Хочеш змінити світ? Почни з себе!

Авторка: Надія Ткаченко

     Світ - величезний та неосяжний, різноманітний та цікавий. З одного боку лякає швидкоплинність часу у вирії нового та несподіваного, з іншого боку інтригує та заохочує пірнути у незвідане з головою. На наших очах з кожною хвилиною змінюється планета, а рушійною силою нескінченного процесу є самі люди, передусім молодь. Талановиті, амбіційні особистості, що не бояться перешкод та проблем на тернистому шляху, серця яких горять жагою до розвитку. 

     Прикладом такої цілеспрямованої молоді в Україні є міжнародна волонтерська організація AIESEC. Міжкультурні обміни, цікаві та захоплюючі івенти, знайомство з людьми з усієї України і світу, підтримка та мотивація - усе можна отримати і відчути, «торкнувшись» до організації. AIESEC працює в сфері цілей сталого розвитку, інформуючи суспільство в цій тематиці та організовуючи ініціативи, які сприяють вирішенню таких проблем.

     Те, що вразило мене особисто, це можливість стати членом команди AIESEC. Можна не тільки відвідувати заходи, що сприяють стрімкому розвитку, а й організовувати їх. Можна як і супроводжувати людей, що виїхали на стажування закордон, так і самому стати дослідником планети та зробити прорив у розвитку професійних навичок.

     Global Volunteer – це волонтерські стажування за кордоном, направлені на вирішення соціальних проблем та базуються на Цілях Сталого Розвитку. Стажування with aiesec є вкладом в посилення кооперації між людьми, а також в створення стабільного та кращого майбутнього людства.

     "До волонтерського стажування в Німеччині я думала, що у мене вже достатньо цікаве життя, я мала певні переконання з приводу бачення світу, себе в ньому і власного майбутнього.

     Global Volunteer подарував мені можливість поглянути на все під іншим кутом, знайти нові перспективи. Я усвідомила, що в житті немає рамок чи обмежень вони лише у мене в голові. Я усвідомила, що немає

     "Тут погано, а там краще" - ми самі створюємо своє краще.

     Я знаю точно, що коли повернусь в Україну, буду працювати над своїм розвитком ще більше. Бо цей досвід показав мені можливості і сфери, де я хочу себе бачити". - Дана Манжула з Києва, Global Volunteer в Німеччині. 

     Безцінний досвід, вплив на майбутнє суспільства, саморозвиток та розуміння себе і чого ти прагнеш - це все міжнародна молодіжна організація AIESEC. 

Феномен героїзму

Авторка: Інна Комаренко

     Поняття “герой” відоме людству ще з античних часів. У Середньовіччі зразком героїчного діяння стало духовне служіння і лицарство. В епоху Відродження справжнім подвигом була інтелектуальна праця. В епосі героєм називається майже кожна людина, що виділяється фізичною силою, розумом, хоробрістю.

     У сучасному розумінні герой – це особа, що проявляє вищу форму мужності, розв'язує суспільно значущі конфлікти; яка за свої досягнення чи якості розглядається як ідеал, приклад для наслідування. Герой береться за розв'язання, як правило, виключних за своїми масштабами і труднощами завдань.

     В Україні звання Героя присвоюється за здійснення визначного вчинку або трудового досягнення. Героїчним вважається прояв видатної мужності й відваги при захисті батьківщини, в порятунку інших людей від лих у мирний час; визначний внесок в розвиток науки й техніки, культури; зміцнення державної економіки, обороноздатності тощо. 

     Сьогодні героями вважають тих, хто ризикує життям або вже віддав його за збереження незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Багато з них вже отримали свою відзнаку. Деякі з не героїв були нагороджені посмертно. Кожного року в певні свята в країні традиційно згадують героїв, які присвятили своє життя боротьбі за державність. 

     Однак, героєм може бути кожен з нас у повсякденному житті, для цього  війна не потрібна. Незалежно від того, ким ви є та чим займаєтесь, існують різні можливості поводитися героїчно. Просто треба знати, як думати і діяти як герой.

