День української писемності та мови

 

9 листопада відзначається День української писемності та мови. Це свято було запроваджене в 1997 році Президентом України Леонідом Кучмою.

У цей день відбувається низка заходів, присвячених популяризації та вивченню української мови.

Один із заходів, присвячених цьому дню — це проведення Всеукраїнського диктанту національної єдності. Вперше диктант був проведений у 2000 році.

Цього року трансляція диктанту відбуватиметься 9 листопада 2021 року о 10:00 (за київським часом) наживо на «Українському радіо», радіо «Культура», телеканалі «UA: Перший» та інших платформах і телеканалах Суспільного. Цьогорічним автором тексту та читцем буде український письменник Юрій Андрухович.

Долучитися до написання диктанту можуть усі охочі. Роботи прийматимуться онлайн та офлайн протягом доби.

У 2020 році «Українське радіо» отримало для перевірки 13 799 електронних та 2 тисячі паперових написаних диктантів. Переможцями було визнано 17 учасників.

9 листопада розпочнеться XXII Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика. Метою конкурсу є популяризація української мови та культури серед молоді. Конкурс проходить у чотири етапи: шкільний, районний, обласний та загальноукраїнський. Переможці конкурсу отримують подарунки та стипендію.

Для охочих вивчати українську мову, Міністерство культури та інформаційної політики України запустило Національну платформу з вивчення української мови. На платформі зібрані онлайн та офлайн ресурси, мобільні додатки та посібники з вивчення української мови. Ресурс буде корисним як для тих, хто хоче підвищити свій рівень володіння мовою, так і для тих, хто лише починає вивчати «з нуля». Долучитися до Платформи можна за посиланням: speakukraine.net

На сайті Інституту післядипломної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка викладено 215 експрес-уроків української мови від мовознавця Олександра Авраменка. Під час коротких занять можна дізнатися про поширені помилки, правильні варіанти використання прикметників, числівників та фразеологізмів: ippo.kubg.edu.ua/ekspres-uroky

Вивчати українську можна й на сайті самого мовознавця: авраменко.укр

Матеріали сайту будуть корисними для школярів та учнів старших класів під час підготовки до ЗНО з української мови та літератури.

Анастасія Рашевська

Навіщо бути медіаграмотним і як це зробити?

За ініціативи ЮНЕСКО щорічно відзначається Всесвітній тиждень медійної та інформаційної грамотності. Цього року він проводиться 24-30 жовтня. Впевнені, Ви не раз чули термін «медіаграмотність». А що воно таке і для чого ще пам’ятаєте? Пропонуємо згадати (ну або ж дізнатися) найосновніше про цей популярний термін, його призначення та користь. А ще в кінці є невеличкий тест для Вас.

Тож давайте розбиратися. Медіаграмотність – це комплекс знань, навичок і вмінь, що дозволяють розуміти, аналізувати та критично оцінювати різноманітні повідомлення. Простіше кажучи, знати що шукаєш та вміти перевіряти наскільки інформація є правдивою та надійною. 

З цим, сподіваємося, зрозуміло. Проте для чого це нам взагалі потрібно? Невже не можна обійтися без усього цього? Якщо розвивати медіаграмотність – то Ви розрізнятимете корисну й правдиву інформацію від маніпуляцій та пропаганди, або ж і взагалі від брехні. Знатимете які джерела є надійними і новини у них «чисті», а які джерела є «сміттяркою». Зможете знайти вихід з будь-якої ситуації: від політичних виборів до побутових справ. Попри все це навчитеся використовувати медіа для творчості, самовираження поважаючи думку оточуючих та особисту. А ще будете мегасучасною і розумною людиною, оскільки медіапростір постійно змінюється, з'являються нові цифрові технології і потрібно встигати за ними. Тож, будете вчитися щодня навіть не усвідомлюючи цього.

