«Королівський шлях українських парфумів в Замку-музеї «Радомисль»

  31 травня на Житомирщині в Замку-Музеї Радомисль/ Radomysl Castle-Museum міста Радомишль  відбулася презентація дегустаційного туру українських парфумів «Королівський шлях українських парфумів в Замку-музеї «Радомисль».

 

Гості цього заходу, журналісти, мали можливість познайомитися з історією, культурою та сучасним станом української парфумерної галузі, продегустувати унікальні авторські аромати від сучасних українських парфумерів та поспілкуватися з ними. 

  На початку презентації Українського дегустаційного парфумерного туру до всіх учасників з привітальним словом звернулася засновниця Замку-Музеї Радомисль  відома лікарка та громадська діячка, Народний депутат України VIII скликання у Верховна Рада України Ольга Богомолець. Вона не змогла прибути на захід, а тому всіх привітала через онлайн: «Війна, обстріли, страх і сум - щодня. Та десь потрібно брати сили, аби пережити цей складний час, допомагати нашим захисникам, оберігати наших близьких, і, звісно, перемагати. Тому позитивні емоції, теплі спогади, які підзаряджають нас енергією, набувають особливого сенсу. А ніщо так не пробуджує спогади й емоції, як приємний запах. От буває – відчуєте аромат, і одразу перед очима стане картина. Запах дитинства, запах кави на літньому відпочинку, запах роботи, запах квітів і саду, запах першого кохання. Так і формується наша пам’ять! Тому парфуми – це дещо значно більше, ніж стильний аксесуар. Тому наш захід - особливий  Дуже шкода, що сьогодні не змогла бути присутня у замку-музеї особисто. Та все одно – дуже вдячна усім учасникам і гостям, спонсорам та інформаційним партнерам за те, що наш захід відбувся! Ну і звісно, вдячна Збройним Силам України за те, що захищають нам, даючи можливість жити, радіти, наближати перемогу й іноді відпочивати душею!»

  Гостям заходу – пресі, блогерам, представникам туристичної галузі та лідерам думок з різних сфер діяльності організатори представили 7 талановитих українських авторів, які створюють майбутнє автентичної, саме української парфумерії з її особливими нотами, асоціаціями, натхненними нашою природою, історією, відчуттями та спогадами:

* Ася Волянська - @volya_parfum 

* Альона Штефан - ALLURE Parfume @allureparfums_ua

* Вікторія Сімич - EssenseByVita @simich.viktoriia

* Дмитро Ципердюк - "Frank Chugaiister"

* Ксандра Осініна - "Чар-зілля" @4ar.zillya @char_zillya.parfums 

* МАКС ТАБАЧУК @longhairedmax

* Юлія Манойло - MANOLI @manoliperfumes

  Українські парфумери в рамках Українського дегустаційного парфумерного туру презентували свої парфуми, розповіли про них та наддали можливість їх продегустувати. 

  Знайомство гостей з Українським дегустаційним парфумерним туром показало, як він організований, які переваги пропонує для тих хто має тури; екскурс в історію національної парфумерної галузі (його традиції та сучасні тренди; які парфуми виробляються в Україні та практичні поради як їх обрати; дегустація найкращих зразків). 

  Унікальністю парфумерного туру «Королівський шлях українських парфумів в Замку-музеї «Радомисль» та його послуги полягають в тому, що тільки в Замку-Музеї Радомисль можна придбати парфуми цих авторів і замовити послугу дегустації в романтичній атмосфері замку, з келихом українського вина після якої ви отрмаєте в подарунок парфум, що сподобався.

  Окрім цього в рамках парфумерного туру всім гостям було проведено екскурсію Музеєм української домашньої ікони ХVІІ-ХХст, який є єдиним у світі приватним музеєм домашніх ікон і старожитностей та найбільшим музеєм ікон у Східній Європі. Музей створений Ольгою Богомолець, яка за 15 років зібрала понад 5000 ікон.  Екскурсію музеєм безпосередньо провів директор музею Юрій Рудницький, який розповів багато цікавої інформації про ікони. 

