Вивчити історію України за фільмами та серіалами!

Авторка: Дарія Дацкова

     На сьогоднішній день тема "Історія" викликає багато дискусій, особливо в контексті освіти. Безсумнівно, історія є важливим предметом, але чому ж так мало людей бажає її вивчати? Це через те, що нас не навчили любити цей предмет, не пояснили цінність знань, які вона дає, і не спонукали до вивчення. У нашій свідомості історія часто асоціюється з книгою, а книга з читанням, але невелика кількість людей любить читати. Це призводить до того, що більшість вважає історію нудною і нецікавою, навіть розуміючи її важливість, не всі можуть змусити себе щось прочитати. Але сьогодні наш кінематограф не стоїть на місці, завдяки його розвитку ми можемо вивчати історію без читання купи незрозумілих довідників.

     Отже, ось підбірка фільмів і серіалів, які допоможуть сформувати базу знань з історії України:

                                                Київська Русь.

     Перший важливим періодом у історії державотворення України є Київська Русь, а двосерійний серіал “Ярослав Мудрий” розповість історію цієї держави після смерті Володимира Великого і сходження на престол Ярослава Мудрого. Серіал показує біографію князя, його боротьбу із зовнішніми та внутрішніми ворогами. А розбавляє ці серйозні події в стрічці історія кохання Ярослава до простої дівчини Любави.

Галицько-Волинська держава.

Із спадкоємицею Київської Русі познайомить нас фільм “Король Данило”, якщо попередня стрічка знята у 1981 році, то це вже наше століття - 2018 рік. Тут розповідається про період короля Данила, його боротьбу з боярами та монголо-татарами, також показано вплив заходу на наші території. Ця кінострічка знята не якісно, і має багато критики, але історичну правду вона витримала.

Козацтво.

Тут одним фільмом чи серіалом не обійтися. Почнімо з періоду до Богдана Хмельницького, а саме з козацько-селянські повстання. Фільм “Северин Наливайко. Остання битва” показує той період, його устрій та цінності і демонструє причини поразок цих повстань.

Далі починається період Богдана Хмельницького.Тут одразу слід переглянути стрічку “Вогнем та мечем”. Фільм неймовірно показав боротьбу козаків та поляків, головні битви, поразки та їх причини, зради, які відігравали велику роль у тій війні. Але стрічка є цікавою не через сюжет, а й через  вплетену любовну лінію, хоч і в підручниках історії ми цього не знайдемо, та кохання неодмінно було.

Більше про Богдана Хмельницького можна побачити в серіалі “Гетьман”, де насправді головною сюжетною лінією є не саме повстання, а трагічне кохання Богдана Хмільник до молодої польки Гелени.
   Далі починається період після смерті Хмельницького. Тут можна переглянути екранізацію твору “Чорна Рада”, де йде друга середина сімнадцятого століття і вся Україна веде непримиренну боротьбу за гетьманську владу.

Ну і ще однією рекомендованою кінострічкою в, якій покладені історичні події буде “Молитва за гетьмана Мазепу”.
Також до теми козацтва можна переглянути такі фільми: “Максим Оса”, “Пекельна Хоругва”, “Фортеця Хаджибей”, “Мамай”.
Не менш важливим періодом в історії України є часи кріпацтва, але в українському кінематографі немає робіт, які показали б події того часу.

Розпад Російської імперії, Перша світова, революція 1917-1921 років та прихід більшовиків.

Тут одразу можна порадити серіал “І будуть люди”, який складається з 12 серій, де у кожній розповідається про окремого персонажа. Серіал побудований у формі саги і через призму життя звичайних людей зображає турбулентні етапи ХХ століття.

Для більш поглибленого розбору того історичного часу можна подивитися “Таємний щоденник Симона Петлюри” та “Крути 1918” обидві стрічки присвячені подіям революції.

Для розуміння ситуації в цей період на території Заходу України можна глянути серіал “Століття Якова”, але він вже починає нас переносити далі, до подій другої світової війни, схожим до цієї стрічки

є серіал “Сага”, де все починається з розпаду Російської імперії і йде до Майдану та початку війни на Сході України, але в центрі уваги вже не події певного регіону, а в цілому усієї України періоду 20 століття.

