Українські номінанти на Нобелівську премію з літератури

Авторка: Анастасія Сорока

Кілька тижнів тому оголосили нову лавреатку Нобелівської премії з літератури. Нею стала французька письменниця Анні Ерно. Ця премія – найпрестижніша відзнака у світі літератури, яка присуджується людям за найбільш видатні твори. А чи були за всю історію премії лавреати серед українських письменників? Є чимало українців, які стали номінантами на Нобелівську премію з літератури, але з різних причин вони не увійшли до списку лавреатів.

Іван Франко – український письменник, поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч. Його кандидатуру як «великого Провідника свого народу, міжнародного генія», «справді найвизначнішого письменника сучасної Європи» висунув 26 листопада 1915 року професор, доктор філософії Йосип Застирець з Відня. Кандидатуру І. Франка підтримав шведський історик Гаральд Єрне, який був тоді головою Нобелівського комітету. Але Франку так і не вдалося отримати Нобеля. На це було дві причини: перша – це те, що лист від Застиреця прийшов надто пізно, коли список претендентів уже був затверджений, а друга – смерть Франка 1916 року. А як ми знаємо Нобелівську премію присуджують лише живим. За правилами комітету, посмертне присудження можливе тільки в тому випадку, коли переможець живий на момент оголошення про його лавреатство.

Іван Багряний – український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч. Акцію за надання Нобелівської премії письменникові у 1963 році розпочала філія Об’єднання демократичної української молоді (ОДУМ) в Чикаґо, проте його несподівана смерть перешкодила офіційному висуненню на здобуття нагороди.

Микола Бажан – український письменник, філософ, громадський діяч, перекладач, поет. Його кандидатуру у 1971 році запропонував Омелян Пріцак, широко відомий у світі український вчений-славіст і тюрколог. Бажан, подякувавши Шведській академії літератури за увагу до його особи та творчості, в надісланому листі висловив сумніви в реальності та своєчасності висунення його кандидатури.

Улас Самчук – український письменник, журналіст, публіцист і редактор. Після того, як світ побачив трилогію «Волинь», кандидатуру Самчука на здобуття Нобелівської премії з літератури у 1980 році висунув російськомовний журнал «Современник», що виходив у Торонто. Подати кандидатуру встигли, але для її затвердження не вистачило рекомендації нобелівського лавреата, що у Стокгольмі було одним із визначальних факторів.

Василь Стус – український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Кандидатуру поета висунув у 1985 році нобелівський лавреат Генріх Белль. Того ж року Стус загинув у таборі для політв’язнів, тому його кандидатуру не було розглянуто. Белль дійсно підтримував Стуса і в грудні 1984 року навіть надіслав тодішньому генсеку СРСР К. Черненку телеграму з вимогою звільнити поета з ув’язнення. Але кремль відповів мовчанням. Існує поширена думка, що Василь Стус був убитий за наказом «згори», щоб не допустити отримання поетом престижної літературної премії, яка могла б привести до його звільнення.

Олесь Гончар – український письменник, літературний критик, громадський діяч. Його кандидатуру висунула українська діаспора після того, як у 1989 році з’явилося видання його роману «Собор» англійською мовою. Чимало писали про те, що ще в 1968 році Гончара висував саме за «Собор» Папа Римський Павло VI. Професорка Києво-Могилянської академії Віра Агеєва називає історію з висуненням Гончара від Ватикану «дивною і цілком фантастичною історією», адже як Папа мав прочитати роман, коли перший тираж книги був заарештований, а сам роман заборонений на довгі роки, бо не імпонував радянській владі. Вдова письменника Валентина Гончар в інтерв’ю одному з українських видань також підтвердила, що ця історія – не більше, ніж чутки. Зрештою, й у 1989 році премію письменник не отримав, але його твір «Собор» справді вартий прочитання.

