«ГОЛДА»

   Вийшов український трейлер байопіку «Ґолда» з Гелен Міррен. 5 причин, чому це кіно варто уваги українців

   Біографічна драма про першу жінку прем'єр-міністра Ізраїлю в розпал Війни Судного дня вийде на екрани українських кінотеатрів 25 січня 2024 року, напередодні Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту. Чому цей фільм зараз «на часі», та чим зацікавить глядача – розповіли у FILM.UA Distribution, компанії, яка відповідає за реліз кінострічки.

ТРЕЙЛЕР

№1 Історичний контекст

   Після нападу терористів ХАМАС на цивільне населення Ізраїлю, яке відбулося 7 жовтня, увага міжнародної спільноти прикута до подій, що стрімко розгортаються на Близькому Сході. На жаль, це не перший військовий конфлікт, що має серйозні наслідки не лише для регіону, а й для усього світу.

   Біографічна драма «Ґолда» висвітлює події 50-річної давнини, коли єгипетські та сирійські війська вдерлися на територію Ізраїлю під час єврейського свята Йом-Кіпур (Судний День). Сюжет допомагає осягнути історичні передумови сучасного арабо-ізраїльського конфлікту, а відеоряд рясніє реальними історичними кінохроніками – виступами тогочасних військових та політичних лідерів Ізраїлю, Сполучених Штатів, Сирії та Єгипту.

№2 Аналогії з минулим

   Коли Ґолда Меїр (у виконанні блискучої Гелен Міррен) вперше звертається до свого народу у перші години війни, то промовляє, що вороги у своїй ницості розповсюдили брехню, наче Ізраїль відкрив вогонь першим. 

   Фільм просякнутий паралелями з нашим сьогоденням: як і українці, ізраїльтяни мають справу з терористами. Ба більше, цими терористами є їхні сусіди. Сирія та Єгипет мали змогу напасти на Ізраїль через великі запаси зброї, виробленої у Радянському Союзі. І таких випадків схожості доволі багато.

№3 Ґолда на вагу золота

   Ізраїль був не готовий до Війни Судного дня. Тому в перші дні Армія оборони Ізраїлю зазнала величезних втрат, а прем’єр-міністр Ґолда Меїр ділилася з помічницею переконанням, що живою ворогу не здаватиметься у випадку поразки. Проте, весь час вона лишалася непохитною у переконанні, що боротися проти загарбників ізраїльтяни будуть до кінця, а сама вона не поступиться інтересами держави попри всі політичні сигнали від союзників, які прагнули досягти миру за будь-яку ціну.

   Хоча ніхто з радянських лідерів не з’являється у кадрі, росія постійно фігурує в історії. Як було зазначено вище, саме СРСР стояла за постачанням зброї до Єгипту та Сирії, та саме туди літав держсекретар Сполучених Штатів Генрі Кіссінджер домовлятися про перемир’я.

   Після візиту до москви, держсекретар Кіссінджер навідується в Тель-Авів, де зустрічається з Ґолдою Меїр, яка незадоволено коментує, де росіяни – там одні неприємності. За кілька днів, держсекретар повертається з розмовою, наголошуючи на важливості збереження статус-кво з СРСР, що теж викликає в Ґолди обурення.

№4 Зірковий акторський склад та оскароносний режисер Гай Наттів

   Неможливо уявити іншу акторку в ролі Ґолди, настільки органічно відтворює цю історичну постать Гелен Міррен – лауреатка премії «Оскар», БАФТА та Золотий Глобус. Глядач має змогу в цьому переконатися самостійно, бо у фільмі багато телезаписів зі справжньою Ґолдою Меїр, під час перегляду яких не одразу розумієш, це історична хроніка, чи майстерна гра від Гелен Міррен.

   Другу по важливості роль у фільмі виконав великий друг України – американський актор з українським корінням, співзасновник ініціативи BlueCheck Ukraine, яка з перших днів війни втілює гуманітарні проєкти в Україні, та амбасадор ініціативи UNITED24 Лієв Шрайбер. Він зіграв державного секретаря Сполучених Штатів Генрі Кіссінджера. 

