Мова ворожнечі: що це та якою вона буває?

Автор: Данило Огородник

     З розвитком технологій можливість передавати інформацію значно спростилася. Почали з'являтися соціальні мережі та спеціалізовані блоги, де нескінченна кількість людей може вільно обмінюватися інформацією, не турбуючись про цензуру чи бар'єри. Там з'явився новий, комфортний  простір для процвітання мови ворожнечі. Тепер вона може безкарно поширюватися скрізь і в будь-якій формі. Не має значення, чи це слова, чи графіка.

     Мову ворожнечі досліджували безліч авторів. Серед них – С. Жаботинська, К. Рускевич, Д. Янагізава-Дротта, В. Клемперера, О. Гладиліна, О. Карп’як. Особливості медіасередовища як ґрунту для породження нових смислових форм буди досліджені К. Єнсеном, Г. Почепцовим. Але у своїх роботах ніхто з них не може дати точного визначення терміну «мова ворожнечі». І справді, незважаючи на поширеність мови ворожнечі в багатьох сферах суспільного та приватного життя, досі не існує загального визначення чи єдиного методу перекладу для терміна «мова ворожнечі»: іноді англійський еквівалент мови ворожнечі перекладається як мова ворожнечі або мова ненависті.

Що таке мова ворожнечі?

     Мова ворожнечі - це будь-який прояв агресії або використання образ чи інших образливих висловлювань проти особи чи групи осіб без будь-якої іншої причини, окрім їхньої ідентичності. Це стосується фотографій, відео, пісень та інших форм медіа.  Дискримінація може ґрунтуватися на таких ознаках, як національність, раса, етнічне походження, походження, стать, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, національне чи етнічне походження.

Якою буває мова ворожнечі?

     Мову ворожнечі можна класифікувати як  жорстку; середню; слабку. Жорстка мова ворожнечі містить прямі заклики до насилля та дискримінації. Окрім цього, це також і завуальовані заклики до насилля, щоб таким чином, не дати цій групі можливості закріпитися в регіоні. Середня мова ворожнечі виправдовує випадки насилля та дискримінації; звинувачує певну групу у негативному впливі на суспільство чи державу. Сюди також можна віднести й твердження про кримінальність певної територіальної чи етнічної групи. Слабка мова ворожнечі – це створення негативного іміджу певної групи суспільства.

Мова ворожнечі та міжнародне законодавство

     Комітет міністрів Ради Європи використовує таке твердження для описання поняття: «Під терміном «мова ворожнечі» слід розуміти всі види висловлювань, котрі поширюють, розпалюють, підтримують або виправдовують расову ненависть, ксенофобію, антисемітизм та інші форми ненависті, викликані нетерпимістю, в тому числі нетерпимістю, що виявляється у формі агресивного націоналізму та етноцентризму, дискримінації меншин і ворожого ставлення до них, а також іммігрантів та осіб, що за своїм походженням належать до іммігрантів». У цьому сенсі поняття «мова ворожнечі» поширюється на всі висловлювання, спрямовані проти визначеної частини суспільства.

ОБСЄ пояснює цей термін як різноманітні види висловлювань, засновані на ворожнечі, що демонструють чи розпалюють ворожнечу по відношенню до групи осіб (чи окремої особи з причини її приналежності до групи). 

     У статті 20 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права зазначено, що будь-який виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що є підбурюванням до дискримінації, ворожнечі або насильства, повинен бути заборонений законом.

     Мова ворожнечі може бути спрямована не тільки на людей інших національностей і рас, а й на багато інших соціальних груп: інвалідів, людей похилого віку, людей нетрадиційної сексуальної орієнтації тощо. Особливою цільовою групою можуть бути емігранти, які  належать до інших національностей і рас.

