Як побудувати особистий бренд

Авторка: Олена Гусарова

Вважається, що вперше термін «особистий бренд» ужив у своїй статті автор Том Пітерс у 1997 році. Щоправда, в американській бізнес-літературі схожі ідеї з’явилися ще в 1930-х роках. Згодом почало з’являтися все більше формулювань про бренд особистості. Тож Нині термін «бренд» стосується не тільки компаній, що продають товари або послуги. Кім Кардаш’ян, Ілон Маск, Дональд Трамп – це такі самі бренди, як Nike чи McDonald’s.
Зараз уже не достатньо просто бути кваліфікованим спеціалістом, аби досягнути кар’єрних висот. На першому місці стоїть розвиток особистого бренду. Особистий бренд — це те, що про вас думають усі люди, які хоча б щось про вас чули або спілкувалися з вами бодай раз. У часи соцмереж та інфлюенсерів особистий бренд стає в пригоді не лише селебрітіз, а й кожному, хто створює та просуває свій контент. Він формується з візуальної частини, цілей, глобальної ідеї, меседжів, які прагне донести людина.
Цікаво, що люди часто не довіряють рекламі, проте готові повірити живим людям. Знаменитості, інфлюенсери, будь-яка незнайома людина, що підтримує влучний імідж, відчувається як хтось, кого ви знаєте. І в таких випадках до хорошої рекомендації блогера дослухаються навіть ті, хто не сприймає осіб, які стоять за брендом продукту.
Формування особистого бренду – це доволі кропітка та складна робота, однак, вирішивши її, ви закриєте багато питань у своєму кар’єрному зрості. То з чого ж формується особистий бренд?
1) Оригінальність
Ми більше не користуємось просто банком, ми йдемо в банк Дубілета, їмо не у будь-якому ресторані, а саме у Кацуріна. Таких прикладів безліч. Особистий бренд повинен мати “родзинку” — те, у чому ви унікальні, чим відрізняєтеся від конкурентів і колег. Чи то нестандартний вигляд, чи неповторна історія. Це стосується як візуального враження про вас, так і ваших ідей, і меседжу, який ви несете.
2) Репутація
Репутацію довго заробляти, проте можна за мить втратити. Усе, що ви кажете чи робите, автоматично сприймається як позиція особистого бренду й відображається в ставленні людей. Працюйте над своєю репутацією — і одного дня вона почне працювати на вас. Адже що сильніша  віра у вашу репутацію, то простіше вам просувати себе та продати будь-яку ідею.
3) Цінності
Кожен бренд несе свою філософію та чітко окреслені цілі. Навіть працюючи майстром манікюру, можна стати лідером думок у цій галузі. Цінності персонального бренду допоможуть сформувати коло однодумців та привернути увагу людей, що поділяють ваш світогляд.
4) Face to face
Про пряму комунікацію усі забувають. Скільки ви маєте людей навколо? 10? 100? А в соцмережах — тисячі. Проте оті 10-100, які знають вас особисто, можуть або дуже підсилити ваш бренд, або дуже його зіпсувати.
5) Оцінка себе
Що сильного, що слабкого: тематика, досвід, знання, вміння, хобі, особливості. Розділіть сторінку навпіл і вперед: досвід — такий-то, знання — такі-то, це знаю, це ні. У цій екосистемі обов'язково є прогалини, їх треба заповнювати.
Отже, підходьте до розвитку особистого бренду через любов до того, чим ви займаєтесь. Діліться власним досвідом без нав’язування та надмірних повчань. Допускайте, що ви теж можете помилятися. Не давайте собі оцінку, дайте людям можливість самим оцінити вас як спеціаліста. У часи діджиталізації та соціальних мереж можливість якісно створити особистий бренд має кожен – від голови інвестиційної компанії до людини, яка має магазин свічок в Instagram на 200 фоловерів.

Що сталось с Манчестер Юнайтед?

Авторка: Олександра Мельниченко

Один із найвизначніших клубів в історії футбола. Мільйони людей полюбили гру і футболістів, вони стали для них ідолами, прикладами для наслідування. Юнайтед заснували в 1878 році, але історію він почав писати пізніше. Піднявшись з низів, підкоривши серця мільйонів, взявши не один трофей він почав здавати лідерські позиції. Років ще 5 тому ця команда була одним із претендентів на перемогу у Лізі чемпіонів, а зараз вони «б’ються» за місце хоча б у Лізі Європи. Якщо говорити про чемпіонат, то крайній раз вони перемагали в АПЛ у 2013 році, для фанатів це дуже болюча тема. Феномен цього клубу в тому, що скільки б не минуло років, але перемагати вони будуть сильні клуби та програвати слабшим. Коли саме все пішло не так сказати важко і коли все повернеться також. Але у кожного вболівальника «червоних дияволів» є витримка і жага до перемог, а найголовніше віра в клуб який вони закохались.