   Гай Наттів – ізраїльський режисер, нащадок євреїв, що пережили Голокост. Наттів роками досліджує історію та гострі соціальні питання, які стоять перед єврейською спільнотою. У 2018 році Гай зняв свій перший американський короткометражний фільм «Скін» про колишнього члена групи неонацистів-скінхедів та отримав за нього «Оскар».

№5 Погляд зсередини на керування країною під час війни

   Наттів дуже прискіпливо, часом, майже документально відтворює історичні події у кадрі. Фільм охоплює період за добу до початку вторгнення і до моменту припинення вогню. За цей час глядачі мають змогу побачити зворотний бік військово-політичної «кухні» Ізраїлю – як відбувається співпраця політиків з військовими, як ухвалюються доленосні рішення, та чому вони є такими, а також – як сильні лідери розв’язують питання у глобальному геополітичному контексті. 

   Кінотеатральну дистрибуцію та промо здійснюватиме українська дистрибʼюторська компанія FILM.UA Distribution, у портфелі якої національні та східноєвропейські фільми різного жанру: від авторських стрічок до національних блокбастерів.

   Реліз стрічки в Україні відбудеться за підтримки Єврейської конфедерації України та Monobank.

Про фільм:

1973 рік. «Війна судного дня» у розпалі. Єгипет, Сирія та Йорданія атакують Ізраїль, сподіваючись повернути собі втрачені території. Вирішити цей конфлікт має Ґолда Меїр — перша жінка-прем'єр-міністр Ізраїлю. Тягар відповідальності за долю країни ще важчий тому, що за фасадом «залізної леді» Ґолда ховає один похмурий секрет.

Режисер: Гай Наттів

Продюсер: Джейн Хукс, Майкл Кун

Сценарист: Ніколас Мартін

Оператор: Яспер Вольф

У ролях: Гелен Міррен, Камілль Коттен, Лієв Шрайбер, Ліор Ашкеназі, Ед Стоппард, Еллі Пірсі, Ремі Гьюбергер, Ден Каплан

Країна: Ізраїль, Велика Британія, США

Рік: 2023

Тривалість: 100 хв

Жанр: байопік, драма

«ГРА В ХОВАНКИ З ЖИТТЯМ»

  Напередодні останнього дня зміни епох із остаточним входженням останньої планети Сонячної системи Плутон з 20 на 21грудня  в зодіакальний знак Водолія в рамках  перформансу-презентації книги «Бгаґавад-ґіта: оберіг героя» відбулась художня виставка «Гра в хованки з життям». На ній були представлені роботи талановитої молодої художниці, режисерки, поетеси, актриси Марії Саулко, присвячені відчуженості та возз’єднанню зі світом. Це картини про перекоси  в станах усвідомлення себе особистістю і душею, що з’єднана з усім живим. Творінням, що живе, граючи тут, роблячи це зі смаком і водночас отримує тут свій духовний досвід. А також про Его, що може бути як гарним помічником для контакту зі світом, а може – величезною перешкодою. В залежності від того, як ми користуємось цим інструментом.  

Полотна Марії, які вона виставила на показ глядачам і назви мали відповідно до зазначеної теми. Так можна було полюбуватися картинами «Блакитне озеро», «Окремість», «За бортом», «Публічна самотність», «Обійми світу». 

        В своїх роботах авторка піднімає глибокі філософські питання. 

  Наприклад картину «Обійми світу» художниця так описала: «Усвідомлення, що світ всіма життєвими ситуаціями нас обіймає. Що в кожному вдалому дні сигнал, що ти на правильному шляху, а в кожній проблемі прихований подарунок. Про те, щоб бачити в складнощах посвяту. І навіть в болі продовжувати розкриватись, розширятись, бачити у всьому сенс і цінність».

"Обійми світу"

    Перша картина, що зразу кинулась в очі, була чорного кольору. В ній я побачив образ «Чорного Сонця». Познайомившись із привабливою привітною художницею, почув із слів Марії Саулко, що ця робота була написана ще в час навчання на в Національному університеті України імені Тараса Шевченка. Вона її написала прямо на центральній сцені актового залу головного корпусу найпрестижнішого вузу під час творчого виступу. Проводячи цей перформанс, Марія ще вмудрилася розлити чорну краску й на червоні килими університету, після чого прославилася на весь університет. 