  Ще були екскурсії безпосередньо ландшафтним парком замку та екскурсія  відновленою Папірнею, де архітектор та проектант замку Віктор Григорович Москалець провів майстер-клас з ручного виготовлення паперу, аналогічному тому,  на якому 400 років тому православні монахи друкували свої перші книги. Пан Віктор відродив славні традиції «папірні» Києво-Печерської Лаври. Фабрика з виробництва паперу має все обладнання, яке використовувалося у столітті, а також друкарський верстат для нанесення тексту на готові аркуші.

  Свого часу на місці замку знаходилася відома з хронік Радомишльська папірня, зведена між 1612 і 1615 рр. за наказом архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького (між 1550 і 1554—1624).

Леонід Коваленко

Життя на потім

Авторка: Валентина Ліскевич

Спілкуючись з великою кількістю людей, я помітила, що багатьом притаманна така якість, як відкладення свого життя на потім.

Спробуйте поспостерігати за розповідями своїх знайомих про речі які вони дуже хочуть зробити, але ніяк щось не виходить, вірогідність того, що ви почуєте у відповідь щось типу: «Ось я зараз багато попрацюю, а через рік чи два вже буду купувати те, що хочу, а не те, що необхідно.», «Ось зараз схудну і тоді буду одягати ті речі, які мені подобаються.», «Я спочатку побудую кар’єру, а потім почну піклуватись про своє здоров’я.».

Можливо в цих словах ви згадаєте і свої такі вирази чи думки. 

Ті, хто відкладає своє життя на потім так впевнено кажуть, що в них ще буде час, чомусь ніхто не замислюється над тим, що час швидко плине і, що ніхто і ніщо не дає вам гарантію, що завтра взагалі буде. Так, це звучить лячно, але це життя і воно таке є, якщо весь час чекати «ідеального» моменту, то він може і зовсім не статися, і в кінці ви залишитесь з вигорянням, з нездійсненими мріями, недомовленими словами. 

З часом ви прийдете до думки «А чи варто воно того було? Чи хотів я мати такий результат насправді? Чи про таке я мріяв?» і найгірше, що ви зрозумієте, що ви і не хотіли цього насправді так сильно, що роки очікування «ідеального» моменту затьмарили насолоду від результату. 

Не чекайте «ідеального» часу, живіть, любіть, творіть, кажіть людям яких ви кохаєте про те як багато вони для вас значать, «ідеальності» як такої не існує, є лише ви та ваше життя і ЦЕ – найголовніше!

«За сімома замками»: чому шкідливо тримати все в собі та як із цим впоратись

Авторка: Олеся Заболотня

 Здається, що в запитанні "Ти як?" немає нічого особливого, але інколи воно дійсно може комусь трохи покращити життя. У час, коли кожний живе в стресі, то просто дізнатися як у близької людини йдуть справи чи добре вона себе почуває – вже покаже їй, що про неї піклуються. Часто ми все тримаємо все в собі, не показуючи цього, відштовхуючи інших, поринаючи в роботу, аби далі придушувати власні емоції. Але все ж в якийсь момент вони все одно поглинають нас.

  Приховування власних емоцій суспільством вважається «силою», адже таким чином ми не показуємо власну «слабкість». Але психологи і вчені скажуть наскільки це насправді шкідливо. І все ж чому ми робимо так, знаючи про негативні наслідки? Причин для цього багато, але ось основні з них:

- Емоції – прояв слабкості.

- Страх комусь нашкодити.

- Страх бути використаним, особливо якщо вже таке ставалось колись.

- Виховання батьків (наприклад у дитинстві людині не давали можливості висловити свої емоції чи навіть могли бити за це).

 Нормальний психологічний стан людини так само важливий і незадовільний стан може впливати на загальний: зриви на невинних людях, близькі почнуть дивуватися, чому ви їм не довіряєте, втрата здатності підтримати діалог з іншими людьми. Також можливим наслідком скоріш за все стане проста емоційна виснаженість.