 

Українські козаки

Авторка: Надія Корнієнко                                                                                           

    Про них пишуть балади, складають вірші, створюють мультфільми та знімають фільми. Та чи всі ми знаємо історію українського козацтва та хто такі козаки, чим вони прославилися та завоювали довіру народу.                                     Українське козацтво це дуже важливе явище в Українській історії, воно набагато глибше та значуще ніж нам розповідали у школі. Козаки берегли культуру та звичаї. Це мужні воїни з якими пов’язані багато легенд, та які залишили вагомий слід не тільки у нашій історії, але й в історії світу. Козаки вправно їздили на конях, були сильними воїнами, які вміли гарно битися, були дуже кмітливими та хитрими що допомагало їм впоратися з ворогом. Козаки намагалися непомітно підкрастися до супротивника, щоб застати його зненацька, це додавало шансів перемогти.                                                                       Розповідаючи про козаків, не можна оминути увагою оригінальні на цікаві козацькі човни, які називалися «Чайка», їх використовували в походах вони були легкими, маневрені та міцними. Будувалися вони з двома днищами, між якими потім розміщувався вантаж, щоб судно занурити під воду, це були перші підводні човни. Завдяки такій конструкції човна козаки непомітно підкрадалися до ворога, для якого було неочікувано що човен може з’явитися із під води посеред моря. Козацькі човни «Чайка» є зразком суднобудування.                            Серед козаків були особливі хлопці, їх прозвали характерниками, вважалося що вони мали не аби яку силу, що «ані вода, ані куля, ані вогонь чи шабля» їм не страшні, та «що вони можуть відкривати замки без ключів, плисти по підлозі мов на човні, наче на морських хвилях, бачити за декілька кілометрів навкруги себе, тримати в руках розпечені ядра та вилазити навіть з зашитих мішків.                                                                                                                    Збираючись разом козаки вирішували всі питання шляхом голосування. Дисципліна у козаків була сувора, та й методи покарання були не гуманними й жорстокими, за вбивство одного з побратимів чи крадіжку могли до смерті забити кийками, або навіть ховали живцем в одній домовині з небіжчиком.                Чомусь у фільмах та навіть мультфільмах, нам часто показують що козаки у вільний час любили випити. Насправді ж козаки дуже любили культурно відпочивати, вони збиралися та грали на різноманітних музичних інструментах, танцювали, влаштовували справжні вистави з поєдинки та розповідали багато цікавих історій. Також козаки мали немало справ по господорству, оскільки дівчат на Січі не було. А вживання міцних напоїв у походах суворо карали та прирівнювали до зради.                                                                                                     Їжу козаки готували на відкритому вогнищі у великому казані, а їли з ваганів (товста дерев’яна миска). Їли вони завжди колективно та мали традицію, за столом потрібно з’їсти все що наварено та спечено. Найголовнішим продуктом була риба, яку козаки ловили у водоймах недалеко від дому, її варили, сушили, в’ялили.                                                                                Воїни-побратими були вірними друзями та щоб показати свою відданість один-одному обмінювалися натільними хрестиками. Також вони були гостинними, є згадки що у козаків гостювали іноземні гості, більше ніж двадцяти національностей. Курені козаки завжди тримали відкритими, щоб перехожий міг зайти поїсти, попити води, перепочити, але було сурове правило, з куреня нічого не можна брати, за порушення якого суворо карали. Козаки не тільки приймали гостей, але й самі любили подорожувати, вони знайомилися з культурою та традиціями інших народів, чим збагачували свою.

    Важко уявити собі козака без чуба або вус, є легенда за якою козаки вірили що коли помруть у полі бою, то янгол понесе їх в небо за чуприну. Думка дослідників є повною противагою козацькій легенді, вони вважають що цю традицію запоріжці успадкували у своїх предків язичників. Ще за однією версією, чуб вважали Ангелом-Хоронителем козака, через яку він отримував силу від Сонця, мужність та здатність логічно мислити. А вуса вважали провідником чоловічої енергії. 

Як підтримати рідних, що знаходяться у зоні бойових дій?