Героїзм. Герої не вмирають

 

Авторка: Анастасія Симоненко 

     Герой - людина, яка вчинила героїчний вчинок, а може, навіть стала втіленням визволення та патріотизму, людина, вчинками якої пишаються і ставлять у прикладом для майбутніх поколінь. Героїзм - найвищий прояв людяності. Це можливість пожертвувати собою, заради життів інших, це можливість віддати своє життя ризику, заради інших. Це можливість відчувати біль інших, брати відповідальність не тільки за своє життя. Це боротьба за справедливість та правду, за яку ти можеш поплатитись життям.

    Перефразую Франка: не знаю, чиїм сином він був – і став володарем у царстві духа, бо для нас слова «Слава Україні» мають бути безцінними. Саме ці слова я б хотіла сказати про людину, що проявила героїзм, якому мільйони українців відповіли «Героям Слава», але він вже ніколи цього не почує. Його розстріляли російські солдати за слова «Слава Україні», Олександр Мацієвський є нашим героєм, про якого ми будемо пам’ятати та шанувати. А росії доведеться відповідати про кожен скоєний злочин. 

     На жаль, героями стають ті люди, яких ми більше не зможемо побачити та пожати їх руку за їх сміливість. Такі люди потрапляють в ситуації, які потребують швидкого рішення. Прикладів цього і в історії, і в сучасному житті скільки завгодно: подвиг пожежників-ліквідаторів на Чорнобильській АЕС, самовідданість Небесної сотні, героїзм волонтерів під час АТО, героїзм волонтерів під час повномасштабної війни в Україні, наші ЗСУ та і всі українці сьогодення, що щодня допомагають своїм воїнам, державі та тримаються під час війни. 

    Отже героїзм - це мужність, високоморальність та шляхетність, це вибір, але й водночас страх, це самопожертва заради інших, хто цього потребує, це перемога над власними страхами і сумнівами заради ідеї, яку ти несеш в цей світ. 

«Я у себе»: Diana Gloster презентувала пісню-маніфест на підтримку жінкам

Головна опора життя – це ти сама: Diana Gloster презентувала пісню «Я у себе»

10 березня Diana Gloster презентувала нову пісню «Я у себе», присвячену всім жінкам та дівчатам заради підтримки кожної на шляху до щасливого життя.

Diana Gloster – українська співачка, авторка пісень і ведуча подкасту Gloster FM. Артистка активно підтримує рух фемінізму та закликає жінок у своїй творчості вірити у власні сили, любити та поважати у першу чергу себе.

Головний меседж нової пісні закарбований в її приспіві. «Я у себе» – це гімн кожної дівчини, кожної жінки, який нагадує: щоб бути щасливою, достатньо мати себе. Важливо бути у згоді, розумінні та любові зі своїм внутрішнім «Я», відчувати та чути себе – цього дійсно достатньо. Опора життя – вона не у чоловіках чи друзях, у роботі чи якихось зовнішніх факторах, а виключно у собі.

«Пісня «Я у себе» – це маніфест жінкам через власний досвід, тому що в моєму житті дуже багато подій пов'язано саме з ідентифікацією, вірою в себе і багатьма випадками, коли цю віру ламали, принижували, топтали, хотіли знищити та, напевно, один з найпотужніших прикладів – це моя історія з батьком. На жаль, в нашій сім'ї панувало психологічне домашнє насилля, він завжди мені казав, що без нього я нічого не зможу і з мене нічого не вийде. Завдяки цій пісні я усвідомила вперше в житті на 100%, що саме віра у себе допомогла мені не зламатися, пройти весь цей шлях і бути там, де я зараз є. Я б хотіла, щоб кожна жінка, кожна дівчина, слухаючи цю пісню, відчула і повірила, що немає нічого неможливого, поки вона у себе є», – прокоментувала прем’єру співачка.

Новий трек має стати також підтримкою всім жінкам, які щоденно відчувають тиск через нав’язані стереотипи та очікування від суспільства, включно з тими, що перебувають за кордоном через війну в Україні.

Прослухати нову композицію можна на всіх платформах.

Леонід Коваленко

Хочеш змінити світ? Почни з себе!