           Голодомор 1932-1933 років.

Цю трагічну подію слід брати окремим розділом, і починати вивчати з фільму “Ціна правди”. Стрічка реалістично показує, що відбувалося в ті роки крізь погляд іноземця, який навіть уявлення не мав про такі жахіття. Майже вимерлі села, голодні діти, батьки яких померли від голоду.
 

“Гіркі жнива” цей фільм також дуже гарно показала тодішні трагічні події, але на відміну від попередньої стрічки, ми вже можемо побачити усе з середини, поглядом людей, які проживали це.
   Дві перші стрічки були знятті іноземцями, а от фільм

“Поводир” є виключно українським шедевром вітчизняного кіно. Він висвітлив події голодомору найреалістичніше, більше того враховуючи сюжетну лінію, в якій герої роблять довгу подорож країною, фільм показав ці страшні дні ширше.

Друга світова війна.

У 2022 році вийшов фільм “Щедрик”. Він чудово показує ті дні, але не з 1941 року, а з 1939, оскільки розгортаються ці події у місті Івано-Франківську, яке до другої світової війни було під владою Польщі і війна там почалася на 2 роки раніше.

                                         

Післявоєнний час.

“Хайтарма” першою історично важливою подією є виселення кримських татар з Криму у 1944 році, ця стрічка чудово покаже усю цю трагедію.

Далі була боротьба УПА з більшовиками і фільми “Чорний ворон”, 

“Нескорений”, 

“Червоний”, 

“Жива”, 

“Залізна Сотня” продемонстрували цю боротьбу, показали хто такі воїни УПА, їхні справжні цілі та мотиви, та що робили з українцями, які входили до цієї організації, головні події та бої.

                                                                   Шістдесятники

Всі чули, та мало хто розуміє, хто ці люди насправді і через що вони пройшли.
“Заборонений” фільм про Василя Стуса, в якому до дрібниць показано що робили з українцями, які говорили правду і відстоювали свою думку.

Не зовсім шістдесятник, але також митець того часу відомий режисер стрічки “Тіні забутих предків” - Сергій Параджанов. Фільм “Параджанов” теж продемонстрував, як радянська влада хотіла зламати талановитого кінорежисера, щоб він працював "під їхню дудку".

Незалежність

Є дуже класний ролик українського блогера Віталія Гордієнка “Що приховує незалежність України?” ютуб канал “Загін кіноманів” . У відео дуже детально та правдиво розказано про дні, коли Україна відновила свою незалежність, хто був до цього причетний, хто хотів незалежності, хто ж навпаки виступав проти, і особливо цікаво дивитися на записи, які були зроблені в ті важливі для України дні.
 

Зараз ми проживаємо знову ж таки дуже важливі історичні події в історії нашої країни. Ми продовжуємо боротися за нашу незалежність, за наші кордони, відстоюємо нашу мову, віру та культуру. І переглянувши ці фільми та серіали, ви побачити певну циклічність, знайдете момент початку нашої боротьби з росією, визначите для себе національних героїв та почнете орієнтуватися у головних періодах і подіях, які були державотворчими. Перестанете сприймати історію, як щось нудне та не цікаве. Можливо глянете на деякі речі, раніше вам відомі, з іншого боку і переосмислете їх. Знайдете відповідь, як завершити цю боротьбу і почати жити…

Молодіжний сленг: шанси на «життя» справжньої української

Авторка: Поліна Хміль

     Щороку молоде покоління відзначається вживанням нових слів, а звичайна українська непомітно відходить на задній план. А чи вдасться саме зараз молоді зберегти незапозичену лексику у своєму словниковому запасі?

     Довгий час наша нація територіально належала до країни, яка зараз є для нас найбільшим ворогом. Та ми не можемо вирвати ці сторінки з історичної книги становлення незалежності та державності України. Не одне покоління народилося та зросло за час панування срср. Кожне з них мало свої відмінності, але все-таки дещо було незмінним-підлітки.

     Але, проводячи певну паралель між тодішнім і теперішнім, ми бачимо значні відмінності серед їхніх кіл:

-        достатньо велика вседозволеність;

-        підтримка;

-        надання більшого значення.

Але, попри все, їхньою спільною рисою є максималізм у діях та словах.