 Звичайно, якщо людина почуває себе зовсім зле виходом із ситуації буде консультація психолога. Є й інші способи:

- Помічати емоції в моменті

- Якщо сумно і хочеться плакати та маєте таку можливість, то краще зробити це зараз. Якщо щось дратує – побийте подушку. Якщо апатія – дайте собі трохи часу на відпочинок.

- Приймати свої емоції.

Цей пункт доповнює попередній. Не варто придушувати себе, а сказати: «Те, що мені сумно – нормально. Всі це можуть відчути й це не слабкість». Саме прийняття дозволяє нам потім проживати момент і знайти розв'язання проблеми.

-Прожити конструктивно.

Простими словами, не завдавати шкоди собі чи іншим. Наприклад злість можна направити в пробіжку, терапію чи щось ще. Зробити це «екологічно».

 Головне для кожного з нас, що емоції – складова кожного з нас і дозволяти собі прожити такі моменти. Але аж ніяк не тримати в собі.

У Музеї просто неба відкрито відновлений старовинний 100-річний вітряк з Херсонщини та «Музею Їжі від родини брендів МХП»

 

  У Міжнародний день музеїв (18 травня 2024 року) в Києві у Національному музеї народної архітектури та побуту України урочисто відкрили відреставрований унікальний старовинний вітряк родом з Херсонщини. 

  Урочиста подія відбулася за участі т.в.о. міністра культури та інформаційної політики України Ростислава Карандєєва, голови Наглядової ради БФ “МХП-Громаді” Юрія Мельника, генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України (НМНАПУ) Оксани Повякель. 

  Унікальний вітряк був створений у кінці ХІХ – на початку ХХ століття в с. Олександрівка. У 1973 році вітряк перевезли до Національного музею архітектури та побуту України, де планувалося його встановлення. Однак, привезені частини так і не стали повноцінною конструкцією і тому вітряк чекав на ремонт більше 50 років. У 2023-24 роках за підтримки Благодійного фонду “МХП-Громаді” відбулася реставраційні роботи цього вітряка. 

  Під час відкриття вітряка почесні гості у своїх виступах зазначили:

  “У період, коли ворог намагається нас знищити як народ, стерти нашу ідентичність, особливо цінними стають такі проєкти як відновлення автентичних споруд, підтримка музеїв, дослідження нашої історії. Адже це все формує нас як українців, як націю, яка бореться і стоїть за своє”, – коментував Ростислав Карандєєв, т.в.о. міністра культури та інформаційної політики України.

  “Для компанії МХП підтримка культурних проєктів важлива тим, що це - про збереження цінностей, сенсів, традицій. Сьогодні наші військові виборюють право українців на життя, на власні сенси, свободу і вибір. Культура є важливим фактором в цій боротьбі. Тому сьогодні відкривати цей млин ще символічніше. Цей вітряк – символ стійкості української культури, яка перемогла радянський період і переможе у війні з російською агресією”, – додав Юрій Мельник, голова Наглядової ради БФ “МХП-Громаді”.

 А генеральна директорка Національного музею народної архітектури та побуту України (НМНАПУ) Оксана Повякель під час виступу сказала: 

 “Національний музей народної архітектури та побуту України є відображенням України в мініатюрі. І той факт, що саме у нас на території відроджується Херсонщина (територія, на яку постійно зазіхає загарбник), дає надію на відновлення її в масштабах країни. Вітряк має форму та механізми, притаманні саме Херсонщині. Його дах тим-то й унікальний, що має форму перевернутого човна, адже родом із морських країв, що відчувається при першому ж погляді на нього”.

 За рік реставраційних робіт за підтримки БФ “МХП-Громаді” вдалося зробити ґрунтовне дослідження стану об’єкта; розчищення території навколо вітряка та схилу; збудувати охоронну стіну; укріпити фундамент; згідно з кресленнями, які розробили ще у 1973-му інженер А. Тютюнник та технік В. Марчук, виготовити та встановити дубові дах і лопаті, а також відтворити автентичний робочий механізм завдяки збереженим кресленням одного із творців музею, відомого українського архітектора Леоніда Прибєги; облаштувати територію навколо вітряка.

