Український дитячий мультсеріал «Хоробрі Зайці» виходить на SWEET.TV

Популярний у понад 80 країнах освітньо-розважальний 2D-проєкт від креативного продакшену Glowberry допомагає дошкільнятам розвивати необхідні соціальні навички. 

В онлайн-кінотеатрі SWEET.TV з’явився анімаційний серіал «Хоробрі Зайці»/BRAVE BUNNIES (52х7) від українського креативного продакшену Glowberry, частини FILM.UA Group.

Подивитися проєкт можна за посиланням: https://sweet.tv/movie/27653-horobri-zayci 

«Хоробрі Зайці» – це історія про допитливих і сміливих брата та сестру, Бопа і Бу. Разом зі своєю Зайцеродиною вони є відважною командою Зайцедослідників, яка мандрує на Зайцебусі через Джунглі, Ліс, Поле, Гори та Савану в пошуках нових друзів і пригод. Деякі друзі на перший погляд здаються їм зовсім інакшими, та вони завжди знаходять Зайцегеніальні способи подружитися, а потім зіграти в нову гру, заспівати, затанцювати та повеселитися разом.

Назва серіалу «Хоробрі Зайці» – це гімн сучасного покоління. Зайці хоробрі, люблять свою родину, відкриті світу та прагнуть нового.

Для українських дітей, Зайцеродина стає прикладом, як адаптуватися, пізнавати світ, не боятися нового та знаходити друзів будь-де.

Серіал демонструє головні чесноти героїв – Зайцехоробрість і привітність, що можуть зробити життя цікавішим і різноманітнішим. Спілкування через гру – це чудовий спосіб розвивати необхідні дошкільнятам соціальні навички.

Авторка ідеї – креативна продюсерка та засновниця Glowberry Ольга Черепанова, а креаторка візуального стилю – українська ілюстраторка і арт-директорка проєкту Анна Сарвіра.

Народжений в Україні проєкт завоював популярність завдяки тому, що побудований на поєднанні пригод та навчальних елементів, вихованні соціальних навичок, позитивному гуморі, веселих піснях та зрозумілому дітям візуальному стилі. Зайцесвіт безпечний та привітний, а приклад Хоробрих Зайців та їхніх друзів навчає дітей багатьом новим способам подружитись і грати разом з тими, хто від них відрізняється. 

Ще до прем’єри «Хоробрі Зайці» стали фіналістом пітчингу міжнародного анімаційного фестивалю Cartoon Forum 2018 – один з головних світових майданчиків, присвячених анімації, який щороку збирає професіоналів індустрії та дозволяє знайти партнерів і фінансування. Перший сезон проєкту вийшов у 2020 році на каналі ПлюсПлюс та згодом був показаний у понад 80 країнах світу. І тепер «Хоробрі Зайці» – це цілий Всесвіт, який складається з мультсеріалу, книжок про пригоди Зайцеродини, різноманітних ліцензійних товарів тощо.

Зараз творці працюють над продовженням «Хоробрих Зайців», і невдовзі він також вийде на екрани. Стежте за сторінками Glowberry та FILM.UA Group, аби не пропустити!

Анімаційний проєкт створюється за підтримки Держкіно України, а також Міністерства молоді та спорту України.

ДОВІДКА

«Хоробрі Зайці»

Синопсис:

Знаходити нових друзів – це велика пригода для маленьких Зайців!

Боп і його маленька сестричка Бу народилися в тихому заячому містечку посеред затишної Морквяної Долини. Боп та Бу жили там з Мамою Заєю, Татом Заєм, і чотирма зайченятами - малюками - їх братиками та сестричками. Усе заяче сімейство почувалося цілком щасливо в Заячому Містечку. У них там була чудова заяча хатинка і гарні друзі, але чогось все ж бракувало... Бу і Бопу завжди кортіло дослідити все на світі та знайти нових друзів! Понад усе вони мріяли побачити, який він – світ поза Морквяною Долиною.