Ну що, вже хочете таку «суперздатність»? Надскладного нічого немає. Варто дотримуватися елементарних правил, щоб розвивати свою інформаційну освіченість:

Перевіряйте інформацію. Погугліть чи писали про цю новину інші медіа, чи є офіційні підтвердження або ж спростування. А чи взагалі існують люди про яких було написано? Не полінуйтеся це зробити. Так Ви відсієте забруднені джерела інформації.

Не плутайте факти з судженнями. Є речі, які відомі нам усім, а є думки конкретних людей стосовно чогось. До прикладу, вислів «найкраща кава лише в Бразилії» є судженням, оскільки найкраща вона для якоїсь конкретної людини, а не для усіх.

Звертайте увагу на дату публікації. Матеріал може бути і цього ж дня, але рік тому. Будьте обережні.

Читайте уважно. Якщо в тексті багато прикметників, як то «добросовісний», «підозрілий», «нахабно» чи інші – ймовірніше за все Вами маніпулюють, щоб змусити думати хто правий, а хто ні. В якісних журналістських матеріалах дотримуються балансу думок.

Спожита нами інформація – це те, чим ми годуємо наш мозок. Щоб він довше жив та правильно функціонував приносячи користь нам та суспільству необхідно годувати його корисною їжею. Себто, інформацією перевіреною, правдивою і точною. Тільки тоді людина бачить світ реально, усвідомлює те, що відбувається навколо та може сприяти розвитку, як особистому, так і суспільно-політичному.

І наш обіцяний тест. Існує декілька рівнів медіаосвіченості. Прочитавши опис Ви з легкістю визначите наскільки Ви медіаграмотна людина.

Перший рівень:  розуміння роботи медіа. Ви розумієте, як працюють засоби масової інформації, як впливають на суспільство та яким чином можуть викривляти реальність.

Другий рівень: легко орієнтуєтеся в медіасередовищі та маєте технічні навички використання медіа.

Третій рівень:  якщо Ви вмієте знаходити і аналізувати інформацію, а може ще й створити власний контент і представити його – то це Ваша зупинка.

Четвертий рівень: якщо ж ви вмієте ефективно користуватися медіа, досягаєте власних цілей через медіа і розумієте, як впливає на Вас особисто – вітаємо! Чудова робота!

Будь-який досягнутий рівень – це вже круто. Лиш не забувайте, що ми живемо в 21 сторіччі, коли світ стрімко розвивається. Тож радимо час від часу проходити курси з медіаграмотності чи відвідувати тематичні тренінги і вебінари. Тим паче, що більшість з них є абсолютно безкоштовними та доступними онлайн.

Ангеліна Вовк

Мова ворожнечі в реаліях війни

Автор

Анастасія Фаль

Hate speech – це слова, матеріали, які створюють та поглиблюють ворожнечу між людьми, спільнотами чи навіть між деякими країнами. В українських соціальних мережах та ЗМІ таке поширення контенту присутнє, але зараз потрібно уникати таких різких висловлювань задля репутації медіа. 

Інформаційна війна,яка почалась у 2014 році між Росією та Україною є найбільшою проблемою для публікацій матеріалів та фактів дезінформації суспільства,які поширюються просторами Інтернету кожного дня.  

А як мова ворожнечі поширюється в українських та російських виданнях?

Щодо наших медіа, то їх поменше, які використовують мову з такою лексикою,  ніж у  опонента,  яким притаманна така редакційна політика, де здебільшого присутні у контексті такі вирази: «ватник», «москаль», «Раша». І це лише малий список слів,які можуть бути у публікаціях українських виданнях  за дослідженнями моніторингу Центром контент-аналізу щодо мови ворожнечі в українських ЗМІ 2016 року, де проаналізовано близько 950 тисяч повідомлень з медіапростору. 

Чи була присутня така лексика у нашому суспільстві до російсько-української війни? 

Мова ворожнечі була щодо етнічних соціальних  груп, спільнот, але не так поширено і власники медіа стараються зупинити вплив такої політики. Вона не так часто використовувалась, як у період агресії з початком війни.

