Політ на крилах щастя

Авторка: Діана Шликова

     Гори – це місце, де душа розслабляється, дихання стає чистішим і частіше, всі погані думки залишають розум. Краса величних Карпат, ще не залишила байдужим жодного відвідувача. І взимку, і влітку, тут величезна кількість туристів, які спостерігаючи за великими схилами і гострими шапками гір, занурюються вглиб себе та своїх роздумів.

     Завдяки такій красі, можна відволіктись та відпочити від буденної суєти, роботи та шумного міста. І звичайно ж, тут можна насолоджуватись чудесним свіжим повітрям, природною тишею, спокоєм.

     Я - прихильниця активного відпочинку в Карпатах. Тому, занудьгувати складно, адже я завжди обираю будь-який спосіб, щоб провести активно час.

     Цього разу я обрала екстремальний вид відпочинку, а саме вирішила спробувати політ на параплані над гірськими вершинам.

     Параплан – один з найбезпечніших, найнадійніших і доступних літальних апаратів у всьому світі.

     Відчуття вільного польоту, абсолютної свободи, наповнені легені чистого гірського повітря – саме це приваблює любителів такого насиченого та активного  відпочинку.

     Ідеальним місцем для парапланеризму в Карпатах я обрала  Боржавські полонини, зокрема її вершину Гимбу(Закарпатьська область). Це не тільки найдовший і найпрекрасніший гірський хребет країни, але і локація з найбільш сприятливими погодними умовами для польотів.

     Політ на параплані відбувався в тандемі з інструктором, який  повністю контролював всі процеси, забезпечував професійний та безпечний політ. Тому, летівши над верховинами я лише насолоджувалась краєвидом та відчуттям вільного польоту!

     Всього кілька кроків – і я вже летіла над землею, стрімко минаючи хмари на висоті понад 2000м над рівнем моря !   

     Навряд чи вдасться знайти слова, щоб майстерно описати парапланеризм над гірськими вершинами Карпат. Це щось зовсім нереальне, дивовижне, ні з чим незрівнянні яскраві емоції і незабутні враження! 

     Після приземлення я відчула неймовірне щастя та вдячності собі за те, що вирішила піти на такий відчайдушний вчинок! Раджу усім, хоч раз в житті спробувати політати на крилах щастя та отримати  позитивний і шалений заряд енергії та вражень, які  залишиться на все життя!

Успіх у молодості – запорука майбутнього

Авторка: Інна Комаренко

«Ще одна річ, яку неможливо придбати за гроші, – це молодість. Адже вона – не річ» ©

     Одного разу жителів провідної європейської країни спитали, що б вони обрали: красу, молодість чи багатство. Переважна більшість респондентів віддала перевагу молодості. На думку людей різних вікових груп, молоді роки є особливим періодом у житті. Звичайно ж, кожному хочеться, щоб його молодість була вдалим переходом до дорослого життя.

     Як пише німецька газета Gießener Allgemeine, «чудовий вік, коли людині вже за 20, але ще не сповнилось 30» мав би бути «періодом для щасливого, безтурботного життя. Підліткові роки минули, а до критичних 50 ще далеко». Проте замість щасливого і безтурботного життя все більше молодих людей стикаються з так званою «кризою чверті життя». Цей термін, за даними газети, фахівці «застосовують для опису кризового стану, який настає в молоді перед закінченням навчального закладу, коли потрібно визначитися зі своїм майбутнім». 

     Психологи пояснюють, що зміни в суспільстві в останні роки ще більше сприяють зростанню побоювань про майбутнє. Крім того, через великий вибір як в професійній сфері, так і сфері приватного життя деякі молоді люди бояться, що приймуть не те рішення. Разом з тим психологи вважають, що немає безповоротних рішень і що немає нічого поганого в тому, щоб зробити кілька поворотів на життєвому шляху. Як зорієнтуватися?

