Боротьба з поганим настроєм: як уникнути сезонної хандри

Авторка: Яна Трегубова

     З приходом холодів, поганої погоди, а також  критичної нестачі світла багато з нас починають відчувати поганий настрій.

     Велика кількість людей хоч раз у житті відчувала на собі таку річ, як «погодна депресія». Зазвичай із депресією ми плутаємо сезонну хандру. Холодні та короткі дні забирають у нас багато сил. Цьому сприяє відсутність світла, а у результаті брак серотоніну - речовини, яка дарує відчуття радості і щастя. У цей же час у нашому організмі у величезних кількостях виробляється мелатонін – це речовина,  яка регулює внутрішній 'годинник' людини, вона формує циркадний ритм сну, що дозволяє людині легше засинати, робить сон безперервним і через це полегшує пробудження. Дисбаланс зрушує біоритми організму.

     Заняття, які можуть врятувати від хвилі поганого настрою в осінній період :

- Потрібно стежити за своїм графіком та харчуванням 

- Бути уважним до своїх навантажень 

- Фізичні вправи 

- Додати яскравості в життя 

- Ароматерапія 

- Їсти більше шоколаду 

- Спілкуватися з людьми 

- Спробувати методи нейробіолога Алекса Корба 

     Такі прості заняття викличуть виробіток серотоніну і позитивно вплинуть на наш емоційний фон. Проте вони можуть допомогти лише при сезонній хандрі, якщо у вас виявлена депресія, то потрібно звернутися по допомогу до лікаря. 

     Так яким чином можна розпізнати саме сезонну депресію? 

     Основні критерії, які характерні саме для сезонної депресії : 

- Людина постійно має пригнічений стан.

- Втратила інтерес до улюбленої справи, яка завжди приносила задоволення.

- просинається вночі чи під ранок.

- Людина постійно відчуває втому.

- Людина постійно відчуває тривожність та неспокійність.

- Людина або зовсім перестає їсти, або ж навпаки переїдає.

- Сон триває понад 10-11 годин на добу, або ж навпаки – людина постійно 

- Людина відчуває безнадію.

- Знижена концентрація уваги.

     Коли ви помічаєте хоча б два з цих критеріїв протягом двох тижнів та більше, то вам слід проконсультуватись у спеціаліста – психолога,  робота із психологом відкриє внутрішні причини депресивного стану. 

Незнайдені скарби України

Авторка: Анастасія Сорока

     Деякі видатні українські особистості залишили по собі чимало таємниць та ще більше скарбів. І розмови про ці скарби не зникають серед українців впродовж століть. Чи знаєте ви, що київські князі, українські гетьмани та опришки мали неймовірні багатства, яких вистачило б на те, щоб Україна стала багатою і процвітаючою, а українці жили заможно? Де ці скарби зараз?

Скарби гетьмана Павла Полуботка

     Справді легендарні скарби в історії України. Наказний гетьман і чернігівський полковник Павло Полуботок був одним з найбагатших людей України: він мав чималу колекцією ікон, коштовностей, зброї і великі запаси золота. Після сварки з гетьманом Іваном Мазепою Полуботок почав підтримувати політику російського царя Петра I. Однак пізніше став на захист незалежності України, що спричинило гнів царя. Полуботка було арештовано, а майно конфісковано. Незадовго до свого арешту гетьман передав на зберігання близько 200 тисяч золотих монет Банку Англії. Пізніше стало відомо, що частково своє золото Полуботок заховав у Сумській і Чернігівській областях, а саме – у містах Глухів і Любеч. При підрахунку скарбів виходить по 38 кілограмів золота на кожного українця! До речі, у 1993 році вийшов український художній фільм «Вперед, за скарбами гетьмана», де події розвиваються навколо скарбу Полуботка. Цікавий та атмосферний фільм, вартий перегляду.

