві висловився таким чином: 

Якби я був українцем, то захоплювався б сміливістю ваших військових, захоплювався б воїнами в Дебальцевому, які довго перебували під шквальним вогнем противника, які не відступили доти, доки не отримали наказу. Якби я був українцем, то відчував би вдячність до керівництва країни. Ви маєте хорошого президента, він не був готовий до керівництва держави під час війни, але зараз він добре справляється.... А простим українцям я б порадив набратись терпіння і сміливості, але ви і так наділені цими рисами!

Навесні 2022 року Леві знову відвідав  Україну і, окрім того, приєднався до ініціативи щодо закриття українського неба. 

«Франція головує у Раді Європейського Союзу. І я переконаний, що рішення щодо закриття неба над Україною – це найважливіше питання, вирішити яке може допомогти саме наша країна. Немає іншого шляху забезпечити мир в Україні. Це - єдиний спосіб довести українцям, що ми стоїмо поруч з ними на захисті миру!» - акцентував письменник.

Багато його інтерв‘ю присвячені саме темі України,серед яких є відоме інтерв‘ю з Зеленським.

На відміну від «російської інтелігенції»,Бернар-Анрі Леві без жодних двозначних позицій допомагає Україні і у фінансовій, і у інформаційній сферах. 

Якщо вже деякі росіяни стають на шлях допомоги Україні,то пан Леві-чудовий приклад для наслідування.

Ріка Брезецька