Які є причини  для використання такої лексики у просторах ЗМІ?

Емоційна залученість журналістів у конфлікт ;

Ультрапатріотизм;

Некомпетентність;

Вплив керівництва видання або онлайн- ресурсу;

Відсутність досвіду під час війни або інших ситуаціях.

Росія ж використовує такі прийоми інформаційної війни для агресії, щоб показати світу, хто насправді винен  у цих сутичках. «Хахли», «бандерівці», «петлюрівці», «малороси» - це слова ворожнечі, які ґрунтуються лише на певних стереотипах та упередженнях, котрі далі поширюються просторами соціальних мереж у вигляді текстових та відео- матеріалів. Краще і яскравіше більшість людей запам’ятовують саме погані події і негативні асоціації,  в разі можливої майбутньої небезпеки, перестраховуючись, перебільшуючи подію. 

Мова перетворюється на засіб агресивного захисту, а її норми стають етичними, формують масове несвідоме і пасивну свідомість, нездатну на відсторонене критичне судження. Саме мова ворожнечі призводить до функціонування мови насильства – дій. Слово – це зброя нашого століття, яку ми використовуємо проти свої ворогів задля послаблення та зменшення їхніх прав. У російському медіавиробницті Перший канал, LifeNews,  Lenta.ru зловживають такою лексикою, що і призводить до масштабних скандалів на всесвітньому рівні.

У ширшому контексті постійне вживання мови ворожнечі нагнітає у суспільстві негативний психоемоційний стан, почуття ворожості, недовіри та нетерпимості, руйнує соціальні зв’язки між громадянами, що підриває суспільно-політичну стабільність. Аналіз наявних тенденцій поширення hate speech в інформаційному просторі України дає нам зрозуміти, що Росія використовує цей інструмент для роздору нашої країни  не тільки на території війни, а між усіма мешканцями та громадянами. 

Як уникнути мови ворожнечі в обох державах і зупинити поширення дезінформації?

З боку Росії, лише влада може надати закон та прийняти рішення і заходи вжитку для інформаційної війни, або мирні переговори,які не будуть продовжуватись між  власниками  та зупинять журналістів писати такою мовою у своїх національних мас-медіа. Українські люди знають і пам’ятають, що наші сусіди люблять перемогу і «показуху» перед іноземними державами.

Українські видання та онлайн- ресурси можуть дотримуватись деяких правил, які подають експерти Мережі етичної журналістики для уникнення використання такої лексики:

Журналіст визначає ,чи ця мова є небезпечною;

Знати цілі даної мови і хто може стати жертвами від вживання такої лексики ;

Слід уникати напруженості,  щоб не підсилювати ще більше  конфліктів у країнах чи соціальних груп;

Якщо ж використовуються чутливі теми,слід залучити експерта з даного питання,який більше розбирається у даній темі або третю особу, яка може надати іншу думку прийнятну для публікацій;

Пам’ятати про толерантність і бути об’єктивним у свої висловлюваннях.

Поширення hate speech стає проблемою для країн світу, яке повинне вирішуватись на законодавчому рівні та створення моніторингів та заходів для зменшення ненавситі між суспільстом у сьогоденні.

Що з екологією в Україні?

Автор

Альбіна Степанюк

Як би ви охарактеризували ХХ-ХХІ століття? Скоріше всього, період XX та XXI століття характеризується стрімким розвитком нових технологій у різних сферах життєдіяльності. Всі ми це прекрасно знаємо.  На період XX століття, фабрики та заводи стали символами технічного прогресу. Та чи замислювалися ви над тим, який екологічний стан в Україні? Буквально, через 20-30 років, розпочалося усвідомлення, що дим та відходи – це, забруднювачі не лише атмосфери, а й ґрунту, води та в загальному навколишнього середовища. Це стало глобальною проблемою.