Авторка: Надія Ткаченко

     Світ - величезний та неосяжний, різноманітний та цікавий. З одного боку лякає швидкоплинність часу у вирії нового та несподіваного, з іншого боку інтригує та заохочує пірнути у незвідане з головою. На наших очах з кожною хвилиною змінюється планета, а рушійною силою нескінченного процесу є самі люди, передусім молодь. Талановиті, амбіційні особистості, що не бояться перешкод та проблем на тернистому шляху, серця яких горять жагою до розвитку. 

     Прикладом такої цілеспрямованої молоді в Україні є міжнародна волонтерська організація AIESEC. Міжкультурні обміни, цікаві та захоплюючі івенти, знайомство з людьми з усієї України і світу, підтримка та мотивація - усе можна отримати і відчути, «торкнувшись» до організації. AIESEC працює в сфері цілей сталого розвитку, інформуючи суспільство в цій тематиці та організовуючи ініціативи, які сприяють вирішенню таких проблем.

     Те, що вразило мене особисто, це можливість стати членом команди AIESEC. Можна не тільки відвідувати заходи, що сприяють стрімкому розвитку, а й організовувати їх. Можна як і супроводжувати людей, що виїхали на стажування закордон, так і самому стати дослідником планети та зробити прорив у розвитку професійних навичок.

     Global Volunteer – це волонтерські стажування за кордоном, направлені на вирішення соціальних проблем та базуються на Цілях Сталого Розвитку. Стажування with aiesec є вкладом в посилення кооперації між людьми, а також в створення стабільного та кращого майбутнього людства.

     "До волонтерського стажування в Німеччині я думала, що у мене вже достатньо цікаве життя, я мала певні переконання з приводу бачення світу, себе в ньому і власного майбутнього.

     Global Volunteer подарував мені можливість поглянути на все під іншим кутом, знайти нові перспективи. Я усвідомила, що в житті немає рамок чи обмежень вони лише у мене в голові. Я усвідомила, що немає

     "Тут погано, а там краще" - ми самі створюємо своє краще.

     Я знаю точно, що коли повернусь в Україну, буду працювати над своїм розвитком ще більше. Бо цей досвід показав мені можливості і сфери, де я хочу себе бачити". - Дана Манжула з Києва, Global Volunteer в Німеччині. 

     Безцінний досвід, вплив на майбутнє суспільства, саморозвиток та розуміння себе і чого ти прагнеш - це все міжнародна молодіжна організація AIESEC. 

Феномен героїзму

Авторка: Інна Комаренко

     Поняття “герой” відоме людству ще з античних часів. У Середньовіччі зразком героїчного діяння стало духовне служіння і лицарство. В епоху Відродження справжнім подвигом була інтелектуальна праця. В епосі героєм називається майже кожна людина, що виділяється фізичною силою, розумом, хоробрістю.

     У сучасному розумінні герой – це особа, що проявляє вищу форму мужності, розв'язує суспільно значущі конфлікти; яка за свої досягнення чи якості розглядається як ідеал, приклад для наслідування. Герой береться за розв'язання, як правило, виключних за своїми масштабами і труднощами завдань.

     В Україні звання Героя присвоюється за здійснення визначного вчинку або трудового досягнення. Героїчним вважається прояв видатної мужності й відваги при захисті батьківщини, в порятунку інших людей від лих у мирний час; визначний внесок в розвиток науки й техніки, культури; зміцнення державної економіки, обороноздатності тощо. 

     Сьогодні героями вважають тих, хто ризикує життям або вже віддав його за збереження незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Багато з них вже отримали свою відзнаку. Деякі з не героїв були нагороджені посмертно. Кожного року в певні свята в країні традиційно згадують героїв, які присвятили своє життя боротьбі за державність. 

     Однак, героєм може бути кожен з нас у повсякденному житті, для цього  війна не потрібна. Незалежно від того, ким ви є та чим займаєтесь, існують різні можливості поводитися героїчно. Просто треба знати, як думати і діяти як герой.