 

     Як підліток радянського союзу міг дозволити вживати незвичні, а, можливо, і заборонені для того часу вислови?

Відповідь проста-бажання протиставляти себе старшим та виділитися на фоні інших, і звичайна відсутність страху. Але пояснення щодо виникнення такого явища як «сленг радянського підлітка» просто не існує.

     Пропоную ознайомитися із деякими прикладами:

-«совпаршив» – таким спотворенням молодь позначала всі речі, зроблені в СРСР;

-«шнурки у склянці» - батьки будинку;

- «прикид» - одяг;

- «стебатися» - висміювати, знущатися;

- «обламатися» - впасти духом, втратити інтерес, залишитися ні з чим;

- «хиляти» - прогулюватися.

 

     Цьогочасність замінила ці слова на звичайні для молодого покоління «фейл», «шмот», «аб’юзити» та «бумери».

     Перелік висловів є достатньо великим, і щодня ця кількість значно збільшується. Це відбувається завдяки впровадженню цифрового світу та поширеного спілкування на платформах різних соцмереж, наприклад Tik Tok та Instagram.

     Здебільшого вони виникають із запозичених слів із інших мов.

     За даними інфографіки 2020 року від WordTips, опублікованими на ресурсі Visual Capitalist, (окремо гіперпосилання https://word.tips/100-most-spoken-languages/) очільницею найпоширеніших мов світу є англійська (всього мовців: 1 132 366 680, носіїв мови: 379 007 140). Саме від неї й походить велика частина теперішнього сленгу.

     Лютого 2022 року українців спіткала біда, яка серйозно змінила життя кожного, а особливо це відзначилося на мові.

     З даними опитування (окремо гіперпосилання https://suspilne.media/299240-57-ukrainciv-perejsli-abo-stali-castise-spilkuvatis-ukrainskou-z-24-lutogo-opituvanna-suspilnogo/), проведеного компанією Gradus Research на замовлення "Суспільного", 57% українців стали більше спілкуватися або повністю перейшли на українську мову з початку повномасштабної війни.

 

     А як щодо молодого покоління, яке тримає в руках наш подальший розвиток та майбутнє?

     Наразі, свідомі для свого віку, діти, юнаки та дівчата є першими, хто виступає за тотальний перехід на українську у всіх сферах життя. Одним із проявом їхніх спроб впровадити її в буденність є новостворена мова в Telegram: В Telegram з'явилась «файна українська». (окремо гіперпосилання https://www.the-village.com.ua/village/city/city-news/329823-v-telegram-z-yavilas-fayna-ukrayinska-yak-ustanoviti )

     Також достатньо чудовим прикладом є велика кількість їхніх відео як і з серйозним характером, так із підтекстом гумору, опублікованих у соцмережі Tik Tok:

Taras Lukavyi -@lukavyi https://vm.tiktok.com/ZMYb4VAX3/

Lola Belugina- @dolorezzzz https://vm.tiktok.com/ZMYb4SACR/

 

     Який же шанс збереження української серед молоді без вживання великою кількості новоутворень?

     Сленг- невід’ємна частина життя підлітка будь-якої країни, адже в такий спосіб він самовиражається, а також це дозволяє йому розвивати фантазію. Але все-таки українські можуть не хвилюватися за своє юнацтво, бо саме вони є очільниками великої боротьби за мову. Використовуючи всі свої сили, на різних платформах, особливо на тих, які принесли в їхнє життя нову говірку, вони гордо несуть месендж підтримки державної як на локальному, так і масштабному рівнях.

 

     Берімо приклад та поширюймо українську разом з ними!

Українська весна

     В київському Музеї Марії Заньковецької (філія Музею театрального, музичного та кіномистецтва України), музеї позитивні емоцій продовжився весняний виставковий марафон у режимі non stop, який свого часу започаткували талановиті організатори Сергій Комісаров та Жанна Маценко. 2 квітня там відбулося  відкриття одночасно двох вернісажів трьох непересічних особистостей, фахівців своєї справи.