  Відродження вітряка стало черговим етапом реалізації державної програми в межах підписаного Меморандуму про співпрацю між Міністерством культури та інформаційної політики України міжнародної компанії МХП щодо консолідації зусиль для відродження Національного музею архітектури та побуту України від 27 липня 2021 року. Торік, попри обстріли та вимкнення електрики, вдалося закінчити будівництво оновленого центрального входу в музей і одразу вирішено реконструювати вітряк з Херсонщини.

 Після відкриття всі відвідувачі Музею просто неба могли оглянути вітряк як зовні, так і всередині, піднятися на другий поверх та побачити робочий механізм для помелу зерна.

 В рамках цього заходу другою частиною урочистостей вілбулося відкриття  на Співочому полі музею просто неба «Музею Їжі від родини брендів МХП» та виступ відомого українського гурту «KOZAK SYSTEM», який створив народний гімн України  «Українське Сонце зійшло».  

  Під час відкриття музею всі гості, які завітали на це дійство могли придбати та насолодитись продукцією смачного фудкорта від брендів МХП": «Наша Ряба», «Апетитна», мережі магазинів «М‘ясомаркет», Döner Maркет, Супер Філео та більше дізнатися про культуру та історію їжі в Україні. Окрім цього в рамках заходу відвідувачі музею могли побачити та безпосередньо взяти участь в:  

- «Супер ШефеО» з Аліком Мкртчяном.

- майстер-класі з приготування борщу.

- кулінарних майстер-класах від шеф-кухарів Аліка Мкртчяна та Ірини Рудневської;

- кулінарниому батлі «Супер ШефеО» з Аліком Мкртчяном;

 Також на гостей  чекало багато квізів, розіграшів подарунків, виступів народних колективів та цікава виставка переможців грантових конкурсів «Роби своє» та «Час діяти, Україно» від Фонд "МХП-Громаді".

 А наступного дня 19 травня на Співочому полі в межах «Музею їжі» за участі засновника «Національного реєстру рекордів України» Валентина Щербачова відбулося фіксування встановлення Рекорду України у номінації «Найбільша кількість гомілок, приготовлених на одній локації» від «Наша Ряба» та шеф-кухаря, креативного директора кулінарного напряму МХП Аліка Мкртчяна. Всі відвідувачі музею та гості заходу могли спостерігати, як на 30 мангалах рум’янились 3949  курячих гомілок та поласувати ними.

Інформаційна довідка про реставрований вітряк з Херсонщини

ПРО ВІТРЯК

Вітряку понад 100 років. Орієнтовно був зведений у кінці ХІХ – на початку ХХ століття в с. Олександрівка на Херсонщині. Ця господарська споруда є зразком народної архітектури Півдня України, відображає типологію та регіональні особливості традиційних механізованих вітряних млинарських споруд України ХІХ ст.

  За типом побудови це шатровий вітряк, що має поворотний верх та нерухомий круглий корпус, звужений доверху, зведений із місцевого каменю-вапняку на вапняному розчині. Дах складної унікальної форми у вигляді перевернутого човна із дубових дошок - саме така будова вітряків притаманна морським місцевостям. Вітряк має чотири лопаті, двоповерховий. На першому поверсі – комора для зберігання зерна та борошна, на другому – жорна, які веретеном і «баклушею» зв’язані з колесом на валу, розміщеному в просторі даху.

ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ШЛЯХ ВІДНОВЛЕННЯ

  У 1973 році під час експедиційного  обстеження шатрового вітряка в с. Олександрівка Білозерського району Херсонської області архітектором Прибєгою Л.В., інженером Тютюнником А.М. та техніком Марчуком В.А. було встановлено його незадовільний стан: поворотна рама потребувала 40% заміни, дах (із п’яти кружал) і покрівля даху (із соснових дошок) мали бути повністю замінені, крила майже не збереглися. Стіни та фундамент, виконані із місцевого каменю-вапняку на вапняному розчині перевезенню не підлягали. Тому було прийняте рішення здійснити реконструкцію вітряка у Музеї та використати механізм, який зберігся в задовільному стані. 

