Література формує світогляд людини, вона є відображенням цінностей і ментальності народу. Українська література показує, якими хоробрими, добрими, розумними та волелюбними є українці, наскільки сильною є нація, на долю якої випало багато жорстокості, але разом з тим і багато щастя, адже жити у такій красивій країні з людьми, які понад усе люблять свою Батьківщину, які ніколи не здаються і вірять в світло та добро, дано не всім.
Якщо ви звернетесь до української літератури сьогодні, ви більше пізнаєте Україну та український народ, а, отже, себе. Варто прочитати ці книги, щоб переконатися у правильності моїх слів.
Іван Багряний "Сад Гетсиманський" Іван Багряний був засуджений на 5 років заслання на Далекому Сході за свою проукраїнську позицію, пізніше відбував покарання у Харківській в’язниці НКВС, про яку написав у романі "Сад Гетсиманський". У роки Другої світової війни йому вдалося виїхати до Німеччини, де і прожив до кінця свого життя. Письменник говорив: "Мені моя Вітчизна щоночі сниться". Настільки він тужив за Україною, але повернутися додому вже не зміг.
Роман з автобіографічними елементами - "Сад Гетсиманський" - був першим твором, в якому розповідається про радянські табори - місця безправ'я, нелюдських страждань та принижень. Але у творі Іван Багряний психологічно переконливо демонструє, що навіть в самому пеклі можна чинити опір злу, що добро є незнищенним і людський дух є незламним. Письменник вірив, що людина - це найвеличніша з усіх істот, і таку людину він описує у своєму романі.
Олександр Довженко "Україна в огні" Видатний режисер та засновник жанру кіноповісті Олександр Довженко також потрапив під каток радянського союзу. І хоч над ним не знущались у радянських в’язницях, але заборонили жити в Україні і змусили жити в москві. Він помер і похований на чужині. В останні роки свого життя Довженко записав у щоденнику: «Я вмру в москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром, на горі».
"Україна в огні" - кіноповість, присвячена подіям Другої світової війни на території України, долі сільської родини та простих селян. Через увесь твір проходить тема про незламність сили і непохитність духу людини, здатність до визвольної боротьби, впевненість у перемозі над ворогом, символ безсмертя українського народу. Дуже перегукується із сучасними подіями.
Юрій Винничук "Танго смерті" Книга сучасного українського автора, видана у 2012 році. Історія в романі «Танґо смерті» має дві сюжетні лінії. Події розгортаються в довоєнному Львові та під час Другої світової війни. Автор добре описує той час, коли у Львів прийшла радянська армія, яка недолуга вона насправді була. Навіть вище начальство дивувалося, як можна так гарно жити. Наприклад, жінки командирів не знали, що таке туалет, і набирали з нього воду в чайник. Нічого не нагадує? Четверо друзів, головні герої твору — українець, поляк, німець і єврей, переживають різноманітні пригоди, закохуються, воюють, але ніколи не зраджують своєї дружби. Паралельно у наші дні у Львові та Туреччині відбуваються інші події з іншими героями. Обидві сюжетні лінії сходяться у фіналі, яким ви точно будете зворушені.
Книга сучасного українського автора, видана у 2017 році. Події роману відбуваються на Донбасі впродовж трьох зимових днів 2015 року. Вчитель української мови Паша вирушає до міста, щоб забрати звідти свого племінника, який живе в інтернаті. Час для здійснення такої мандрівки є не зовсім вдалий, адже українська армія намагається покинути місто, яке оточують сепаратисти. Назва «інтернат» використовується як метафора, під якою мається на увазі неукоріненість та загубленість, адже люди в інтернаті відчувають себе саме так. Автор зображує це почуття неукоріненості на прикладі регіону Донбас, та вказує на те, що подолання цього почуття — один із найважливіших факторів для перемоги і закінчення війни.