Медитація — ліки від усього

Авторка: Ольга Єжакова

Що взагалі таке медитація?

Медитація – це практика, яка передбачає зосередження розуму та усвідомлення моменту “тут та зараз”. Це можна зробити різними способами, наприклад, зосередитись на диханні, повторюючи мантру або просто спостерігаючи за своїми думками та емоціями. 

Медитація — має багато переваг: зменшує стрес та тривогу, надає відчуття спокою і умиротворення, зайві думки покидають тіло та розум.

 Після цієї практики наша свідомість та розум  стають більш “вільними” від згусток негативних думок та подій.

А тіло почувається розслабленним і перезавантажується. 

Багато факторів впливають на нас кожен день такі як: побутові проблеми, робота, різні новини — це порушує нашу рівновагу, спокій та ментальне здоров'я.

Аби почувати себе в гармонії і без зайвих думок вам в цьому допоможуть практики з медитації.

Також, медитація підходить людям будь-якого віку і статі, як чоловікам так і жінкам.

Одна з ключових переваг медитації у тому, що вона дозволяє людям відійти від повсякденного життя та знайти відчуття внутрішнього спокою та ясності. 

Як почати медитувати?

По-перше, медитацією можна займатись як вранці так і ввечері і по 15 хв і по 30хв. 

По-друге, для правильної обстановки необхідно вимкнути свої гаджети, відпуститти свої думки і зосередитись на самій медитації.

Медитації наразі можна знайти де завгодно, YouTube або різні платформи чи гайди з готовими медитаціями наприклад є гарні та сучасні застосунки від експертів у цій галузі, наприклад: Headspace, Calm, Stop, Breathe & Think та Sleepo.

Ці застосунки є доступними абсолютно для кожного, також вони мають різні курси, лекції, міні уроки як безкоштовні так і платні.

Застосунки допомагають у формуванні корисних звичок, які можуть змінити життя, та підтримують ментальне здоров’я. Застосуноки пропонують різні програми відповідно до ваших цілей: заспокоїтися, зменшити тривогу або покращити сон. 

Головна мета застосунків через спеціальні медитативні системи, розроблені фахівцями на основі наукових медичних досліджень, допомогти користувачам заспокоїтися, розслабитися та впоратися з нападами тривоги, паніки та агресії. 

Перед тим, як розпочати медитацію, знайдіть спокійне місце, бажано лягти на спину та заспокоїти свої думки. Заплющте очі, глибоко вдихніть і видихніть. Зосередьтеся на вашому диханні.

Довіртеся своєму подиху і дозвольте йому стати ритмічним та спокійним.

Уявіть, що ви знаходитесь у безпечному та спокійному місці. Це може бути будь-яке місце, яке викликає у вас відчуття комфорту. Наприклад, тихий пляж, озеро, поле з квітами чи просторий будинок вашої мрії або затишна кімната з дитинства. 

Візуалізуйте у всіх фарбах це місце, відчуйте запахи, звуки, кольори і спокій.

Потім сфокусуйтеся на диханні. Дозвольте вашому диханню стати вашим центром та фокусом уваги.

Як керувати рабами, або Короткий вступ в життя рабів

Авторка: Каріна Кішук

  Рабовласництво становило ключову і дуже складну державну інституцію стародавнього Рима протягом усього часу його існування. Воно було настільки важливим, що нікому й на думку не спадало, ніби його може не бути. Володіти рабами було так само природно, як сьогодні голосувати за консерваторів у Вілдширі або за лейбористів у Гемпстеді. Погляди рабів нікого не цікавили.

  Рабовласники в гніві були швидкими на розправу: за найменші провини, як-от намагання заперечити або зухвалий погляд, рабів шмагали батогами або ламали їм ноги.