Скарби гетьмана Петра Сагайдачного

     Петро Сагайдачний – український полководець, організатор походів запорізьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Практично всі його походи закінчувалися успіхом. Вже перший морський похід Сагайдачного в 1606 році зробив його багатим. Одних тільки грошей було зібрано близько 180 тисяч злотих. Десятки тисяч невільників з України звільняв він в кожному зі своїх походів. І з кожного повертався героєм, привозячи з собою купи золота. На жаль документальних джерел про те, кому дісталися скарби Сагайдачного після його смерті не виявлено. Чи досі ці скарби десь заховані? Це так і залишається таємницею.

Бібліотека Ярослава Мудрого

     Легендарна бібліотека наймогутнішого князя Київської держави оповита багатьма історіями. Розкішні рукописні книги 11 століття, найцінніші книги зі всієї Європи – це справжні скарби, хоч і не у вигляді золота. Дехто стверджує, що бібліотека згоріла під час татаро-монгольської навали, але цей факт не підтверджений.  Одна з версій пов'язує знаходження книг з підземеллями Межигірського монастиря. 

Багатства Олекси Довбуша

     Ватажок гуцульських опришків і народний месник Олекса Довбуш здобув славу карпатського Робін Гуда, відбираючи у місцевих феодалів надлишки багатств і роздаючи їх біднякам, з яких походив сам. Але дещо з усього цього потрапляло в руки опришків, відправлялося на зберігання в таємні місця, зроблені в скелях. Згодом ці скелі були названі ім’ям борця з несправедливістю – Скелі Довбуша. За легендою у цих місцях захована печера, де знаходяться скарби. Але вхід у печеру вкаже лише цвіт папороті, який може побачити тільки та людина, у якої найчистіша душа та наміри.

Український рушник

Авторка: Надія Корнієнко

Одним з предметів класики української народної культури є вишитий рушник. Процес вишивання рушника мав особливе таїнство, його ніколи не вишивали з поганим настроєм чи хворі. Наші предки вкладали у рушник лише позитивні емоції та думки, цим вони заряджали тканину на добре служіння людям.

Рушник це старий народний символ який був у кожній домівці, йому віддавали почесне місце: біля образів, на столах, вікнах, старовинних скринях. Він супроводжував все життя українців, починаючи від народження і до самої смерті. Дуже багато подій супроводжувалися традиційним народним атрибутом: випускні в школах та садочках, сватання, розпис, весілля, ним зустрічали дорогих гостей.

Рушникам надавали особливе значення, орнаменти вишиті на рушнику були пов’язані з образами добра, краси, захистом від усього злого, а сам рушник символізував дорогу, шлях, який веде людину та допомагає жити.

Найрозповсюдженішими рушниками є весільні. Їх декілька та вишиті вони за особливою технологією, бо кожен з них має своє значення та символіку.

- Рушник на який стають молодята під час церемонії реєстрації шлюбу;

- Рушник яким накривають ікони, якими благословляють наречених;

- Рушник яким зав’язують руки молодим;

- Рушник з яким батьки зустрічають молодят після реєстрації шлюбу.

Рушники також були для:

- Хрещення  (в ньому не мало бути чорних ниток);

- На Великодніх рушниках вишивали хрести, квіти та птахів;

- Коли син покидав рідний поріг, мати йому вишивала рушник на щасливу долю;

- Для майстра який завершив будувати будинок;

- Був рушник і для хліба;

- Та рушник з яким зустрічали довгоочікуваних гостей на якому тримали хліб на сіль

 Рушники берегли та поважали. Батьки з малку привчали дітей поважати вишиті рушники, а дівчатка любили спостерігати як матері ввечері займаються рукоділлям. 

          

Як знайти себе

 

Авторка: Єлизавета Капустянська

     Питання яке мучить і молодих, і дорослих, навіть працюючих, але не на роботі мрії. Ця проблема буває двох характерів: цікавить все не знаю що обрати і не цікавить нічого.      

     Пропоную спробувати найти рішення обох.

     Щодо першої проблеми, намалюйте коло впишіть туди своє ім’я і проведіть від нього стрілочки, де треба написати вид діяльності, потім від кожним видом напишіть способи розвитку, заробітна плата і на скільки вам подобається цей вид діяльності, далі проаналізуйте дані і зробіть висновки, що розвивати як професію, а що як хобі. Це дійсно дієвий метод, що допоможе розібратись до чого вам краще прагнути, також це може допомогти вам кардинально змінити вашу професію, навіть після довгих років на 1 місці, головне ваше бажання!