Авторка: Єва Сластнова

Життя українців радикально змінилось після початку повномасштабного вторгнення. З того моменту, у всіх поінакшали пріоритети, думки та манера спілкування. Кожен з нас проживає свою історію: хтось переїхав за кордон, а хтось лишився на своєму місті. А є й ті, хто зі своїх причин не виїхав та залишився жити у рідному місті, не зважаючи на обстріли чи окупацію. Такі люди є в оточенні багатьох – це наші родичі, друзі або просто знайомі. Звісно, усі хто має рідних у зоні бойових дій, відчувають хвилювання, і хочуть підтримати тих у потрібний момент. Проте як спілкуватися із тими, хто живе у постійній небезпеці? Які слова говорити? Та чого уникати, щоб не зіпсувати стосунки? Джерело: в т. ч. zn.ua.

Спілкуйтеся про побут. Людям, що знаходяться у постійному стресі, не хочеться обговорювати новини та жахи війни. Щоб допомогти відволіктись від реальності, треба говорити про буденність. Розповідати про сім’ю, роботу, рутину та все, що є у нашому звичайному житті. І питати в свою чергу про те саме, але не заводячи тему війни. Таким чином, ми даємо людям розуміння того, що життя триває, і не треба ставити його на паузу.

Слова підтримки. Якщо сталося так, що ваші близькі зіштовхнулися із горем і трагедією, важливо знайти правильні слова. Не треба казати того, що знецінює почуття людини: «все буде добре», «та не переживай ти так сильно», «візьми себе в руки» тощо. Краще повністю вислухати та запитати, чим саме ви можете допомогти, наприклад: «мені не все одно, що з тобою»  «я готовий/готова тебе вислухати».

Віра у перемогу. Люди, що знаходяться в окупації піддаються інформаційній війні. Ціль ворога – зламати українців та ввести в оману. Тому важливо підтримувати віру у перемогу та давати надії на звільнення територій. Якщо ви чуєте сумніви у щасливому майбутньому від своїх рідних, то запевніть їх, що вони не покинуті, а для перемоги наші ЗСУ кожен день роблять усе можливе.

Будьте на зв'язку. Домовтеся зі своїми рідними, як їм легше підтримувати зв’язок та використовуйте цей канал для спілкування. Також запитайте у який час їм краще писати або телефонувати. Не потрібно телефонувати, коли дізнались, що у їх регіоні оголошено повітряну тривогу. Це може затримати рух до укриття та створити небезпеку. Краще домовитись про короткі та зашифровані повідомлення. Наприклад, певні емодзі можуть означати «ми в укритті», а інші «ми у безпеці».

Доносьте правду. Якщо особа іде на контакт та хоче обговорювати війну, то обов’язково спростовуйте російські фейки та маніпуляції. Надавайте перевірену інформацію з надійних джерел. Звертайте увагу на позитивні новини. Проте не обговорюйте пересування ворога на окупованих територіях, бо це може чинити небезпеку для вас, ваших рідних та всієї країни.

Будьте готові до різних реакцій. Усі по-різному реагують на запитання «Як ти?». Для одних – це ознака турботи, а для інших – тиск. Тож не ображайтесь, якщо людина відреагувала на вашу турботу агресією, варто розуміти, що люди перебувають у пригніченому стані, тому не можуть контролювати свої емоції. Також людина може не хотіти ділитись своїми емоціями, і це не привід для сварок. Можливо їй це просто не потрібно, або вона хоче уберегти вас від негативних емоцій.

За потреби порадьте психолога. Ми можемо вмотивувати людину звернутися до психолога онлайн. Проте вона сама має вирішити, чи потрібно це їй. Зараз можна знайти багато онлайн психологів в Інтернет, якщо він працює в місці її перебування.

Поважайте особисті кордони. Перш ніж запропонувати допомогу, запитайте чи потребує вона її. Та ніколи не засуджуйте дії людини. Найменше за все у критичній ситуації люди хочуть почути осуд. Не треба тиснути запитаннями про евакуацію чи небажання виїжджати з дому. Усі самі мають право вирішувати, як їм розпоряджатись своїм життя, тож від рідних хочеться почути слова підтримки та розуміння.