     Треба перевірити правильність мотивів. Добрі вчинки не завжди помітні. Тому проаналізуйте свої причини, чому ви хочете бути героєм. Будьте готові допомогати людям, які можуть навіть не знати вашого імені. Зосередьтеся більше на почуттях, породжених вчиненням доброти, ніж на отриманні похвали. Хоча прояви вдячності теж потрібні.

     Подумайте, щоб ви хотіли змінити, та почніть діяти. Бути героєм – це більше, ніж просто говорити, що ти герой. Насамперед, це передбачає постійно думати про те, що можна зробити, щоб допомогти іншим.

Наприклад, ви побачили бездомного у вашій місцевості. Замість того, щоб постійно давати гроші, чому б не звернутися до центру реінтеграції бездомних, які намагаються врятувати таких людей та повернути їх до нормального життя.

     Не бійтеся виділятися серед інших. Світ сьогодні просякнутий несправедливістю. Як показує багаторічний досвід, на жаль, люди неспроможні виправити всю несправедливість. Але герой буде готовий вжити заходів для боротьби з нею. Що ж можна зробити?

     Наприклад, ви можете захистити друга, однокласника чи колегу по роботі, якщо до них ставляться несправедливо; допомогти, купити щось для бідної людини, яку всі ігнорують, гуляючи вулицею, та багато іншого.

Налаштуйтеся виконувати випадкові дії доброти. Герой не втручається тільки лиш тоді, коли бачить, що щось не так. Намагайтеся робити добрі справи в будь-який час. Ось дії доброти, які ви можете врахувати:

- допомогти туристу/переселенцю знайти правильний шлях у місті;

- прибрати біля двору у своїх сусідів похилого віку;

- купити обід для потребуючої людини.

     Не жалкуйте особистого часу та використовуйте власні навички. Сьогодні існує безліч благодійних та некомерційних організацій, яким потрібні волонтери. Чому б не запропонувати кілька годин на тиждень, щоб допомогти цим організаціям?

     Разом з тим подумайте також про навички, які ви можете використовувати, щоб допомогти людям. Можливо, ви дуже хороший слухач і можете слухати людей похилого віку по сусідству. Може здаватися дивним, але, насправді, це дуже корисний навик.

     Ви також можете використовувати свої професійні вміння та знання, щоб допомогти іншим. Наприклад, якщо ви вчитель, можете добровільно запропонувати деякий час, щоб допомогти учням, які мають проблеми в школі. 

     Першими запитуйте про допомогу. Деякі люди, такі як люди з інвалідністю або літні люди, потребують допомоги, але не знають, як її просити. Тому не чекайте, поки вас попросять про допомогу – першими запитуйте, чи можете ви щось зробити для них, в то й самі правильно визначіть, чим можна допомогти людині.

     Починайте з невеликих жестів. У народі кажуть: «Життя складається з дрібниць». Якщо ж ви хочете зробити щось героїчне, то можете почати з невеликих жестів, наприклад, притримати двері до магазину або поступитися місцем в автобусі.      Можна подякувати водію, який дозволив вам перейти дорогу, навіть якщо ви знаходитесь на пішохідному переході або просто надіслати приємне текстове повідомлення комусь, хто хворіє. Такі маленькі прості вчинки допоможуть вам вирости як герой.

Вчіться у інших героїв. Ніхто не стає героєм самостійно. Подумайте про людей у ​​вашому житті, які виступили героями. Згадайте ті часи, коли ви відчували себе втраченими або зляканими і коли вам хтось прийшов на допомогу у цей важкий час. 

     Звертайтеся до власних героїв. Просіть порад. Не бійтеся наслідувати. Цілком ймовірно, що те, як колись допомогли вам, також послужить іншій людині. Наприклад, якщо хтось просто вас вислухав, ви можете зробити те ж саме для когось іншого.

     Тож кожен з нас може бути героєм. Допомогати іншим – справжнє задоволення. Ви можете вже зараз поставити собі за мету надати допомогу хоча б одній людині. Можливо, ви здивуєтесь з того, яку радість отримаєте від свого доброго вчинку. Тоді ви особисто переконаєтесь в істинності одних мудрих слів: «Більше щастя — давати, а не брати».

Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук зустрівся із Головою фракції Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) у Бундестазі Рольфом Мютценіхом та співголовою СДПН Ларсом Клінгбайлем

     Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук зустрівся із Головою фракції Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) у Бундестазі Рольфом Мютценіхом та співголовою СДПН Ларсом Клінгбайлем, повідомляє прес-служба Апарату Верховної Ради України

     Руслан Стефанчук висловив щиру вдячність німецьким колегам за візит, який став, за його словами, візитом не тільки солідарності з Україною, а насамперед політичної та людської сміливості.

     «Приємно, що позиція Соціал-демократичної партії Німеччини стає ближчою до позиції України. Також  хочу подякувати усім німцям, великому німецькому  народу за їхню щирість у відношенні до українців. Сьогодні в Німеччині  перебуває понад одного мільйона наших громадян і я щиро дякую за таку гостинність», — зазначив Голова Українського Парламенту.

     Під час зустрічі сторони обговорили ряд питань, де допомога Німеччини й Бундестагу є важливою та інколи визначальною у нашій боротьбі з агресором. Зокрема, детально йшлося про військовий аспект такої підтримки.

     «Німеччина є лідером у Європі з підтримки України й зброя, що ми отримуємо від вас, — це не тільки врятовані життя українців, наших захисників, це і наш спільний шлях до  перемоги», —  наголосив Руслан Стефанчук.

     Він вкотре подякував за отриманий комплекс ПРО IRIS-T, за Leopard-1 та Leopard-2, при цьому зауваживши, що Leopard-2  може стати основним танком цієї війни, а значить «танком нашої майбутньої перемоги».

     Окремо Голова Українського Парламенту окреслив оборонні пріоритети України та закликав німецьких колег і далі підтримувати нам надання сучасного озброєння, зокрема танків, систем ППО та далекобійних ракет, які є критично важливими для нашої перемоги.

     Також сторони зупинилися на подальших кроках України  на євроінтеграційному та євроатлантичному шляху та підтримці цих прагнень Німеччиною; ухваленні Бундестагом важливих для України політичних рішень, зокрема вже прийнятій резолюції про визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом Українського народу та можливого прийняття резолюції на підтримку створення спецтрибуналу для країни-агресора.

     Детально співрозмовники обговорили формулу миру, запропоновану Президентом України. Голова Верховної Ради України запросив німецьких колег до її обговорення та підтримки.

     «Для нас є надзвичайно важливим, щоб Німеччина, як світовий лідер, як один із найпотужніших гравців у клубі Великої Сімки, підтримала ініціативу Президента України й, можливо, взяла патронат над одним із її пунктів», — закликав Руслан Стефанчук та висловив сподівання, що результатом такої співпраці стане організація Саміту формули миру за участі всіх держав, залучених до її реалізації, і Німеччини зокрема.  

     Окремо Голова Парламенту України подякував представникам СДПН за чітку позицію у тому, що вони відкидають можливість мирних переговорів із росією на даному етапі війни.

     Голова фракції Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) у Бундестазі Рольф Мютценіх наголосив, що німецький Парламент своїми рішеннями підтримував Україну як до початку повномасштабної війни, так і впродовж її ведення.  

     «Ми вже надали багато фінансової, військової, гуманітарної  допомоги. І ви можете бути певні, що Німеччина була і залишається великим другом України. І обіцяємо, що так буде і  надалі», — зазначив Рольф Мютценіх.

     Він також висловив захоплення тим, що попри війну та важкі умови, українська влада робить все, щоб працювали державні установи та інституції, зокрема й Парламент України, який  здійснює всі належні йому функції у повному обсязі.

     Також Голова фракції СДПН від імені своїх колег запевнив Голову Верховної Ради України  у подальшій постійній  підтримці України з боку Бундестагу, й СДПН зокрема, і у питанні євроінтеграції, і у питанні різних аспектів допомоги. Особливо Рольф Мютценіх наголосив на встановленні справедливості у цій війні.

