Кава. Напій з величезною історією

Авторка: Дар'я Венту

 Ми п’ємо каву щоранку, хтось може і не один раз на день. Кав’ярні розташовуються на кожному кроці, аби ти міг збадьоритися та насолодитись улюбленим смаком.

 «Кава - це дивовижний напій що зігріває весь світ». Слова одного з найвеличніших філософів просвітницької епохи Давіда Г‘юма.

  Зараз у кожному публічному закладі можна замовити каву, її п’ють із солодощами, з випічкою, дехто п’є каву сінгл, без нічого, так краще відчуваєш улюблений присмак.

 Винайдено величезну кількість смаків та додатків до напою: ось тобі ванільна, горіхова, карамельна, ось з подвійною пінкою, навіть апельсиновим соком.

 Але чи знаєте ви, як? коли? Та для чого? Було відкрито чарівний напій?

 По легенді все почалось на території сучасної Ефіопії.

 Молодий пастух, заснув випасаючи кіз і вони розбрелися по полю, коли пастух прокинувся, побачив що тварини їдять невідомі йому досі ягоди та танцюють на двох ногах.

 Переляканий хлопець зірвав ягоди та поніс їх у монастир, де розповів чарівну історію, яка з ним трапилася, чим зацікавив монахів.

 Задля перевірки історії на правдивість ягоди було вжито монахами, які були шоковані ефектом бадьорості і з того часу почали вживати чудо ягоди під час нічних служінь.

 Згодом кава була перевезена Арабами, які почали вирощувати та поширювати її продаючи іншим народам.

 Так кава стала улюбленим напоєм як еліти, так і простолюду, зародились так звані кав’ярні тих часів.

  Тільки у XV віці каву почали готувати такою, якою ми її знаємо, тобто обсмажувати зерна і варити з них напій, до цього їх або їли або настоювали у воді.

 “KAHVE” так називали каву турки, зарекомендовує себе як один з найвпливовіших бізнесів, який приносив великі гроші.

 Європейці теж оцінили дану знахідку та намагались усіма способами здобути чудо зерна для посадки та в подальшому продажу.

 Туркам доводилось дуже надійно охороняти зерна від вивозу та вирощування в інших країнах.

 Саме тому після збору урожаю зерна негайно обсмажувались.

 Але все ж таки Європейцям вдалось заволодіти та пересадити чудо дерево.Так кава почала захоплювати все більшу територію вжитку у світі.

Кава - винятковий напій, який пройшов довгий шлях становлення та розповсюдження, аби ми могли насолодитись їм, відкриваючи нові смаки та способи приготування.

Синдром «відмінника» і перфекціонізм: шлях до бездоганності чи в нікуди

Авторка: Олеся Заболотня

  Коли дитині виповнюється 6-7 років, вона йде до школи. І якщо в першому класі вчителі заохочують її наліпками та сонечками, то пізніше ставлять оцінки, так звану «зарплатню». І добре, коли справи йдуть непогано, але це до моменту першої двійки. Дитина йде пригнічена додому, бо не хоче засмучувати батьків, та все одно рано чи пізно все викривається. Хтось буде заспокоювати своє чадо та намагатись йому допомогти, а інші скажуть: «Як ти міг, невже важко було отримати нормальний бал?». Вітаю, такими систематичними словами вони заклали підґрунтя для синдрому «відмінника».

  Або ще краще, коли чуєш у свою адресу слова «немає меж досконалості». Тут вже у гру вступає перфекціонізм. Поняття тотожні, але все ж трохи різняться, проте мають однаковий наслідок – спаскуджене життя.

  Синдром відмінника - це психологічні особливості особистості, при яких людина прагне досягти високих результатів і заслужити похвалу оточення.

  Тобто зробити все на «відмінно». Перфекціонізм — це переконання, що ідеал може і повинен бути досягнутий. Якщо результат роботи неідеальний, то він не має права на існування: потрібно намагатися і вдосконалюватися далі.

Як зазначають вчені, людей із синдромом відмінника вирізняє:

•  чутливе ставлення до критики;

•  занижена самооцінка;

•  залежність від думки інших;

•  постійна тривожність;

•  прагнення здати ідеально виконані завдання;

•  страх невдачі при виконанні будь-яких завдань, особливо тих, де немає попереднього досвіду;

•  заздрість до чужих успіхів;

•  звичка засмучуватися через найменшу помилку чи невдачу.