     Треба перевірити правильність мотивів. Добрі вчинки не завжди помітні. Тому проаналізуйте свої причини, чому ви хочете бути героєм. Будьте готові допомогати людям, які можуть навіть не знати вашого імені. Зосередьтеся більше на почуттях, породжених вчиненням доброти, ніж на отриманні похвали. Хоча прояви вдячності теж потрібні.

     Подумайте, щоб ви хотіли змінити, та почніть діяти. Бути героєм – це більше, ніж просто говорити, що ти герой. Насамперед, це передбачає постійно думати про те, що можна зробити, щоб допомогти іншим.

Наприклад, ви побачили бездомного у вашій місцевості. Замість того, щоб постійно давати гроші, чому б не звернутися до центру реінтеграції бездомних, які намагаються врятувати таких людей та повернути їх до нормального життя.

     Не бійтеся виділятися серед інших. Світ сьогодні просякнутий несправедливістю. Як показує багаторічний досвід, на жаль, люди неспроможні виправити всю несправедливість. Але герой буде готовий вжити заходів для боротьби з нею. Що ж можна зробити?

     Наприклад, ви можете захистити друга, однокласника чи колегу по роботі, якщо до них ставляться несправедливо; допомогти, купити щось для бідної людини, яку всі ігнорують, гуляючи вулицею, та багато іншого.

Налаштуйтеся виконувати випадкові дії доброти. Герой не втручається тільки лиш тоді, коли бачить, що щось не так. Намагайтеся робити добрі справи в будь-який час. Ось дії доброти, які ви можете врахувати:

- допомогти туристу/переселенцю знайти правильний шлях у місті;

- прибрати біля двору у своїх сусідів похилого віку;

- купити обід для потребуючої людини.

     Не жалкуйте особистого часу та використовуйте власні навички. Сьогодні існує безліч благодійних та некомерційних організацій, яким потрібні волонтери. Чому б не запропонувати кілька годин на тиждень, щоб допомогти цим організаціям?

     Разом з тим подумайте також про навички, які ви можете використовувати, щоб допомогти людям. Можливо, ви дуже хороший слухач і можете слухати людей похилого віку по сусідству. Може здаватися дивним, але, насправді, це дуже корисний навик.

     Ви також можете використовувати свої професійні вміння та знання, щоб допомогти іншим. Наприклад, якщо ви вчитель, можете добровільно запропонувати деякий час, щоб допомогти учням, які мають проблеми в школі. 

     Першими запитуйте про допомогу. Деякі люди, такі як люди з інвалідністю або літні люди, потребують допомоги, але не знають, як її просити. Тому не чекайте, поки вас попросять про допомогу – першими запитуйте, чи можете ви щось зробити для них, в то й самі правильно визначіть, чим можна допомогти людині.

     Починайте з невеликих жестів. У народі кажуть: «Життя складається з дрібниць». Якщо ж ви хочете зробити щось героїчне, то можете почати з невеликих жестів, наприклад, притримати двері до магазину або поступитися місцем в автобусі.      Можна подякувати водію, який дозволив вам перейти дорогу, навіть якщо ви знаходитесь на пішохідному переході або просто надіслати приємне текстове повідомлення комусь, хто хворіє. Такі маленькі прості вчинки допоможуть вам вирости як герой.

Вчіться у інших героїв. Ніхто не стає героєм самостійно. Подумайте про людей у ​​вашому житті, які виступили героями. Згадайте ті часи, коли ви відчували себе втраченими або зляканими і коли вам хтось прийшов на допомогу у цей важкий час. 

     Звертайтеся до власних героїв. Просіть порад. Не бійтеся наслідувати. Цілком ймовірно, що те, як колись допомогли вам, також послужить іншій людині. Наприклад, якщо хтось просто вас вислухав, ви можете зробити те ж саме для когось іншого.