Згідно з Environmental Performance Index (Індексом екологічної ефективності) Україна посідає 60 місце серед 180 країн світу. Такі дані опублікував сайт «Made for minds» у 2020 р.. Environmental Performance Index – це аналіз екологічної ефективності країн, який здійснює Єльський університет разом з Колумбійським та Всесвітнім форумом. Аналізується якість питної води, якість повітря, також зміна клімату і т.д..

Власне, Україна має ряд екологічних проблем, які впливають на життєвий рівень усього живого.  Одна із  них – це забруднення питної води. Її якість зменшилася у кілька разів, через надмірну кількість промислових відходів та використання хімікатів. Наступна проблема –  збідніння і виснаження родючих чорноземів, промислове забруднення ґрунтів, розповсюдження монокультур, застосування добрив, це все є наслідками сільськогосподарської діяльності людини. Головними забруднювачами атмосфери є збільшення кількості транспорту на дорогах та діяльність промислових підприємств, які разом з димом викидають у повітря різні гази. Також, однією із найбільших  проблем в Україні є біорозмаїття. З кожним роком все більше і більше відбувається вирубка лісів. Внаслідок цього різко зменшується популяція тварин, зокрема і рослин. 

Тому, нам –  суспільству, варто звернути на це увагу та усвідомити необхідність саме на збереженні природи, а не на її знищенні. Людство – це частина природи. Потрібно діяти: починай з дрібниць, наприклад, не викидай сміття, ідучи вулицею.  Адже все розпочинається з тебе, давайте маленькими кроками зробимо так, щоб Україна була «зеленою країною».

                             

Глобалізація культури: Halloween VS Різдво

Кожного року останні дні жовтня не обходяться без страхітливих декорацій: пресованого сіна, моторошних статуеток і, звісно, гарбузів. Для нас вже звично ловити поглядом афіші елітних клубів: «Happy Halloween party». Молодь спішить купити найяскравіший костюм і нанести страхітливий грим щоб здивувати присутніх. Та чи зустрічаємо ми схожий ажіотаж під час рідного нам свята Різдва? Чому українці забувають про свої традиції та як з цим боротись?

Тенденцію щодо зміни культурних напрямків сьогодні звикли називати глобалізацією культури. Термін «глобалізація культури» з’явився наприкінці 80-х років ХХ ст. і означає процес інтеграції різних культур, що дає поштовх до міжнародного спілкування. В певній мірі відбувається поглинання менших (національних) культур більш популярними (міжнародними), або ж відбувається перетворення національних в інтернаціональні. Глобалізацію культури розцінюють як одну з найяскравіших ознак сучасного етапу суспільного розвитку. Адже вона дає можливість різноманітним культурам стати більш відомими, вийти за межі етнічної або національної обмеженості. 

Процес глобалізації культури ми спостерігаємо на власні очі. Культура США поглинає культуру України. Незважаючи на те, що Хеловін з’явилося в Ірландії та Шотландії, до нас свято прийшло через процеси американізації наприкінці ХХ ст. Саме вибух можливостей після розпаду СРСР дав поштовх до пізнання нового, того що було заборонено. Таким чином ми почали слідувати чужим традиціям, забуваючи свої. 

Насправді Різдво та Хеловін мають певну схожість. Під час Різдва українці  з давніх часів переодягались в костюми царів, ангелів, пастухів, і навіть смерті. Великою компанією ходили по домівкам, співали колядки, сповіщали людей про народження Ісуса Христа – це було справжнє театральне дійство. На знак вдячності господарі частували акторів смаколиками, а подекуди й давали гроші. Під час Хеловіну молодь теж одягається в костюми, проте вже в моторошні. Мета такого дійства – зібрати так звану данину (солодощі), щоб задобрити злих духів. 