     Першою відкрилася персональна виставка талановитого київського художника Андрія Клішина «МІСТИКА, ВЕСНА, КОХАННЯ».      Зразу після представлення художника та його виступу перед гостями відбулося відкриття другої, не менш атмосферної та яскравої об'єднаної виставки «ПЕРЕМОЖЕ ВЕСНА!» ця виставка була представлена одночасно двома  креативними творчими особистостями талановитою майстринею декоративно-прикладного мистецтва і дизайну Людмилою Пономаренко та не менш талановитим живописцем Олександром Малінченком. Виставки присвячені чудовій порі року – Весні!

     Художник Андрій Клішин на виставку представив роботи більшість із яких присвячена прекрасному почуттю кохання, яке зазвичай спалахує сааме на весні. Людмила Пономаренко показала поцінувачам мистецтва прекрасні панно великого розміру, а картини Олександра Малінченка виконані в стилі класичного реалістичного мистецтва, На довершених реалістичних полотнах Олександра Малінченка буквально фонтанує життя рідної української Природи, представленої річками, ставками та озерами його благословенної малої батьківщини – Боярки, що на Київщині.

     Цього дня в Музеї Марії Заньковецької був просто аншлаг. На відкриття виставки завтіла більше 100 поціновувачів сучасного образотворчого мистецтва України друзів та гостей художників. Таке в музеї із усіх виставкових марафонів було вперше і є підтвердженням тому, що музейна команда – на  правильному шляху! Організатори виставок планують перетворити музейні виставкові вернісажи в центр Духовності та Культури Києва. 

     З промовами окрім організаторів привітали художників та виступили перед гостями Заза Бакурадзе, Оксана Науменко, Сергій Грабар, Валентина Плахотнюк та Мишко Нако. Вони читали перед аудиторією прекрасні вірші про кохання, співали українські пісні, зверталися зі словами, присвяченими мистецтву та прекрасному почуттю коханню.  

Довідкова інформація про художників:

Андрій Клішин

     Андрій Клішин використовує інтуїтивно-спонтанний живопис. Картини цього непересічного автора – це немов видіння з інших світів, з іншого часу чи - між часу… На думку художника Андрія Клішина, кохання це те головне, що з'єднує нас з іншими світами та один з одним - у цих інших світах… «Ми будемо жити вічно тільки в коханні, в усіх його проявах, - переконаний живописець. – І зовсім не важливо, як ми, люди, виглядатимемо в інших життях… Але якщо ми любимо, то обов'язково знайдемо своїх коханих!...»

     Пономаренко Людмила Сергіївна.

Народилася в місті Києві 1981 року. В 1997 вступила до Київського художньо-промислового технікуму, в 2002 – до Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. М. Бойчука, який закінчила у 2006 році. Під час навчання педагогами з фаху були Сергій Нечипоренко, Марта Базак, Василь Андріяшко.

Членкиня НСХУ з 2019 року. Брала участь у багатьох виставках, серед яких IV, V та VI Всеукраїнська трієнале художнього текстилю, Всеукраїнська виставка до Дня художника, Всеукраїнська виставка до Дня Незалежності, Всеукраїнська різдвяна виставка, «Світ Божий, як Великдень» у Тернополі, Ужгороді, Києві та інших містах, виставка в Боярському краєзнавчому музеї та інші.

     В своїх творчих роботах намагаюся поєднувати автентичні техніки ткацтва з власними варіаціями їх використання, а також композиціями. Більшість робіт створено на горизонтальному ткацькому верстаті авторськими техніками, що поєднують традиційне українське рушникове перебірне ткацтво, узорні саржові тканини, репсове переплетення та багато іншого. В роботах використовую переважно натуральні матеріали.

Творчу роботу з 2004 року поєдную з роботою у Київській дитячій художній школі №9, де викладаю живопис, рисунок та композицію. Намагається навчити дітей не лише академічному рисунку та живопису, а насамперед розвинути у них здатність творчо мислити, створювати власні неповторні образи.

     Малінченко Олександр Миколайович.

Український художник з широким творчим діапазоном, лауреат літературно - мистецької премії імені Володимира Самійленка. 

Малінченко Олександр народився 18 квітня 1953 року в м. Києві. В 1977 р . Олександр закінчив Київський художньо-промисловий технікум. Працював в обласному художньо-виробничому комбінаті художником-оформлювачем. 