  Для цього та ж експертна група у 1974 році розробила проєкт реставрації вітряка згідно з обмірними кресленнями. Ці матеріали зберігаються в архіві Національного музею архітектури та побуту України. Тоді ж на території музею був зведений каркас вітряка із каменю-вапняку.

ЗАКІНЧЕННЯ РЕКОНСТРУКЦІЇ

  І лише у 2023 - 2024 роках за підтримки Благодійного фонду “МХП-Громаді” вдалося відновити та завершити реставрацію цього вітряка.

 Розробку проєкту реставрації та реконструкції очолили Олег Волосовський та Лофт Бюро. Було проведено дослідження архівних креслень команди творців музею, розроблений пакет робочої документації: 3д моделі та візуалізації, детальні креслення, що базувалися на архівних даних.

 За рік відновлювально-реставраційних робіт вдалося зробити:

- ґрунтовне дослідження стану об’єкта;

- топозйомку; 

- обстеження фундаментів і самої кам’яної вежі вітряка;

- розчищення території навколо вітряка та схилу;

- збудувати охоронну стіну;

- укріпити фундамент, згідно з креслень 1973-го року інженера А. Тютюнника та техніка В. Марчука;

- виготовити та встановити дубові дах і лопаті (для цього була здійснена заготовка трьох сортів дерева, збірка і монтаж); 

- відтворити автентичний робочий механізм завдяки збереженим кресленням одного із творців музею, відомого українського архітектора Леоніда Прибєги;

-  облаштувати територію навколо вітряка.

 18 травня відреставрований вітряк офіційно запрацював і відкрив свої двері для відвідувачів.

Леонід Коваленко

Турбота про себе (ч.4)

Авторка: Валентина Ліскевич

 Догляд за собою та як він впливає на наше життя.

  Почнемо з того, що в цій статті під доглядом за собою мається на увазі той мінімум, що кожна людина здатна і повинна виконувати на постійній основі як мінімум для того, щоб почуватися впевненіше.

 Думаю, кожен погодиться з тим, що коли ви впевнені у вашому зовнішньому вигляді – ви набагато більше почуваєтеся впевненіше. Говорити про щоденне прийняття душу, вмивання та чищення зубів ми сьогодні говорити не будемо.

  Сьогодні буде йти мова про те, як важливо притримуватись догляду за собою навіть у ті дні, коли ви нікуди не збираєтеся і плануєте провести весь день вдома. Багато хто думає, що якщо ми не збираємося сьогодні нікуди йти, то й якісь пункти щоденного догляду можна пропустити, пояснюючи це тим, що «Все одно сьогодні на мене ніхто не буде дивитися і взагалі я хочу відпочити», але вони упускають той факт, що в цей день вони знаходяться на самоті з собою і можна цей час відвести на те, щоб повною мірою подбати про себе та своє тіло, нікуди не поспішаючи.

  У ці дні можна зайнятися такими речами як:

- Прийняти ванну з різними ефірними маслами та відволікти себе від щоденної рутини.

- Зробити безліч різних масочок для догляду за шкірою обличчя, голови та тіла.

-  Зробити процедури для догляду за волоссям.

- Випрати і попрасувати весь свій одяг наперед для того, щоб заощадити час зборів і збільшити варіанти вибору вбрання, щоб не потрібно було відмовлятися вдягати ту чи іншу річ, тому що вона не випрана або не попрасована.

-  Можна скласти образи протягом тижня наперед, ніж витрачати час на вибір і складання в будні дні..

- У ці дні можна влаштувати собі так зване «побачення з собою»:

• Приготувати собі смачну вечерю.

• Включити улюблену музику та потанцювати під неї.

• Погуляти на свіжому повітрі та помріяти.

• Сходити в кінотеатр або влаштувати вдома вечір кіно та подивитися легкі, ненав'язливі фільми.

• Виконати 1 дитяче бажання.