  Аманда Руджері у своїй статті для BBC Україна зазначає, що перфекціонізм побудований на болісному парадоксі: прийняття помилок є необхідною частиною дорослішання та навчання. Невдачі допомагають нам стати кращим фахівцем, партнером та взагалі людиною. Уникаючи провалу, перфекціоніст ускладнює собі шлях до високих цілей. Також на 100% досконалість пов'язана із цілим списком психологічних проблем: депресією та тривожністю (навіть у дітей), завданням шкоди собі, соціальною й агорафобією, анорексією, булімією та іншими розладами харчування, посттравматичним стресовим розладом. До цього ще можна додати синдром хронічної втоми, безсоння, безглузде накопичення речей, диспепсію, головні болі та скорочення віку життя.

  Корінь обидвох цих проблем насамперед треба шукати в дитячих роках, коли відбувається спілкування з батьками й вчителями. Вагомими факторами також є невротичний склад особистості, низька впевненість в собі, висока критика зі сторони, а згодом і самокритика. У старшому віці на розвиток синдрому може впливати середовище (професійні умови), наявність певних травм та уявлень про себе, перенесена стресова подія.

  У майбутньому таким людям важко сприймати невдачі, адже вони мусять бути №1 в усьому. Помилки – катастрофа. Гіршою ситуація стає, коли ці 2 проблеми поєднуються в одній людині. З одного боку непогано мати перфекціонізм чи синдром «відмінника», адже ти постійно заохочуєш себе працювати, ставиш цілі, готовий робити все заради своєї мети. А якщо подивитися на іншу сторону медалі, то це прагнення може довести тебе до емоційного вигорання, життя в постійному стресі та страху помилок.

  Наприклад, у школі дитина завжди мала високі бали, була улюбленцем вчителів, завжди отримувала похвалу від батьків. На роботі чи в університеті, не виклавшись на 100%, вона почне гризти себе зсередини, багато стресувати через 4 замість 5, пригнічувати себе, спостерігаючи за успіхами інших.

  Також може знецінювати свої результати.  У стосунках така людина постійно прагне бачити поруч із собою ідеального партнера, але у більшості випадків залишається самотньою.

  Проблема також полягає в тому, що навіть коли така людина отримає схвалення від батьків чи друзів, цього все одно того не буде достатньо, адже її перфекціоніст прагне «ідеальності».

  Чи можна тоді позбутися цього, якщо це так заважає жити? Психологи дають такі поради:

1. Навчіться приймати свої досягнення.

Аналізуйте день щовечора та згадуйте маленькі перемоги й кроки, які допомогли це зробити.

2. Встановлюйте реалістичні очікування.

Звичайно, що кожен хоче встигнути за мінімум часу, але це неможливо фізично. Тому треба ставити собі більш приземлені цілі, щоб потім не розчаруватися.

3. Баланс

Ресурс, на жаль, теж має властивість закінчуватися, тому важливо давати собі відпочити. Година праці – 15 хвилин відпочинку, наприклад.

4. Я собі друг.

  Коли вам друг розповідає щось, ви ж не скажете йому, що він невдаха, а навпаки почнете підбадьорювати його? Так треба ставитися й до себе.

  Замість того, щоб вважати себе помилкою, треба ставитися до цього, як до процесу навчання. Ми не все знаємо – це нормально. А вчитися на помилках – найкращий спосіб до самовдосконалення.

ЯКИМИ СОЦІАЛЬНИМИ ТЕМАМИ СУСПІЛЬСТВО В УКРАЇНІ ПЕРЕЙМАЄТЬСЯ НАЙБІЛЬШЕ

Авторка: Антоніна Анісімова

   Одночасно з війною, одна з важливих соціальних тем, якою переймається суспільство в Україні це корупція. Корупція в Україні є серйозною проблемою, яка впливає на всі сфери життя суспільства. Це включає політику, медицину, освіту, різні бізнеси. Корупція лишається потужним тригером для українців, окрім здобути перемогу, українці хочуть побороти корупцію. Україна веде активну боротьбу з корупцією шляхом створення антикорупційних органів, впроваджують антикорупційні закони. Було створене  Національне агенство з питань запобігання корупції, Національне антикорукційне бюро. Важливо зміцнити правову систему та покарати осіб, які зложивають своїм становищем. Потрібно, щоб громадянини усвідомлювали про шкоду, яку завдає корупція для суспільства .