Сьогодні побачити справжній вертеп ми можемо лише з екранів телевізора, рідко коли на Різдво до вас в домівку постукають колядники, зараз – це рідкість. Молодь слідує моді: про Хеловін говорять з усіх усюд, а про вертеп, на жаль, ні. Щоб святкування Різдва не опинилось в скрутнішій ситуації потрібно популяризувати свято на державному рівні. Наприклад: запрошувати в школи акторів-аматорів для театрального дійства, організовувати шкільні вертепи, конкурси на кращий різдвяний костюм, знімати соціальні реклами. Робити все можливе для залучення молоді до свята. Лише спільними зусиллями ми зможемо подовжити життя нашим традиціям, можливо вже через кілька десятків років на вершині глобалізації культури опиниться саме наша – українська.

Юлія Кишковська

Як правильно сортувати сміття та куди його можна здавати?

Зараз весь світ ,  говорить про проблеми з екологією та , що потрібно вже замислитися і почати діяти. Дуже важливо зараз правильно сортувати й переробляти сміття, адже же є те , що розкладається багато років , а деяке сміття взагалі може не розкладатися. В Україні 96% відходів не переробляються. Тому, потрібно знати , як це правильно робити ,з чого почати та куди можна здавати. 

  Спочатку  потрібно зробити у себе в квартирі чи будинку , контейнери для кожних  видів відходів.  Існують такі види: органіка, скло, папір, метал , пластик та небезпечні відходи . 

Основні правила

• Збирайте та сортуйте лише чисту сировину. Для цього обов’язково промивайте тару від залишків їжі та жиру, видаляйте етикетку, кришку.

• Ущільнюйте сміття, щоб воно займало менше місця. Сплющуйте тетрапак, металеві банки, скручуйте пляшки з пластика — так вони займуть менше місця;

• Збирайте окремо пластикові кришки.

Обв’язково читайте маркування.

Тепер розберемося , з кожним контейнером.

Органічні відходи

Що входить до категорії: м’ясні та рибні відходи, овочі і фрукти, лушпиння, хліб, напівфабрикати, кондитерські вироби та інші харчові відходи, кімнатні рослини, деревина, квіти.

Підготовка: збирати в окремий пакунок. Якщо ви живете в квартирі, то викидайте органіку в спеціальний бак чи бак із загальним сміття. Якщо ж у вас є присадибна ділянка, то цей вид відходів бажано компостувати.

Не можна класти: олію, молоко, соуси та інші рідкі харчові продукти, будь-які рідини, великі кістки, плівку, метал, скло, попіл, недопалки, вкритий воском або плівкою папір, а також інші біологічні відходи, що не розкладаються.

Папір

Що входить до категорії: газети, каталоги, журнали, рекламні проспекти, зошити, чистий та використаний папір для нотаток та малювання, конверти, книжки без твердої обкладинки, картонні ящики та коробки, паперові пакети та паперову тару.

Підготовка: скласти у плаский вигляд, сформувати окремим пакунком.

Не можна класти: чеки, серветки, використаний паперовий посуд, пачки від цигарок, пергамент, вологий чи забруднений папір і картон, фольгу та копіювальний папір, картонну тару для напоїв, плівку, фотографії, використані шпалери.

ВАЖЛИВО: Tetra Pak належить до категорії «пластик»!    

Метал

Що входить до категорії: залізні кришки, алюмінієві та консервні бляшанки, будь-які металеві предмети.

Підготовка: очистити від залишків їжі (промити), максимально спресувати і скласти в окремий пакунок.

Не можна класти: вимащену у їжі або не до кінця спустошену тару.

Скло

Що входить до категорії: пляшки та банки від напоїв, косметики та ліків, бите скло (його треба скласти окремо в прозору скляну банку з кришкою)

Підготовка: промити від залишків продукту водою, злити воду, покласти в окремий пакунок

Не можна класти: порцеляна, жаростійке та ударостійке скло, лампочки, віконне та листове скло.