     «Необхідно працювати над тим, щоб кримінальне міжнародне право переслідувало всіх злочинців, які здійснили злочини проти людяності, незалежно від того, які політичні посади у світі вони займають.

     Ми хочемо підтримати вас у цьому. Україна в майбутньому захоче стати повноправним членом міжнародного трибуналу і для цього потрібно рішення Українського Парламенту. Ми б дуже його вітали», — підкреслив німецький парламентарій.

Що з 8 березня

Авторка: Владислава Давидовська

     

    Для початку треба розібратися, як справи з законопроєктом, який передбачає скасування 8 березня, яке є міжнародним днем жінок і боротьби за права жінок, та введення 25 лютого – дня української жінки.  Радянський союз нав‘язав нам низку стереотипів та повністю стер справжню сутність цього дня.  

      Розглянемо історію появи 8 березня і до чого тут взагалі радянський союз.

     Історія 8 березня пов’язана зі страйками американських робітниць у Нью-Йорку у кінці 19 століття. Тоді вони виступили з вимогами за рівну оплату праці. Після цього демонстрації продовжувалися, жінки вимагали право голосу, демонстрації набували масштабів і 28 лютого оголосили Міжнародним днем жінок. Всім відома Клара Цеткін – представниця соціал-демократичної партії жінок, запропонувала  визнати 8 березня Міжнародним жіночим днем саме в честь першої жіночої демонстрації. Після цього різні країни відмічали це "свято";  у різні дні березня і лише після третьої комуністичної інтернаціональної зустрічі у 20-х роках 20 століття офіційно була обрана дата. Слід врахувати те, що 8 березня це про боротьбу і не тільки у радянському союзі. Але ж день гідності жінок в Україні має бути.

     Стереотипи укріплювалися роками та не лише в Україні. Шукаючи «листівки 8 березня» ми будемо бачити також і те що не стосується протестів та рівних прав, можна помітити таку тенденцію у різних країнах, хоча вони ніякого відношення до срср не мають й близько. Міжнародний жіночий рух - це й про сестринство в європейському і глобальному масштабі, боротьба за права повинна мати спільну ідею?

     Раціональним рішенням є нагадування про те, що саме лежить за цією історією, не скасування або створення свята.  Закріплення того, що жіноче - це не тільки про красу,  про квіточки, не тільки про надихання чоловіків, жіноче це про рух, це про відвагу, про боротьбу та силу.

     Хоч з 19 століття ситуація і покращилася, наразі жінки мають право голосу, мають право навчатися та обирати спеціальність, мають право працювати та отримувати гідну зарплатню, ми все ж таки досі стикаємося з сексизмом та сексуалізацією на робочому місці.

     Якщо раніше жінки стикалися з забороною працювати, то зараз коли кожна жінка може зайняти будь-яку посаду та досягти успіхів у кар‘єрі, ми можемо бачити картину у якій досягнення знецінюються та кожна жінка може отримати образливі коментарі у свою адресу.

    Досі існує думка, що є не жіночі спеціальності, що глядіти за дитиною - це суто жіночий обов’язок та т.і.

     Якщо розглядати саме те що навішувалося нам  совєтами, то можна розгледіти цікаву

тенденцію,  радянський союз намагався створити ілюзію прав, що давало змогу ще більше експлуатувати жінок, треба було бути і «хранительнецей очага» і робітницею, але у культ весни та краси 8 березня перетворилося у нульові, коли «свято» стало неполітичним на території вже незалежної України, незважаючи на те, що  до цього такі мотиви вже були.

     Становище таке, що жінка не є рівною у соціальному плані, хоча на законодавчому рівні сумнівів ніяких нема, все одно залишилися ті пережитки минулого після срср які й треба викорінювати. Слід змінювати думку.

Наталія Дідух "Елегія в погонах"

   З березня в музеї Марії Заньковецької (філія Музею театрального, музичного та кіномистецтва України) відкрилася виставка талановитої малярки з Вінниці Наталії Дідух. Експозицію виставки "Елегія в погонах» сформували працівники музею на чолі з Жанною Маценко, а також куратор, співорганізатор міжнародного артпроєкту "Повертайся живим!", заслужений журналіст України Сергій Комісаров.