     Хоча й існує думка, що сучасна молодь живе лише сьогоднішнім днем, це не завжди так. Певні опитування показують, що молоді люди спочатку замислюються над тим, що відбувається навколо них, після чого роблять власні висновки про те, що чекає їх у майбутньому. Однак, зрозуміти навколишню дійсність для деяких стає ще тим квестом, а фраза «світле майбутнє» починає звучати наче якийсь оксюморон. Чи може щось у цьому допомогти?

     Виявляється, коли молоді люди дивляться на сучасне суспільство, свідомо чи підсвідомо вони погоджуються з Біблією. Ця стародавня книга пояснює теперішній стан справ та розповідає про майбутнє. Наприклад, в ній написано, що ми живемо у «тяжкі часи», бо люди «грошолюбні» й «жорстокі» (2 Тимофія 3:1—3). А щоб зменшити напруженість й дивитись у прийдешність з більшим оптимізмом, вона радить: «Пильно дивись на бездоганного... бо майбутнє такої людини буде спокійним» (Псалом 37:37).

     Крім того, у Біблії містяться багато порад, які допоможуть приймати мудрі рішення та уникати майбутніх негативних наслідків. Наприклад, якщо людина вирішує позичити гроші, то їй варто подумати, чи зможе вона повернути їх. Біблія зауважує: «Боржник — раб того, хто дає в борг» (Прислів’я 22:7). Таким чином, людина може зробити свої молоді роки більш успішними. Недарма в народі кажуть: «Книга вчить, як на світі жить».

За якими критеріями визначають успіх у молодості? Популярність, цікава робота та круті друзі? Немає сумнівів, що кожен може використати свої молоді роки так, що це принесе йому найкращі результати в дорослому житті. Інакше кажучи, саме від успіху в молодості може залежати майбутнє. 

Традиції українського Різдва

         Почалася зима, випав перший сніг і всі почали чекати різдвяне диво, в яке ми так вірили з дитинства, цього року у всіх українців спільне бажання Перемоги та мирного неба над Україною. 

Різдво - одне з найгарніших та улюблених українських свят. Воно має багато традицій і звичаїв. Різдво є одним з головних Християнських свят, воно символізує народження Сина Божого Ісуса Христа. Цього року українці також будуть святкувати Різдво 25 грудня за григоріанським календарем але всі традиції до цього свята залишаються незмінними.

   За 40 днів до Різдва починається піст, він є необхідний, щоб очистити душу і тіло перед Різдвом. До свята господині наводять лад у будинку. З’їжджаються найближчі родичі, адже Різдво сімейне свято, і відзначати його прийнято з родиною.
Вечір напередодні Різдва називають Святвечір, господиня накриває стіл із дванадцяти пісних страв, головними з яких є кутя – це пшенична каша з медом, маком, родзинками та горіхами, кожна господиня має свій власний рецепт куті, та узвар. Сідати за святковий стіл прийнято після появи першої зірки, вона символізує народження Христа. Також є традиція носити вечерю до хресних батьків, за що у відповідь отримують гроші або невеликий подаруночок.
     Оформлення столу до свята також має свої традиції, його застеляють білою скатертиною, а по кутках кладуть по зубчику часнику, це вважається як оберіг для родини на увесь рік. Після вечері на столі зазвичай залишають кутю, для духів померлих родичів.
     На ранок продовжують святкувати, але вже на стіл можна поставити м’ясо, ковбаси, шинку тощо. Вітатися в цей день прийнято словами «Христос народився», а відповідають «Славімо його».
     Також серед звичаїв на Різдво заведено колядувати. В одних регіонах країни колядують на Святвечір, в інших зранку. Колядує зазвичай молодь, вони збираються у групи та ходять по сусідніх хатах з піснями та побажаннями щастя й здоров’я. Господарі будинку віддячують колядникам солодощами або грошима.
     Дівчата дуже полюбляють на Різдво ворожити, вони ворожать на свою долю, аби дізнатися чи вийдуть вони цього року заміж та ім’я свого майбутнього чоловіка. Багато хто вірить що ворожіння у Святий вечір найправдивіші та допоможуть дізнатися майбутнє.
     Давньою традицією на Різдво є Вертеп – ляльковий театр, який розміщений у невеликому спеціальному ящику, в якому показують виставу, яка складається з двох сцен, в першій показують народження Христа й біблійних персонажів, а в другій  історії з життя людей. Також традиційним є Вертеп у якому персонажів грають живі люди. Важливим атрибутом вертепу є Різдвяна зірка, вона повідомляє про народження Ісуса.
У різних регіонах України, традиції можуть трохи змінюватися, щось додаватися або навпаки, але кожна традиція важлива і казкова.