   Також, низький рівень зарплат та пенсій є серйозною проблемою в Україні. За даними статистики, середня зарплата в Україні значно нижча порівняно з багатьма країнами Європи. Для людей стає проблемою забезпечення достатнього рівня життя, оплати комунальних послуг, медичних та освітній послуг. Багато пенсіонерів змушені житти бідно, не маючи можливості дозволити забезпечувати себе якісним лікуванням та життям. Уряд України вживає заходи для покращення ситуації з пенсіями та зарплатами. У 2024 році в Україні мають зрости розміри пенсійних виплат, це має відбутись з 1 березня. В України мають зрости пенсії, які привʼязані до мінімальної зарплати й мінімального прожиткового мінімуму.

MARIKO літературник

  10 лютого в Жовтневому палаці відбувся літературник Марії Саулко (Маріко). Талановита творча дівчина Маріко – самобутня поетеса, акторка та режисерка провела свій перший красивий, глибокий та світлий літературник, де звучала поезія та музика. 

   Під час літературного вечору Марія читала свої вірші перед друзями та гостями, які прийшли її привітати та послухати глибоку поезію. Це були тексти теперішнього, минулого та майбутнього, що пробуджують та дають відчуття життєвої магії. 

   «Подія стала як ковток свіжої води для спраглих на унікальність та гарний смак. «Це про глибину та легкість водночас, свободу сказати невимовне і любовна пригода у світло. І вже точно про красу. Іронія та легкість. Бо про глибоке і важливе треба легко і красиво». 

«Як ти не крути – не верти,

Сутність свою не ховай,

залишишся лише ти…

Хоч, чи не хоч,

а ти знай:

Життя швидко й невпинно іде

течією своєю не раз,

воно йде втрачаючи нас…

Інколи в цій течії

головне втрачаємо ми:

свою думку, волю свою,

свою правду, свою течію.

MARIKO »

   Дата проведення заходу поетесою була влучно вибрана. Літературний вечір Марії Саулко відбувся в сакральний день початку святкування індійського свята індуїстського Нового року Наваратрі та китайського Нового року дерев'яного Дракона, які святкуються протягом 10 днів. Цього року дві події збіглися, що свідчить про початок нової епохи. У Наваратрі поклоняються Богині-Матері та шанують божественну енергію Шакті, що створює всі феномени цього світу, шанують жінок як носіїв концентрату цієї енергії, шанують всю різноманітність проявів форм і виразів.

 Талановитій фантастичній дівчині Маріко, яка в цей святковий день, немов Богиня, заворожувала присутніх своєю поезією, хочеться побажати тільки перемог та успіхів, нових досягнень та креативних ідей  у її подальшому творчому житті та підкорення самих високих вершин. 

   Літературник Маріко пройшов на ура, всі присутні, як і головна героїня були у захваті. Відчувалося, що дівчина готувалася до цієї події не один день та вкладала всю свою енергію, щоб зробити своїм друзям та гостям дійсно справжнє свято. І ній вдалося це! Вітаємо, перший літературник відбувся. З почином!

Леонід КОВАЛЕНКО

Екологічні рішення: утилізація опалого листя

Авторка: Євгенія  Шевченко

  Щороку з приходом осені парки, тротуари та подвір’я рясно вкриває опале листя. Працівники комунальних підприємств та просто небайдужі українці регулярно змітають його докупи та виносять у спеціально відведені місця. Проте, на жаль, дуже мало кому відомо, що правильно робити з ним далі. Більшість вдається до крайнощів та просто cпалює його. Через це питання утилізації опалого листя є справжньою екологічною проблемою всієї країни. 

  Палінням опалого листя та іншого сухостою переважно займаються ті, кому маловідомо щось про компостування. Але також є люди, які вважають, що спалювати листя - корисно для навколишнього середовища. Проте всім обов’язково потрібно знати, що дим, який виділяється під час горіння, є cправжньою отрутою для довкілля та для нашого організму. Хімічні речовини, які виділяються в процесі горіння, не піднімаються догори. Вони осідають, забруднюючи води та ґрунти. 