     У другому випадку насправді трохи складніше, але я пропоную вам скласти список справ, які вам точно не подобаються, наприклад, адвокатура і список справ, які ви ще не пробували і пишіть туди все підряд, хоч гру на цимбалах, впишіть і пробуйте все, доки не знайдете щось своє. Далі після кожної спроби нової справи пишіть туди ті самі критерії, що є вище. І знову, аналізуйте і робіть висновки.

І головне пам’ятайте, що змінити життя можна у буд-якому віці!

Українська перлина

Авторка: Анна Некрашевська

     

     Гори – це місце, в яке закохуєшся з першого погляду; місце, в яке хочеш повертатися кожного року; краса, яке запам’ятовується на все життя.

     Поїздка в Карпати не зрівняється з будь-чим, ті емоції, що отримуєш від простого споглядання гір, не змінюються та не забуваються з роками. Кожного разу відкриваєш щось нове та незвичне для себе. Жоден відпочинок чи тур не схожий один одного, тому що це безмежна площина для досліджень нового. У Карпатах неможливо сумувати, адже взимку можна кататися на лижах та пити смачний глінтвейн або ж зустрічати Новий Рік у найкращий компанії та атмосфері. Влітку гарний вибір йти в похід з компанією близьких або й зовсім незнайомих людей, знаходячи нових друзів.

     Похід в гори зимою або літом – це надзвичайна мандрівка, де ти залишаєшся один на один зі своїми силами. Наважуючись на такий крок, людина бере відповідальність не тільки за своє життя, а й товаришів. Похід – це завжди команда робота, де ви допомагаєте один одному нести речі, напинати намети та готувати вечерю. У той же час це відчуття, яке не зрівняється з будь-чим. Посиденьки біля вогнища з гітарою або з цікавими розмовами, ранішнє купання у крижаній гірській воді, зустріч світанку та споглядання заходу сонця. Після такої подорожі емоції та спогади залишаються на все життя. Це досвід, який має важливе значення у житті кожного та який може допомогти у різних справах, адже коли ти думаєш, що більше не можеш щось робити, то в розумі відразу виринає картина, коли ти теж думав, що не вийде, але зміг подолати Говерлу.

     Карпати – це місце, де люди займаються найрізноманітнішими справами, про які ви не почуєте у звичайному життя. Наприклад, мосяжництво, це досить незвичайне слово, яке люди нечасто використовують кожного дня, тому хочу розповісти саме про це.

     Мосяжництво — це виготовлення зі сплавів кольорових металів (мідь, латунь, бронза) різноманітних виробів, а також різновид художньої обробки цих металів. Це ремесло здавна існувало в різних регіонах України й донині збереглося на Гуцульщині. Саме слово «мосяж», від якого і походить назва ремесла, словник визначає як іншу назву латуні. Але в Карпатах так називають сплави міді, олова, цинку та бронзи в різних комбінаціях. Виготовлення прикрас, предметів побуту, зброї з різних металів ще в ХІХ столітті було поширене, фактично, в усіх регіонах України, однак найбільше розвинулося і набуло впізнаваності саме в Карпатах. Тут працювали династії мосяжників: справа передавалася в родині від покоління до покоління. Зараз майстрів лишилося в Україні кілька. Є ті, хто через поважний вік уже нічого не виготовляє. Інші ж покинули справу через складність та шкоду для здоров’я.

     Зараз майстрів-мосяжників в Україні можна перерахувати на пальцях однієї руки. Хоча колись їх було багато: у кожному художньому комбінаті близько тридцяти. Така кількість не перейшла в якість, адже за радянських часів стерлася традиція передавати мосяжницькі знання. Тому зрештою не залишилося нового покоління, яке б підхопило їхню справу.

Отже, гори – це те місце, в якому має побувати кожен з нас, відчувши цю неймовірну атмосферу та емоції, які запам’ятовуються на все життя.

 

 

Херсон – це Україна! Що відомо про місто на півдні країни?