Українські номінанти на Нобелівську премію з літератури

Авторка: Анастасія Сорока

Кілька тижнів тому оголосили нову лавреатку Нобелівської премії з літератури. Нею стала французька письменниця Анні Ерно. Ця премія – найпрестижніша відзнака у світі літератури, яка присуджується людям за найбільш видатні твори. А чи були за всю історію премії лавреати серед українських письменників? Є чимало українців, які стали номінантами на Нобелівську премію з літератури, але з різних причин вони не увійшли до списку лавреатів.

Іван Франко – український письменник, поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч. Його кандидатуру як «великого Провідника свого народу, міжнародного генія», «справді найвизначнішого письменника сучасної Європи» висунув 26 листопада 1915 року професор, доктор філософії Йосип Застирець з Відня. Кандидатуру І. Франка підтримав шведський історик Гаральд Єрне, який був тоді головою Нобелівського комітету. Але Франку так і не вдалося отримати Нобеля. На це було дві причини: перша – це те, що лист від Застиреця прийшов надто пізно, коли список претендентів уже був затверджений, а друга – смерть Франка 1916 року. А як ми знаємо Нобелівську премію присуджують лише живим. За правилами комітету, посмертне присудження можливе тільки в тому випадку, коли переможець живий на момент оголошення про його лавреатство.

Іван Багряний – український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч. Акцію за надання Нобелівської премії письменникові у 1963 році розпочала філія Об’єднання демократичної української молоді (ОДУМ) в Чикаґо, проте його несподівана смерть перешкодила офіційному висуненню на здобуття нагороди.

Микола Бажан – український письменник, філософ, громадський діяч, перекладач, поет. Його кандидатуру у 1971 році запропонував Омелян Пріцак, широко відомий у світі український вчений-славіст і тюрколог. Бажан, подякувавши Шведській академії літератури за увагу до його особи та творчості, в надісланому листі висловив сумніви в реальності та своєчасності висунення його кандидатури.

Улас Самчук – український письменник, журналіст, публіцист і редактор. Після того, як світ побачив трилогію «Волинь», кандидатуру Самчука на здобуття Нобелівської премії з літератури у 1980 році висунув російськомовний журнал «Современник», що виходив у Торонто. Подати кандидатуру встигли, але для її затвердження не вистачило рекомендації нобелівського лавреата, що у Стокгольмі було одним із визначальних факторів.

Василь Стус – український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Кандидатуру поета висунув у 1985 році нобелівський лавреат Генріх Белль. Того ж року Стус загинув у таборі для політв’язнів, тому його кандидатуру не було розглянуто. Белль дійсно підтримував Стуса і в грудні 1984 року навіть надіслав тодішньому генсеку СРСР К. Черненку телеграму з вимогою звільнити поета з ув’язнення. Але кремль відповів мовчанням. Існує поширена думка, що Василь Стус був убитий за наказом «згори», щоб не допустити отримання поетом престижної літературної премії, яка могла б привести до його звільнення.

Олесь Гончар – український письменник, літературний критик, громадський діяч. Його кандидатуру висунула українська діаспора після того, як у 1989 році з’явилося видання його роману «Собор» англійською мовою. Чимало писали про те, що ще в 1968 році Гончара висував саме за «Собор» Папа Римський Павло VI. Професорка Києво-Могилянської академії Віра Агеєва називає історію з висуненням Гончара від Ватикану «дивною і цілком фантастичною історією», адже як Папа мав прочитати роман, коли перший тираж книги був заарештований, а сам роман заборонений на довгі роки, бо не імпонував радянській владі. Вдова письменника Валентина Гончар в інтерв’ю одному з українських видань також підтвердила, що ця історія – не більше, ніж чутки. Зрештою, й у 1989 році премію письменник не отримав, але його твір «Собор» справді вартий прочитання.