Гра в хованки з життям"

       Далі чарівна художниця розповіла мені, що інші її картини були написані як пости із масла замість листочків з паперу для зйомки свого короткометражного фільму «Дисперсія». Це була часткова розкадровка до фільму, який теж має глибокий зміст і сучасну візуалізацію та пропонує глядачам зануритися в філософію глибокого світу сутності особистості, Головна ідея, яка пронизує сюжет, є Файсис – енергія, що веде людину до свого місця і своєї справи.

«Дисперсія» – це розпад світла на кольори і збірка в єдине сяйво. Це життєва ініціація, втілена в абстрактних образах. Вона супроводжувалась отриманням унікального знання, що було направлене на пошук відповіді на питання: «чому ми робимо те, що робимо?».

Художницею Марія стала саме тоді, навчаючись в університеті на кінорежисера, паралельно беручи приватні уроки по академічному малюнку у художника Євгена Лозового. 

"Блакитне озеро"

     Виставка «Гра в хованки з життям» є для талановитої дівчини своєрідною посвятою, переходом із одного життєвого стану в інший з надбанням досвіду та звільненням від ілюзій, що колись для неї існували. І кожна її картина на виставці пов’язана із розбором, що таке Его, душа, як вони в принципі співіснують і як від їхньої дружби залежить те, як тебе приймають в соціумі. 

Переглянувши ці чудові роботи та поспілкувавшись із прекрасною сонячною дівчиною Марією Саулко, я зрозумів для себе, що дійсно єдиною реальністю людини є її повернення до свого внутрішнього джерела, пізнання самої себе через матерію, цінністю чого і є прихід до себе. І тоді починається гра з матрицею, де все стає легким і приємним, приходять прекрасні люди та рідні душі. Все приходить, що забажаєте, але ви не прив'язані до цього, тому що ви бог і вам подобається грати з матерією та відчуваєте щастя й зв'язок із земними і космічними енергіями. 

Фільм "Дисперсія". трейлер:

Фільм можна подивитись за посиланням:

https://megogo.net/ua/view/21130837-dispersiya.html?fbclid=IwAR0A-grkdayn_0GfBtD5Uq15dYz7REDIbYzXQsMS_2EI8V8ouJcnpIZTJQk

Леонід Коваленко

Чому люди схильні вірити в конспірологічні теорії?

Авторка: Аліна Музира

  Чому люди вірять теоріям, які часто суперечать здоровому глузду та фактам? 

  Конспірологічні теорії - це пояснення подій або явищ, які приписують їх причині, яка є таємною, часто злочинності або мотивовації корисливими інтересами. Деякі приклади теорій змови включають те, що висадку на Місяць було сфальсифіковано, що світом керують рептилоїди чи масони або що пандемія COVID-19 була спланована заздалегідь.

  Теорія, що висадка на Місяць була фальшивкою, створена НАСА і Голлівудом, щоб обдурити світ і виграти у космічному протистоянні з Радянським Союзом. Ця теорія змови виникла після того, як у 1969 році астронавти Ніл Армстронг і Базз Олдрін стали першими людьми, які ступили на поверхню Місяця. Деякі люди ставили під сумнів достовірність телетрансляції, якість зображення, відсутність зірок на фотографіях і інші деталі місії.

 Пандемія COVID-19 була запланована заздалегідь глобальною елітою, щоб встановити новий світовий порядок, зменшити населення планети і впровадити чіпи для контролю людей. Ця теорія змови поширилася в інтернеті після того, як у 2019 році в Китаї з’явився новий коронавірус, який спричинив глобальну кризу здоров’я. Деякі люди вважали, що вірус був створений в лабораторії, що вакцини містять шкідливі речовини або пристрої для слідкування, і що за цим стоїть таємна група, яка має великий вплив на світову політику і економіку.

 Теорія, що світом керують рептилоїди, які маскуються під людей і займають високі посади в урядах, корпораціях, ЗМІ і інших сферах влади. Деякі люди вірять, що рептилоїди використовують свою владу для створення хаосу, війн, криз і інших проблем, щоб підтримувати своє панування і готувати світ до кінця світу.

 Невизначеність та невідомість можуть створювати страх у людей. Конспірологічні теорії можуть зменшити цей страх, надаючи відповіді та зміст. Вони також можуть допомогти людям справитися з травматичними або стресовими ситуаціями.