  Щоправда, рабовласникам варто було б остерігатися марнославства. Немає нічого вульгарнішого за соціального парвеню, у якого цілий сонм абсолютно непотрібних йому рабів займається всілякими дурницями просто через те, що господарю захотілось продемонструвати всім навколо своє непомірне багатство. Наприклад, один рабовласник тримав раба, чиєю функцією було нагадувати своєму господареві імена людей, яких той приймав. Як це образливо для гостей, коли їхні імена нагадує хазяїнові якийсь раб! А ще гірше, коли цю роботу доручають старому слузі, який уже не годиться ні для чого іншого і від старості стратив розум. Він постійно помиляється, змушуючи всіх ніяковіти. Можливо, найкурйозніший випадок такого використання рабів пов’язаний із багатієм на ім’я Кальвізій Сабін. Він успадкував величезний статок, але був неосвіченим, і пам’ять його була настільки поганою, що він не міг запам’ятати навіть імені героїв Гомерових поем. Бажаючи показати себе освіченою людиною й так довести, що заслуговує на багатство і високе становище, він за високу ціну купив кількох розумних рабів і примусив їх запам’ятати найвидатніші витвори літератури. Один мусив вивчити напам’ять усього Гомера, другий – Гесіода, а ще дев’ятеро завчили вірші дев’яти ліричних поетів. Їм довелося докласти немало зусиль, аби цього досягнути. А створивши це «коло літературознавців», він почав надокучати гостям за обіднім столом: щохвилини просив когось із них процитувати кілька поетичних рядків, щоб раби їх продовжили. Сабін запевняв, що ці раби коштували йому цілого статку. Щиро кажучи, така сама кількість шаф, наповнених книжками, обійшлася б йому дешевше.

  Звичайно, не всі раби належать таким ексцентричним приватним особам.

  Римська держава теж використовувала багато рабів для виконання таких робіт, як ведення обліку і ремонт доріг.

  В усіх закутках імперії землю обробляли раби, а не дрібні землевласники, які й зробили Рим великим. На поля ступали ноги, скуті кайданами, землю обробляли руки, що були биті, до людей оберталися затавровані лиця. Мати - земля була не настільки нерозумна, щоб не помітити, як на зміну гордим і вільним селянам прийшли нахабні й ледачі раби. Зовсім не дивно, що тоді не одержували від господарств, де працюють раби, тих прибутків, які колись мали від праці вільних римських громадян. Головна проблема полягає в тому, що рабові немає заради чого працювати добре. Його нагодують незалежно від того, чи продуктивним буде господарство. Проте існують деякі способи, за допомогою яких можна звести цей недолік до мінімуму і примусити або підкупити раба, щоб він працював більш продуктивно.

  По-перше, старанну працю треба винагороджувати. Гарних рабів дуже деморалізує, коли вони бачать, що всю важку роботу виконують вони, а їжу доводиться ділити порівну з тими, хто байдикував. Також важливо, щоб кожний раб мав чітко визначену довготермінову мету. Якщо рабовласник в цьому зацікавлений, то може запропонувати їм старанною працею заробити собі свободу. Свобода як довгострокова мета й винагорода за лояльність і працелюбність – це справедливо і вигідно. Якщо раб повірить, що цієї мети можна досягти, він працюватиме старанно, з усіх сил її наближаючи. Дозвіл рабові мати дітей дає йому ще один стимул працювати сумлінніше. Народивши дітей, раби зможуть насолоджуватися перевагами сімейного життя. А коли рабовласник був невдоволений ними, можна було їх покарати, продавши дітей іншому власникові. Якщо рабовласник час від часу заохочує старанних робітників, дає їм вихідні, то цим підвищує ймовірність результативної роботи в майбутньому.

  По-друге, кожним раб повинен мати чіткі обов’язки. Це створює прозору систему звітності та забезпечує напружену працю, адже раби знають, що за невиконану роботу відповість саме той, кому її було доручено. А от коли всі роблять одне й те саме, ніхто конкретно ні за що не відповідає. Якщо хтось один працював старанно, нагороджені будуть усі, а не цей окремий працівник;

коли ж усі працюють абияк, неможливо визначити, хто за це відповідальний.

  Ось чому орачів треба тримати на відстані від виноградарів, а пастухів – окремо від різноробів.

  Кожен раб у межах призначених йому обов’язків мав нести особисту відповідальність за збереження та належне утримання свого знаряддя праці.

  Він зобов’язаний стежити за тим, щоб воно не залишалося під дощем, чистити його, змащувати і не кидати абиде.