     На відкритті виставки гості ознайомилися з творчим шляхом і доробком талановитої мисткині. За словами Маценко,  Наталія дуже креативна людина, яка мислить образами і відчуває світ через позитивні асоціації... її картини вражають світлою енергетикою, в першу чергу - реалістичністю зображених на них персонажів. Звірі на картинах викликають відчуття справжності, зловила себе на бажанні доторкнутися до блискучої, шовковистої шкіри леопарду, щоб відчути її м'якість або вдихнути аромат зображених спілих яблук та гранату, або потримати в руках пишний букет рожевих півоній, відзначила Жанна.

   Сергій Комісаров під час представлення нагадав, що Дідух є офіцером Збройних Сил України і разом із бойовими побратимами та посестрами із першого дня війни захищає нашу Батьківщину; а ще пані Наталія щиро закохана у Мистецтво, і створила вже більше 500 довершених художніх творів. 

   Наталія Дідух закінчила вінницьку художню школу. Малювала з дитинства, але доля розпорядилася інакше. Знову писати майбутня художниця почала у вересні 2017 року. Хобі переросло у покликання. Наталія закінчила факультет художнього, декоративного мистецтва та реставрації Вінницького університету. За часи творчості провела серію майстер класів з дітьми та дорослими. Проілюструвала три поетичні збірки. Її акварель була надрукована у французькому журналі Artmajeur. Також співпрацює та проводить спільні покази дефіле з модельною агенцією STEFANELL. 

    Брала участь у 24 міжнародних конкурсах мистецтв, де займала призові місця та Гран Прі. З 2021 року є членом міжнародного журі конкурсу GOLDEN TIME. Провела 14 персональних виставок (одна з них у Польщі у приватній галереї JAG). Брала участь у 42 колективних, а також у 18 міжнародних виставках, зокрема, у 2022 році в Лондоні в галереї Boomer Gallery. Роботи обдарованої української художниці знаходяться в приватних колекціях України, Німеччини, Англії, Італії, Росії, Польщі, Словаччини та Греції, Швеції, Грузії. Художні твори приймають у проекті INSHE ART. Також, Наталія Дідух співпрацює з галереями JAG, Artmajeur, Caravan та Глобус. Пише олією та аквареллю, пастеллю та акрилом. Серед улюблених тем - квіти і тварини, пейзажі та характерні портрети. В одному з останніх інтерв'ю малярка зізналася, що без живопису не уявляє своє життя,. Мріє, щоб створені роботи дивували і приносили радість!

  Під час відкриття Сергій Комісаров разом із генералом Збройних Сил Грузії, відомим українським волонтером та громадським діячем Зазою Бакурадзе започаткували традицію нагороджувати героїчних захисників, солдатів та офіцерів ЗСУ та Тероборони України військовими відзнаками - на фоні довершених творів сучасного образотворчого Мистецтва. Так, у цей вечір із рук Зази медаль "Ветеран військової служби України" (разом із посвідченням до нагороди) отримав його друг та бойовий побратим - Олександр Мартинюк. Із чим старшого лейтенанта на прізвисько "Атом" привітали усі присутні на цьому яскравому святі. Як старший лейтенант ЗСУ розчуленого "Атома" привітала й Наталія Дідух! Представники Музею планують і надалі запрошувати на відкриття виставок та на нагородження у його стінах героїчних українських воїнів. Музей відкриває шлях талантам України, а традиція збиратися у цьому місці митцям була започаткована неперевершеною Марією Заньковецькою – однією із засновниць українського професійного театру. Робота виставки Наталії Дідух "Елегія в погонах" триватиме до 17 березня за адресом: вул.Велика Васильківська, 121 (ст.метро Палац Україна). Вихідний день - понеділок. Чекаємо на вас, шановні поціновувачі сучасного образотворчого Мистецтва!          