Кулеба обговорив з прем’єром Ізраїлю військову допомогу та іранські дрони

Ізраїльська лазерна система ППО "Iron Beam"

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в четвер провів телефонну розмову з прем’єр-міністром Ізраїлю Яїром Лапідом, повідомляє Мілітарний.

Про це міністр написав у Twitter.

Під час розмови вони обговорили звернення України до Ізраїлю щодо надання систем і технологій протиповітряної та протиракетної оборони.

Глава МЗС розповів ізраїльському прем’єру про людські жертви та руйнування через російські ракетні удари та застосування іранських дронів-камікадзе.

«Говорив із прем’єр-міністром Ізраїлю Яїром Лапідом і поінформував його про невимовні страждання, загибель людей і руйнування, спричинені російськими ракетами та безпілотниками іранського виробництва», – написав Кулеба.

Співрозмовники також обговорили можливу військову допомогу для України. Зокрема, йшлося про засоби протиповітряної оборони.

«Ми детально обговорили запит України до Ізраїлю щодо надання систем та технологій ППО та ПРО», – написав керівник зовнішньополітичного відомства.

Міністр не уточнив, яким був результат розмови та чи було знайдено якесь рішення щодо цього питання.

Яїр Лапід підтвердив факт такої розмови, проте не став розповідати про деталі обговорення.

Він зазначив, що поділився з Кулебою «глибоким занепокоєнням через військові зв’язки між Іраном і Росією». Також він додав, що «Ізраїль стоїть з українським народом».

Україна 18 жовтня звернулася до Ізраїлю із офіційним запитом на започаткування співпраці у сфері протиракетної та протиповітряної оборони.

Відповідний лист посольство України в Ізраїлі скерувало до національного МЗС. Україна заявляє, що зацікавлена якнайшвидше отримати системи ПРО/ППО для захисту цивільного населення.

У зверненні йдеться про те, що незабаром Росія отримає від Ісламської республіки Іран ракетні комплекси Fateh-110 та Zolfaghar. А раніше РФ отримала значну кількість дронів-камікадзе Shahed-136 та розвідувально-ударних БПЛА Mojaher-6.

Українська сторона звертає увагу на те, що без належної протидії Іран отримає можливість перевірити дієвість своєї зброї на реальному полі бою та зможе вдосконалити її. А це в свою чергу загрожуватиме безпеці Ізраїлю.

Раніше ізраїльський уряд запропонував допомогу Україні в розробці системи раннього попередження про ракетні удари. Міністр оборони Ізраїлю Бенні Ганц 19 жовтня заявив, що його країна не постачатиме зброю Україні для протистояння російському вторгненню.

Ізраїль надіслав Україні запит на обмін інформацією про потреби країни в системах протиповітряної оборони і після отримання відповіді зможе «допомогти в розробці рятувальної системи раннього попередження цивільного населення».

«Ми направили українцям прохання поділитися інформацією про їхні потреби у засобах попередження ППО. Як тільки ми отримаємо цю інформацію, ми зможемо допомогти у розробці життєво важливої ​​цивільної системи раннього попередження», – сказав Ганц.

Ізраїльська система попередження використовує поєднання радарів та електрооптичних пристроїв для виявлення запусків ракет, снарядів та безпілотників. Вона класифікує та визначає загрози, які вони становлять. Потім наносить райони, яким загрожує небезпека, на карту. Громадяни отримують попередження через сирени, сповіщення на свої телефони та повідомлення по телебаченню та радіо.

Можливості для українців за кордоном. Що робити і як не проґавити?

Авторка Софія Наумова

Україна зараз переживає страшні часи і багато наших громадян тимчасово евакуювалися за кордон. Але що робити далі? Як жити? Як заробляти на прожиття? Зараз про це й поговоримо.

По-перше, коли приїжджаєте в іншу країну, одразу дізнавайтесь про пільги. Це може бути незручно для вас, але у такий важкий час - просто необхідно. Різні країни пропонують різну допомогу. Від проживання з харчуванням до грошових виплат. Про це треба дізнатися в першу чергу в імміграційному відділенні вашого міста, або в інших, вже осілих українців.