  Приклади доброчесної поведінки рабів викликають особливе захоплення, бо є досить рідкісними. Ці дії заслуговують на похвалу навіть більше, ніж такі самі дії вільних осіб, адже це вчинки тих, хто працює під примусом. Навіть перебуваючи під неприємною для себе владою, раби зуміли полюбити своїх господарів і подолати ту кривду, що її завдає рабство.

  Раби постійно згадуються в «Соннику» Артемідора, датованому ІІ ст. н.е. і нерідко у зв’язку із сексуальними стосунками. Це дає підстави припустити, що підсвідомість римлянина зазнала впливу ієрархічного та репресивного навколишнього світу. Але давні римляни не інтерпретували снів у дусі витіснених бажань і не вважали їх відбитком якихось реальних подій.

  Рабство – це хвороба, якої потрібно остерігатися найбільше. Вона забирає життя й свободу багатьох тисяч людей, перекреслюючи все, у що ті вірили та чого прагнули. Свобода ж – найвище благо, за яке варто боротися й виборювати за будь-яку ціну хоча б для наступного покоління, яке відбудує суспільство по - новому й принесе у світ багато корисного й прекрасного.

Маски людства: обман та самообман

Авторка: Олеся Заболотня

  Скільки кожен із нас казав, що він зміниться. Наприклад, у випадку, коли ви намагаєтесь стати більш організованим. Або коли хтось із друзів свідомо щось приховує. Така природа всього людського спілкування – маски, гра, обман та самообман. Хоча кожен із нас розуміє, що брехати – погано, проте все одно ми зловживаємо цією навичкою.

  Проте, аби навчитися викривати обман та позбутися рожевих окуляр, потрібно насамперед розібратися, що ж спонукає людей до приховування правди. Дослідження описують самообман як психічний стан, що поєднує в собі як свідомі, так і несвідомі думки та почуття. Також це підкріплюється бажанням здаватися кращим у чужих очах та захистити себе. Що ж до ситуацій, коли ми обманюємо інших, то психологи називають декілька причин:

- щоб лестити людям;

- щоб уникнути незручностей;

- щоб впливати на інших;

- щоб уникнути негативного результату;

- щоб досягти позитивного результату;

- щоб виглядати більш вражаюче;

- щоб приховати попередню брехню.

  Як же тоді працює самообман? Деякі дослідження виявили, що він насправді може підвищити мотивацію, особливо у важких ситуаціях. Одне дослідження показало, що люди часто підлаштовують свої переконання під свої потреби, підбираючи докази, що підтверджують їхні погляди, і відкидаючи протилежну інформацію. Інше ж показало, що самообман може полегшити когнітивне навантаження — кількість інформації, яку наша робоча пам’ять може обробити в будь-який момент часу.

  На думку Тері Коул, відомої психотерапевтки, самообман можна розглянути як заперечення та ілюзії – несвідоме ухилення від незручної правди, тривожних емоцій.

  Розберемо на двох прикладах: а) людина з алкогольною залежністю запевняє себе, що може вчасно зупинитися, б) хлопець запевняє дівчину, що любить її, хоча насправді обманює. Такі собі аб’юзивні стосунки.

Самообман та обман проходять кілька стадій:

1. Заперечення 

  На цій стадії людина відмовляється визнавати неприємні факти. У першому випадку, людина вважає, що вона здатна контролювати кількість спожитого алкоголю. У другому ж – запевняє себе, що у стосунках все добре. Можливо, просто день невдалий.

2. Мінімізація

  Тут вперше визнається проблема, але при цьому зменшується її значення. Наприклад, людина може думати, що якщо вона може регулярно напиватися пару разів у тиждень, то це не буде вважатися алкоголізмом. Або, дійсно, дівчина бачить, як партнер все частіше починає погано до неї ставитись, проте все ще не вважає, що це критично.

3. Проєкція

  На цій стадії людина визнає наявність проблеми, але перекладає відповідальність на когось іншого. «Я вживаю, бо життя складне, доля важка».

«Він мене б’є, тому що такий у нього характер». 

  Як же тоді нарешті позбутися цих «рожевих окулярів»? Насамперед, треба остаточно визнати, що є проблема і вже потім взяти на себе відповідальність.