 

Українські козаки

Авторка: Надія Корнієнко                                                                                           

    Про них пишуть балади, складають вірші, створюють мультфільми та знімають фільми. Та чи всі ми знаємо історію українського козацтва та хто такі козаки, чим вони прославилися та завоювали довіру народу.                                     Українське козацтво це дуже важливе явище в Українській історії, воно набагато глибше та значуще ніж нам розповідали у школі. Козаки берегли культуру та звичаї. Це мужні воїни з якими пов’язані багато легенд, та які залишили вагомий слід не тільки у нашій історії, але й в історії світу. Козаки вправно їздили на конях, були сильними воїнами, які вміли гарно битися, були дуже кмітливими та хитрими що допомагало їм впоратися з ворогом. Козаки намагалися непомітно підкрастися до супротивника, щоб застати його зненацька, це додавало шансів перемогти.                                                                       Розповідаючи про козаків, не можна оминути увагою оригінальні на цікаві козацькі човни, які називалися «Чайка», їх використовували в походах вони були легкими, маневрені та міцними. Будувалися вони з двома днищами, між якими потім розміщувався вантаж, щоб судно занурити під воду, це були перші підводні човни. Завдяки такій конструкції човна козаки непомітно підкрадалися до ворога, для якого було неочікувано що човен може з’явитися із під води посеред моря. Козацькі човни «Чайка» є зразком суднобудування.                            Серед козаків були особливі хлопці, їх прозвали характерниками, вважалося що вони мали не аби яку силу, що «ані вода, ані куля, ані вогонь чи шабля» їм не страшні, та «що вони можуть відкривати замки без ключів, плисти по підлозі мов на човні, наче на морських хвилях, бачити за декілька кілометрів навкруги себе, тримати в руках розпечені ядра та вилазити навіть з зашитих мішків.                                                                                                                    Збираючись разом козаки вирішували всі питання шляхом голосування. Дисципліна у козаків була сувора, та й методи покарання були не гуманними й жорстокими, за вбивство одного з побратимів чи крадіжку могли до смерті забити кийками, або навіть ховали живцем в одній домовині з небіжчиком.                Чомусь у фільмах та навіть мультфільмах, нам часто показують що козаки у вільний час любили випити. Насправді ж козаки дуже любили культурно відпочивати, вони збиралися та грали на різноманітних музичних інструментах, танцювали, влаштовували справжні вистави з поєдинки та розповідали багато цікавих історій. Також козаки мали немало справ по господорству, оскільки дівчат на Січі не було. А вживання міцних напоїв у походах суворо карали та прирівнювали до зради.                                                                                                     Їжу козаки готували на відкритому вогнищі у великому казані, а їли з ваганів (товста дерев’яна миска). Їли вони завжди колективно та мали традицію, за столом потрібно з’їсти все що наварено та спечено. Найголовнішим продуктом була риба, яку козаки ловили у водоймах недалеко від дому, її варили, сушили, в’ялили.                                                                                Воїни-побратими були вірними друзями та щоб показати свою відданість один-одному обмінювалися натільними хрестиками. Також вони були гостинними, є згадки що у козаків гостювали іноземні гості, більше ніж двадцяти національностей. Курені козаки завжди тримали відкритими, щоб перехожий міг зайти поїсти, попити води, перепочити, але було сурове правило, з куреня нічого не можна брати, за порушення якого суворо карали. Козаки не тільки приймали гостей, але й самі любили подорожувати, вони знайомилися з культурою та традиціями інших народів, чим збагачували свою.

    Важко уявити собі козака без чуба або вус, є легенда за якою козаки вірили що коли помруть у полі бою, то янгол понесе їх в небо за чуприну. Думка дослідників є повною противагою козацькій легенді, вони вважають що цю традицію запоріжці успадкували у своїх предків язичників. Ще за однією версією, чуб вважали Ангелом-Хоронителем козака, через яку він отримував силу від Сонця, мужність та здатність логічно мислити. А вуса вважали провідником чоловічої енергії. 

Як підтримати рідних, що знаходяться у зоні бойових дій?

Авторка: Єва Сластнова

Життя українців радикально змінилось після початку повномасштабного вторгнення. З того моменту, у всіх поінакшали пріоритети, думки та манера спілкування. Кожен з нас проживає свою історію: хтось переїхав за кордон, а хтось лишився на своєму місті. А є й ті, хто зі своїх причин не виїхав та залишився жити у рідному місті, не зважаючи на обстріли чи окупацію. Такі люди є в оточенні багатьох – це наші родичі, друзі або просто знайомі. Звісно, усі хто має рідних у зоні бойових дій, відчувають хвилювання, і хочуть підтримати тих у потрібний момент. Проте як спілкуватися із тими, хто живе у постійній небезпеці? Які слова говорити? Та чого уникати, щоб не зіпсувати стосунки? Джерело: в т. ч. zn.ua.