Надія Корнієнко

Альбоми з фотографіями - справжня цінність або пережиток минулого?

Авторка: Надія Ткаченко

- Татку, дивись як я пірнула в сніг, це мій новий дім!

- Стій, сонечко, посміхнись.

- Навіщо ти завжди фотографуєш мене? Не набридло? 

- Колись ти мене зрозумієш, люба. 

     Змалку я була занадто активною та життєрадісною дівчинкою, скрізь шукала пригоди. На щастя, моя сім‘я теж була досить амбіційна у пізнанні нового та незвіданого. Протягом 18 років я побачила 6 країн, навчилася п’ятьох видів екстремального спорту, займалася танцями, вокалом, акторською майстерністю. Чесно кажучи, я б усього не запам‘ятала, якщо б не звичка мого татуся усе записувати на фотоапарат. Згодом, цей дар юного фотографа передався й мені, як то кажуть, спадково. З плином часу у вирії усіляких проблем та справ з нашої пам‘яті зникають ті моменти, що колись дарували величезний спектр емоцій. Відкриваючи  папки на ноутбуці, я ніби поринала у дитинство, та дивувалася, як прекрасно існувати у період шаленого розвитку новітніх технологій: книжки в електронному форматі, фільми у відкритому доступі, функція «згадай і посміхнись» теж присутня. Доки не трапилася справжня трагедія. Разом зі мною вже 5 років зростає мінікопія батьків, та за сумісництвом мій брат. Уявіть картину: мій робочий стіл та ноутбук залиті водою. Картина ще має музичний супровід: дзвінкий радісний сміх малюка. У результаті комп‘ютер сгорів, і не вдалося врятувати жодної фотографії. 

     Яка я була щаслива, коли дізналася, що до того, як поширилися наутбуки і флешки, батьки все ж таки надрукували частину фото. З того моменту маємо чудову традицію з моєю коханою людиною: поступово друкувати цінні для нас фотографії та насолоджуватися спогадами, гортаючи альбом. Вічні спогади, що не бояться ні води, ні швидкоплинного часу. 

«Квітка на камені» або моє місце сили

Авторка: Діана Шликова

     

     Кажуть, кожна людина може мати так б мовити-край своєї землі . Пам’ятка, що наповнює енергією, що допомагає повернутися до себе. Місця сили є скрізь і всюди! Щоб знайти його, не потрібно лізти в високі гори і плисти за моря. Енергетичне місце можна знайти у вашому найближчому парку, біля річки або лісі, де ви зможете відчути той самий «дзен».

     Своїм енергетично сильним цетром , я вважаю, маленьке і затишне місце на Хмеличчині, а саме місто Кам’янець-Подільський.

     Всім серцем і душею, я завжди знаходжуся цьому дивовижному міні мегаполісі! Оскільки практично більшість  моїх  спогадів пов’язані з Кам’янцем…Мій перший день народження, рибалка з дідусем, перегони на велосипедах з товаришами та багато інших цікавих подій, що відбулися в цьому містечку . А також саме тут проживають мої родичі та друзі дитинства. Завдяки цим людям та місту я відчуваю себе, як вдома!