  Звичайно, для того, щоб подивитися в обличчя правді і змінити свою поведінку, потрібні мужність і твердість. Головне, якщо ви вже остаточно осягнули глибину проблеми, потрібно так само рішуче знайти її вирішення.

  Наприклад, піти від аб’юзивного партнера. Безумовно, щось змінювати дуже складно, бо ти звикаєш до цього стану, а інше лякає. Але, якщо так і продовжувати обманювати інших та самих себе, то можна зіпсувати все подальше життя.

«Роби своє» за допомогою грантів

 З 12 березня запускається черговий щорічний грантовий конкурс ідей «Роби своє» від БФ «МХП Громаді». Бюджет проекту-2024 становить 10 млн грн. Охопить він 13 областей України, а підтримають 80 підприємців.  

  Участь у конкурсі можуть брати військові, підприємці, що постраждали за часи війни, початківці у громадах. Переможців долучатимуть до навчання з маркетингу, бізнес-планування, бухгалтерського обліку. Сума отриманого гранту сягатиме 100 тисяч грн, але серед вимог також співфінансування учасником та користь для громади – додаткові робочі місця, налагодження логістики, покращення інфраструктури, соціальний ефект. Грантове фінансування можна використати на закупівлю обладнання, сировини, матеріалу і послуг. А фонд бере на себе витрати на оподаткування гранту. 

   Конкурс не тільки сприятиме особистісному розвитку, а й стане частиною розвитку України та громад. Цьогоріч приділимо більшу увагу проектам ветеранів, військових та їх родин, на основі реалізованих торішніх проектів бачимо, що власна справа мотивує, допомагає в реінтеграції, висловив думку керівник національних проектів фонду Володимир Панченко. 

  За підсумками торішнього конкурсу 43 лауреати створювали бізнес у продовольчій сфері (з яких – 13 роблять крафт). Побутові послуги запропонували 18 переможців. Ще 7 лауреатів запропонували і створили освітньо-інформаційні бізнес-проекти. Також наявні проекти з енергобезпеки, охорони здоровя…. Переможці минулого року сплатили до бюджетів громад понад 3 млн грн.

 Заявки можна подавати до 9 квітня за спеціальною формою. https://doyourbusiness.com.ua/  

   Під час презентації цьогорічної програми про свої напрацювання розповіли торішні лауреати. Ветеран Ігор Кумечко на грантові кошти масштабували роботу свого фермерського господарства (Полтавщина), придбавши нову сучасну техніку. Дмитро Гринь поділився успішним досвідом з вирощування полуниці у тепличному комплексі м. Ладижин (Вінничина). А автор проекту “Український макарун”, смт Баришівка (Київщина) Артем Розкокоха навіть в реалі презентував учасникам заходу свої смачні напрацювання у вигляді дегустації та подарунків. 

Сергій Бахін

Давньогрецька міфологія. Секрет таємництва

Авторка: Вероніка Прокоф'єва

Грецька міфологія є однією з унікальних тем для обговорення та будови різних теорій. У світі існує ніби нескінченність цікавих книг і оповідань пов'язаних з такою незвичайною культурою, яка так і манить своєю незвідністю та можливістю утворення «їжі для мислення». Не порахувати скільки ж різного таїть у собі ця тему, і наскільки це різне може позначитися у душі кожної людини. Навіть якщо ви не цікавитеся темою міфології і подібного роду "фантазій", я впевнена: щось приверне вашу увагу, і ви зможете сповна насолодитися дослідженнями з цієї теми, адже міфологія – це не тільки про «уявлених» істот, в яких колись вірили люди, це про культуру, історію та навіть моменти повсякденного життя того чи іншого народу. Грецька міфологія акцентує увагу на богах і героях більше, ніж на духах і бісах. Також є міфологічні істоти, що в цілому є в міфології кожної країни. Походить від Праіндоєвропейської міфології, можливо з домішкою Мінойської. У своєму пізнаваному вигляді з'явилася вже в середні віки, коли різноманітні автори зібрали все в один канон. До цього єдиний канон був відсутній, і в кожного міста була своя думка щодо тих чи інших подій. Деякі дані стверджують, що міфи в принципі не сприймалися як релігійний канон, а були просто кумедними історіями для дозвілля. Але, звісно міфологія древніх греків, тісно переплітається з їхньою релігією, хто б що не говорив. Вона вплинула на розвиток культури і мистецтва всього світу і започаткувала незліченну безліч релігійних уявлень про людину, героїв і богів. Грецька міфологія складалася протягом кількох століть, передаючись з вуст у вуста, з покоління до покоління. До нас міфи дійшли вже у поезії Гесіода та Гомера, а також у творах грецьких драматургів Есхіла, Софокла, Евріпіда та інших. Ось чому їх доводилося збирати з різних джерел. Міфографи з'явилися в Греції близько 4 століття до н.е. До них відносяться софіст Гіппій, а також Геродот Гераклейський, Геракліт Понтійський та багато інших. Наприклад, Діонісій Самойський склав генеалогічні таблиці та вивчав трагічні міфи. Виходячи зі всього цього, ми можемо  упевненістю заявити про те, що ця тема дійшла до нас тільки через літературу.