   То що ж робити, якщо поруч палять листя? Якщо ви маєте бажання та змогу, то можете нагадати правопорушникам, що за свої дії вони повинні будуть відповідати перед законом. За спалювання листя загрожує обов’язкова адміністративна та в деяких випадках навіть кримінальна відповідальність. Згідно з законом “Про охорону атмосферного повітря” передбачений штраф від 3060 до 21420 гривень.

   Але насамперед важливо пам’ятати про власне здоров’я і безпеку. Тому якщо біля вас палять листя варто слідувати певній інструкції:

- зачинити всі вікна у своїй оселі, а біля щілин покласти вологу тканину;

- скористатися очищувачем повітря;

- відмовитися від будь-яких активностей надворі, поки повітря не стане чистим та свіжим;

- якщо протягом певного часу полум’я не гасне, то варто викликати пожежну службу.

  Нам час почати серйозніше розглядати питання установлення компостерів або організацію «теплих грядок». Адже це допомогло б вирішити проблему з палінням опалого листя та стати справжньою рятівною паличкою для нашої багатостраждальної екології.

Веганські продукти в Україні

Авторка: Тетяна Мельник

 Вегетаріанство та веганство - відносно нові рухи в українському суспільстві, як наслідок, небагато магазинів можуть похвалитись великим різноманіттям рослинних альтернатив. Втім, веганство набирає популярності, тим самим створюючи попит. Так, наприклад, за дослідженням Київського міжнародного інституту соціології на замовлення кампанії UA Plant-Based, 65,3% респондентів готові переходити на рослинні альтернативи тваринних продуктів за доступних цін. 

В Україні існує декілька брендів, які виготовляють та поширюють веганські та вегетаріанські продукти. Серед них такі бренди як Wanted Vegan, Смак життя, Vegiland, Vegurman та інші. Рослинні альтернативи м’яса виготовляються з різноманітних інгредієнтів. До прикладу, багато брендів у своїх продуктах використовують різні види рослинного білку (соєвий, пшеничний, гороховий). Такі білки мають свої переваги перед тваринними; вони багаті на клітковину та вітаміни, часто легше засвоюються організмом. В той самий час у них є свої недоліки, до прикладу, рослинні альтернативи часто не здатні забезпечити організм усіма необхідними амінокислотами, які містяться у м’ясних продуктах. Крім звичайних рослинних білків, веганські магазини також пропонують тофу (соєвий сир) та сейтан (продукт з пшеничного білка). Магазини рослинних альтернатив допомагають урізноманітнити раціон не лише веганам та вегетаріанцям, але й людям з непереносимістю лактози та глютену. На ринку веганських продуктів пропонується соєве, вівсяне, мигдальне, кокосове, гречане та інші види рослинного молока. Альтернативне молоко менш жирне, проте зберігає свою поживність.

Веганські магазини нерідко стикаються з критикою тієї продукції, яку пропонують. До прикладу, Wanted Vegan мають у своєму Tiktok більше 9 тисяч підписників. Вони публікують не лише огляд та рецепти з власною продукцією, але й відповіді на запитання та критику. В одному з відео Wanted Vegan детально розбирають склад рослинної котлети власного виробництва, щоб пояснити, що така їжа зовсім не “хімічна” чи “небезпечна”, та загалом мало чим відрізняється від інших продуктів в супермаркеті. Крім того, Wanted Vegan позиціонують свої продукти як такі, що підійдуть будь-якому споживачу, а не тільки веганам чи вегетаріанцям. Такий підхід допомагає збільшити попит на веганську продукцію, тим самим роблячи їх більш доступними. Їхній посил у тому, що веганські продукти можуть бути нічим не гіршими за звичайні, та до того ж зможуть урізноманітнити харчування.

 З початком повномасштабного вторгнення питання веганства в Україні відкрилось з нового боку. Вегани та веганки, які вступили до лав Збройних сил України, стикнулись з відсутністю веганських армійських сухпайків, які існують в багатьох розвинених країнах. В зв’язку з цим була створена петиція, яка спонукала Верховну раду до дій, і вже в 2023 році були представлені перші вегетаріанські сухпайки, проте вони досі знаходяться в режимі тестування. Втім, деякі громадські організації, як наприклад ГО «Кожна Тварина», намагаються допомогти з вирішенням цієї проблеми, пропонують власні складені веганські меню для армії та надсилають на фронт посилки з рослинними продуктами. 