Пластик

Що входить до категорії: упаковки продуктів харчування, косметики, техніки та побутової хімії тощо. Пластик має 7 основних видів, з яких переробляти можна 1,2,4,5,6

Підготовка: розібратися, з якого саме виду пластику виготовлена річ. Для цього необхідно знайти на ній маркування (трикутник з цифрою (від 1 до 7) всередині і літерами внизу. Зустрічаються випадки, коли є лише літери.

Промивати упаковки від соків, молочної продукції, після чого скласти їх так, щоб вони стали пласкими.

Окремо збирати пластикові кришки.

Не можна класти: одноразові контейнери з магазинів і посуд; пінопластові підставки; обгортки цукерок; непрозорі ПЕТ-пляшки; пляшки з-під олії; пінопласт і пінополістирол (м’які пластикові контейнери і підкладки для упаковки продуктів); зубні щітки і трубочки для пиття; пакети з-під заморожених продуктів; пластикову упаковку з-під шоколаду, макаронів і круп; поліетиленові та целофанові пакети. Упаковки, де немає маркування (коду переробки) або стоїть № 3 чи 7. У такому випадку викидайте упаковку в загальне сміття.

Варто , також пам’ятати про небезпечні відходи.

Небезпечні відходи

Що входить до категорії: ртутні термометри, батарейки, люмінесцентні лампи, невикористані ліки, фарби, залишки масел та масляні фільтри, рештки клею та розчинників; хімікати та пестициди, ABS (будь-яка стара побутова техніка, праски, навушники, телефони, ноутбуки)

Підготовка: зібрати у пакунок та віддати у пункт збору особливо небезпечних відходів

Не можна класти: пошкоджені чи розбиті ртутні термометри, які потрібно тримати окремо, у щільно закритій скляній банці з водою.

Залишкові відходи

Усе, що залишилося від вашого сміття, після роздільного збору – це залишкові відходи, які відправляються на полігон.

Зазвичай це засоби гігієни, упаковки та продукти без маркування, наприклад, одноразові бритви та зубні щітки, обгортки від цукерок з фольгою, вологі серветки, скотч, чеки та зламані речі.

Куди можна здавати сміття?

В цьому питанні , допоможе сайт «Національна мапа пунктів прийому вторсировини»- це Всеукраїнський проєкт, покликаних сформувати якісну інфраструктуру для сортування.. Тут можна , знайти пункти злачі, як правильно сортувати та що вони приймають.

Також, в кожному районі присутні контейнери від   «Київкомунсервіс»,приймають: скло, пластик, небезпечні відходи.

    Київміськвторресурси

    Це одне з найстаріших підприємств з переробки вторинної сировини, яке було засноване в Києві в 1948 році. Щороку Київміськвторресурси переробляють близько 70 тисяч тон сміття. Відходи приймають в пунктах прийому і закуповують у різних компаній, сплачуючи за кожен кілограм зданої сировини.

Приймають: макулатура, пластик, плівка, пляшки, тари, скло та інші види вторсировини.

Дуже корисний сайт Recycle Map,  на якому відзначені пункти прийому відходів для переробки в Україні. Мапа доповнюється.

    Отже, пам’ятайте,  що від кожного з нас залежить чисте довкілля. І один пакет зданий на переробку , може змінити ситуацію. Сортуй сміття! 

Ксенія Дахно

(Не)типові музеї

Музей. Що одразу згадується в голові? Дайте-но вгадаю – просторі і трішки холодні кімнати з картинами, експонатами та пам’ятками. Принаймні, таке спадає на думку більшості. Проте світ не стоїть на місці, розвивається і разом з ним змінюються музеї. Пропонуємо Вам список найдивовижніших (а може й надивніших) нетипових музеїв світу. Гайда обирати який відвідати наступного разу!