 Коли люди не контролюють ситуацію, вони намагаються знайти в ній якийсь сенс.

 Теорії змови можуть дати людям спільну мету, ворога або місію. Вони також можуть змусити людей почуватися обізнаними, розумними чи особливими, таким чином підвищуючи їхню самооцінку. Люди з певними рисами характеру, такими як параноя, невпевненість, емоційна нестабільність, імпульсивність, підозрілість, замкнутість, контроль, егоцентризм або ексцентричність, частіше вірять у теорії змови.

 Мені здається, що люди просто шукають сенс у непередбачуваному світі. Це полегшує вирішення проблем і подій, на які ми не можемо вплинути, але які мають прямий вплив на світ і суспільство.

 Як бачимо, конспірологічне мислення – явище складне та багатогранне, яке потребує подальшого вивчення. Теорії змови можуть мати негативний вплив на суспільство, наприклад, поширювати дезінформацію, підривати довіру до уряду чи науки, зменшувати соціальну співпрацю чи підтримку чи спровокувати насильство чи дискримінацію. Тому важливо критично мислити, перевіряти факти та бути відкритими до альтернативних точок зору.

Джерела: 

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0 

https://www.nato.int/docu/review/uk/articles/2021/07/19/zavdannya-nato-v-sfer-nnovatsj/index.html

https://chas.news/news/fotoistoriya-52-roki-tomu-lyudi-vpershe-stupili-na-misyats2

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BF%D1%82%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%97%D0%B4%D0%B8

https://www.foxnews.com/media/chinese-virologist-government-intentionally-coronavirus

https://lb.ua/society/2021/02/11/477456_zvidki_vzyavsya_kovid_biologichna.html

Звідки отримують мотивацію, і чому вона є ключовим чинником у досягненні успіху?

Авторка: Катерина Ніловка

  Мотивація – це психологічний стан, який приводить до певних дій і шукає наших зусиль для досягнення цілей. Вона виконує важливу роль у нашому житті, бо впливає на те, як ми сприймаємо світ і чим реагуємо на нього.

  Мотивація може бути внутрішньою або зовнішньою. Внутрішня мотивація починається зсередини нас і обґрунтовується на наших власних цінностях, бажаннях і цілях. Зовнішня мотивація, натомість, виникає внаслідок зовнішніх факторів, таких як нагороди або страхи.

  Однак мотивація – це не завжди простий процес. Існують численні фактори, які впливають на нашу мотивацію. Найважливішими з них є цілі, самооцінка, віра у власні можливості та психологічний комфорт.

  Цілі – це ключовий момент у мотивації. Коли ми маємо чітку ціль і бачимо, чим її досягти, наша мотивація зміцнюється. Наприклад, коли людина хоче конкретну ціль в кар’єрі або здоров’ї, вона стає більш змотивованою до подолання труднощів і зосереджена на завданні.

  Самооцінка грає також важливу роль у мотивації. Якщо ми віримо у свої можливості і відчуваємо, що ми здатні досягти своїх цілей, то наша мотивація досягається. Навпаки, низька самооцінка може призвести до втрати мотивації та впевненості у собі.

  Віра у власній здатності також є ключовою. Якщо віримо, що я здатний досягти своїх цілей, то я більше прикладаю зусиль для їх досягнення. Зворотно, якщо ми сумніваємося у своїх здібностях, мотивація може бути обмеженою.

  Психологічний комфорт – це також важливий фактор мотивації. Коли ми відчуваємо комфорт і впевненість у собі, ми більше готові до дій та прикладаємо зусилля для досягнення своїх цілей. Навпаки, стрес, тривога та неспокій можуть призвести до втрати мотивації.

  Мотивація може бути динамічною і змінюватися в різні періоди життя. Важливо зберегти внутрішню мотивацію та шукати засоби для її підтримки, навіть у важкі моменти. Одним із способів досягнення є розвиток позитивного способу мислення, зосередження на своїх цілях і впевненість у власних здібностях.

  Мотивація є суттєвим чинником успіху в різних сферах життя, включаючи освіту, кар’єру, здоров’я та відносини. Вона визначає, чим ми реагуємо на виклики і може бути джерелом нашого досягнення. Тому важливо розвивати та підтримувати внутрішню мотивацію, бо вона тягне нас вперед задля досягнення бажаних результатів.