Джерело зображення: Інстаграм ГО “Кожна тварина” (kozhna_tvaryna)

Чому ми боїмось відповідальності?

Авторка: Олеся Заболотня

   Рано чи пізно приходить час, коли кожен має прийняти якесь самостійне рішення. Це такий собі перехід від «дитини» до «дорослого». І, якщо хтось у 17 років вже вирішує щось серйозне, то інший до 30-40 років не наважується покинути батьківське гніздечко. Перші беруть справи у свої руки, готові боротися з проблемами, аби змінити життя на краще, бо світ не буде робити щось за тебе. Другі уникають, ігнорують, адже звикли до того, що за них робили все батьки, і взагалі навіщо їм? Цей страх відповідальності, або як його ще називають, «бути дорослим», тримає багатьох людей на цьому перехідному етапі, не даючи змоги зробити перший крок до самостійності.

   Психологи називають це гіпенгіофобією (хіпенгіофобія). Людина із таким страхом займає певну позицію:

-  «Я маленька людина і не можу впливати на щось/когось»

Звичайно, що є речі, які ми не в змозі змінити, але, перше, що під силу кожному, – зробити щось для себе. Якщо, наприклад, ти боїшся, що тобіm відмовлять у роботі, шукай інші варіанти або зроби все, щоб бути обраним:

розвивайся, покажи себе у вигідному світлі.

-  «Мені нічого не подобається. Я хочу, щоб все було по-моєму». Це така типова позиція дитини, яку можна порівняти із ситуацією в магазині: мама не хоче купувати якусь іграшку – її чадо падає на підлогу і влаштовує істерику. Або коли дитятко не отримало те, що хотіло. У дорослому житті таке вже не спрацює. І ти, або маєш терпіти все, або змінювати щось, беручи на себе відповідальність.

-  «У мене нічого не вийде»

Так, життя складне, і то факт. Але якщо прости сидіти та скиглити, то, звичайно, нічого не вийде. Уявімо ситуацію: ти хочеш розпочати власний бізнес, наприклад, відкрити магазин одягу. А потім ти чуєш, що якась знайома зробила те саме, і у неї справи пішли вгору. А ти так і не наважився, бо боїшся провалу. Врешті-решт, хто не ризикує, той не п’є шампанське, тому варто лише почати, а вже потім робити якісь висновки.

    Для того, щоб розв'язувати проблему, треба для початку знайти її корінь.

   Більшість психологів скажуть, що все йде з дитинства, і це дійсно так. Типова ситуація: у школі ти отримав погану оцінку, і батьки потім сваряться: «це твоя зона відповідальності, чому не можеш зробити все нормально?». І з mцього потім виникає установка: коли зробиш щось не так, отримаєш покарання. Або, знову ж типово, коли в садочок або початкову школу треба було зробити якусь поробку: дитинка починає щось криво-косо майструвати, а потім приходить мама зі словами «це не гарно, я сама». Після цього чадо порівнює себе зі своїми однолітками й при цьому думає, що не зможе так, а от мама… І у дорослому віці, навіть якщо подібні ситуації не згадаються, вони продовжують впливати на нас на рівні нашої підсвідомості. А ми не будемо розуміти, чого так боїмось тої відповідальності.

  Як же тоді дати собі жити спокійно? Можна відвідати консультацію психолога. Психологічний стан – це також наше здоров’я, яке потребує догляду. Також фахівці дають такі поради:

-  Згадайте позитивний досвід.

   Візьміть аркуш паперу і напишіть ті речі, яких вже досягли. Наприклад, склав ЗНО на бажані бали, подався на кулінарний конкурс тощо. Хай для когось вони можуть здатися незначними, проте головне – ти це зробив.

-  Починайте з малих кроків.

   Щодня робіть маленький крок вперед: висловіть свою думку у розмові з колегами, якщо раніше цього не робили, вибачтесь за помилки, які вплинули на інших людей, тощо. Беріть на себе відповідальність поступово, і незабаром помітите , що проблеми не лякають вас так, як раніше.

   Страх – норма, але лише до того моменту, поки він не заважає жити. Так, ти можеш бути його бранцем, але якщо нічого не змінювати, можна до кінця свого життя страждати. Ми самі творці власного майбутнього, не нехтуйте цим.