     Кам’янець-Подільський –  туристичне місто, що зберегло дух середньовіччя, при цьому стрімко розвиваючи свій туристичний потенціал. 

     «Квітка на камені», – так говорила про це прекрасне місто Поділля Леся Українка.

     Назва міста походить від слова «камінь» або «кам’яний». Але у Галицько-Волинському князівстві були поселення зі словом «Кам’янець», а тому друга частина вказує на історичну місцевість розташування – Поділля. 

     Кам’янець - найбільшим містом не обласним центром у Західній Україні, проте за кількістю архітектурних пам’яток займає третє місце в усій Україні після Львова та Києва.

     Саме це місто змогло зберегти в собі  той самий неповторний колорит. Адже, тут  протягом багатьох століть перепліталися культури і традиції семи народів: українців, вірменів, поляків, литовців, турків, росіян і євреїв. Це поєднання різних звичаїв і вірувань створило своєрідну, автентичну атмосферу, відображену в архітектурі Старого Міста.

     Родзинкою міста є стародавня фортеця. Архітектурна пам’ятка належить до сімки чудес України.  

     Фортеця оточена каньйоном, унизу якого протікає річка Смотрич, що стратегічно відіграло досить важливу роль в українській історії.  Річка петлею огинає острів, створюючи неймовірні краєвиди. Саме завдяки такому вигідному розташуванню Кам’янець-Подільську фортецю прийнято вважати однією з найбільш неприступних на теренах сучасної України. Отож, кам’янчани мають  щиро пишаються своєю історією незламного міста.

     У Кам’янці-Подільському не можливо затриматися на один день…Окрім відвідання фортеці, містечко зачаровує своє красою та світлими,усміхненими і закоханими в історію рідного краю людьми.

     Прогулянка Старим містом – це немов телепортація в інше століття. Тут  панує особлива атмосфера середньовіччя, увінчана духовністю костелів і церков. Вулиці, викладені бруківкою, гармонійно поєднуються з різними архітектурними шедеврами, які тут знаходяться на кожному кроці. Блукаючи цими невеликими стежками  містечка, я відчуваю себе дуже комфортно й безтурботно, наче знов опинилась в дитячому віці. 

     Ввечері за прогулянкою разом з кавою, можливо помилуватися неймовірною Ратушею та Триумфальною аркою,що знаходяться в центрі.

     Я помічаю, як кожен рік щось змінюється в Кам’янці-Подільському. Як його невеличка територія набирає нового змісту, як тут кожен знаходить своє затишне містечко для душі!

Як змінилася українська мова під час війни

Авторка: Інна Комаренко

     Після повномасштабного вторгнення Росії відбулося чимало змін. Так, гарні та затишні міста України перетворилися на сірі, сповнені болем і смутком. Українці були змушені швидко адаптуватися до нових обставин. Мільйони мешканців вирішили покинути свої домівки, ставши переселенцями в межах країни або біженцями за кордоном. Багато з них втратили своє житло, чи ще гірше - своїх близьких.

     Складна ситуація змінила й національні настрої українців. Наприклад, деякі з них почали усвідомлювати себе громадянами України, відчувати гордість за неї. Якщо раніше вони могли вважати себе в першу чергу жителями певних міст чи регіонів, то зараз, зазвичай, доросла частина населення ідентифікують себе українцями. Зокрема, багато з них перейшли на українську мову.

     А як змінилася українська мова під час війни? Напад Росії на Україну не лише змусив багатьох земляків відмовитися від російської, а й викликав нову хвилю словотворення. Впродовж останніх місяців істотно збагатилась передусім лексика, яка стосується війни та безпосередньо пов’язана з військовими. Це нові, незвичні терміни та вирази, які також можна почути серед цивільного населення, побачити в ЗМІ.

     Наведемо декілька прикладів популярних слів й висловів, що увійшли до широкого вжитку серед українців з початком російсько-української війни, та розберемо їх.