Як Орвелл передбачив майбутнє: роман «1984» у сьогоденні

Авторка: Олеся Заболотня

  21 травня 2022 року спікерка МЗС РФ Захарова заявила перед студентами в Єкатеринбурзі, що роман Джорджа Орвелла описує Захід, а не росію. Це було її відповіддю на питання одного з присутніх, що сказати його друзям за кордоном, які порівнюють стан суспільства в путінській росії з суспільством в романі «1984». «Багато років ми вважали, що Орвелл описав тоталітаризм. Це один із глобальних фейків. Орвелл писав про кінець лібералізму. Він написав, як лібералізм заведе людство в безвихідь. Він не писав про СРСР, він писав про суспільство, в якому жив, про крах ідеї лібералізму», —  говорить спікерка. Але, як ми знаємо, окупанти приховують все, що заважає їх «правді».

  Сам роман Джордж Орвелл написав у 1948 році та розповідає в ньому про події майбутнього зі своєї точки зору. За задумом автора, світ поділяється на: Океанію (Пн. і Пд. Америки, Великобританія, Австралія і частина Африки), Євразію (територія тогочасного СРСР, Європа, Пн. Африка) та Остазію (Китай, Японія, Корея, Монголія, Індія). Усі країни тоталітарні і воюють між собою. У романі чітко простежуються головні ознаки тоталітаризму: репресії, контроль мови, думок. І до цього, на думку Орвелла, може призвести будь-яка система, що не підпорядкована демократичним статутам.

  Повертаючись до слів Захарової, хочу зауважити, багато є тих, хто думає, що автор писав саме про СРСР, але це не зовсім так. Орвелл про свій твір говорив наступне: «Мій роман не проти соціалізму або британської ліберійської партії, але проти проблем централізованої економіки, до яких вона схильна, які вже частково реалізовані у комунізмі та фашизмі. Я не вважаю, що у майбутньому виникне саме таке суспільство, але щось подібне дійсно може з’явитись». 

  У 2014 британський журнал «The Guardian» провів опитування: «Чи точно Орвелл спрогнозував майбутнє?» І 89% респондентів відповіли «так». І цікавим є те, що у рф, в 2010-2019, роках роман «1984» став найбільш популярною книгою видавництва «Эксмо-АСТ». У цей же період, у 2012, путін втретє стає президентом рф. Через рік почались протести, і один із ідеологів цього руху, Андрій Піонтковський говорить, що показові процеси над опонентами є частиною програми побудови диктатури. «Настає принципово новий етап в історії росії – перехід від авторитарної держави до відверто тоталітарної. Родова ознака усіх тоталітарних режимів – це показові процеси. Це 1937 рік, це ті процеси, які сталін не встиг організувати в 1953-му, це ті суди, які організовує зараз путін. Дуже уважно влада дивиться на сьогоднішні мітинги і марші протесту. Якщо не буде серйозного громадянського спротиву, якщо влада вирішить, що товариство «проковтує» показові процеси, то президент-узурпатор піде напролом», – зазначив пан Андрій російській редакції Радіо Свобода.

 

  У романі таким собі показовим процесом є «двохвилинка ненависті», протягом якої члени Партії в Океанії зобов'язані дивитися фільм, що зображає ворогів Партії (таких як Еммануель Голдштейн). У путінській росії пропагандисти регулярно наголошують про те, що Захід ворожий і взагалі все, що стосується нього – злочин. Ну й до показових процесів ще можна віднести повстання проти влади під керівництвом Навального та, згодом, Пригожина. Такі собі спроби здійснити переворот і передати владу «новим». Але всі прекрасно розуміють, що з вірогідністю у 99%, все було сплановано, щоб посилити віру громадян у могутність їх влади.