Натхненні допитливістю малят, Мама Зая і Тато Зай вирішили, що Заяче Сімейство має дослідити світ довкола! ХОРОБРІ ЗАЙЦІ відправляються у велику зайцеподорож. Що ж робить Зайців Хоробрими? 

Завжди допитливі, вони вроджені Зайцедослідники! А оскільки вони — одна дружня родина, то любов дає їм наснагу зустрічати й долати будь-які перешкоди. Вони не просто Заяче Сімейство – разом вони ХОРОБРА КОМАНДА ЗАЙЦІВ.

Попереду на них чекають нові друзі та нові веселі ігри!

В усіх епізодах у центрі уваги Хоробра Команда Зайців, яка мандрує світом, зупиняючись у Лісі, Джунглях, Горах, Полі чи в Савані в пошуках нових друзів і пригод. Найменші Зайцедослідники Боп та Бу весь час перетворюють мандрівку на веселу Хоробру Зайцегру, що дає їм відвагу познайомитись з іншими тваринами-дітлахами з усіх куточків світу. Коли вони зустрічаються, дітлахи дізнаються одне про одного, закріплюючи дружбу грою, а потім святкують знайомство Танцем Дружби. А коли Боп і Бу прощаються з новими друзями, Заяче Сімейство знову вирушає в мандри у Пошуках Заячих Пригод! І чим більше наші Зайцегерої мандрують, чим більше дізнаються, тим більше закохуються в чарівний і різноманітний світ довкола.

Glowberry

Glowberry — український креативний продакшен, що створює високоякісний контент 360 для дітей та сімей у всьому світі. З 2016 року входить до складу FILM.UA Group. Анімаційні проєкти компанії стали фіналістами пітчингів міжнародних анімаційних фестивалів, таких як Cartoon Forum, Animation Production Day, Cartoon 360, Annecy International Animated Film Festival (MIFA), Ottawa International Animation Festival, The Financing Forum for Kids Content.

FILM.UA — стратегічний партнер анімаційної студії Glowberry в Україні, співвласник проєкту ХОРОБРІ ЗАЙЦІ.

SWEET.TV — національний онлайн-кінотеатр із доступом до українського національного та преміального телебачення, а також рейтингових світових кінохітів. 

Це перша українська ОТТ-компанія, що поширює виключно легальний контент від голлівудських кіностудій і має прямі контракти з Disney, Paramount, Universal, Warner та Sony. Власним коштом реалізує проєкт «Hollywood українською», у межах якого створює ексклюзивний українськомовний дубляж та озвучення культових фільмів, мультфільмів і серіалів.

На платформі представлено 270+ телеканалів, зокрема в якості HD та 4K, серед яких: національні, фільмові, преміальні, дитячі, спортивні, пізнавальні, а також телеканали іноземними мовами (англійською, французькою, німецькою, арабською, кримськотатарською). Окрім того, сервіс налічує 44 телеканали, створені спільно з українськими авторами, та 2 власні канали — SWEET.TV КІНО HD та SWEET.TV МУЛЬТФІЛЬМИ HD.

SWEET.TV нині працює й надає послуги в Україні, Чехії, Словаччині, Румунії, Польщі, Болгарії та Угорщині. Докладно про компанію, продукти та тарифи: https://sweet.tv/

Леонід Русич

Пошук спокою в інтернеті. Чим його замінити?

Авторка:  Катерина Ніловка

 Чи знайоме вам відчуття тривожності? Думаю, що так. І на жаль, замість саморефлексії ми занурюємося ще більше в стрес та тривогу, дивлячись стрічку в інстаграм або тік ток. 

 Соц мережі викликають залежність і про це неодноразово наголошували вчені. Науковці із університету Глазго показали, що надмірне захоплення соцмережами (понад 5 годин на добу) може призвести до затримки сну, депресії, часом втрати пам’яті. Науковці із університету Cоунсі опублікували оглядове дослідження у журналі Plos One, де довели, що чим більше часу протягом дня людина користується Facebook, тим стає менш задоволеною власним життям. Неконтрольована заздрість може стати причиною депресії у активних користувачів Facebook. Це довели автори статті для журналу Computers in Human Behavior.