Міфи.

За міфами Стародавню Грецію можна відтворити картину світу у виставі її древніх жителів. Так, згідно з грецькою міфологією, світ населяли чудовиська та велетні: гіганти, одноокі циклопи (кіклопи) та могутні Титани – грізні діти Землі (Геї) та Неба (Урана). У цих образах греки уособлювали стихійні сили природи, які були підкорені Зевсом (Діасом)- Громовержцем і Хмарою, які встановили порядок у світі і стали владикою Всесвіту. Це все стало основоположною та фундаментальною роллю для багатьох книг, фільмів, аніме та мультфільмів у наш час, які люди досі дивляться з ненаграним інтересом.

Спочатку існував лише вічний, безмежний, темний Хаос, у якому полягало джерело життя світу: все виникло з Хаосу - і весь світ, і безсмертні боги, і богиня Земля - ​​Гея, що дає життя всьому, що живе і зростає на ній; і могутня сила, що оживляє все, Любов – Ерос. Глибоко під Землею народився похмурий Тартар - жахлива безодня, повна вічної темряви. Створюючи світ, Хаос породив Вічний Морок - Ереб і темну Ніч - Нікту. А від Ночі та Мороку відбулися вічне Світло – Ефір та радісний світлий День – Гемера (Імера). Світло розлилося по всьому світу, і стали змінювати один одного ніч та день. Могутня, благодатна Гея породила безмежне блакитне Небо - Урана, що розкинувся над Землею, запанувавши в усьому світі. Гордо піднялися до нього високі Гори, народжені Землею, і широко розлилося Море, що вічно шумить.

У грецьких міфах немає єдиної думки щодо світоустрою. Так, наприклад, в одних випадках світ Ереб-частина Аїда, в інших - просто печери під землею, в інших - космічна безодня, або взагалі потойбічний світ цілком з темряви. Похмурий Тартар був прорізаний і обвитий корінням, що звивається, врослого в землю верхнього світу. Мідна стіна і непроникна пелена чорної ночі обгороджували його з усіх боків. Від богів першого покоління виникли боги другого покоління. У Урана і Геї народилися ж титани, злісні велетні, які зіграли чималу роль грецької міфології. 

Боги в міфології.

Боги Стародавню Грецію схожі з людьми, вони відчували різні емоції, страждали, бували мстивими і жорстокими. Ці людські риси поєднувалися в них із надприродними здібностями. 

Боги у Стародавній Греції ділилися на дві основні групи:

Титани - друге покоління богів, що включали шістьох братів - Океан, Кей, Крій, Гіперіон, Іапет, Кронос і шість сестер - Фетіда, Феба, Мнемосіна, Тейя, Феміда, Рея.

Олімпійські боги - третє покоління богів, були нащадками Кроноса та Реї. Вони включали таких богів, як Гестія, Деметра, Гера, Аїд, Посейдон, Зевс, а також їхніх нащадків – Гефеста, Гермеса, Персефону, Афродіту, Діоніса, Афіну, Апполона та Артеміду. Верховним богом був Зевс, який скинув свого батька Кроноса (бога Часу) і став правителем Олімпу. Олімпійські боги мешкали на священній горі Олімп в Олімпії. На узбережжі Егейського моря.