По-друге, моя особиста порада, одразу йти на курси іноземної мови. Як правило вони безкоштовні і про них також можна дізнатися в імміграційній службі, або службі, яка відповідає за ваше перебування у країні. Ви можете оволодіти початковим рівнем знань мови буквально за місяць і це не буде зайвим, а відкриє вам нові можливості і забезпечить комфорт перебування. Також ви зможете йти працювати не тільки на завод, як люблять відправляти іноземців, а на роботу з кращою зарплатнею і умовами.

По-третє, зараз майже кожен європейський університет має для українських студентів пільгові місця. Це означає, що плата за навчання в університеті може бути повністю покрита державою. Про це треба дізнаватися в начальному закладі, який вас цікавить. Також може бути повністю покрите проживання, харчування і профільні курси мови. 

Ще один важливий пункт, для тих, хто ще навчається. Зараз проходить велика кількість фестивалів, особливо кіно. Потрібно дізнаватися про умови для українців, бо дуже часто харчування, проживання і участь у фестивалі можуть надаватися безкоштовно. Це гарна можливість отримати досвід, познайомитися з іноземними партнерами, а можливо й з майбутніми роботодавцями.

І ось вам ще трішки додаткових цікавинок:

• Деякі авіакомпанії зараз надають українцям безкоштовні білети майже у будь-яку точку світу.

• Громадянину України зараз легше оформити візу, десь навіть безкоштовно (у якості захисту).

• У деяких країнах є спеціальні проїздні, які дозволять українцю безкоштовно пересуватися громадським транспортом і інколи потягами.

• На іноземному ринку віддаленої роботи виріс попит саме на українських спеціалістів. (Можна пошукати пропозиції на Upwork або у LinkedIn).

Цікаві серіали та фільми для осіннього вечора

Авторка: Анастасія Сорока

У холодний осінній вечір завжди хочеться загорнутися у ковдру, пити теплий чай та дивитися щось цікавеньке. Ось добірка фільмів та серіалів, у якій кожен з вас знайде для себе захопливу історію.

Енн з двома н

Це канадський серіал від Netflix, заснований на романі «Енн із Зелених Дахів». Події відбуваються наприкінці 19 століття. У центрі сюжету – тринадцятирічна дівчинка, яка майже все своє життя провела в притулку для сиріт та змушена була важко працювати, бо рано втратила батьків. Але одного разу доля підготувала для Енн несподіваний сюрприз. Вона знаходить нову сім’ю в маленькому містечку Ейвонлі на фермі Зелені Дахи. Упродовж серіалу ви можете побачити, як юна дівчинка росте, закохується та досліджує світ. У неї досить багато проблем з підлітками через незвичайну зовнішність та запальний характер. У серіалі піднімаються досить важливі теми: фемінізм, расизм, толерантність, булінг. А ще він заставляє згадати і своє дитинство, поринути у щасливі спогади.

Енола Голмс

Художній детективний фільм від Netflix, головна героїня якого – кмітлива, смілива й рішуча молодша сестра Шерлока Голмса, із детективними здібностями, як і в її брата. Дівчина виросла в заміському маєтку з доволі прогресивною матір’ю, яка замість вишивання і готування навчала дочку стрільбі з лука, джиу-джитсу та інших нестандартних речей. Одного разу мати зникла без сліду, залишивши підказки свого місцезнаходження. Енола вирішує самостійно відшукати матір, але на своєму шляху наштовхується на велику кількість небезпечних пригод, розкриває велику таємницю, знаходить харизматичного шанувальника та справу свого життя. До речі, 4 листопада вийде 2 частина цієї захопливої історії.

Дуже дивні справи

Події серіалу  розгортаються у 1983 році у маленькому американському тихому містечку Гокінс, де ніколи не відбувалося нічого особливого. Але дуже дивні справи починаються тоді, коли у місті зникає школяр Вілл. У цей час кухар придорожнього кафе прихистив дивну безіменну дівчинку, а пізніше кухаря виявляють мертвим. Мати Вілла, його друзі й шеф місцевої поліції починають пошуки зниклого хлопчика, розкривають темні справи в лабораторії, яка знаходиться поблизу Гокінса, та існування поруч паралельного світу, що загрожує їхньому містечку. До речі, одну з головних ролей у цьому серіалі виконує Міллі Боббі Браун, яка виконувала головну роль у фільмі «Енола Голмс». «Дуже дивні справи» - це серіал про пригоди і небезпеки, про справжню дружбу, вірність і любов.

