Херсон – це Україна! Що відомо про місто на півдні країни?

 

Авторка: Сластнова Єва

11 листопада вся Україна безмежно раділа чи не найважливішим змінам на фронті. Після 8 місяців окупації наші ЗСУ повернули під український прапор Херсон. Соціальні мережі заполонили відео від щасливих херсонців, які зустрічали обіймами та щасливими вигуками українських визволителів.

Місто було єдиною обласною столицею, яку була окупована росіянами з початку повномасштабного вторгнення. Регіон є надважливим у багатьох аспектах. По-перше, Херсон – це великий сільськогосподарський край, який відомий своїми помідорами та кавунами. По-друге, місто є прямою дорогою у Крим. Проте Херсон не лише суто продовольчий регіон, а й багатокультурне українське місто зі своєю давньою історією.

Попри гасла російських пропагандистів, до заснування Херсон не був просто степом біля моря. Перші люди оселились на цій території, ще в епоху міді та бронзи. На місці одного з центральних парків міста, де коли стояла Херсонська фортеця, було знайдене скіфське поховання, яке датується IV—III ст. до н. е.

На місці поховання було знайдено багато речових історичних джерел: монети, наконечники стріл, античні амфори, плитки з грецьким написом тощо. Очевидно, що регіон у різний час ділили скіфи, сармати та греки. У часи козацької України на території Херсону були дві відомі Запорізькі Січі: Кам'янська на правому березі й Олешківська на лівому.

А от офіційною датою заснування міста вважається 1778 рік. Саме у цей рік і почали закладати Херсонську фортецю за проєктом головного архітектора Михайла Вєтошнікова. Цікаво, що місто засноване раніше за більш відому Одесі (йдеться саме про офіційне заснування) й місцеві жителі Херсону дуже пишаються цим фактом, бо все-таки піддаються впливу порівнянь. З початку свого заснування, Херсон був господарським та культурним містом на берегах Дніпра.

У 19 столітті місто почало активно розвиватись. У 1813 році – в Херсоні закладено повітове початкове училище – перший державний навчальний заклад в місті. А у 1818 році – було засновано Херсонське духовне училище. Так діти та підлітки мали можливість отримувати початкову та духовну освіту.

У 20 столітті місто стало культурним центром півдня, у порівнянні з промисловим Миколаєвом та торгівельною Одесою. З Правобережної України до Херсону доходили літературні впливи. Осердям українського життя в місті стала так звана Стара Громада, що отримала в часи Української революції формальну назву "Українська хата". Навесні 1917 року громада організувала численні мітинги у підтримку Центральної Ради. Головою організації був український письменник Микола Чернявський. У діяльності «Української хати» також брали участь й інші відомі письменники, такі як: Михайло Коцюбинський та Володимир Винниченко.

Не були слабкими херсонці й у співах. Усі ми знаємо про мужню та незламну Чорнобаївку, але це місто було відоме, ще до 26 невдалих спроб росіян зайняти місто. Мешканці Херсонської області виділяють місто завдяки славетному Чорнобаївському народному хору. У якому мешканці Чорнобаївки показували свою гордість за приналежність до України та любов до неї.

Також Херсонщина є батьківщиною українського футуризму. Давид Бурлюк уроджений херсонець та лідер вітчизняного футуризму. Автор виставки «Бубновий валет», яку відвідало понад 8 тисяч цінителів мистецтва та де було представлено 10 картин автора. А в селі Олешки проживала художниця-наївістка Поліна Райко. Ім’я художниці стоїть на ряду з такими як: Марія Приймаченко та Ганна Шостак.

Наївне мистецтво

У Херсоні на театральній сцені ставили свої постановки корифеї українського театру. Театральні цінності залишились у регіоні й зараз. У Херсоні театральна традиція від корифеїв і мистецтва лялькового театру Всеволода Меєрхольда переросла в майданчик театр-док, який  щорічно влаштовує фестиваль «Мельпомена Таврії».

Точно невідомо, які події відбудуться у цьому регіоні, куди далі будуть просуватись ЗСУ та які ще випробування чекають на херсонців. Але можна сказати впевнено, що Херсон – це українське місто талановитих людей та широкої культури.

Невеликі зміни, що покращать ваше життя

       

Авторка: Єлизавета Капустянська

     Пропоную змінити на краще ваш фізичний і ментальний стан. І почати хочу з води, все елементарне просто, старайтесь пити більше води, це допоможе вашому шлунку краще перетравлювати їжу, а шкірі стати чистішою. З роботою чи навчанням ми часто забуваємо про воду і це не дуже сказується на нашому організмі.

     По можливості, мінімізуйте цукор з вашого раціону, це гарно вплине на вашу шкіру і загалом ви перестанете відчувати залежність від солодкого і тоді поласувати морозивом для вас стане набагато більшим задоволенням. Якщо не маєте проблем зі здоров'ям, то можна не повністю виключати цукор.

     Також, додайте у ваше життя трохи занять фізичною культурою, не обов'язково записуватись в зал, можна замість ліфту, вниз спускатись сходами, наприклад, чи робити щоранку зарядку, це не займе багато часу, але принесе стільки користі.