Невеликий список богів та їх значення:

Аполлон був покровителем мистецтв;

Арес уособлював чесну та справедливу війну;

Артеміда опікувалася полюванням, цнотливістю, родючістю і місяцем;

Афродіта втілювала в собі красу, любов, весну, життя, шлюби та пологи;

Афіна була богинею знання, мистецтва, ремесел, містобудування, науки, розуму, вправності та винахідливості;

Гера відповідала за сферу шлюбу і була верховною богинею, відомою своєю ревнощами та жорстокістю;

Гермес уособлював торгівлю, прибуток, хитрість, розум, спритність, красномовство, алхімію, магію, астрологію, а також був покровителем послів та мандрівників;

Гестія була пов'язана із сімейним осередком;

Гефест був покровителем вогню та ковальства, а також виготовляв блискавки для Зевса;

Деметра відповідала за землеробство та родючість;

Зевс, владика всього світу, був покровителем неба, грому, блискавок, влади та законів;

Посейдон втілював морську стихію, конярство та землетруси

Цей список можна продовжувати і продовжувати адже в кожній частині Греції існували деякі додаткові боги, які не грають особливого значення, але основними істотами, що давали людям надію і віру були якраз таки перераховані вище.

Титани.

Їх було шість братів і шість сестер-титанід, які одружилися між собою і породили нове покоління богів: Прометея, Геліоса, Муз, Літо та інших. Титани, як і циклопи зі сторукими, були народжені від зв'язку Урана та Геї, але виявилися вкинуті в земні надра своїм батьком. Гея чинила опір цьому і вирішила позбутися Урана за допомогою титанів. Кронос з напучення матері оскопив серпом свого батька і зайняв його місце верховного бога. Кронос і Рея народили Зевса, який у свою чергу змістив батька і став на чолі нового покоління богів – олімпійців. Битва (або титаномахія) між титанами та олімпійцями тривала десять років, потім на допомогу Зевсу прийшли циклопи та гекатонхейри, титани були переможені; частина з них визнала нового владику, решта була скинута в Тартар, а гекатонхейри стали їх сторожами. 

Згідно з Гесіодом, шість синів Урану (за старшинством):

Океан - володів владою над світовим потоком, що оточував, за уявленнями греків, земну твердь.

Кой - чоловік титаніди Феби, батько Латони, дід близнюків Аполлона та Артеміди.

Крій - чоловік дочки Понта Єврібії.

Гіперіон – батько бога сонця Геліоса.

Япет - батько титана Прометея та його брата Епіметея.

Кронос - батько Зевса, верховного бога Олімпу, а також Посейдона, Аїда, Деметри, Гери та Гестії. Наймолодший із 12 титанів.

За Гесіодом, шість дочок Урана та Геї:

Тейя

Тефіда (Тефія)

Рея

Феміда – богиня правосуддя.

Мнемосіна - богиня пам'яті.

Феба

По Псевдо-Аполлодору і орфікам їх сім, у тому числі також включається Діона.

За Діодором, вони жили в Кноссі, їх було п'ять - Рея, Феміда, Мнемосіна, Феба, Тефія.

Релігійні уявлення стародавніх греків.

Релігія Стародавню Грецію відрізнялася від сучасних монотеїстичних вірувань, як-от християнство, іудаїзм чи іслам. Вони сповідували політеїзм, тобто віру у безліч богів, характерне язичництва. Життям греків керувала віра. Своїм успіхам чи поразкам вони завдячували фатуму та божій волі. Стародавні греки вірили, що десь за небесами, на вершині Олімпу, існують золоті палаци богів. Там безтурботно бенкетують могутні олімпійці. Вони уявляли своїх богів прекрасними, безсмертними та всесильними. Проте цікаво, що боги, хоч і не знали старості та хвороб, не були захищені від нещасть, адже над ними, як і над людьми, панувала неминуча доля - фатум. Релігійні уявлення та релігійний побут древніх греків перебували в тісному зв'язку з усім їх історичним життям. Вже в найдавніших пам'ятках грецької творчості ясно позначається антропоморфічний характер грецького політеїзму, що пояснюється національними особливостями культурного розвитку в цій сфері; конкретні уявлення, взагалі кажучи, переважають над абстрактними, як і в кількісному відношенні людиноподібні боги та богині, герої та героїні переважають над божествами абстрактного значення. 