  Під час моніторингу в людини виробляється нейромедіатр дофамін - гормон щастя. Одразу з'являється оманливе почуття спокою, покращується настрій, в деяких навіть з'являється мотивація, але є один мінус - ви будете гортати стрічку до останнього і не підніметесь з ліжка. 

 Людина повертається в соцмережі знову і знову, щоб поповнити запаси дофаміну, тому що без них світ стає сірим і не цікавим. 

 Як знайти спокій замість скролінгу соц мереж? 

 Це питання для кожного особисте, але намагайтеся приділяти увагу своєму внутрішньому світу та людям навколо, вони потребують вас, а ви їх. 

 Спробуйте різні медитативні практики, або арома терапію, коли відчуваєте неспокійний стан душі. Приведу приклад:

   Дихання за Вімом Хофом 

- 20 вдихів та видихів 

- затримка на видиху (30-40-50-60 секунд)

- довгий вдих на 10 секунд 

  Бажано повторити 3 - 4 цикли. 

Після цієї маленької практики ви станете спокійними та від вашого стресу та тривоги майже нічого не залишиться.

 Приділіть увагу своїм хобі, якщо ви звільнете життя від постійного моніторингу - часу стане значно більше.

Виставка World Food Ukraine

   На початку листопада в Києв

і проходила найбільша в Україні міжнародна виставка продуктів харчування та напоїв World Food Ukraine. 

   Її учасниками були виробники, дистриб’ютори та імпортери продуктів харчування та напоїв; постачальники та виробники торговельного обладнання, пакування, інгредієнтів, обладнання для виробництва.  Загалом на виставці було представлено 250 учасників. 

   На виставку завітало ряд відвідувачів ключових осіб, які приймають рішення в таких організаціях, як супермаркети, великі роздрібні мережі, дистриб’ютори та оптові продавці, імпортери та експортери, дилери, категорійні менеджери, ВТМ-менеджери, ресторатори та шеф-кухарі.

   Вони змогли відкрити для себе на найбільшій виставці харчової промисловості України тренди та інновації  десятки тисяч продуктів, серед яких було багато новинок . Відвідувачі  змогли надихнутися інноваційними ідеями, продуктами та напоями, які захотіли продемонструвати учасники виставки

   Завдяки виставці World Food Ukraine відвідувачи змогли налагодити  важливі ділові зв’язки в одному місці. Цьому також  сприяв доступ до Exhibitors' Lounge для проведення переговорів у невимушеному, але професійному середовищі. 

   В рамках виставки належним чином була представлена і ділова програма. До неї входили дегустації, майстер-класи, презентації, фуд-батли та бізнес-лекторії - джерело натхнення для харчової промисловості, простір для вирішення питань, обміну тенденціями та передовим досвідом у секторі. 

 Організаторам вдалося створити Виставка World Food Ukraine професійний food простір, де смак та бізнес об'єдналися, а відвідувачі змогли знайти ідеї для розширення та розвитку, де найкраща продукція та рішення від кожного учасника стали доступними кожному.

Леонід Коваленко

Ситуація у сфері IT: причини недостатнього розвитку та перспективи

Авторка: Євгенія Шевченко

  Сфера IT зараз переживає період недостатнього розвитку. Про це говорять як і окремі фахівці-айтівці, так і цілі дослідження економічної сфери в Україні. Але ми всі розуміємо, що залишати без уваги такий важливий напрямок не можна, тому потрібно якомога швидше аналізувати ситуацію та починати діяти (якщо є щось від нас залежне, звісно).

  Причини занепаду сфери IT в Україні важко визначити однозначно, але кілька ключових чинників можна виділити. По-перше, це корупція та недостатня прозорість в урядових закупівлях, що знижує інтерес іноземних інвесторів до українського ринку. По-друге, недостатні інвестиції в освіту та науку, що призводить до втрати кваліфікованих кадрів та недостатньої кількості інженерів і програмістів в країні. По-третє, це війна, політичні нестабільності та конфлікти, які також залякують інвесторів та унеможливлюють розвиток індустрії.