     Тож кожен з нас може бути героєм. Допомогати іншим – справжнє задоволення. Ви можете вже зараз поставити собі за мету надати допомогу хоча б одній людині. Можливо, ви здивуєтесь з того, яку радість отримаєте від свого доброго вчинку. Тоді ви особисто переконаєтесь в істинності одних мудрих слів: «Більше щастя — давати, а не брати».

Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук зустрівся із Головою фракції Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) у Бундестазі Рольфом Мютценіхом та співголовою СДПН Ларсом Клінгбайлем

     Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук зустрівся із Головою фракції Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) у Бундестазі Рольфом Мютценіхом та співголовою СДПН Ларсом Клінгбайлем, повідомляє прес-служба Апарату Верховної Ради України

     Руслан Стефанчук висловив щиру вдячність німецьким колегам за візит, який став, за його словами, візитом не тільки солідарності з Україною, а насамперед політичної та людської сміливості.

     «Приємно, що позиція Соціал-демократичної партії Німеччини стає ближчою до позиції України. Також  хочу подякувати усім німцям, великому німецькому  народу за їхню щирість у відношенні до українців. Сьогодні в Німеччині  перебуває понад одного мільйона наших громадян і я щиро дякую за таку гостинність», — зазначив Голова Українського Парламенту.

     Під час зустрічі сторони обговорили ряд питань, де допомога Німеччини й Бундестагу є важливою та інколи визначальною у нашій боротьбі з агресором. Зокрема, детально йшлося про військовий аспект такої підтримки.

     «Німеччина є лідером у Європі з підтримки України й зброя, що ми отримуємо від вас, — це не тільки врятовані життя українців, наших захисників, це і наш спільний шлях до  перемоги», —  наголосив Руслан Стефанчук.

     Він вкотре подякував за отриманий комплекс ПРО IRIS-T, за Leopard-1 та Leopard-2, при цьому зауваживши, що Leopard-2  може стати основним танком цієї війни, а значить «танком нашої майбутньої перемоги».

     Окремо Голова Українського Парламенту окреслив оборонні пріоритети України та закликав німецьких колег і далі підтримувати нам надання сучасного озброєння, зокрема танків, систем ППО та далекобійних ракет, які є критично важливими для нашої перемоги.

     Також сторони зупинилися на подальших кроках України  на євроінтеграційному та євроатлантичному шляху та підтримці цих прагнень Німеччиною; ухваленні Бундестагом важливих для України політичних рішень, зокрема вже прийнятій резолюції про визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом Українського народу та можливого прийняття резолюції на підтримку створення спецтрибуналу для країни-агресора.

     Детально співрозмовники обговорили формулу миру, запропоновану Президентом України. Голова Верховної Ради України запросив німецьких колег до її обговорення та підтримки.

     «Для нас є надзвичайно важливим, щоб Німеччина, як світовий лідер, як один із найпотужніших гравців у клубі Великої Сімки, підтримала ініціативу Президента України й, можливо, взяла патронат над одним із її пунктів», — закликав Руслан Стефанчук та висловив сподівання, що результатом такої співпраці стане організація Саміту формули миру за участі всіх держав, залучених до її реалізації, і Німеччини зокрема.  

     Окремо Голова Парламенту України подякував представникам СДПН за чітку позицію у тому, що вони відкидають можливість мирних переговорів із росією на даному етапі війни.

     Голова фракції Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) у Бундестазі Рольф Мютценіх наголосив, що німецький Парламент своїми рішеннями підтримував Україну як до початку повномасштабної війни, так і впродовж її ведення.  

     «Ми вже надали багато фінансової, військової, гуманітарної  допомоги. І ви можете бути певні, що Німеччина була і залишається великим другом України. І обіцяємо, що так буде і  надалі», — зазначив Рольф Мютценіх.

     Він також висловив захоплення тим, що попри війну та важкі умови, українська влада робить все, щоб працювали державні установи та інституції, зокрема й Парламент України, який  здійснює всі належні йому функції у повному обсязі.