Спілкуйтеся про побут. Людям, що знаходяться у постійному стресі, не хочеться обговорювати новини та жахи війни. Щоб допомогти відволіктись від реальності, треба говорити про буденність. Розповідати про сім’ю, роботу, рутину та все, що є у нашому звичайному житті. І питати в свою чергу про те саме, але не заводячи тему війни. Таким чином, ми даємо людям розуміння того, що життя триває, і не треба ставити його на паузу.

Слова підтримки. Якщо сталося так, що ваші близькі зіштовхнулися із горем і трагедією, важливо знайти правильні слова. Не треба казати того, що знецінює почуття людини: «все буде добре», «та не переживай ти так сильно», «візьми себе в руки» тощо. Краще повністю вислухати та запитати, чим саме ви можете допомогти, наприклад: «мені не все одно, що з тобою»  «я готовий/готова тебе вислухати».

Віра у перемогу. Люди, що знаходяться в окупації піддаються інформаційній війні. Ціль ворога – зламати українців та ввести в оману. Тому важливо підтримувати віру у перемогу та давати надії на звільнення територій. Якщо ви чуєте сумніви у щасливому майбутньому від своїх рідних, то запевніть їх, що вони не покинуті, а для перемоги наші ЗСУ кожен день роблять усе можливе.

Будьте на зв'язку. Домовтеся зі своїми рідними, як їм легше підтримувати зв’язок та використовуйте цей канал для спілкування. Також запитайте у який час їм краще писати або телефонувати. Не потрібно телефонувати, коли дізнались, що у їх регіоні оголошено повітряну тривогу. Це може затримати рух до укриття та створити небезпеку. Краще домовитись про короткі та зашифровані повідомлення. Наприклад, певні емодзі можуть означати «ми в укритті», а інші «ми у безпеці».

Доносьте правду. Якщо особа іде на контакт та хоче обговорювати війну, то обов’язково спростовуйте російські фейки та маніпуляції. Надавайте перевірену інформацію з надійних джерел. Звертайте увагу на позитивні новини. Проте не обговорюйте пересування ворога на окупованих територіях, бо це може чинити небезпеку для вас, ваших рідних та всієї країни.

Будьте готові до різних реакцій. Усі по-різному реагують на запитання «Як ти?». Для одних – це ознака турботи, а для інших – тиск. Тож не ображайтесь, якщо людина відреагувала на вашу турботу агресією, варто розуміти, що люди перебувають у пригніченому стані, тому не можуть контролювати свої емоції. Також людина може не хотіти ділитись своїми емоціями, і це не привід для сварок. Можливо їй це просто не потрібно, або вона хоче уберегти вас від негативних емоцій.

За потреби порадьте психолога. Ми можемо вмотивувати людину звернутися до психолога онлайн. Проте вона сама має вирішити, чи потрібно це їй. Зараз можна знайти багато онлайн психологів в Інтернет, якщо він працює в місці її перебування.

Поважайте особисті кордони. Перш ніж запропонувати допомогу, запитайте чи потребує вона її. Та ніколи не засуджуйте дії людини. Найменше за все у критичній ситуації люди хочуть почути осуд. Не треба тиснути запитаннями про евакуацію чи небажання виїжджати з дому. Усі самі мають право вирішувати, як їм розпоряджатись своїм життя, тож від рідних хочеться почути слова підтримки та розуміння.

Кулеба обговорив з прем’єром Ізраїлю військову допомогу та іранські дрони

Ізраїльська лазерна система ППО "Iron Beam"

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в четвер провів телефонну розмову з прем’єр-міністром Ізраїлю Яїром Лапідом, повідомляє Мілітарний.

Про це міністр написав у Twitter.

Під час розмови вони обговорили звернення України до Ізраїлю щодо надання систем і технологій протиповітряної та протиракетної оборони.

Глава МЗС розповів ізраїльському прем’єру про людські жертви та руйнування через російські ракетні удари та застосування іранських дронів-камікадзе.

«Говорив із прем’єр-міністром Ізраїлю Яїром Лапідом і поінформував його про невимовні страждання, загибель людей і руйнування, спричинені російськими ракетами та безпілотниками іранського виробництва», – написав Кулеба.

Співрозмовники також обговорили можливу військову допомогу для України. Зокрема, йшлося про засоби протиповітряної оборони.

«Ми детально обговорили запит України до Ізраїлю щодо надання систем та технологій ППО та ПРО», – написав керівник зовнішньополітичного відомства.

Міністр не уточнив, яким був результат розмови та чи було знайдено якесь рішення щодо цього питання.

Яїр Лапід підтвердив факт такої розмови, проте не став розповідати про деталі обговорення.