Перші ластівки

Український молодіжний серіал, що складається з двох сезонів, кожен з яких задуманий як самостійний мінісеріал з різними персонажами та сюжетними лініями.

Події першого сезону розгортаються в 11 класі в українській школі. Звичайний навчальний рік продовжується до тих пір, поки клас не дізнається про самогубство своєї однокласниці, яка стрибнула з даху багатоповерхівки. Слідча Ольга Макарова намагається з’ясувати, чи дівчина дійсно наклала на себе руки, чи її навмисно зіштовхнули. В ході розслідування слідчій відкриваються страшні таємниці, що приховують учні, вчителі, батьки та навіть її син. Учні потрапляють під вплив таємничого персонажа «Друга», який маніпулює їх слабкостями. Серіал показує наскільки важливою є підтримка та турбота батьків про своїх дітей, особливо у підлітковому віці.

Події другого сезону серіалу розгортаються у великому місті на факультеті журналістики в українському університеті. Студенти живуть доволі звичайним життям: ходять на пари, закохуються, влаштовують вечірки та підробляють після навчання. Але на одній з вечірок у гуртожитку стається вбивство – в туалеті знаходять тіло студента Івана Кожуха. Поліція вважає, що хлопець вчинив самогубство, а тому швидко закриває справу. Однак одна викладачка, Кіра Зотова, переконана, що це було вбивство й разом з кількома студентами-однодумцями починає розслідувати справу. Все закінчується дуже несподіваною розв’язкою. У сезоні порушуються теми наркотичної, сексуальної та ігрової залежностей.

І будуть люди

Український серіал, побудований у формі саги. Події відбуваються в Україні на початку минулого століття. Перша світова війна, революція, прихід радянської влади і Голодомор – ось з чим стикаються герої серіалу, та кожен по-своєму переживає ці катастрофи. Дуже тішить око вбрання героїв, адже це не шароварщина, а справжнє національне красиве вбрання. Серіал чесно та реалістично демонструє життя і побут простих українців на прикладі 12 головних героїв. Показано, як більшовики вдиралися в кожну хату, руйнували життя людей і перетворювали все на хаос. У серіалі чітко можна побачити, яким спокійним було життя українців до приходу росіян і їх більшовицької влади. Попри те, що персонажі жили 100 років тому, їхні проблеми і тривоги будуть нам до болю знайомі. У першій серії батько одного з головних героїв каже перед смертю синові, каже те, що є заповітом для українців і сьогодні: «Живи так, щоб не вклонятися нікому, крім Бога, на себе надійся, землі своєї не цурайся, а з людьми будь щедрим».

Європейський ленд-ліз для України: якою може бути військова допомога ЄС

Від початку повномасштабної російської агресії Україна працювала над запуском ленд-лізу озброєння не лише зі США, а й з європейськими партнерами, пише "Європейська правда,  www.eurointegration.com.ua"

Втім, у ЄС, на відміну від Сполучених Штатів, за минуле півріччя суттєвого прогресу в цьому питанні не відбулося.

Обмеження, озвучені деякими європейськими країнами, щоб запевнити своїх громадян, що "їх не втягнуть у війну", насправді грають на користь агресора.

Як міг би виглядати європейський ленд-ліз для України? Як його запустити? І чому подібна програма стане корисна і для самого ЄС?

Обмежена допомога

Допомога Україні стала першим випадком в історії, коли Євросоюз надає летальне обладнання третій країні. За іронією долі, ЄС надає Україні летальну зброю через свій Європейський фонд миру (EPF).

Від 24 лютого було оголошено шість пакетів військової допомоги Україні, завдяки чому загальна сума коштів, наданих нам через Європейський фонд миру як для летальної, так і для нелетальної зброї, досягла 3 мільярдів євро.