  Говорячи про тоталітаризм, одразу треба зазначити основний принцип цього політичного устрою: «Нам не потрібне ні багатство, ні розкіш, ні довге життя чи щастя: нам потрібні лише влада, абсолютна влада», - каже в романі Вінстону О’Брайен. Тоталітарний режим прагне викорінити слова, які втілюють ідеї та почуття. Справжній ворог тиранії - це реальність. І тирани з усіх сил намагаються завадити розуміти справжній світ, замінюючи його фантомами і брехнею. У книзі для цього є Міністерство правди, в якому постійно відстежують і коригують події історії, щоб вони спиралися на уклад суспільного устрою. Ця робота в основному полягає лише в необхідності видаляти людей з бази, нібито їх ніколи не існувало, «створювати» нові особистості, вносячи необхідну державі інформацію про них. Кожен із нас розуміє, яка країна використовує аналогічні методи. Так 8 квітня 2020 у своєму зверненні до громадян путін казав: «Все проходило, і це пройде. Наша країна не раз долала серйозні трудноші: і печеніги її мучили, і половці, - з усім впоралась росія. Переможемо і цю заразу короновірусну. Разом ми все здолаємо». Черговий доказ того, як країна-агресор запевняє, що вона така велика та могутня зробила все сама. Хоча, коли панували печеніги і половці, на існування московії й натяку було. Навіть й не дивно для українців, що рф вкотре натякає на те, що саме вона спадкоємиця величної Київської Русі. Ну й показовим є й той факт, що у 2023 році був надрукований новий підручник з «Історії росії» для старших класів.

 

  У розділі про війну рф проти України – 17 параграфів. У цьому розділі стверджується, що США є «головним бенефіціаром» війни, а окуповані українські території називають «новими регіонами» Росії. Російський політолог Іван Преображенський для «Новин Приазовʼя»: «По суті справи це така агітка, в якій є три частини. Перша частина – взята зі старого радянського підручника – занудний текст. Друга частина – це спроби взяти переписати факти трактувань радянської історії, на зразок того, що замість так званої епохи застою при Брежнєві цей період називається «революція добробуту» і трактується як успішне накопичення капіталів, умовно кажучи, радянськими громадянами. Нехай не настільки успішна, як на Заході. І третій шматок – це абсолютно повністю новий, ніяк не пов'язаний з тим, що до цього в якихось підручниках було» підкреслив, що над новим російським підручником з історії працював помічник президента Росії Володимир Мединський. Саме він на початку широкомасштабного вторгнення був головою російської переговорної групи на перемовинах з Україною, нагадав політолог. Цікавим ще є те, що неточності цей підручник має не тільки у розділі про війну в Україні. «Наприклад, у 2008 році, коли Росія агресувала проти Грузії, президентом був Дмитро Медведєв. Він перебував у Росії, а Володимир Путін, який реально управляє країною, який був прем'єр-міністром за статусом, поїхав на Олімпіаду до Китаю. І те саме повинно було бути написано у підручнику, але там зазначено, що на Олімпіаді був присутній Дмитро Медведєв. З цього можна зробити висновок, що саме Володимир Путін керував операцією з примусу до миру», - зазначив політолог. Отже, «Міністерство правди» на росії працює відмінно.

 У світі роману «1984» також присутня так звана «Новомова» («Newspeak»), що відіграє далеко не останню роль. Головна мета цього проєкту – стандартизація, усунення власної думки. Новомова – єдина мова, словниковий запас якої постійно зменшується, а не збільшується, як відбувається зазвичай. Все спрямовано на те, щоб усунути будь-які «абсурдні» думки про неправдивість влади. Повертаючись до сьогодення, зауважу що, яскравим прикладом є те, що на росії не називають війну війною, це «спеціальна воєнна операція». Ну і, звичайно, не можна не згадати про мовне питання, яке все ще проблемне для України. Його пропагандисти активно використовують у своїй політиці: нібито вони захищають російськомовних громадян. 

  Наостанок, варто згадати головні гасла партії у романі: “Війна – це мир”, “Свобода – це рабство”, “Неуцтво – це сила”. Звучить абсурдно, але знову ж, згадаємо випадок на болотах, коли у 2019 хотіли зробити так званий «Рунет», аналог ізольованого інтернету для рф, як у Пн. Кореї. Тоді своїми словами прославилась О. Мізулина: «Заборона - це саме те, де людина вільна, тому що вона каже: це не можна, а все інше - як хочеш. Що таке право? Це і є найбільша несвобода. Я вам можу сказати, що чим більше прав у нас буде, тим менше ми вільні, тому що право, на відміну від заборони, це коли ти маєш діяти, і тільки так, як написано в законі.» Туди ж можна віднести заборону Тік-Току та ЛГБТ.