Леонід Коваленко

 Сергій Бахін

Сапер - професія без права на помилку

Авторка: Діана Шликова

     

     За час протистояння проявилось багато відчайдушних людей, які невпинно роблять корисні справи, кожен і кожна на своєму фронті. 

     Однією з небезпечних професій – сапери. Саме піротехніки - ті ,люди хто щодня перебувають за сантиметр від смерті. Хоробрі герої без зброї. Яскравим представником такої професії є мій батько, який працює на захист України.

     Про основні правила поводження з вибухонебезпечними предметами, заміновані території Миколаївщини, робототехніка в роботі та інші кейси роботи, розкаже начальник частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування  Головного управління ДСНС Миколаївської області – Андрій Шликов. 

- Як для вас розпочалась війна? 

- Останні місяці було достатньо розмов про те, що буде війна, але не очікував, що досягне таких масштабів. Замінування навчальних закладів, торгових центів, все це провокувало думки про наближення військових дій. Перші декілька днів війни  були найскладнішими та важкими. З третього дня після початку повномасштабного вторгнення, миколаївські піротехніки кожен день виїжджали на місця обстрілів, де були виявленні вибухобезпечні предмети. І так розпочалася наша постійна робота. Попри всі  складнощі роботи, моя частина ще більше об’єдналася і кожен працював на своєму місці.

-  Як бути начальником піротехнічної частини під час війни?

- Останні півроку працюю на цій посаді начальника частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування  Головного управління ДСНС Миколаївської області . В мої обов’язки входить: планування робіт, що  до виїзду на  ліквідацію вибухобезпечних предметів, обстеження територій на заявки від громадян Миколаївщини. Окрім, цього моїми зобов’язаннями є організація підрозділу, що складається з 55 осіб.

- За вашими даними, який відсоток замінованих території  на Миколаївщині ?

- Понад 10 % Миколаївської області забруднені боєприпасами. Загалом південь є найзамінованішою територією, тому що лінія розмежування дуже довго була сталою — з березня до листопада 2022 року. Проблему складають не лише мінні поля, а й боєприпаси, які не вибухнули.

- Станом на 01.03.2023 роки скільки виявили боєприпасів в Миколаївській області ?

- За час повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну на Миколаївщині станом на 1 березня виявлено  10 287 боєприпасів за 989 виїздів. Над розмінуванням працювали піротехніки Миколаївщини, а також розрахунки із Київської, Черкаської, Кіровоградської областей, 3-го Спеціального центру швидкого реагування ДСНС України.

-   Що найчастіше мінують росіяни?

- Із досвіду робіт що ми виконували, багато заміновано доріг, а саме перехрестя. Мінні поля були виставленні по зрощеними каналам, де була тимчасова дислокація проживання росіян. Ось саме ці місця є найбільш замінованими інженерними боєприпасами. Також росіяни мінували, де були підступи. Спадає на думку, випадок про місто Снігурівку , де практично більшість полів замінована, через те, що це було так званим фронтпостом. Хоча сама Снігурівська територіальна громада не сильно постраждала від обстрілів , але на околицях населеного пункту можна зустріти велику кількість боєприпасів. 

- Для виконання бойових завдань у військового є автомат, у лікаря аптечка, а для здійснення піротехнічних робіт у сапера є... Назвіть предмети, що завжди необхідні вам для виконання тих чи інших завдань.

- Кожен сапер  для здійснення ідентифікації вибухонебезпечних предметів повинен мати: щуп, саперну кішку, міношукач, відповідні приладдя для вибухових робіт . Для особистого захисту у сапера повинна бути екіпірований бронежилетом або вибухозахисний костюм для знищення боєприпасів з самоліквідатором. Перелічені приладдя, полегшують та допомагають ефективно працювати саперам.

-  Чи використовують у роботі робототехніку? 

- Універсальним засобом у нашій роботі слугує - дрон. Адже, використовується безпосередньо для розвідки  або навіть оточення при проведенні робіт по знищення боєприпасів. Іноді, в роботі  піротехніки залучають підводного робота, що допомагає  виявляти вибухонебезпечні предмети у водоймах та передає саперам точні координати їхнього місцезнаходження.

