Купуй українське та допомагай армії

 

Авторка Єва Сластнова

У 2022 році про Україну говорить увесь світ. Українці, як ніколи раніше мають піднесений патріотичний настрій, і це проявляється у багатьох речах, серед них є і одяг. По всій країні, ми можемо бачити людей у синьо-жовтому вбранні чи тематичних футболках. Таким чином, українці говорять про свою любов до Батьківщини та демонструють свою позицію. 

Багато українських брендів, не лише почали створювати тематичні колекції, які стали маст-хевом цього сезону, а й роблять добру справу, віддаючи частину зароблених коштів на благодійність. Завдяки цьому, українці не лише доповнюють свій гардероб, а й допомагають країні. 

Топ 7 брендів, які створюють тематичне вбрання та активно допомагають ЗСУ. 

INTERTOP

INTERTOP – це українська мережа магазинів, що займається продажем взуття, одягу, аксесуарів тощо. У перші місяці після початку війни, бренд разом з Укрпоштою випустили футболки чорних та білих кольорів із зображенням відомої марки «Рускій воєнний корабль», які мали велику популярність. До Дня Незалежності була створена нова лінійка одягу «Ukrainbow», яка несе у собі ідею любові до рідної землі. «Кохання — це південь та північ, захід і схід. Кохання — це Україна», — підкреслює компанія. З початку повномасштабної війни, INTERTOP надав понад 15 мільйонів гривень на допомогу армії. 

Keepstyle

Бренд існував протягом 9 років у Харкові, але через війну мав покинути рідне місто. Навесні, вони створили весняну лінійку одягу «Ми з України». До колекції увійшли світшот та футболка «Мрія», названі на честь найбільшого українського літака у світі, який був знищений росіянами на початку війни. Також можна придбати худі «Hello I am UKRAINIAN» або футболку з таким же написом. 95% грошей від продажу колекції іде на ЗСУ, а інші 5% - команді бренду. «У цій боротьбі у кожного з нас своя місія, кожен з нас герой, кожен з нас — це Україна», - написали Keepstyle на своїй сторінці в Instagram. 

German Apparel

Цьому бренду належать незвичайні світшоти синіх та жовтих кольорів з відкритими ліктями та вишитим написом What’s your superpower? I’m UKRAINIAN. 10% з прибутку від будь-якого одягу бренду відправляють у фонд «Повернись живим». Також German Apparel активно підтримує переселенців. Разом з ілюстраторами, вони випустили футболки «Шо ви, сестри» та худі «Соняшник живе». Бренд має цікаву пропозицію, ви можете придбати благодійний бокс для жінок та дітей, що покинули свої домівки. У боксі знаходяться засоби особистої гігієни та деякий одяг. З боксів бренд немає доходу, бо усе виходять у собівартість.

Oliz

Oliz - київський бренд випустив колекцію «Вільні», виконану за мотивами картин української художниці Марії Приймаченко. У колекції багато шовкових хусток з українськими орнаментами та футболки «Атомна війна будь проклята» із зображенням фантастичного звіра Марії Приймаченко. На сайті окремо  є розділ «Казки родини Приймаченко», де можна придбати  різноманітні костюми, футболки або шаль з петриківським розписом. 50% з продажу одягу йдуть на потреби української армії.

O.TAJE

Бренд O.TAJE спеціалізуються на трикотажному вбранні, тому до їх лінійки «This is our home» увійшли такі базові речі як: сукні, спідниці, джемпер та штани, що виконані декоративною в’язкою з елементами традиційної української вишивки. Бренд співпрацює з фондом «GUZEMA FOUNDATION». 

Blackwood

Український бренд Blackwood спеціалізується на створенні сумок із натуральних матеріалів: шкіри, дерева та квітів. Цього року бренд представив лінійку сумок «Незламна країна». У рамках благодійної програми Save Ukraine Blackwood, 7% прибутку від продажу сумок йде на допомогу людям, що постраждали від війни. 

GEPUR

GEPUR – це бренд дизайнерського одягу, який з перших днів війни активно допомагає Україні. З початком війни, вони почали шити одяг для українських військових. «За весь час ви задонатили близько 400 000 гривень, і ми змогли пошити 21 608 одиниць теплого одягу для ЗСУ», - наголошують у GEPUR. Також бренд створює різноманітний тематичний одяг для жінок.  Спортивні костюми, футболки, худі з написом «Все буде Україна», топи та корсети з колекції «Незалежна», і багато іншого є на офіційному сайті магазину. 

Отже, купуючи українське, ви не лише підіймаєте українську економіку, а й допомагаєте нужденним, які втратили свій дім, або тим, хто відважно боронить нашу Батьківщину від рашистів.