     З 2000 року організовує персональні виставки в Україні. Його роботи знаходяться в приватних колекціях в Україні та за кордоном: в Новій Зеландії, Франції, Німеччині, США, Польщі, Литві.

     Приходьте  і друзів приводьте! Буде дуже і дуже цікаво! 

     Адреса Музею Марії Заньковецької (філія Музею театрального, музичного та кіномистецтва України) : Київ, вул. Велика Васильківська, 121.

Леонід Коваленко

Безпека в мережі: що краще VPN чи Proxy та як їх правильно використовувати?

Автор: Данило Огородник

     Одним з найважливіших елементів сучасного онлайн життя є інтернет-безпека. Ми постійно стикаємося з такими небезпеками, як кібератаки, витоки даних, цензура та геоблокування. Багато людей використовують спеціалізовані інструменти, такі як VPN або проксі-сервери, щоб захистити свою приватність і свободу в Інтернеті. Але що це таке і чим вони відрізняються один від одного?

     Технологія, відома як VPN (віртуальна приватна мережа), встановлює зашифроване з'єднання між вашим пристроєм і унікальним сервером, яким керує VPN-провайдер. Цей сервер обробляє всю вашу інформацію так, ніби ви фізично присутні там, де він розташований. В результаті ваша IP-адреса змінюється на IP-адресу сервера, що робить значно складнішим відстеження вашого інтернет-трафіка третіми особами.

Проксі-сервер - це програма, яка посередником між вашим комп'ютером або іншим пристроєм і веб-сайтом, до якого ви хочете отримати доступ. Коли ви користуєтеся проксі-сервером, він надсилає ваш запит на потрібний веб-сайт, а потім надсилає вам відповідь. В результаті ваша IP-адреса також змінюється на адресу проксі-сервера. Але оскільки ваш інтернет-трафік не шифрується, він все одно може бути перехоплений і вивчений третіми особами.

     Ступінь безпеки і функціональності між VPN і проксі-сервером є ключовою відмінністю між ними. Завдяки надійному шифруванню VPN забезпечує більш надійний захист вашого трафіку і необмежений доступ до будь-якого веб-сайту або сервісу в Інтернеті. З іншого боку, проксі-сервер може бути швидшим і простішим у налаштуванні, але він не повністю забезпечує конфіденційність і анонімність.

     Порівняння показує, що VPN є більш надійним і практичним способом захисту вашої безпеки в Інтернеті. У порівнянні з проксі-сервером, VPN має ряд переваг, серед яких:

- Високий рівень шифрування даних

- Повне покриття всього вашого трафіку

- Сумісність з усіма пристроями та додатками

- Спеціальні функції для обходу блокування VPN

- Надмірна кількість серверних локацій

Як налаштувати VPN

     Щоб налаштувати VPN на різних операційних системах, вам потрібно спочатку обрати надійного постачальника послуг VPN, який підтримує вашу ОС. Наприклад, ExpressVPN, NordVPN або Surfshark. Потім вам потрібно зареєструватися на сайті VPN-провайдера і завантажити VPN-клієнт для вашої ОС.

Після цього потрібно запустити VPN-клієнт і ввести своє ім'я користувача та пароль. Останній крок - вибрати VPN-сервер, до якого ви хочете підключитися, і натиснути "Підключитися". Після встановлення VPN-з'єднання ви можете безпечно і конфіденційно переглядати веб-сторінки.

Технологія OpenVPN

     OpenVPN, який використовує шифрування і сертифікати для побудови безпечного тунелю між клієнтом і сервером, є одним з найбільш широко використовуваних і відкритих протоколів VPN. Далі розглянемо налаштування OpenVPN на різних операційних системах.

Налаштування OpenVPN на Windows

     Встановлення клієнтського програмного забезпечення OpenVPN та отримання конфігураційного файлу (.ovpn) від постачальника послуг VPN або мережевого адміністратора є необхідними умовами для використання VPN на Windows. Після цього вам слід перемістити файл .ovpn (можна завантажити використавши сервіс VPNBOOK) до папки config в директорії встановлення OpenVPN (зазвичай C:\Program Files\OpenVPN\config). Після цього ви можете запустити графічний інтерфейс OpenVPN з правами адміністратора і побачити іконку OpenVPN в системному треї. Клацнувши правою кнопкою миші по іконці, ви можете вибрати "Підключитися" і подивитися статус вашого з'єднання. Якщо все пройшло успішно, ви повинні отримати доступ до ресурсів вашої VPN-мережі.