Тепер ви знаєте наскільки різною та цікавою може бути грецька міфологія, як загалом будь-яка інша. Всі ці, боги титани, циклопи, істоти відігравали невід'ємно важливу частину життя стародавніх греків, і як би можливо зараз безглуздо і смішно назви цих істот не звучала, ми повинні поважати їх, хоча б через те, наскільки сильно вони вплинули загалом на історію міфології.

Що з тобою сталося?

Авторка: Каріна Кішук

Наші зовнішні чуття – зір, слух, нюх, смак і дотик – увесь час стежать за тим, що відбувається поза нашим тілом. При цьому вони покладаються на сенсорні органи – наші вуха, очі, ніс і шкіру. Коли ці органи подразнює світло, звук, запах чи доторк, особливі нейрони надсилають сигнал у мозок.

  Крім того, у нас є сенсорні системи, які стежать за тим, що відбувається всередині нас. Це зветься інтероцепцією і створює відчуття, наприклад, спраги, голоду або нестачі повітря. Мозок безперервно реєструє сенсорну інформацію про зовнішній та внутрішній світ, щоб у разі потреби активувати системи, які захищатимуть нас і підтримуватимуть наше здоров’я.

  Музика, сміх, танці, в’язання чи куховарство – будь-яке заняття, здатне вас заспокоїти, не лише регулює ваше серцебиття та впорядковує думки, але й дає змогу залишатися відкритим до всього гарного всередині вас і довкола. 

  Але є дещо більш дивовижне та надзвичайно потужне. Зв’язок з іншою людиною, який може приносити задоволення і регуляцію. Він підштовхує нас до взаємодії з учителями, тренерами, однокласниками. Зазвичай це призводить до багатьох нових позитивних взаємодій, які ми додаємо до свого каталогу досвіду. Мозок – це машина, яка безперервно продукує сенс, намагаючись вкласти значення в усе, що відбувається у світі, і зрозуміти його. Якщо ми переконані, що всі люди добрі, ми очікуватимемо від них добра. Ми виявляємо ці очікування в наших взаємодіях з іншими і в такий спосіб підштовхуємо їх до гарного ставлення та вчинків. Отже, наш світогляд стає самовтілюваним пророцтвом: ми проєктуємо свої очікування на інших, що дає нам змогу отримати те, чого ми чекаємо. 

 Чому ми закінчуємо стосунки, руйнуємо дружбу чи втрачаємо роботу? Тому що мозок посилає сигнал про отруєну близькість, від якої необхідно захиститись. Можливо, це відчуття було спричинене радикальними явищами в нашому житті, наприклад,  насильство, війна тощо. Щоправда, утворення дискомфорту в комунікації чи психологічної травми може залежати від досить широкого спектру подій.

 Безперечно, найважливішим аспектом цього процесу є механізм активації стресу. Наприклад, якщо опікун дитини послідовний, передбачуваний і дбайливий, системи відповіді на стрес стають стійкими. Якщо ж ці системи залишаються активними протягом тривалих періодів або ж активуються безладно, яке це часто буває в разі насильства та недогляду, вони сенситизуються й функціонують некоректно. 

  Усім нам знайоме відчуття, коли ми розмовляємо з кимось і відчуваємо, що говоримо марно, бо людина починає дивитися у свій телефон. І хоча ми всі – дорослі люди з остаточно розвиненим мозком і розуміємо, як працює цей світ, це все одно змушує нас почуватися зневаженими. 

 Ми дедалі частіше друкуємо, постимо й твітимо, і дедалі рідше говоримо. Нам бракує спокійних розмов з друзями, від яких нас ніщо не відриватиме. Така взаємодія надає принципового іншого відтінку зв’язку між людьми. Це вже зовсім інша глибина. Ми всі цього прагнемо, і багато хто з нас поринає у соціальні мережі в надії знайти це, але ці взаємодії не можуть втамувати нашого голоду.