Стендап як важлива складова культурного фронту

Авторка: Христина Корнєва

З початком повномасштабної війни для більшості українців стендап став невідʼємною частиною дозвілля. Звісно, хтось полюбляв дивитися його і до війни, а для когось це стало приємним відкриттям. Тому для тих, хто не обирав стендап як можливість проведення вільного часу, пропоную ознайомитися з ним ближче/

Стендап  намагається відповідати реаліям війни і є прийнятною розвагою для багатьох в цей час. Він як і музика є невідʼємною важливою складовою культурного фронту, не лише через можливість збирати гроші на потреби армії, а й задля підтримки морального стану населення. Здавалося б, що сміх та розваги наразі не доречні через велику військову напругу, але чи дійсно це так/

Для багатьох радість стала недопустимою емоцією з початком війни, але вона як і сміх важливі складові здорового сприйняття реальності. Також перегляд і поширення українського контенту допомагає в його популяризації. Важливо вміти адекватно переживати всі емоції, не подавляючи жодну з них (особливо не варто тікати в радість, щоб не відчувати болю)/

Тому досліджуйте український стендап та сприяйте його популяризації.

 

Свобода слова у стані війни і як її реалізовувати журналістам

Свобода слова явище важливе для медійників, тому у воєнний стан конкретно у нашій країні свобода наявна. Проте нею треба правильно користуватися, щоб не вводити суспільство в паніку. На щастя, наші журналісти грамотно подають нам інформацію у цей непростий час. Вони не тільки позбавили нас паніки, а й підняли наш патріотичний дух. Телемарафон «Єдині новини», це геніальна ідея, адже, наші журналісти завжди на зв’язку із суспільством і можуть надати необхідну інформацію у будь-який час.   

   Українські медійники знають, що саме подавати народу, наприклад з приходом війни із новинних стрічок зникла інформація про корупцію в країні, всі проблеми, які були раніше залишилися, але відійшли на другий, а то й на третій план у інформаційному просторі українців. Підвищення цін і курс долара зараз хвилює нас менше ніж ситуація на фронті.

Ще один важливий пункт це фактчекінг, тобто у нашому медіапросторі є важливим подавати чисту і правдиву інформацію, щоб не вводити в оману народ, як це роблять у тій же рф. Там журналісти займаються пропагандою. Це наявний приклад відсутності свободи слова.

Тож, підсумовуючи можна сказати, що свобода слова у війну є важливим суспільним чинником, адже коли як не у воєнний стан нам потрібна інформація.

Єлизавета Капустянська

День України на Венеціанському кінофестивалі

В День Незалежності України 24 серпня 2022 року Венеціанський кінофестиваль оголосив, що 8 вересня в рамках фестивалю пройде День України. Україну представлять три фільми.

Про це повідомляє Variety. 

79-й Венеціанський фестиваль пройде з 31 серпня по 10 вересня 2022 року в італійській Венеції. Українська делегація представляє такі фільми : «Люксембург, Люксембург» режисури  Антоніо Лукіча, "Свобода у вогні: Боротьба України за свободу" Євгена Афінеєвського та "Київський процес" режисера Сергія Лозниці, раніше виключеного з Української кіноакадемії за лояльність до російської культури.

  Попередні  фільми цих митців  були вдало  представлені на минулих кінофестивалях – «Зима в вогні» Афієвського на 72-ому Венеціанському кінофестивалі, «Мої думки тихі» Лукіча на Міжнародному кінофестивалі у Санта – Моніці у 2021 та «Донбас» Лозиці на міжнародному Фестивалі європейського кіно у 2018.   

 У матеріалі Variety зазначається, що День України розпочнеться з панельної дискусії,  яку представлять президент бієнале Роберто Чікутто і художній керівник 79-го фестивалю Альберто Барбера.

Учасники дискусії: Посол України в Італії Ярослав Мельник; голова Національної установи кінематографії України Марина Кудерчук; режисер фільму «Люксембург, Люксембург» (який буде показаний у конкурсній програмі фестивалю «Горизонти») Антоніо Лукіч; режисер фільму «Свобода в огні: боротьба України за волю» (поза конкурсом) Євген Афінєєвський; художник-експонент українського павільйону на 59-й бієнале Arte Павло Маков; куратор українського павільйону 59-ї бієнале Arte Борис Філоненко; представник Ради України з питань державної підтримки кінематографії Поліна Толмачова; аташе з питань культури України, акторка та режисерка Дар’я Трегубова; та продюсер та голова ГО Андрій Ногін. Модератором панелі буде український телеведучий Володимир Остапчук.