  Однак, незважаючи на ці виклики, є також позитивні перспективи для IT- сфери в Україні. Українські інженери і програмісти відомі своєю високою кваліфікацією та талантом, багато з них працюють у великих технологічних компаніях по всьому світу. Ця діаспора може стати містком для розвитку інформаційних технологій в Україні. Крім того, уряд і громадські організації активно працюють над поліпшенням умов для інвестицій та розвитку інноваційної сфери.

 Також варто відзначити, що українські стартапи здобувають все більше визнання на світовій арені, і це свідчить про потенціал країни у сфері іновацій. За останні роки в Україні було запущено багато успішних стартапів у галузях штучного інтелекту, кібербезпеки, фінтеху та інших областях.

  Звісно, шлях до відновлення інформаційно-технологічної сфери в Україні довгий і складний, але є всі підстави вірити, що з правильними стратегічними кроками, підтримкою уряду та бізнес-спільноти, ця сфера зможе відновити свій попередній ріст та розвиток.

  Україна має потенціал стати глобальним гравцем у сфері IT, і це залежить від взаємодії всіх зацікавлених сторін та прийняття необхідних рішень. Важливо, щоб розвиток цієї сфери сприяв економічному зростанню, зміцненню державності та покращенню якості життя громадян країни.

Гармонічна взаємодія двох факторів= любов до себе

    Більшість населення планети страждає від такого поняття, як нелюбов до себе і на це є багато причин, починаючи від дитинства і закінчуючи оточенням в дорослому житті. Шлях до контролю цієї ситуації, тобто до здобуття любові до себе, є дуже важким і може зайняти не тільки місяці, а й роки.

  Для когось любов до себе - повне прийняття себе з будь-якими недоліками чи навпаки. 

  Це стосується не тільки характеру, а фізичного сприйняття себе . Для когось любов до себе - це категорично внутрішні чи зовнішні зміни, завдяки яким ми стаємо «ідеальною» версією себе, котру можна полюбити. Як ми знаємо, найкращий варіант для всіх людей - це золота середина між можливими змінами, котрі вплинуть на наше сприйняття себе та вмінням прийняти те, що неможливо змінити. Важливо зазначити, що, на мою думку, притримуватись тільки першого чи другого пунктів є не дуже добре для будь-кого з нас .

  Перша ситуація: коли людина використовує тільки категоричні зміни, іноді дуже кардинальні. Незадоволеність зовнішністю часто призводить до змін такої міри, що людина навіть сама себе не впізнає, тоді вже це складно назвати шляхом до здобуття любові до себе, це вже шлях до самознищення . Звісно говориться не тільки про зовнішность, а й моральні цінності, внутрішні якості людини. Треба вміти контролювати ці зміни, аби вони не вийшли негативними наслідками для тебе самого.

   Друга ситуація: наприклад, коли людині легше сказати «я приймаю себе, навіть якщо мені не подобається моя зайва вага і я заздрю, дивлячись на інших стрункіших дівчат». Часто ми хочемо вірити, що не змінюючи нічого в собі- це є рівне прийняттю себе таким, який ти є і любові до себе . Я вважаю, це ніби ілюзія, в яку деяким зручніше повірити, аніж попрацювати над своїм мисленням на рахунок цього, адже любов до себе це про чесність самого до себе, в будь-яких її проявах, вміння взаємодіяти зі своїми страхами ,  прислуховуватись до себе. 

   Коли ти готовий до змін і при тому розумієш, що є погано і що є добре для розвитку твоєї любові до себе та коли приймаєш в собі ті речі, котрі є можливими для прийняття, а не ті, котрі спотворюють твою свідомість, сам тоді і тільки тоді ти готовий до розвитку любові до себе, ти готовий боротись зі своїми комплексами та страхами, аби забезпечити собі комфортне життя. Взаємодія прийняття та готовності до змін гарантує тобі осмислення цієї любові до себе. Її здобуття може зайняти багато часу, як я зазначала вище, але це того варте.