     "Паляниця". Ще на початку воєнного стану це слово набуло нового значення та стало своєрідним паролем, завдяки якому виявляли російські диверсійно-розвідувальні групи.

     "Орки". В одному з джерел пояснюється, що це вигадана раса істот, яким притаманні погані риси. Назва походить від латинського Orcus — Орк Діспатер, — так звали одного з давньоримських божеств смерті і підземного світу. Поширення у масовій культурі відбулося завдяки епічному роману-трилогії «Володар перснів»". 

     "Чорнобаїти". Походить від назви населеного пункту в Херсонській області Чорнобаївки. Місце стало синонімом Бермудського трикутника, або ж так званим «Чорнобаївським трикутником». Відтоді з'явилося дієслово, що може передавати сенс фразеологізму "наступати на одні й ті ж самі граблі".

     «Все буде Україна». Напевно, ця фраза є найбільш уживаною серед українського суспільства. Вона з’явилася дуже давно, тому ніхто не може згадати, хто й коли її вперше сказав. Нині цією фразою передають віру в перемогу країни силами української армії. 

     "Яка сумна новина". Насправді, це іронічна фраза, якою в ЗМІ реагують на втрати особового складу й техніки російської армії, а також економічні проблеми в Росії, спричинені санкціями. 

     Соціолінгвістка Ольга Клюжева каже, що українська мова жива, а це означає, що вона постійно розвивається, збагачується й переосмислюється. "Тому абсолютно нормально, що в нас з’являються нові слова зараз", - пояснює соціолінгвістка, слова якої в своєму матеріалі цитують журналісти 'Суспільного"

     Також, під впливом війни змінився український правопис. Наприклад, за правилом стандартного українського правопису, імена людей та прізвища, назви держав завжди пишуться з великої літери. Відповідно до «нового» українського правопису, все, що пов'язано з сусідньою країною, пишеться з маленької літери. Слід зазначити, що в офіційних джерелах дотримуються базових правил граматики щодо вживання великої літери в українській мові.

     Крім того, під час війни дуже швидко зросла популярність ненормативної лексики. Мова – один із найкращих дарів, які є у людини. Слова допомагають нам висловлювати свої думки та почуття. За словами психологині Олени Ємченко мова – це ще й найважливіший компонент психіки, який визначає її зміст та структуру. Нецензурна лексика може висловлювати спонтанну мовленнєву реакцію на несподівану ситуацію.

     "Якщо говорити чому на війні так багато нецензурної лексики, то це пояснюється тим, що мат сьогодні – це мова екстремальних ситуацій... Екстремальні ситуації передбачають непристойні вирази. Але не можна допустити, щоб нецензурна лексика використовувалася без рамок пристойності й стала нормою», – пояснює Ємченко.

     Отже, ми живемо в бурхливий час. Щомиті відбуваються вражаючі події, які потрясають світом. Життя українців дуже змінилося з початком повномасштабної війни, зміниться воно й завершенням цього збройного конфлікту. Наприклад, усі нові терміни й вирази, які увійшли в ужиток, можуть перейти до пасивного словника українців. Навряд чи, деякі з них залишуться. Більшість, скоріш за все, назавжди поринуть у минуле.