     Візьміть за правило читати в день визначену кількість сторінок, це може бути 5 чи 35, проте читання кожен день це дуже корисно, нам з усіх боків вічно кажуть "Читайте", до речі сам процес читання паперових книг, неважливо якої вони якості, розвиває наш мозок.

     Заведіть собі блокнотик де будете записувати справи, чесно кажучи звучить як щось не потрібне, але повірте, з цим ви станете набагато продуктивніше, адже вам захочеться ставити плюсики на всі справи, а не відкладати їх на наступний день.

Неповторні, мальовничі, небезпечні - можна підібрати десятки епітетів та метафор для опису найвищої гірської точки Землі, та ніякі слова не здатні сповна передати усю їх величність

Авторка: Надія Ткаченко

     Гірський хребет, розташований в Азії, з‘єднує 6 різних країн, а саме Індію, Непал, Бутан, Тибет, Афганістан і Пакистан.  «Мандрівник, що вирішив підкорити висоти Гімалаї, приречений на трагічну загибель» - так думають більшість людей. Хотілося б спростувати цей факт і відкрити можливості для туристів пірнути у незвіданий світ.

     Проте, на жаль, гори нас зустрічають з досить жорстким кліматом: мусони, повені, снігопади, зсуви і землетруси, сильні вітри.

     Завдяки величезній площі гірської системи, Гімалаї вражають одночасно живописними зеленими долинами та засніженими холодними вершинами. 

     Гімалаї є найменш відвідуваною частиною Землі, що робить цей район найбільш незайманою частиною планети після Антарктиди.

     Гірський хребет часто порівнюють зі стіною, але не просто через великі розміри і особливості рельєфу. Гімалаї захищали одразу 3 войовничі народи: Монголію, Китай та Індію, утворюючи природний бар‘єр. 

     Через нестерпний клімат та активну вирубку лісів є загроза для життя багатьох тварин і рослин, їх кількість щорічно зменшується. Тим не менш, лікарські рослини, що ростуть у цьому районі, вважаються найчистішими на планеті і можуть вилікувати від страшних людських хвороб.

Якщо перекласти назву «Гімалаї», ми отримаємо «Домівку снігу».

Як креативні миколаївці своєю творчістю допомагають наблизити перемогу

Авторка: Діана Шликова

Неординарна сфера, як мистецтво нагадування

Ландшафтні картини,  портрети відомих особистостей, філософські полотна,  провокаційні  графіті та інші монументальні праці  –  українські міста трансформуються  ніби по-новому. Фасади будівель більше не похмурі й журливі бетонні плити,  які вміщують безгоміння та закривають  прісний горизонт,  а гігантські полотна з надзвичайними малюнками.

Протягом декількох років  низка галерея стріт-арту поповнюється свіжими екземплярами.  Для нашої Батьківщини - новий напрямок вуличної творчості,  але він уже щільно  вкоренився в нашій українській  культурі.

Стріт-арт – це мистецтво повної свободи, що підносить живописний спіч будь-якого митця,  який хоче йти на діалог з суспільством та  донести важливість розуміння історії й контексту своєї праці.

Самобутній настінний живопис виконує не тільки естетичне призначення,  а й несе величезне змістовне навантаження,  порушуючи загострені суспільні питання,  що глибоко зворушують зовнішні та внутрішні проблеми людини та людства в цілому.

Ця творча ланка націлена на розкриття героїзму,  відваги та,  звичайно ж,  сміливості індивідуальностей, намалювати шедеври на будь-яких поверхнях.

Стріт-арт по-миколаївськи

В містечку Миколаїв, що знаходиться в південній частині України,  цей напрям набув великої популярності. На багатьох околицях «незламного» містечка , можна побачити найгарніші мурали на різноманітні тематики,  від яких перехоплює подих,  адже  надто творчі художники на кожному кроці розфарбовують у яскраві  й  різноколірними фарбами сірі вуличні полотна. Через те, щоб побачити справжній витвір  не традиційного мистецтва, не обов’язково йти в галерею,  адже  творіння культури перебуває зовсім близько,  лише варто тільки підняти очі й подивитися навкруги.

Нещодавно,  спілка креативних художників «Культурного десанту» на чолі з артистом Колею Сєргою,  розписала різнокольоровими фарбами стіни прифронтового міста патріотичними постерами та муралами.

Поміж робіт - вагома символічна композиція на вулиці Маріупольській. Символізм картини виражається у кольорах :жовтий колір означає сонце Миколаєва, а сині барви —  Азовське море Маріуполя.

Також,  один із муралів намалювали на честь голови обласної державної адміністрації Миколаївської області Віталія Кіма. Пан  Кім був зображений у незвичному персонажі,  а саме в вигляді  кота та втілює пряму копію світлини,  яка стала трендовою в Інтернеті.