Він зазначив, що поділився з Кулебою «глибоким занепокоєнням через військові зв’язки між Іраном і Росією». Також він додав, що «Ізраїль стоїть з українським народом».

Україна 18 жовтня звернулася до Ізраїлю із офіційним запитом на започаткування співпраці у сфері протиракетної та протиповітряної оборони.

Відповідний лист посольство України в Ізраїлі скерувало до національного МЗС. Україна заявляє, що зацікавлена якнайшвидше отримати системи ПРО/ППО для захисту цивільного населення.

У зверненні йдеться про те, що незабаром Росія отримає від Ісламської республіки Іран ракетні комплекси Fateh-110 та Zolfaghar. А раніше РФ отримала значну кількість дронів-камікадзе Shahed-136 та розвідувально-ударних БПЛА Mojaher-6.

Українська сторона звертає увагу на те, що без належної протидії Іран отримає можливість перевірити дієвість своєї зброї на реальному полі бою та зможе вдосконалити її. А це в свою чергу загрожуватиме безпеці Ізраїлю.

Раніше ізраїльський уряд запропонував допомогу Україні в розробці системи раннього попередження про ракетні удари. Міністр оборони Ізраїлю Бенні Ганц 19 жовтня заявив, що його країна не постачатиме зброю Україні для протистояння російському вторгненню.

Ізраїль надіслав Україні запит на обмін інформацією про потреби країни в системах протиповітряної оборони і після отримання відповіді зможе «допомогти в розробці рятувальної системи раннього попередження цивільного населення».

«Ми направили українцям прохання поділитися інформацією про їхні потреби у засобах попередження ППО. Як тільки ми отримаємо цю інформацію, ми зможемо допомогти у розробці життєво важливої ​​цивільної системи раннього попередження», – сказав Ганц.

Ізраїльська система попередження використовує поєднання радарів та електрооптичних пристроїв для виявлення запусків ракет, снарядів та безпілотників. Вона класифікує та визначає загрози, які вони становлять. Потім наносить райони, яким загрожує небезпека, на карту. Громадяни отримують попередження через сирени, сповіщення на свої телефони та повідомлення по телебаченню та радіо.

Можливості для українців за кордоном. Що робити і як не проґавити?

Авторка Софія Наумова

Україна зараз переживає страшні часи і багато наших громадян тимчасово евакуювалися за кордон. Але що робити далі? Як жити? Як заробляти на прожиття? Зараз про це й поговоримо.

По-перше, коли приїжджаєте в іншу країну, одразу дізнавайтесь про пільги. Це може бути незручно для вас, але у такий важкий час - просто необхідно. Різні країни пропонують різну допомогу. Від проживання з харчуванням до грошових виплат. Про це треба дізнатися в першу чергу в імміграційному відділенні вашого міста, або в інших, вже осілих українців.

По-друге, моя особиста порада, одразу йти на курси іноземної мови. Як правило вони безкоштовні і про них також можна дізнатися в імміграційній службі, або службі, яка відповідає за ваше перебування у країні. Ви можете оволодіти початковим рівнем знань мови буквально за місяць і це не буде зайвим, а відкриє вам нові можливості і забезпечить комфорт перебування. Також ви зможете йти працювати не тільки на завод, як люблять відправляти іноземців, а на роботу з кращою зарплатнею і умовами.

По-третє, зараз майже кожен європейський університет має для українських студентів пільгові місця. Це означає, що плата за навчання в університеті може бути повністю покрита державою. Про це треба дізнаватися в начальному закладі, який вас цікавить. Також може бути повністю покрите проживання, харчування і профільні курси мови. 

Ще один важливий пункт, для тих, хто ще навчається. Зараз проходить велика кількість фестивалів, особливо кіно. Потрібно дізнаватися про умови для українців, бо дуже часто харчування, проживання і участь у фестивалі можуть надаватися безкоштовно. Це гарна можливість отримати досвід, познайомитися з іноземними партнерами, а можливо й з майбутніми роботодавцями.

І ось вам ще трішки додаткових цікавинок:

• Деякі авіакомпанії зараз надають українцям безкоштовні білети майже у будь-яку точку світу.

• Громадянину України зараз легше оформити візу, десь навіть безкоштовно (у якості захисту).

• У деяких країнах є спеціальні проїздні, які дозволять українцю безкоштовно пересуватися громадським транспортом і інколи потягами.

• На іноземному ринку віддаленої роботи виріс попит саме на українських спеціалістів. (Можна пошукати пропозиції на Upwork або у LinkedIn).