Налаштування OpenVPN на MacOS

     Щоб використовувати OpenVPN на MacOS, вам потрібно встановити клієнтське програмне забезпечення Tunnelblick і завантажити файл конфігурації (.ovpn) від вашого VPN-провайдера або мережевого адміністратора.

Щоб додати файл .ovpn до Tunnelblick, потрібно двічі клацнути по ньому. Після цього значок Tunnelblick з'явиться в системному треї, і ви зможете активувати його з меню програми. Тепер ви можете натиснути кнопку "Підключитися", щоб перевірити стан з'єднання після вибору бажаної конфігурації. Якщо все пройшло за планом, ви повинні мати доступ до ресурсів вашої VPN-мережі.

Колективний невроз: наслідки другої світової та сучасні реалії України

Авторка: Владислава Давидовська     

     

     Колективна травма - це психологічна травма яка охоплює велику кількість людей, від окремої групи людей до цілих країн. Особливість колективної травми полягає у тому, що вона поширюється не тільки на людей які безпосередньо є учасниками травмуючих подій, вона шириться поколіннями, закріплюючись у пам‘яті. Причиною травм є війни, геноцид, екологічні, стихійні та техногенні катастрофи, обмеження свободи, наприклад концтабори за часів гітлерівської германії та рабство чорношкірих, політичні перевороти та соціальні революції.   

     Віктор Франк – психотерапевт, колишній в‘язень нацистського табору під час другої світової війни, у своїй книжці «Лікар та душа» писав, що у колективного неврозу є чотири ознаки: «по-перше, це безпланове стравлення до життя : «аби лише дожити до вечора». Сучасна людина живе так від одного дня до наступного. Вона навчилася робити це під час останньої світової війни, і з тих пір таке ставлення не змінилося. Люди жили в такий спосіб, бо чекали кінця війни,і, поки війна тривала, подальше планування не мало сенсу…..Другим симптом є фаталістичне ставлення до життя. Це знову ж таки продукт останньої світової війни. Третім симптомом є колективне мислення. Людина хоче зануритися в маси. Четвертий симптом – фанатизм. Тоді як колективіст ігнорує свою власну особистість, фанатик нехтує особливостями інших.".  

     Ми несемо свою колективну травму майже не всю історію України, за останні лише 100 років ми пройшли революції, штучний голодомор 1932-1933 рр. , сталінські репресії, знищення культурних діячів та спадщини, роздвоєння національної ідентичності, майдан, анексію Криму, вторгнення на території Донецька на Луганська і наразі переживаємо повномасштабну війну.  

     Наслідками неврозу окремого індивіда є важкі панічні атаки, порушення соціальної та трудової адаптації, депресії та  ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). Після закінчення війни нам треба відбудовувати  багато чого й важливо екологічно  навчитися переживати колективні травми, зберігаючи історію задля запобігання "наступу на ті ж самі граблі". 

     Для того, щоб пережити війну та її наслідки, треба знайти загальний та індивідуальний сенс. Віктор Франк ще у концентраційних таборах помітив, що жага до життя залежить від сенсу життя кожної людини, умовна половина людей ставала примітивною формою боротьби за виживання, а досягала статусу взірця альтруїстичної поведінки та духовності, що давала сили та ресурси на те, щоб пережити те жахіття, хоча ці дві категорії перебували в однакових умовах. 

     Слід пам‘ятати, що страх та тривога є нормальною реакцією на травматичні події, інакше еволюція, якби у цьому не будо необхідності, усунула б ці емоції.   

     Основні концепції та поради, які допоможуть пережити те, що ми маємо наразі: 

- так як основною ознакою колективного неврозу є неспроможність планування та відмова від відповідальності, треба свідомо брати відповідальність за своє життя. Адекватно оцінювати ситуацію, розуміти на що ми можемо вплинути та брати на себе за це відповідальність.  