- Основні правила роботи, які обов’язково повинен дотримуватися сапер?

- Робота сапера ґрунтується на багатьох правилах. Якщо коротко, будь-який сапер повинен знати загальну будову основних типів вибухонебезпечних предметів і звісно ж, коректно поводитися з ними.

- Поради людям про правила поводження з вибухонебезпечними предметами

- Покрокова інструкція, як діяти якщо побачив підозрілий предмет:

- Не торкайтеся, не переміщуйте підозрілий предмет;

- Позначте палицею, камінням, одягом – будь-чим місце, де його знайшли;

- Гучно попередьте осіб, що поруч, про знахідку. Прослідкуйте, щоб всі відійшли від предмета на відстань приблизно в 100 метрів;

- Зателефонувати  101/102 чи написати у месенджерах поліції або ДСНС та сповістіть про знахідку.

- Незвичайне місце,де знаходили боєприпаси.

- Касетні боєприпаси в м. Миколаєві знаходили на дахах, не тільки на промислових спорудах, а й навіть житлових будинках . Щоб, дістати касетні елементи, піротехніки використовували  у своїй роботі дистанційні маніпулятори. Були й екстремальні боєприпаси, що доводилося знищувати прямо на місці.

- На вашу думку, для кого підходить ця смілива професія?

     Сапер – одна з найпопулярніших  професій в Україні. Дана професія підходить для щирих та сміливих патріотів своєї країни, що готові без права на помилку розмінувати терени нашої держави.

      Пишаюся своїм хоробрим батьком, він є справнім героєм для мене. Дякую всім піротехнікам  за патріотизм та мужність, за готовність до захисту Батьківщини. Сил та наснаги в подальших розмінувальних операціях! Завдяки вашим старанням Україна крок за кроком наближається до омріяної перемоги! 

Країни, що випереджають час.

     У цій статті ми розглянемо 3 найбагатших країн світу. Вони оцінювалися за річним національним продуктом, який є запасним ресурсом і включає суму цінних речей, вироблених і споживаних в одній країні протягом одного року.

США. ГНП у 2018 році становив $20,5 трильйона.

     Сполучені Штати багаті на природні ресурси, культурну спадщину та інфраструктуру. Вони надають багато корисних ресурсів, таких як деревину, нафту, природний газ, видобуток вугілля, металів, золота, сільськогосподарських продуктів та їжі, мінералів та інших природних ресурсів. Вони також мають одну з економік, що найшвидше розвиваються у світі.

Китай. У 2018 році ГНП Китаю досягла $13,6 трильйона.

     Китай має найбільше населення у світі – понад 1,4 млрд осіб.

Пекін, столиця Китаю, йде в ногу з усіма технологічними здобутками.      В даний час він закінчив проект «Синій дім», який є першою повністю автоматизованою будівлею у світі.

     Також, одна з найбагатших країн світу - велика культурна країна з великою класичною культурною спадщиною. Китай є першим місцем у світі, де використовувалися поштові марки. Китай має понад 3 000 ставків, які вміщують понад 10 млрд. кубічних футів води.

Японія. З 2018 року ГНП Японії становить $4,9 трлн.

     Країна розвивається в науці та технології, з безліччю іноземних інвестицій та зовнішньоекономічних зв'язків.      Крім того, Японія має багату культурну спадщину, яка була передана з тисячоліттями. Країна є світовим лідером з виробництва автомобілів, електроніки та різних машинних частин.

     Японія має досить підвищені показники тривалості життя, а також видимість офіційних свят та послуг, які надає влада.

     Японський уряд вжив низку заходів для підтримки гендерної рівності.

     Чи не кожна людина мріяла колись побувати в США та побачити на власні очі незвичайні хмарочоси, що прорізають верхівками безкрайнє небо. Або ж відчути дивний аромат сакури, що перетворює на казку Японію. Багатьом цікаві культура жителів Китаю та їхній тісний зв‘язок з релігією. Ці країни пройшли такий довгий шлях, аби увесь світ знав та захоплювався їх здобутками, культурою та постійним непреривним розвитком. 

Надія Ткаченко