Життя біженців у місті Дніпро

Авторка: Яна Трегубова

24 лютого 2022 року Росія почала повномасштабне вторгнення на територію України. Багато людей були вимушені покинути свої домівки у пошуках більш безпечного місця. Місто Дніпро стало одним з таких, наразі це величезний гуманітарний хаб України. Так що робити біженцям, які тут опинились?
Як дістатися до міста Дніпро
На сьогодні до Дніпра є можливість дістатись будь-яким чином, тобто залізницею, автобусним та автомобільним транспортом.
Якщо ви опинилися в окупованому місті, то евакуюватись з нього можливо тільки автобусним та автомобільним транспортом або взагалі пішки. Організований виїзд населення відбувається за допомогою волонтерів, органів влади або небайдужих мешканців. Транспорт прямує до більш безпечних міст, з яких буде можливість поїхати далі усіма видами транспорту та у будь-якому напрямку.
Людмила та Олександр, Запорізька область, місто Бердянськ :
«Місто ми покинули ще на самому початку окупації, коли можливість прорватися на територію України ще була. Ми виїжджали на власному авто. Заздалегідь домовились з сусідами, які також хотіли евакуюватись, та поїхали. Було лячно, бо ми поїхали на свій страх і ризик. Маленька колона з трьох авто, тоді не було оголошено зелених коридорів, а довкола ходили чутки про розстріляні машини на блокпостах. Нам пощастило і машини пропустили на територію України. Знайомі, які там залишились, кажуть, що зараз вже можливості покинути місто майже немає.»
Евакуація з території, де ведуться запеклі бойові дії виглядає так само як і з окупованих територій. Вона відрізняється лише відсутністю ворожих блокпостів та ускладнена постійними артилерійними обстрілами.
Віталій, Донецька область, місто Лиман :
«Ми з родиною до останнього моменту залишались вдома. Переломним став момент, коли вранці ми вийшли з підвалу, а частини сусідніх будинків на вулиці вже немає, залишились лише уламки. Евакуювались ми на власному авто. Виїжджати було складно через постійні обстріли. Особливо важким був переїзд через міст, що об‘єднує шлях між Лиманом та Слов’янськом, бо він частково пошкоджений. Наразі, як я знаю, з міста краще виїхати евакуаційними автобусами, що організувала місцева влада. Їх супроводжують військові, які розуміються на тому, коли обстріли будуть не такими масивними, щоб поїздка була більш безпечною. Автобуси перевозять мешканців до Краматорська, а звідки або на залізничний вокзал до Покровська, або формують групи та відправляють до Дніпра.»
Виїхати з частково заблокованих населених пунктів набагато легше. Там не ведуться з ранку до вечора артилерійні обстріли та відсутні ворожі війська на шляху. Евакуація можлива як автомобільним, автобусним так і залізничним транспортом. Для евакуації потягом потрібно перевірити поточну карту вокзалів, що працюють. Коли ви впевнені, що вокзал відчинено, тоді шукайте список евакуаційних рейсів. Ці потяги є безкоштовними. Може виникнути ситуація, що станції Дніпро у цьому розкладі не значиться. Це не страшно, у такому випадку потрібно дивитись звичайний розклад руху потягів та заздалегідь купувати квиток.
Дар’я, місто Харків :
«Евакуюватись з Харкова я вирішила на потязі, бо власного транспорту не маю, записатись на безкоштовні евакуаційні автобуси було складно через велику кількість людей, а виїздити за гроші було дорого. Перша складність виникла через проблему як дістатись до потягу. Я жила на Олексіївці, а цей район був віддаленим від вокзалу. Ми згуртувались зі знайомими та викликали таксі, бо разом набагато дешевше, у той час таксисти готові були їздити лише за ціну починаючи від 800 гривень. Машину прочекали десь пів години. Діставшись до вокзалу виникла друга проблема. У інформбюро сказали, що через пошкодження контактних рейок поїзд до Дніпра скасовано на невідомий час. У мене була паніка, бо ночувати на вокзалі бажання взагалі не було.
Але мені пощастило, робітник вокзалу підказав, що я можу дістатися на електричці до Краснограду, а звідки також електричкою вже доїхати до Дніпра. Загалом мій шлях зайняв десь 11 годин, дуже тяжко, бо це був початок березня і на вулиці температура сягала -10 градусів.»
Ці історії доводять, що виїхати можливо за будь-яких обставин, потрібно лише вірити та до останнього шукати способи врятуватися.
 