Єлизавета Ніщенко

"Класична музика та її вплив на людський мозок"

Авторка: Людмила Задорожна

   Наше з вами життя дуже важко уявити без музики. Ми так чи інакше чуємо її постійно. В метро, в кафе, на вулиці, чи з наших навушників. Задля музики люди ходять на концерти, в клуби, її навіть додають як саундтрек до фільмів чи включають на фоні, коли працюють або навчаються. Залежно від того, яку музику ми слухаємо, змінюється і наш настрій та загальне самопочуття. І це не дивно, адже набір ритмічних звуків (іншими словами – «музика») мають колосальний вплив на людський мозок. Проте, найбільше стимулює його роботу саме класика. Виявляється, вона здатна покращити функції нашого мозку та впливати на емоції.

   Дослідження, проведені вченими Стенфордського університету показали, що прослуховування класичної музики знижує рівень стресу та тривожності. І найкраще з цим справляються симфонії Моцарта. Крім того, Френсіс Роше, Гордон Шоу і Кетрін Кі також дослідили, що це впливає і на рівень інтелекту. Люди, які проходили тест на рівень IQ, слухаючи Моцарта показали результати на 8-9 балів вище, за тих хто слухав розслабляючі мелодії чи перебував у тиші.

   Ще одне дослідження, яке було опубліковане у "Journal of Experimental Psychology", показало, що класика підсилює наші когнітивні функції, зокрема, пам'ять та увагу.

   Та і це ще не всі переваги. Класична музика також покращує якість нашого сну. Якщо перед тим, як йти спати ви хоча б декілька хвилин слухатимете класику, то ваш сон буде трохи довшим та спокійнішим. На жаль, цього не можна сказати про інші музичні жанри.

   Музика відома також і тим, що викликає в людському мозку емоції. Дослідження з Університету Кембриджа підтверджують, що слухання класичних композицій може позитивно впливати на емоційний стан та зменшувати прояви депресії.

   На закінчення, хотілось би сказати, що попри звичайне естетичне задоволення, таке заняття може стати для вас і відмінним інструментом для покращення здоров’я: як фізичного, так і психологічного.  Рекомендуємо вам спробувати цей метод, адже його результати просто вражають.

Gap year. Як наважитись взяти відпустку після школи, коли не знаєш, що робити далі?

Кореспондент: Катерина Ніловка 

Респондент: Олександра 

- Розкажіть будь ласка трішки про себе.

- Мене звати Саша, в цьому році мені виповнюється 18 років. Весь шкільний період я була впевнена, що одразу після випуску вступлю в один із ВНЗ країни та продовжу своє навчання вже в університеті. І от в 2023 році випустившись зі школи та склавши НМТ на високий рейтинговий бал, я переглянула своє рішення та вирішила взяти gap year.

- Чи можете ви пояснити читачам, що таке «gap year»?

- Звісно. В типовому розумінні термін «gap year» - це річна перерва після закінчення старшої школи перед вступом до університету. В цей період, вільний від академічного навчання, як правило, людина присвячує свій час собі, своїм мріям, планам; реалізовує свої амбіції, займається саморозвитком та краще пізнає себе. Також gap year – це чудова можливість переосмислити свої цінності та бажання щодо навчання і, врешті-решт, зробити зважене рішення щодо вступу, адже не всім може підійти перспектива навчання в університеті.

- Коли почали з'являтися думки про gap year і чому?