- порада стосується безпосередньо першої. Ми не можемо змінити реальність, але ми можемо змінити ставлення до цієї реальності. Треба пам‘ятати, що ще лишилися речі та люди заради яких треба не опускати руки. 

  - звертатись за консультацією до спеціаліста. Зараз є багато психологів-волонтерів, які готові допомагати навіть якщо у вас на це немає коштів. Краще це робити зараз, чим коли це буде мати гірші наслідки.  

  - планувати майбутнє. Ми втрачаємо сенс існування коли нічого не очікуємо, тому мозок треба мотивувати. Цей пункт також взаємодіє з першим та другим. Важливо не охоплювати великі масштаби, не брати необмежений проміжок часу, зрозуміло, що в умовах війни складно будувати плани на майбутнє, але корисно планувати хоча б наступний день, щоб бачити результати своїх дій, навіть якщо це повсякденні справи.  

- розміщувати себе у культурному просторі. Мистецтво грає важливу роль і є способом рефлексії почуттів, це допоможе менш деструктивно справлятися зі стресом, навіть якщо ви не є професійним митцем, ми згуртовані однаковими почуттями та переживаннями.

Енергозбереження по Житомирськи

 Поліське місто сьогодні є лідером в Україні з питань заощадливості   

   Програми енергозбереження і енергоефективності дуже актуальні у теперішній час в Україні. Позитивним досвідом у цій сфері ділився Житомир. Прес-тур «Кліматично-нейтральне майбутнє Житомира. Зелений перехід міста на 100% ВДЕ до 2050р.», організований громадською спілкою "Бізнес за партнерство" в рамках проекту «Просування енергоефективності та імплементації Директиви ЄС про енергоефективність в Україні», що виконується німецькою урядовою компанією GIZ за дорученням Уряду Німеччини та Швейцарії, зібрав кілька десятків журналістів з усієї України.

   Під час знайомства у стінах Житомирської міської ради очільник міста Сергій Сухомлин розповів, що перші програми з енергозбереження почали застосовуватися тут ще 2012 року, а активно впровадитися вже з 2014 року. Житомир один з перших у Східній Європі заявив про перехід на 100 % використання відновлювальної енергії. І буде першим містом в Україні, висловив переконання мер. А вже до 2050 року має стати повністю кліматично-нейтральним. 

 В якості добрих прикладів делегація відвідала об`єкти міста з цієї програми. Першим оглянули дитячий садок ЖДНЗ № 6, термомодернізований в рамках проекту «Підвищення енергоефективності обєктів бюджетної сфери м. Житомира». Сьогодні тут діє 11 груп для малюків, а загалом ходить до закладу 224 дитини. Садочок приймав і більшу кількість, але наразі військова небезпека, зокрема, ракетні обстріли, змусили чимало батьків разом з дітьми виїхати з обласного центру. Як розповіла завідувачка установи пані Казмерчук, роботи з утеплення розпочалися з даху, згодом фундаменту. Загалом енергозберігаючими технологіями обклали всі стіни, включаючи склопакети. За висловом керівниці, увесь будинок обгорнений своєрідною теплою «шубкою».

  Останніми були укриття, де повністю підготовлені великі приміщення для перебування, навчання, різноманітних ігор вихованців. (Цікаво, що загалом з 45 навчальних закладів міста, 44 мають укриття). В результаті робіт температура у приміщеннях підвищилася на 5-6 градусів, а споживання теплової енергії знизилося на 55-60%.  За кошти місцевого бюджету було виконано ще  й облаштування благоустрою території дитячого садка.

  Житловий будинок ОСББ «Вулик-21», був зведений у 1997р. Мешканці майже всіх 234 квартир цього шестипід`їздного дому у 2016р. підтримали утеплення будинку, розповіла керівниця ОСББ Людмила Панченко.   В будинку вже не один рік здійснювалися заходи з реалізації енергоефективності за програмо «Енергодім». Зокрема, теплоізоляція внутрішніх трубопроводів, балансування системи опалення через встановлення автоматичних клапанів, комплекс робіт із теплоізоляції та улаштування зовнішніх стін, заміна зовнішніх дверей та облаштування тамбурів, заміна віконних і балконних блоків. Ці заходи додали до 40% енергоефективності.