Теми обговорення: співпраця у сфері кіно між Україною та Італією; складне становище української кіноіндустрії, різноманіття й майбутнє українського кінематографа та інші. Також, в рамках Дня України на Венеціанському кінофестивалі представлять українські кіно- і серіальні проєкти на різних стадіях виробництва.

Слідкувати за подією та ознайомитися з списком прем’єр можна на сайті кінофестивалю.

Карина Доломанжи 

Як адаптуватись до життя на новому місці проживання

Незважаючи на те, що повномасштабна війна триває вже пів року, для багатьох українців, які вимушено покинули свої домівки, питання адаптації стоїть все ще гостро. Дехто намагається продовжувати жити, іншим ж доволі складно пристосовуватися до нового середовища.
Тому нижче пропонуємо вам прочитати про те, що таке адаптація, скільки вона триває та як звикнути до нового міста чи країни.
Етапи адаптації
Загалом поділяють чотири етапи адаптації, проте іноді у деяких людей вони можуть зупинитися на першому чи другому, а більшість навіть не проходить весь шлях адаптації. Це пов’язано з індивідуальним характером кожної особистості. Під впливом психологічних чинників дехто може з легкістю побудувати нове життя в іншій країні, а хтось, не витримавши, повертається дуже швидко додому.
Першим етапом зазвичай називають туристичний. В цей час людина знаходиться під захопленням від нового міста чи країни, і поводиться здебільшого як турист. Вона зачарована навколишнім середовищем, новими місцями, тож з легкістю може перевороти перші труднощі, які спіткають у новій країні, через ентузіазм, який наповнює її.
Після цього починається етап важкої кризи, у якому і закінчується цей туризм. Його називають поступове розчарування. Це перший серйозний удар для психологічного стану, адже емігрант починає порівнювати своє минуле життя з сьогоденням. Людина, котрій доводиться починати все з чистого аркуша, в рази емоційніша, ніж зазвичай. На цьому етапі вже не здається все таким гарним та простим, на заміну цьому може прийти розчарування, роздратування та навіть агресія. Саме під час цього етапу багато емігрантів ламаються та повертаються додому, а у декого розчарування може тривати роками, тим самим тримаючи його в психологічній пастці.
Пройшовши складну кризу, наш мозок потрошки починає мислити по-іншому, тож третій етап – пристосування. Це етап, коли ми підсвідомо вже розуміємо, що знаходимося у безпечному місці, навіть далеко від дому. У цей час зазвичай починають знаходитися нові можливості для самореалізації.
Останнім етапом називаються бікультуралізм. Нерідко він може наступати лише після 4-5 років життя на новому місці. Але якщо ви дійшли до нього, це означає, що вже не просто адаптувалися до життя на новому місці, а й стали більш емоційно витривалими та сильними.
До чого варто бути готовими в перший час адаптації?
1. Туга за домом. Це те, що буде вас переслідувати постійно, адже, на жаль, ніякі відеодзвінки чи фото не замінять рідної домівки, близьких та друзів.
2. Відчуття ізоляції. Зазвичай воно найбільш помітне, коли в новій країні ще не сформувалося коло спілкування та немає знайомих. Так, людина на деякий час відчуває себе повністю відстороненою від усіх.
3. Проблеми з іноземною мовою. Навіть якщо ви володієте на мінімальному рівні мовою, перший час буде присутній страх говорити з місцевими, бо буде відчуватися невпевненість у собі та рівні мови. Проте це треба переборювати якнайшвидше, бо такий затяжний страх та невпевненість можуть перерости у небажання вчити мову далі.
4. Культурний шок. Культура кожного народу досить відрізняється, тож перший час може бути важко та дискомфортно почувати себе у новому культурному середовищі, особливо, якщо ця країна повністю відрізняється від рідної.
5. Проблеми з ідентичністю та пошук себе. Аби відчувати себе повноцінним членом суспільства, ми постійно ідентифікуємось через певні групи чи зібрання, які випливають з наших хобі.  Доводиться з самого початку шукати себе не лише у новому місці, а й у справі, якою ви звикли займатися.
Як полегшити адаптацію?
Безперечно найлегше адаптуються саме діти, для яких не є проблемою заводити нові знайомства. Вони легко вивчають мову та взаємодіють з навколишнім середовищем, коли всім іншим зробити це буває доволі тяжко. Але щоб покращити процес адаптації, варто дотримуватися кількох правил:
1. Зберігайте звичний ритм життя. Намагайтеся не переробляти себе в іншу людину. Якщо до переїзду у вас були певні звички, які супроводжували вас кожен день, дотримуйтеся їх і на новому місці.
2. Формуйте своє оточення. Варто зробити місце проживання навколо себе максимально комфортним, тому шукайте поруч кафе чи пекарні, дитячі майданчики чи парки, які б подобалися вам та надихали. Поступово формуйте своє оточення гарними місцями, у які б хотілось повертатись.
3. Заводьте нові знайомства. Щоб почувати себе впевненіше на новому місці, людині просто необхідно з кимось спілкуватися. Зазвичай можна розпочати з знайомств з сусідами чи людиною, яку ви часто бачите у своїх улюблених місцях. Можна приєднатися у бесіди та групи, де також ближче познайомитися з оточуючими.
4. Дайте собі час. Все не буде йти дуже добре, бо навіть при таких умовах, адаптація може проходити не один місяць. Не варто знецінювати свої старання, а навпаки – намагатися вести звичайний спосіб життя, який був і до цього, аби організму було легше пристосуватися до нових умов.