  Тим часом серед нашої молоді зростає рівень тривожності та депресій. Наша культура така «просунута», і ми маємо таке багатство, креативність і продуктивність, але несправедливість і нерівність, закладені в усіх наших системах, продовжують маргіналізувати, фрагментувати та підточувати спільність і культурну єдність. 

  Ця схильність типова для нашої культури: ми реактивні, ми віддаємо перевагу зручним, негайним рішенням, бо боїмося ризику; ми винагороджуємо матеріальними речами, а не взаємодіями. Заспокоєння дітей іграшками замість доторку – це кричущо хибна практика. Це наслідок норм, пропагованих людьми, які не знаються на розвитку дитини й не поінформовані щодо травми, - і це ще один аргумент на користь того, що ми маємо змінювати нашу систему. 

  Коли якась людина зазнає травми чи втрати, її рідні, друзі та колеги часто починають триматися трішечки на відстані, остерігаючись потужної гравітаційної тяги душевних страждань. 

  Кожного може травмувати бідність. Але турбуватися нам треба не лише про економічну бідність. 

 Потроху в травмованої чи скорботної людини починають рідше запитувати, як вона почувається, розмови стають більш поверховими, взаємодії рідшають, а інші починають «жити далі», поки сама людина помічає, як наростають її відчуття ізоляції та самотності. Емоційне дно настає зовсім не в перші тижні після травматичної події. Якраз у цей час рідні та друзі зазвичай мобілізують сили на те, щоб підтримати людину. Допомагають і ваші власні фізичні та емоційні резерви, часто включно з дисоціацією. Звісно, у кожного це відбувається по-різному, але часто стан людини значно погіршується десь за шість місяців після трагедії. 

  Зв’язки з іншими людьми здатні пом’якшити будь-який поточний стресор, а також зцілити від травм минулого. Просто перебувати з людьми, які присвячують вам увагу, підтримують і дбають про вас. Це дарує відчуття належності. 

   Просте запитання «Що з тобою сталося?» може допомогти кожному з нас стати ближчими до подолання стресу. Ми знаємо, яким є здоровий контакт між людьми. Ми знаємо достатньо для того, щоб робити більше. Ми мусимо робити більше. 

Фізична культура . Як себе мотивувати до здорового способу життя

Авторка: Ольга Єжакова

Наразі ми переживаємо не прості часи, війна та все що відбувається навколо нас і нашого життя.

На наш організм і ментальне здоров'я впливає багато різних факторів таких як: стрес, перепади настрою, різні емоції які ми переживємо кожен раз під час тривог, вибухів чи поганих новин.

Через це ми можемо відчувати себе безсилими, занепокоєними з відсутністю сил і життєвої енергії. І це — нормально, бути такими і переживати такий стан в такий час.

Проте, кожен хоче відчувати життя наповну, радіти кожній миті свого життя і просто бути щасливим без усіляких негараздів. Як же відтворити цей стан і відчуття у повсякденність ?

Фізична культура, тому що вона є — найкращими ліками від усього.

Займаючись фізичною культурою чи будь яким фізичним навантаженням наш мозок переключається і ми забуваємо про усі погані події що відбувались протягом дня. Наш фокус зміщується на тренування і різноманітні вправи.

Отже, приділіть хоча б годину на день для фізичної активності і переключіть увагу на щось корисне. Як провести час з користю є багато варіантів. 

Можно придбати абонимент в тренажерний зал і відвідувати коли є час та бажання, можна придбати заняття в онлайн форматі і займатись вдома чи на свіжому повітрі  в будь який вільний для вас час.

В наш час є великий вибір видів активності, тренажерні зали, танці, бокс, теніс, плавання.

Це все покращує наш внутрішній стан, самопочуття і тіло. Кожен може обрати для себе кращий варіант який йому до душі. Навіть ранкова пробіжка, розтяжка, тривала ходьба чи йога будуть чудовим початком дня. 

Особливо корисним буде спорт для людей які мають сидячу роботу і мало рухаються. Фізична культура допоможе позбутись зайвих думок і піднімить настрій. 

Не лінуйтесь та змініть своє життя на краще. А фізична культура вам в цьому допоможе.