Це тільки краплинки в морі. І, якщо надалі у світі пошириться тоталітаризм, то все більше ми перетворимось у «1984». 

Журналістика і блогерство – основа сучасного медіапростору

Авторка: Євгенія Шевченко

  У сучасному інформаційному просторі журналістика і блогерство посідають вагомі місця. Журналістика вважається незамінним інструментом поширення об’єктивної та достовірної інформації. Професійні журналісти мають досвід і знання, необхідні для збору та аналізу інформації, а також доступ до першоджерел. Блогери набувають все більшої популярності в останні роки. Вони можуть надати більш особисту та суб’єктивну думку на певні теми, а також звернути увагу на нові та цікаві питання, які ще не знайшли відображення у традиційних медіа.

  У світі медіа ці два напрямки мають своє окреме місце і важливість.

  Журналістика бере на себе основну функцію і допомагає аудиторії зрозуміти складні події та проблеми, а також створює передумови для їхнього вирішення. Блогерство ж забезпечує різноманітність поглядів та думок, доповнюючи, а інколи й взагалі замінюючи професійну журналістику.

  Українці завжди були активними учасниками громадського життя і борцями за свої права і свободи. Такі засоби масової комунікації, як журналістика і блогерство, ніколи не втратять свій попит серед українців.

  Вони допомагають отримувати інформацію, висловлювати різні думки, а також ділитися ними з іншими людьми. Це дозволяє нації брати участь у розвитку громадського життя.

Журналістика – професія та спосіб життя

  Постійні зміни у сучасному світі впливають на діяльність засобів масової інформації. У березні 2023 року набув чинності новий Закон України «Про медіа», який кардинально змінює певні аспекти діяльності журналістів та блогерів. Але як зазначили у Інституті масової інформації: «Впровадження цього закону не відбудеться за один день. З огляду на складність процесу імплементації нормативно-правових актів частина положень закону набуде чинності пізніше, а частина може взагалі потребувати правок перед імплементацією». Тому поки що ми іноді посилаємось на законодавство, яке було чинним до прийняття нового у 2023 році.

  Освітні заклади нашої країни випускають висококваліфікованих, грамотних та цілеспрямованих спеціалістів четвертої влади. Як правило, починаючий журналіст обирає найбільш комфортну для своєї роботи галузь:

видавництво, телебачення, інтернет-видання і т.д. У будь-якому разі з часом кожен отримує досвід, досягає певного рівня розвитку та може прийти до суспільного визнання. Це дасть можливість стати спеціалістом, на якого рівняються та думки якого мають авторитет.

  Офіційно працевлаштований журналіст обмежений політикою видання, на яке працює. Чого не можна сказати про блогера.

Блогерство – це про натхнення?

  Блогерство набирає все більшого попиту у мережі, адже переважна кількість людей відійшла від отримання інформації з професійних засобів масової інформації. Жоден засіб масової інформації не може похизуватися такою швидкістю розповсюдження свого матеріалу. Належне видання у будь-якому разі виділяє час на перевірку інформації, на достовірність, пошук підтверджуючих фото та коментарів з перших вуст. Інтернет дозволяє виражати свої думки настільки вільно, наскільки це взагалі можливо.

  Блогерам не потрібно хвилюватися за відповідальність за розповсюдження фейкової новини. Вони рідко бувають звинуваченими.

  Об’єктивність інформації – невід’ємна вимога до роботи журналіста. Плід його праці обґрунтований мовою фактів. Вони не нав’язують якусь конкретну думку, а прагнуть показувати інформацію правдиво, тим самим даючи кожній людини можливість для власних роздумів. Також важливу роль відіграють зібрані коментарі інших людей, фото та відео матеріали.

  Вони підтверджують достовірність. Блогер висловлює свою думку більш вільно. Йому близькі слова «Я вважаю..», «На мою думку..», «Я хочу..». На ньому не лежить відповідальність за неправильно трактовану інформацію, але його діяльність залежить від довіри аудиторії.