Олена Гусарова

Що варто знати про культуру відміни?

   

Авторка: Анна Козик

   

  Культура скасування – це явище, яке появилось відносно недавно та являє собою своєрідний суд авдиторії над певним громадським діячем чия поведінка чи думка неприпустима в соціумі.
   Інфлюенсерам слід бути обачними, адже зараз люди в інтернеті стають більш жорстокими та часто засуджують за дуже примітивні речі. Щодо так званого «кенселінгу» у всіх складаються дуже різні думки. Одні вважають, що це чудове явище, тому що можна відмінити будь-кого чия думка не збігається з твоєю, інші ж переконані, що це надто радикальний метод і кожен має право на помилку. У всьому повинен бути баланс. Іноді лідери думок роблять справді неприпустимі речі і повинні нести відповідальність за свої вчинки, та бувають випадки, коли людина просто висловила свою думку, підібравши невдало слова і може бути покарана просто за погано складене речення. Ми повинні визнати, що в соціальних мережах сидить безліч невдоволених, що шукають помилки у всьому, та це також частина демократичного суспільства і варто бути готовим до будь-якої думки.
Одним з недоліків культури скасування є чорний піар. Багато зірок та їхні маркетологи використовують це явище, як спосіб привернути до себе увагу. Люди витрачають час та емоції, гніваючись на лідерів думок та шукаючи справедливість, хоча інколи для других це стає перевагою. Безліч інфлюенсерів попадають в інфопростір та заповнюють собою все, просто використовуючи культуру скасування, як рекламу.
  Також, інколи це явище буває геть несправедливим до відомих людей.
  На цю тему можна довго дискутувати, бо з одного боку в демократичному суспільстві всюди має бути свобода слова, а з іншого – люди часом викладають неприпустимі матеріали, які роблять перебування в інтернеті зовсім некомфортним. Ми всі повинні прагнути бути максимально толерантними, але звісно ж боротись за свої цінності, безпечні соціальні мережі та відсутність пропаганди чи інших речей, що завдають шкоди розвитку суспільства.

Доглядати за собою під час війни

   

Авторка Надія Корнієнко

  

   Чому важливо робити зачіску, макіяж, манікюр під час війни?

 Багато дівчат відчувають докори сумління, «я не маю права зараз бути гарною, бо ситуація в країні дуже напружена, багато людей залишилися без домівок і вимушені переховуватися у підвалах не маючи змоги навіть умитися» ці думки змушують відмовлятися від звичного буденного догляду за собою. А, дарма, адже це не розкіш і не розвага – це щоденна дія, яка допоможе пережити важкі часи та дасть змогу допомагати іншим.  

   Перше, не забувайте, що, на жаль через війну та постійні повітряні тривоги не всі мають змогу доглядати за собою звичним способом. Однак забувати про догляд за собою не варто. Як тільки з’являється можливість ходіть в душ, приймайте ванну, це допоможе не лише змити бруд, але й розслабитися, протягом дня намагайтеся частіше мити руки. Не нехтуйте й базовими звичками такими як миття та розчісування волосся, намагайтеся мати комфортний вигляд для себе.   

   Щоденні ранкові та вечірні ритуали по догляду – це повторюванні дії, які не змушують мозок працювати, що дає змогу трохи розслабитися та відволіктися від жахливих новин. А, такі маленькі радощі, як масочки для обличчя, скраб для тіла, різні креми по догляду за шкірою – це така собі медитація, яка посилюється завдяки приємним ароматам косметики. Що позитивно впливає на наш емоційний стан. Психологи стверджують, щоб допомагати іншим потрібно мати охайний зовнішній вигляд. Не засмучуйтесь якщо у вас немає змоги побалувати себе косметичними процедурами, ви і без них гарні.

   У жінки є природне бажання бути гарною та подобатися оточуючим тому якщо ви знаходитеся в безпечному місті та маєте змогу доглядати за собою не відмовляйте собі в цьому задоволенні.