- Саме про gap year я дізналася ще, можливо, десь на початку 9 класу, тоді ця тема мені здавалась далекою від власного бачення подальшого навчання після школи, адже я до останнього була впевнена, що по закінченню 11 класу вступлю в універ та продовжу там навчання за обраною спеціальностю. Але вже під кінець 11 класу, коли от-от повинні розпочатися екзамени та до вступної кампанії залишається декілька місяців, я починаю розглядати gap year і для себе, як один із можливих варіантів. Такі думки були пов’язані з внутрішніми переживаннями щодо вибору спеціальності – чи вірний шлях я обираю для себе? За якою спеціальністю я б хотіла навчатись подальші роки (а я розглядала три варіанти)? Думаю, такі думки знайомі усім школярам. Особисто я розраховувала на навчання тікльки на бюджетній формі, що стало ще однією вагомою причиною серйозно розглянути вибір і спеціальності, і університету для здобуття вищої освіти, адже бюджет дається тільки раз і варіант втратити таку можливість тільки через те, що я не змогла свідомо обрати, що я хочу робити далі по життю, мені не підходив. Ще одна причина думок про gap year полягала у тому, що для вступу я обрала один із столичних університетів, де в цьому році зробили очну форму навчання. Тобто в один момент мені треба було перевезти усе своє життя в столицю як мінімум на 4 роки; переїхати в місто, де в мене нема ні друзів, ні родичів, ні знайомих. Це дуже великий крок у моєму житті, що змінив би все на 180 градусів. Треба зазначити, що і з вибором університету, і з вибором спеціальності на момент вступної кампанії я вже вирішилась остаточно та обрати ВНЗ в якомусь іншому місті або в своєму рідному для мене не було пріоритетом та і не було такого бажання в цілому. Тому я знала, на які великі зміни у житті я йду та приблизно чого можна очікувати від життя в столиці. Та чи була я готова до цього? Скоріше за все ні, ніж так – і в плані емоційному, і в плані фінансовому. До речі, про емоційний стан. Це також відіграло велику роль у прийнятті мого рішення взяти gap year. Відмінне навчання у школі та високі очікування викладачів від мене призвели до своєрідного вигорання: я не була впевнена, що змогла б без проблем почати навчання в незнайомому для мене місті та новому соціумі, при цьому не звести себе до депресивного стану, адже, по суті, після випуску зі школи я мала тільки один повноцінний місяць відпочинку від навчання. І цього було замало, я розуміла, що навряд чи зможу вивезти стільки масштабних змін у своєму житті самотужки та ще й без належного відпочинку. Ось так, добре подумавши, я все таки прийшла до висновку – треба взяти gap year.

- Що зупиняло остаточно зробити вибір? 

- Страх. Страх, що не зможу потім вступити кудись; страх, що не буде такої стабільності як було при навчанні в школі. В основному мною керував страх невідомості, адже не можна було сказати точно, що може статися за цей рік, навіть якщо в тебе є конкретні поставленні задачі та плани. Невідомість майбутнього нікуди не зникає.

- Чи шкодуєте ви про свій вибір?

- Навіть попри страх невідомого, я обрала для себе gap year, бо інші фактори були переконливішими та вагомішими. Чи шкодую я про цей вибір? Абсолютно ні, хоча іноді з’являються думки про те, яке б зараз було моє життя, вступи я в універ.

- Чи підтримали ваш вибір батьки?

- Так, як тільки я озвучила своє остаточне рішення про те, що я хочу взяти gap year, моя мама прийняла це одразу, хоча без ентузіазму. Через якийсь час ми ще раз поговорили на цю тему, розглянули усі нюанси та зрозуміли, що на даний момент gap year – найкращий варіант для мене.

- Які б поради ви могли дати людям які сумніваються у тому щоб взяти gap year?

- По-перше, gap year точно підійде не для всіх. Для деяких людей цей вибір може здатися втратою часу. Але, якщо людина все таки свідомо розглядає такий варіант і, можливо, має деякі сумніви щодо цього, то першочергово треба розставити свої пріоритети. Якщо ви маєте достатню мотивацію для самостійного розвитку, не боїтесь цілий рік присвятити пошуку себе, то можете без сумніву брати gap year. Також не треба забувати, що можуть бути і такі люди, які взагалі не розглядають вищу освіту за основну мету. І це також є нормою, адже кожен живе і розвивається у власному темпі.