     Також Голова фракції СДПН від імені своїх колег запевнив Голову Верховної Ради України  у подальшій постійній  підтримці України з боку Бундестагу, й СДПН зокрема, і у питанні євроінтеграції, і у питанні різних аспектів допомоги. Особливо Рольф Мютценіх наголосив на встановленні справедливості у цій війні.

     «Необхідно працювати над тим, щоб кримінальне міжнародне право переслідувало всіх злочинців, які здійснили злочини проти людяності, незалежно від того, які політичні посади у світі вони займають.

     Ми хочемо підтримати вас у цьому. Україна в майбутньому захоче стати повноправним членом міжнародного трибуналу і для цього потрібно рішення Українського Парламенту. Ми б дуже його вітали», — підкреслив німецький парламентарій.

Що з 8 березня

Авторка: Владислава Давидовська

     

    Для початку треба розібратися, як справи з законопроєктом, який передбачає скасування 8 березня, яке є міжнародним днем жінок і боротьби за права жінок, та введення 25 лютого – дня української жінки.  Радянський союз нав‘язав нам низку стереотипів та повністю стер справжню сутність цього дня.  

      Розглянемо історію появи 8 березня і до чого тут взагалі радянський союз.

     Історія 8 березня пов’язана зі страйками американських робітниць у Нью-Йорку у кінці 19 століття. Тоді вони виступили з вимогами за рівну оплату праці. Після цього демонстрації продовжувалися, жінки вимагали право голосу, демонстрації набували масштабів і 28 лютого оголосили Міжнародним днем жінок. Всім відома Клара Цеткін – представниця соціал-демократичної партії жінок, запропонувала  визнати 8 березня Міжнародним жіночим днем саме в честь першої жіночої демонстрації. Після цього різні країни відмічали це "свято";  у різні дні березня і лише після третьої комуністичної інтернаціональної зустрічі у 20-х роках 20 століття офіційно була обрана дата. Слід врахувати те, що 8 березня це про боротьбу і не тільки у радянському союзі. Але ж день гідності жінок в Україні має бути.

     Стереотипи укріплювалися роками та не лише в Україні. Шукаючи «листівки 8 березня» ми будемо бачити також і те що не стосується протестів та рівних прав, можна помітити таку тенденцію у різних країнах, хоча вони ніякого відношення до срср не мають й близько. Міжнародний жіночий рух - це й про сестринство в європейському і глобальному масштабі, боротьба за права повинна мати спільну ідею?

     Раціональним рішенням є нагадування про те, що саме лежить за цією історією, не скасування або створення свята.  Закріплення того, що жіноче - це не тільки про красу,  про квіточки, не тільки про надихання чоловіків, жіноче це про рух, це про відвагу, про боротьбу та силу.

     Хоч з 19 століття ситуація і покращилася, наразі жінки мають право голосу, мають право навчатися та обирати спеціальність, мають право працювати та отримувати гідну зарплатню, ми все ж таки досі стикаємося з сексизмом та сексуалізацією на робочому місці.

     Якщо раніше жінки стикалися з забороною працювати, то зараз коли кожна жінка може зайняти будь-яку посаду та досягти успіхів у кар‘єрі, ми можемо бачити картину у якій досягнення знецінюються та кожна жінка може отримати образливі коментарі у свою адресу.

    Досі існує думка, що є не жіночі спеціальності, що глядіти за дитиною - це суто жіночий обов’язок та т.і.

     Якщо розглядати саме те що навішувалося нам  совєтами, то можна розгледіти цікаву

тенденцію,  радянський союз намагався створити ілюзію прав, що давало змогу ще більше експлуатувати жінок, треба було бути і «хранительнецей очага» і робітницею, але у культ весни та краси 8 березня перетворилося у нульові, коли «свято» стало неполітичним на території вже незалежної України, незважаючи на те, що  до цього такі мотиви вже були.

     Становище таке, що жінка не є рівною у соціальному плані, хоча на законодавчому рівні сумнівів ніяких нема, все одно залишилися ті пережитки минулого після срср які й треба викорінювати. Слід змінювати думку.