Музей брехні, Німеччина

Так, так. Навіть брехня має свій музей. Цікавий він тим, що вводить в оману починаючи будівлею: старий замок, який побудували у наші часи. При вході пригощають тістечками, що правда вони з пластика, а чарівне зілля насправді - чай. Всередині на Вас чекає 10 кімнат з “унікальними” експонатами: старовинне радіо з Титаніка, килим-літак Аладдіна або ж відрізане вухо Ван Гога. Почуєте багацько нереальних історій від директора музею. Навіть таку, що власницею багатьох експонатів була правнучка знаменитого барона Мюнхгаузена Емма фон Гогенбюсс. Звісно, все це присвячено брехні. Тож не поспішайте вірити.

Музей поганого мистецтва, США

Якщо Вам ніколи не вдавалося малювати, як всесвітньовідомі художники – не розчаровуйтеся. У Сполучених штатах Америки існує музей поганого мистецтва, де представлено понад 600 картин. Щомісяця відбираються найгірші картини серед усіх заявок. Цікавою є історія створення музею: антиквар Скотт Вілсон знайшов картину в сміттєвому бакові, на якій літня жінка танцює в полі з квітами і червоним кріслом. Саме ця картина стала першою картиною в музеї. Метою музею є підтримка художників, які засмучені своїми невдачами в творчому процесі. І це дарма, оскільки чимало туристів вважають їх гарними та унікальними.

Музей людського тіла, Нідерланди

Неподалік Амстердама існує цікавий музей Corpus, що присвячений людському тілу. Тут буде цікаво не лише дітям, але й дорослим. Тому, що екскурсія відбується всередині 35-метрвого експонату людського тіла і починається з колін закінчуючи в головному мозку. Уявіть тільки, можна побачити роботу нашого організму з середини і краще зрозуміти як усе влаштовано! А ще екскурсія супроводжується звуками.

Підводний музей, Мексика

Наче місць на землі ще не бракує, але вже є музеї під водою на глибині 10 метрів. Знаходиться музей у місті Канкун. Першочергово створювали його для того, щоб відновити тут флору і фауну моря. Тому на мілководді скульптор Джейсон Тейлор придумав встановити стійкі скульптури із спеціального матеріалу і проводити екскурсії з професійними гідами. Це музей в який можна зануритися з головою у повному розумінні!

Музей флуоресцентного мистецтва «Electric Ladyland», Нідерланди

Амстердам справді дивує своїми музеями. Цей розташований у підвалі галереї. Спершу, коли заходиш бачиш сірі камені найрізноманітніших порід. Лиш під спеціальним освітленням кожен камінь вкривається яскравими кольорами створюючи шалені витвори мистецтва. Неонова тусовка, яка точно розфарбовує будь-який, на перший погляд, сірий день.

Національний музей повітроплавання і астронавтики, США

Не дивно, що це один з найпопулярніших музеїв світу. А все тому, що тут можна уявити себе пілотом і спробувати сили на симуляторі польотів військових літаків. Або ж у форматі 3D у швидкісному режимі спостерігати, як старіє Всесвіт. Та що тут тільки не можна робити! Навіть за допомогою віртуальної реальності вирушити у космос чи дослідити поверхню Сонця. Поціновувачі космосу, певно, проводять тут не одну годину. Тим паче, що вхід вільний.

Китайський музей науки і техніки, Китай

Це точно нетиповий музей науки з експонатами та табличкою з описом. Відвідавши цей музей можна захопитися наукою навіть тому, хто раніше не цікавився цим. Пограти на арфі з інфрачервоними променями замість струн, сісти на стілець-сканер та дізнатися рівень викривлення власного хребта або ж взагалі зробити МРТ другові! А ще у них є аж чотири високотехнологічних кінотеатрів в яких можна відчувати погодні умови, смаки та запахи.

Музей дизайну Купер-Х’юїт, США

Дизайн з переміщенням у часі – певно так можна описати цей музей. За допомогою спеціальної ручки можна спробувати себе в ролі справжнього дизайнера. А щоб переміститися у часі потрібно вибрати зразок обробки стін певної епохи і перед Вами з’явиться повний інтер’єр того часу.

Ангеліна Вовк