 Припиніть сприймати щоденні процедури як важкий обов'язок. Навчіться отримувати задоволення від звичних дій: вмивання, зняття макіяжу, нанесення крему. Ви точно увійдете у смак.

 Вибирайте вид активності та догляду до душі, а не тому, що модно чи вигідно. Єдиний вірний спосіб турботи про себе – прислухатися до того, чого хоче ваш організм.

  Дякуйте собі, якби дякували другу, який про вас подбав. Даруйте собі подарунки і просто хваліть себе. Це дуже важливо.

Маріанська западина

Авторка: Вероніка Прокоф'єва

Маріанська западина - одна з найменш вивчених точок планети. Про причини її виникнення та мешканців западини ходить чимало фантастичних легенд, вона часто стає предметом домислів та фантазій. Розставимо крапки над «і», вивчивши відомі наукові факти про Маріанський жолоб. Світовий океан досліджено лише на 5%. Маріанський жолоб залишається одним із найтаємничіших його куточків.

Що таке Маріанська западина? Маріанська западина - глибоководний жолоб, який відомий як найглибша точка на Землі. Упадина (розлом у земній корі) утворена в місці стику двох тектонічних плит - Тихоокеанської та Філіппінської. 

Жолоб видно на більшості карт світу. Де знаходиться Маріанська западина? Вона розташувалася на заході Тихого океану і одержала свою назву завдяки Маріанським островам, які знаходяться поблизу. Впадина має форму півмісяця, що обрамляє Філіппінське море, і тягнеться на 2500 кілометрів у довжину. Ширина ринви досягає в середньому 69 кілометрів.

Яка глибина Маріанської западини? За різними даними, глибина жолоба варіюється між 10028 і 11034 метра нижче рівня моря. Якщо Еверест (найвища гора на планеті) помістити на дно Маріанської западини, її вершина опиниться на кілька кілометрів під водою. Згідно з офіційними даними, максимальна глибина Маріанської западини становить 10 994 ± 40 метрів. Джеймс В. Гарднер з колегами дають точніший показник з урахуванням усіх похибок — 10 984 ± 25 метрів. Ця точка на дні океану називається Безодня Челленджера на честь англійського судна «Челленджер», яке змогло вперше зафіксувати глибину западини.

Історія відкриття Маріанської западини. Величезна глибина розлому зумовлює високий тиск під водою. На дні цей показник досягає 108,6 МПа, що у тисячу разів вище, ніж на поверхні Землі. Проводити дослідження в таких умовах дуже складно, тому довгий час глибина і рельєф дна жолоба залишалися загадкою. Відкриття та перші дослідження Маріанської западини датуються 1875 роком. Обладнання на той час було обмежене у можливостях: максимальна глибина, яку змогли встановити британці, трохи перевищувала 8 тисяч кілометрів. 1951 року англійська експедиція знову вирушила вивчати жолоб. За допомогою ехолота вдалося зафіксувати глибину 10863 метри.

1960-го відбулося перше занурення на дно западини. Батискаф "Трієст" опустився на глибину 10 915 метрів. Прилади реєстрували дивні звуки та тіні, а сам батискаф отримав безліч пошкоджень, хоч і вважався надміцним. Це дало ґрунт для багатьох фантастичних домислів про те, що може мешкати на дні Маріанської западини. Проте наукових пояснень, що тоді сталося з батискафом, немає й досі.

Як утворилася Маріанська западина? Глибокий жолоб сформувався багато мільйонів років тому внаслідок зсуву тектонічних плит. Один пласт поринув під інший, пішов у мантію Землі та утворив западину. Вивчивши гористе дно траншеї, учасники океанографічної експедиції з Нью-Гемпшира припустили, що місцевим гірським хребтам близько 180 мільйонів років. Більш потужна Тихоокеанська плита «підповзає» під Філіппінську, утворюючи складчастість.