  Ще одним досить важливим фактором є грамотність. Інформаційні блоги принципово відрізняються від традиційних засобів масової інформації тим, що не мають спеціальної редакції. Журналістський текст проходить досить серйозну перевірку перед тим, як випуститися. Перевіряється наповненість інформації, точність фактів, правильність мови – стиль, синтаксис, пунктуація, граматика. На авторові матеріалу, працюючому у впливовому медіа, лежить відповідальність за створений ним текст або ж відеозйомку.

  Робота у ЗМІ вимагає постійної роботи з величезним потоком подій.

  Написання журналістського тексту не залежить від натхнення, воно є регулярним обов’язком Написання новин, сенсацій займає немало часу. Це може здаватися дивним блогеру-початківцю. Його дописи залежать від його особистих життєвих ситуацій та навіть просто від настрою. Блогерський допис може бути аматорським аналізом чи коментарем до журналістського матеріалу.

Внесок України в глобальну боротьбу з кліматичними змінами

Авторка: Тетяна Мельник

  Одним з найбільших викликів 21 століття для багатьох країн світу стали кліматичні зміни. Температура на планеті підвищується, льодовики тануть і ось вже жителі деяких країн відчули на собі підняття рівня води. Питання екології піднімається на різних міжнародних форумах та є предметом обговорення міжнародних організацій. Незважаючи на війну, яка триває вже 10 років, Україна теж бере активну участь в боротьбі з кліматичними змінами.

  Перш за все, варто згадати зміни, які українська влада запровадила на законодавчому рівні. Одним з найважливішим внесків України було доєднання до загальносвітового тренду з обмеження використання одноразових пластикових виробів. З кінця 2021 року в місцях громадського харчування та магазинах роздрібної торгівлі було заборонене безкоштовне розповсюдження декількох видів пластикових пакетів, проте заборона не стосувалась певних відділів магазинів (наприклад тих, де продавали м’ясо і рибу). З 1 січня 2023 року закон покращили, повністю заборонивши використання поліетиленових пакетів. Натомість більшість мереж магазинів пропонують покупцям біорозкладні пакети, які виготовляються з кукурудзяного або картопляного крохмалю. Активісти Zero Waste Lviv пояснили, що подібна ініціатива значно спрощує процес сортування та роздільний збір біологічного сміття. Крім того, Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування за останні 4 роки активно вносив у Верховну Раду законопроекти, які стосуються збереження навколишньогосередовища. За цей час було прийнято 37 законів, серед яких закони, які спрямовані на захист природних ресурсів держави (обмеження вирубки лісів та видобутку бурштину), закони про екологію під час військового стану, підтримка екологічних положень ЄС тощо.

  Щоб боротись з екологічними змінами все більше українців доєднуються до сортування сміття. Подібну ініціативу підтримали також деякі бізнеси та органи місцевого самоврядування.

  Наприклад, згідно дослідження компанії PwC, за 2019 рік у Києві було встановлено 3,5 тисячі баків для сортування сміття. В 2019 році близько 4,5% зібраних відходів потрапили на переробні підприємства. Проблема, з якою зіткнулись після створення подібної ініціативи, полягала в низькій якості сортування самим населенням. До того ж, попри невелику кількість сміттєпереробних заводів в Україні, їхня загруженість складає лише 65%. В дослідженні PwC пишуть, що покращити сортування в країні можна шляхом освітніх процесів, соціальних реклам та штрафів. Саме такі способи заохочення допомогли багатьом країнам ЄС налагодити процес сортування сміття.

  Наряду з сортуванням відходів у світі зародився ще один рух - “Zero Waste” (“Нуль відходів”). Філософія “Zero Waste” полягає у скорочення власних відходів та повторному використанні продуктів та паковань. В Україні ініціативу “Zero Waste” підхопив “Zero Waste Alliance Ukraine”. Альянс проводить освітні заходи, доєднується до міжнародних ініціатив та робить дослідження на тему економічних переваг такого підходу. Незважаючи на те, що тренд на “Zero Waste” став менш популярним у світі, ця філософія призвичаїла українців до багаторазових пакувань та нормалізувала деякі екодружні звички.

  Боротьба з кліматичними змінами досі триває, початок повномасштабного вторгнення поставив перед населенням та державою нові виклики. Проте Україна продовжує розвиватись у напрямку збереження навколишнього середовища та йде по стопах багатьох європейських країн.