Втім, за даними Кільського інституту світової економіки, з кінця квітня європейські зобов'язання щодо військової допомоги Україні мають тенденцію до зниження. Попри те, що війна вступила у критичну фазу, нові двосторонні ініціативи з надання допомоги у країн ЄС вичерпалися.

Проте за останні місяці спостерігаються певні зрушення у загальноєвропейському підході до військової допомоги Україні.

Зокрема, міністри оборони країн Європейського Союзу на зустрічі у Празі 30 серпня погодилися розпочати роботу над схемою місії ЄС з військової допомоги Україні на тлі широких дебатів щодо збільшення витрат на оборону та військову підготовку.

17 жовтня міністри закордонних справ країн ЄС на зустрічі у Люксембурзі схвалили рішення про створення місії військової допомоги на підтримку України (EUMAM Ukraine).

Місія має розпочати роботу в середині листопада. Вона працюватиме на території держав-членів Євросоюзу і матиме свій оперативний штаб у Брюсселі для загальної координації на стратегічному рівні.

Мандат місії триватиме два роки. Загальна сума витрат на цей період становитиме 106,7 млн євро.

Очікується, що протягом цього часу навчання пройдуть до 15 тисяч українських військовослужбовців, пізніше їхня кількість може зрости.

Польща буде однією з базових країн, на території якої проходитимуть навчання українські військові, що логічно пояснюється географічною наближеністю до України.

На додачу до запланованої навчальної місії, ЄС також хоче найближчими місяцями значно розширити військову допомогу Україні в питанні постачання озброєнь у межах Європейського фонду миру.

Наразі країни ЄС розглядають збільшення бюджету фонду з 5,7 мільярда євро до суми в межах 10-12 мільярдів євро, однак це питання поки що не узгоджене остаточно.

Також і в ключових столицях держав ЄС та Єврокомісії напрацьовуються нова європейська оборонна політика і повістка.

Для забезпечення оперативності значна частина зброї, яку Європа наразі постачає Україні, походить із власних запасів країн, а не спеціально виготовлена. Так не може тривати довго.

На початку вересня високий представник ЄС з питань закордонних справ Жозеп Боррель критикував країни-члени за те, що вони занадто пізно ухвалили рішення про підготовку українських збройних сил (тренувальна місія), а також звернув увагу на необхідність більшої координації зусиль між країнами ЄС у виробництві боєприпасів і озброєння.

"Військові запаси більшості держав-членів були, я б не сказав, вичерпані, але значною мірою виснажені, тому що ми надали українцям велику їх кількість", – сказав Боррель під час дебатів із законодавцями в Європейському парламенті.

"Ці запаси потрібно поповнити. Найкращий спосіб – робити це разом. Це буде дешевше", – підсумував він.

Саме високий представник ЄС з питань закордонних справ та політики безпеки є "локомотивом" реформування спільної безпекової та оборонної політики ЄС, що має забезпечити адекватне реагування на війну в Україні.

"Є рішення, які ламають табу. Ми ламаємо табу з українською війною, використовуємо Європейський фонд миру для придбання зброї – те, що колись було "ой, це неможливо, ми ніколи такого не робили"… Ми маємо почати робити те, чого ніколи не робили в минулому", – закликав Боррель.

Як може виглядати європейський ленд-ліз

Окрема ініціатива та спеціальний законодавчий акт на рівні Європейського Союзу про допомогу Україні можуть розв’язати одразу кілька питань.

По-перше, це надасть державам-членам ЄС фінансову підтримку для забезпечення надходження військового обладнання в Україну.

По-друге, така програма запустить європейський військово-промисловий комплекс на середньо- і довгострокову перспективу.

Для цього ЄС необхідні фінансові ресурси, еквівалентні за розміром коштам, виділеним Сполученими Штатами.

Враховуючи необхідність суттєвого збільшення витрат на власну оборону європейськими країнами, малоймовірно, що країни ЄС зможуть оперативно перерозподілити кошти, необхідні для підтримки масштабної програми з озброєння України.