В  умовах тотальної глобалізації спільноту стріт-арт потрохи посідає свою окрему нішу в сучасному мистецтві. Тому,  щоб не стояти на місці,  а рухатись жваво вперед,  необхідно попрактикуватися  сприймати останні події мистецтва. Та, звичайно ж,  не окреслювати творчість митців такими словами,  як  “вандалізм" або" нікчемність",  а намагатись їх осмислити.

За призмою стріт-арту ховається серйозний ідеологічний контекст, що направлений на окрему особистість, а саме на підвищення рівня критичного мислення.  Звідси,  слід вміти триматися спеціального балансу,  бо  автентичність має гармонійно взаємодіяти із сучасністю.

Проте,  важко не погодиться,  що розмальований  скрізь світ набагато яскравіший і блискучіший,  ніж буденна,  сіра рутинність !

 

Українці співуча нація

Авторка: Надія Корнієнко

Українська мова дуже милозвучна, вірші написані українською мовою ідеально лягають на музику створюючи неперевершену композицію. Наш народ співав про все що бачив, чув чи відчував, кожна подія була описана в чарівних піснях про Україну. Співали про кохання щасливе чи нещасне, про те як українці боронили свою землю від ворогів, які прийшли на неї з війною, про наречених та їхні хвилювання, про біль втрати, співали й про роботу та здавалося б про звичайні буденні справи. Кожна подія була висвітлена по особливому, хоча інколи з’являлися схожі мотиви.  

Пісні передавалися усно з покоління в покоління, інколи в слова пісні вносили зміни, підбирали більш влучні, одні епізоди викладали більш детально, а інші зовсім – опускали. З часом народні пісні змінювали мотиви, їх переспівували вже на сучасний лад, як, наприклад всім відому пісні «Ой у лузі червона калина», пісня була написана Степаном Чарнецьким у 1914 році, до п’єси-опису життя славетного гетьмана Дорошенка. Після повномасштабного російського вторгнення пісня набула нової популярності, її стали переспівувати професійні та непрофесійні виконавці у багатьох містах та країнах, показуючи свою підтримку Україні під час війни.

Українські народні пісні можна поділити на декілька видів, одними з найпопулярніших є:

Історичні – козацькі, кріпацькі, емігрантські;

Обрядові пісні – це щедрівки, веснянки, колядки.

Побутові – колискові, жартівливі, про важку роботу.

Ліричні – про кохання. 

Кожна українська народна пісня має свою історію створення, та розповідає нам про життя нашого народу. Коли автор оприлюднював слова та музику пісні їх підхоплювали сотні вуст, вони розходилися світом та викликали захоплення у інших народів.

 

Що таке маніпуляції та як захищатися від них

 

Авторка : Анна Некрашевська

     

     У повсякденному житті ми досить часто стикаємося із ситуаціями, коли потрібно вплинути на інших або ж навпаки люди вливають нами.

     Метафора маніпуляції зародилася ще з тих часів, коли з’явилися перші фокусники. Психологи вважають, що це саме ті люди, які розуміли психологію глядачів та поводження з ними. Їхнє головне гасло було: «Спритність рук, і ніякого обману». Тож, можемо стверджувати, що вони користувалися різними техніками та правилами впливу для того, щоб зробити справжнє шоу.

Але що ж таке насправді маніпуляція?

     У багатьох фахівців розходяться думки щодо одного визначення, але загалом маніпуляція - це прихований вплив, факт якого має залишатися непомітним. Успіх маніпуляції залежить від того, щоб співрозмовника ввести в оману та позбавити логічного мислення. Люди, які користуються такими техніками досконало знають, на які місця співрозмовника потрібно надавити, щоб він зробив рішення, яке буде правильним для маніпулятора. Зазвичай жертва не розуміє, що відбувається та просто слідує за іншим, адже все проходить дуже швидко. Тому інколи буває досить важко помітити, що щось відбувається.

     Але сьогодні існують техніки для протидії небажаного впливу та відстоювання своєї думки.

     Насамперед потрібно збільшити дистанцію між співрозмовником або й взагалі вийти з кімнати, щоб не потрапляти в його поле дотику та зору. Таким чином ви відгородитесь від маніпулятора та зможете спокійно все обмірковувати. Наступним кроком може бути ігнорування людини, яка хоче вплинути на вас, адже в нього просто зникне цікавість щось говорити, якщо ви просто не будете звертати на нього увагу. Також гарним методом є техніка «блокування», коли ви відповідаєте, що просто не розумієте слів людини, яка хоче вплинути, та просите повторити знову і знову. І в кінці маніпулятор сам втрачає терпіння щось з вами робити та просто йде.

     Хотіла б ще додати, що існує такий термін, як контрманіпуляція, коли ви вдаєте, що ведете діалог та піддаєтесь під вплив, але все ж таки в кінці використовуєте ті самі прийоми та завдаєте удару тому, хто хотів вас образити.

     На мою думку, якщо ви хочете збудувати здорові стосунки із співрозмовником, щоб дізнатися щось або розповісти, завжди потрібно спокійно та ввічливо вести діалог,  щоб нікого не образити та не показати себе з поганого боку.