 

Авторка: Сластнова Єва

11 листопада вся Україна безмежно раділа чи не найважливішим змінам на фронті. Після 8 місяців окупації наші ЗСУ повернули під український прапор Херсон. Соціальні мережі заполонили відео від щасливих херсонців, які зустрічали обіймами та щасливими вигуками українських визволителів.

Місто було єдиною обласною столицею, яку була окупована росіянами з початку повномасштабного вторгнення. Регіон є надважливим у багатьох аспектах. По-перше, Херсон – це великий сільськогосподарський край, який відомий своїми помідорами та кавунами. По-друге, місто є прямою дорогою у Крим. Проте Херсон не лише суто продовольчий регіон, а й багатокультурне українське місто зі своєю давньою історією.

Попри гасла російських пропагандистів, до заснування Херсон не був просто степом біля моря. Перші люди оселились на цій території, ще в епоху міді та бронзи. На місці одного з центральних парків міста, де коли стояла Херсонська фортеця, було знайдене скіфське поховання, яке датується IV—III ст. до н. е.

На місці поховання було знайдено багато речових історичних джерел: монети, наконечники стріл, античні амфори, плитки з грецьким написом тощо. Очевидно, що регіон у різний час ділили скіфи, сармати та греки. У часи козацької України на території Херсону були дві відомі Запорізькі Січі: Кам'янська на правому березі й Олешківська на лівому.

А от офіційною датою заснування міста вважається 1778 рік. Саме у цей рік і почали закладати Херсонську фортецю за проєктом головного архітектора Михайла Вєтошнікова. Цікаво, що місто засноване раніше за більш відому Одесі (йдеться саме про офіційне заснування) й місцеві жителі Херсону дуже пишаються цим фактом, бо все-таки піддаються впливу порівнянь. З початку свого заснування, Херсон був господарським та культурним містом на берегах Дніпра.

У 19 столітті місто почало активно розвиватись. У 1813 році – в Херсоні закладено повітове початкове училище – перший державний навчальний заклад в місті. А у 1818 році – було засновано Херсонське духовне училище. Так діти та підлітки мали можливість отримувати початкову та духовну освіту.

У 20 столітті місто стало культурним центром півдня, у порівнянні з промисловим Миколаєвом та торгівельною Одесою. З Правобережної України до Херсону доходили літературні впливи. Осердям українського життя в місті стала так звана Стара Громада, що отримала в часи Української революції формальну назву "Українська хата". Навесні 1917 року громада організувала численні мітинги у підтримку Центральної Ради. Головою організації був український письменник Микола Чернявський. У діяльності «Української хати» також брали участь й інші відомі письменники, такі як: Михайло Коцюбинський та Володимир Винниченко.

Не були слабкими херсонці й у співах. Усі ми знаємо про мужню та незламну Чорнобаївку, але це місто було відоме, ще до 26 невдалих спроб росіян зайняти місто. Мешканці Херсонської області виділяють місто завдяки славетному Чорнобаївському народному хору. У якому мешканці Чорнобаївки показували свою гордість за приналежність до України та любов до неї.

Також Херсонщина є батьківщиною українського футуризму. Давид Бурлюк уроджений херсонець та лідер вітчизняного футуризму. Автор виставки «Бубновий валет», яку відвідало понад 8 тисяч цінителів мистецтва та де було представлено 10 картин автора. А в селі Олешки проживала художниця-наївістка Поліна Райко. Ім’я художниці стоїть на ряду з такими як: Марія Приймаченко та Ганна Шостак.

Наївне мистецтво

У Херсоні на театральній сцені ставили свої постановки корифеї українського театру. Театральні цінності залишились у регіоні й зараз. У Херсоні театральна традиція від корифеїв і мистецтва лялькового театру Всеволода Меєрхольда переросла в майданчик театр-док, який  щорічно влаштовує фестиваль «Мельпомена Таврії».

Точно невідомо, які події відбудуться у цьому регіоні, куди далі будуть просуватись ЗСУ та які ще випробування чекають на херсонців. Але можна сказати впевнено, що Херсон – це українське місто талановитих людей та широкої культури.