Крім цього, банальне збільшення витрат на оборону в державах ЄС лише для того, щоб витратити їх на заміну обладнання, що буде надіслано Україні, залишить європейські збройні сили в тому ж технологічному стані, якими вони були до 24 лютого.

Щоби пом’якшити це фінансове навантаження, Європейський Союз може надати фінансові ресурси для підтримки надходження допомоги Україні. Для цього він може погодитися позичити або перерозподілити десятки мільярдів євро, щоб стимулювати європейську оборонну промисловість надавати сучасне обладнання Україні.

Це надасть Європейському Союзу фінансову потужність і гнучкість, щоб не лише підтримувати Україну, а й зміцнювати власну оборону.

Структурно Євросоюз міг би реалізувати цю програму одним із двох способів.

Перше рішення, що є "на поверхні": ЄС може просто виділити додаткові суми на фінансування Європейського фонду миру. Ці гроші напряму виділялися державам-членам ЄС, надаючи їм ресурси для заміни обладнання, надісланого в Україну, подібно до того, як у Сполучених Штатах використовують повноваження на вилучення власних запасів збройних сил.

Така модель, безперечно, вимагає кратного збільшення бюджету EPF. На сьогодні вже надана допомога Україні поглинула більше половини бюджету фонду в 5,7 млрд євро на 2021–2027 рр.

Крім цього, хоча за допомогою активації Європейського фонду миру ЄС швидко відреагував на агресію Росії, за нинішніх параметрів EPF може діяти лише в межах своїх повноважень – тобто надавати кошти. Фонд не має повноважень ані самостійно закуповувати озброєння та обладнання, ані організовувати їх доставляння в Україну.

Другий підхід до реалізації ініціативи військової підтримки України передбачав би надання Європейському Союзу ролі спільного замовника для використання виділених на програму коштів.

Хоча в умовах брюссельської бюрократії цей механізм складніший, ніж просто збільшення EPF, це має більш стратегічні вигоди. Європейський Союз міг би отримати ресурси для замовлення європейським компаніям великої кількості озброєння для заміни наявного, яке відправляють в Україну країни-члени ЄС.

В якості "пілотного проєкту" у липні Єврокомісія запропонувала створення короткострокового інструменту для зміцнення європейського оборонного промислового потенціалу шляхом спільних закупівель державами-членами. Цей інструмент покликаний задовольнити найбільш нагальні та критичні потреби в оборонній продукції, що виникли внаслідок агресії Росії проти України.

Для реалізації проєкту запропоновано виділити 500 млн євро з бюджету ЄС на 2022-2024 роки.

Програма спільних оборонних закупівель дозволить уникнути конкуренції між державами-членами щодо однакових продуктів і сприятиме економії коштів. Це посилить оперативну сумісність і дозволить Європейській оборонній базі краще адаптувати свої виробничі потужності для виробництва необхідної продукції. Новий інструмент ЄС підтримуватиме дії консорціумів, що складаються щонайменше з трьох держав-членів.

Це не лише додасть європейським міністерствам оборони впевненості, що вони можуть замінити техніку, надіслану в Україну, але й стимулюватиме їх до цього, оскільки натомість вони отримають абсолютно нові системи (так званий круговий обмін і оновлення озброєння)...

Європейські країни мають розглядати війну в Україні як глобальний виклик власній безпеці, схожий за масштабами на світову фінансову кризу чи пандемію. Враховуючи, що фонд відновлення після пандемії ЄС акумулює близько 800 мільярдів євро у вигляді позик та грантів, то вся надана європейська військова допомога Україні поки що становить лише нікчемну частину цієї суми.

Держави ЄС несуть величезні економічні витрати, обмежуючи економічну взаємодію з Росією. Тому для Європи немає сенсу приймати такий величезний економічний стрес, але не виділяти адекватну кількість ресурсів, необхідних для підтримки оборонного потенціалу України.

Впровадження дієвої загальноєвропейської ініціативи військової допомоги для України – це випробування того, чи здатний ЄС досягти більшої самодостатності в обороні та чи можуть його члени підтримати одне одного у сфері безпеки.