Хто живе в Маріанській западині? Вижити без сонячного світла і під неймовірним тиском води донедавна вважалося неможливим. Однак численні дослідження підтвердили: на дні Маріанського жолоба є життя. Місцеві жителі пристосувалися до несприятливих умов, тому мають незвичайні кольори і форми. Фауну Маріанської западини складають глибоководний вудильник (морський чорт), морські огірки (голотурії), рак-самітник, куляста медуза, що світиться, мегалодикопія, двометрові черв'яки, плоскі камбалоподібні риби та інші організми, які сьогодні мало вивчені. Мешкають тут і восьминоги мутанти, які не мають щупалець, а лише тіло у формі спідниці. Така будова дозволяє їм витримувати сильний тиск. З тією ж метою деякі види обзавелися щільною плівкою.

Маріанська западина цікава вченим первозданними таємницями, які й сьогодні залишаються загадкою для людини. Нові дослідження доводять, що вона зберігає ще безліч секретів, які доведеться дізнатися людям.

Як бути в ресурсі? Базові секрети для підвищення дофаміну

Авторка: Леся Заьолотня

Сьогодні точно можна сказати, що життя проходить буквально в шаленому ритмі та люди витрачають дуже багато енергії, аби щось зробити. Особливо зараз, коли сьогодення українців потребує постійного ресурсу, аби наблизити перемогу. Навіть не враховуючи, в яких умовах ми живемо зараз, із кожним роком все більше людей потерпає від нестачі внутрішнього ресурсу. Він вже залежить від того, наскільки в нашому організму багато дофаміну.

Насправді у кожного з нас різний базовий вміст цієї речовини в організмі: і якщо одні, знаходять у собі сили роботи багато справ і при цьому залишатись наповненими, то інші навпаки, не можуть так легко братись за роботу. Проте це все можна виправити і підвищити базовий рівень дофаміну – відновити свій ресурс.

Але це тільки про сили виконувати якусь роботу. Насамперед дофамін – хімічна речовина, яка в мозку людини відповідає за насолоду та відсутність відчуття болю. Найпростіший приклад – перегляд серіалів чи солодке, так званий легкий дофамін. Так, саме він змушує нас дивитись годинами відео в ТікТок. Без нього ми навіть не могли б змусити себе їсти. Тому навчитись керувати дофаміном – найкращий спосіб нарешті роботи кроки до своїх цілей. І є три складові, які впливають на нього в нашому організмі:

- Харчування

Як вже зазначено вище, це хімічна речовина, яку виробляє наш організм. У цьому йому допомагають амінокислоти тирозин та фенілаланін. Тим самим, якщо більше споживати продуктів із цими складниками, то можна посприяти збільшенню вироблення дофаміну. Наприклад, додати до раціону яйця, сир, горіхи, шпинат чи яблука.

- Світло

Найкраще буде – уникати яскравого світла з 22:00 до 04:00. Причиною цього є хабенула, яка руйнує дофамін. Але все ж, якщо це вдається, то роботи його тьмяним та теплим

- Рух

Не секрет, що фізична активність добре впливає на організм. Після тренування організм виділяє багато різних хімічних речовин, серед яких і дофамін. Але звісно, якщо спорт чи щось дотичне до нього приносить задоволення, а не стає каторгою.

Але все ж як змусити себе робити якісь складні речі? Прийняти крижану ванну, звісно, якщо до цього немає протипоказань. В ідеалі це мало б бути хвилин 10, але для початку можна 1 чи навіть просто контрастний душ. Це неприємно звісно і боляче. Але саме відсутність цих факторів і викликає вивільнення дофаміну. Такий незвичний спосіб вивів нейробіолог зі Стенфорду Ендрю Губерман.

І також є більш приземлений метод – не починати свій день із високої активності дофаміну. Так, цієї речовини найбільше зранку. Тому, якщо день починається з годинного перегляду відео в ТікТок, то не варто дивуватись, чому потім важко встати і почати робити важливі справи. Краще розважальний контент відкласти на вечір чи другу половину дня, а зранку активно працювати.

У кожного з нас є сили, аби підкорювати життя, потрібно лише навчитись правильно використовувати свій прекрасний ресурс – дофамін.