Житло
Пошук житла потрібно починати ще до виїзду з
дому, якщо є така можливість. Для цього існують такі всеукраїнські сервіси @shelterua_bot або Прихисток.  Вони допоможуть вам знайти людей, які можуть дати вам притулок у різних містах. Якщо там вам не вдалось щось знайти, то рієлтори Дніпра створили спеціальний Telegram-канал
«Житло для біженців».
Для людей, які не мали змоги заздалегідь вирішити питання з розміщенням, у місті Дніпро працює цілодобова гаряча лінія для переселенців.  Звернутися за допомогою можна за такими номерами: 0 891 203 304 та 066 32 82 503.
Андрій та Софія, місто Харків
«Їхати до Дніпра ми вирішили через те, що наша родина знаходиться в окупації, повернутися до них ми не можемо, а перебувати у Харкові ставало дедалі небезпечніше. Це було спонтанне рішення, тому заздалегідь пошуком житла ми не займалися. Лише у потязі вирішили щось думати, знайшли в Інтернеті номер гарячої лінії для переселенців та зателефонували. Там спитати звідки ми й коли приїдемо, потім розповіли про те, куди нас зможуть заселити. Нам пощастило, бо тоді ще були вільні університетські гуртожитки, з яких виїхали іноземні студенти. По приїзду на вокзал вони повідомили адресу, ми туди дістались і нам виділили окрему кімнату для проживання.»
Наразі, за інформацією мера Дніпра Бориса Філатова, у місті Дніпро перебуває орієнтовно 60 тисяч переселенців, але з кожним днем це число збільшується.
Як стати на облік
Для того, щоб отримати гарантовані державою компенсаційні виплати та надалі користуватись програмами допомоги внутрішньопереміщеним особам у місті Дніпро вам потрібно :
Починаючи із 27 березня 2022 року звернутися в місцевий орган соціального захисту за місцем тимчасового проживання, адреси районних управлінь соціального захисту населення м. Дніпра можна переглянути на сайті Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Там вам видадуть довідку ВПО (внутрішньо переміщена особа). З цією довідкою ви подаєте окрему заяву на отримання допомоги, яка складає 2000 гривень на місяць. На цьому етапі ви повинні знати номер рахунку в форматі IBAN, який ви можете отримати у відділенні ПриватБанку.
Вікторія, Донецька область, місто Мирноград :
«До Дніпра я приїхала на початку травня та відразу вирішила стати на облік як ВПО. Складнощів ніяких не виникло, бо система вже була злагоджена. Мені видали талон з датою та часом, коли було треба підійти. Я заздалегідь підготувала всі документи та за один день оформила довідку й подалась на виплати. На жаль, виплати ще не отримала, сподіваюсь, що отримаю за декілька місяців відразу.»
Гуманітарна допомога
У Дніпрі можна отримати гуманітарну допомогу через СпівДію хаб.  Це програма, яка надає підтримку громадянським людям, які постраждали від війни.  У Дніпрі отримати допомогу можуть як переселенці, так і люди з міст та областей, які зараз мають тяжке фінансове становище. Для отримання допомоги потрібно заповнити форму, надіслати її й чекати дзвінка від волонтерів. Згодом вам повідомлять адресу, де можна забрати бокс із допомогою.
Я на собі перевірила і отримала бокс гуманітарної допомоги. Написала заяву на сайті Співдія, згодом мені передзвонили і повідомили де я можу отримати свою коробку.
Коли я приїхала на отримання, то була вкрай здивована, мені вручили доволі великий пакунок. Набір виявився досить змістовним, у ньому були засоби особистої гігієни : гель та шампунь, набір зубних щіток та паста, а також звичайне мило; їжа : різні консерви, макарони, рис, булгур, сир, пачка нуту, молоко, сухі сніданки, банка води та печиво. З такими гуманітарними наборами важко залишитись голодним.
 
Ці чотири пункти лише мала частина від того, що переселенцям потрібно пережити щоб освоїти місце тимчасового проживання.
Сподіваюсь, що за допомогою цієї інформації
внутрішньо переміщеним особам стане трохи легше орієнтуватися у нових реаліях життя.