 За словами Панченко, загальна сума проекту становила 25 млн. грн. Але це вартувало, адже сума опалення у платіжках мешканців скоротилася на 40, а іноді й на 50%. 

  По завершенні обїзду відбулася розмова преси з місцевими чиновниками. Як розповіла 1 заступниця міського голови Світлана Ольшанська, у 2021р. Житомир став другим містом в Україні, що отримало «Європейську енергетичну відзнаку». Й надалі керівництво віддаватиме пріоритет програмі «Зелене місто».  

Ще одна проблема для Житомира використання світла, адже його не вистачає, зазначила Ольшанська. Через це у місті не курсує трамвай, адже, в першу чергу, струм подається для мешканців. При цьому спішно реалізується програма заміни вуличного освітлення лампами LED. Поліське місто перше місто в Україні, яке на 100% встановило на вулицях енергозберігаючі лампи. А це 15 тисяч світоточок. 

Сергій Бахін

«Простір речей» у Львові

Авторка: Надія Пікуль

«Люди приходять, приносять, забирають речі. Багато хто дякує за таку можливість і сам проєкт. У нас також можна зарядити телефон, випити чаю, скористатися мікрохвильовою. У туалеті завжди маємо засоби гігієни (прокладки, тампони), якими можна користуватися», - розповідає координаторка проєкту.

«Простір речей» - місце, куди люди приносять свої речі, щоб інші при потребі могли їх взяти.

Звідки ж з’явилася ідея проєкту?

Є три витоки цієї ідеї. По-перше, учасниці ініціативи є критичними до сучасної економічної системи – капіталізму, яка знищує природу, тварин і природу в цілому; яка ставить індивідуальне збагачення вище, ніж колективне благо та збереження навколишнього середовища.

«Ми не екологічна ініціатива, проте цінність екосвідомості, а також веганство, вважаємо важливими для нас» - зазначила координаторка.

По-друге, у Харкові – місто, звідки походить ініціатива проєкту, до ковідних часів проводилися фрімаркети. Кожної весни та осені проходили одноденні івенти у парку, куди люди приносили речі і могли забрати щось собі. Деякі з учасниць «Простору» брали участь в організації двох таких фрімаркетів. Окрім цього, у Харкові була створена група в телеграмі під назвою, «група, в якій віддають речі». Суть групи – постити фото речей, які готові безкорисно віддати, а також шукати, якщо щось потрібно. Наразі таку групу створено у Львові, а також всеукраїнську.

І по-третє, досвід зі схожими місцями координаторки проєкту. Саме він став стимулом створити «Простір речей». Минулої весни вона перебувала в Німеччині і відвідала два місця, які працюють за тією ж схемою – віддавати непотрібне і брати необхідне.

«Що цікаво, це були постійні і тривалі проєкти, створені не для біженок і біженців з України, а для всіх. Тому по поверненню в Україну захотілось мати тут щось схоже»

Спочатку організація займалася гуманітарною допомогою і орендувала приміщення під склад. Воно мало дві кімнати, тому учасники проєкту вирішили орендувати обидві: одна під склад та офіс, інша під «Простір речей». Далі придбали стійки для одягу, вішаки, стелажі. Зробили пост в Інстаграм про відкриття проєкту – люди почали приходити з першого дня.

Нещодавно організація переїхала на нове місце. Тим самим зменшивши єдину складність проєкту – в людей є дуже багато непотрібних речей, які вони можуть і хочуть віддати. Попереднє приміщення було набагато менше, ніж те, що є зараз. Полиці там ломилися від одягу, було дуже незатишно, людям було складно щось шукати серед такої кількості речей. На новому місці стало легше. До того ж тепер діють обмеження: речі приймаються по графіку, тиждень через тиждень. Аби мати час, щоб люди позабирали речі і звільнили місце для нового.

«Важливо зазначити, що взагалі наша ініціатива є феміністичною, основний напрям нашої діяльності – феміністична культура та просвітницька діяльність. Проте соціальні проєкти для нас також є важливими. Тому ми створили «Простір речей», а також проєкт «Годівничка». Щонеділі ми годуємо людей, які потребують цього, гарячим обідом»

Влітку організатори провели івент від «Простору речей» із лекціями про сортування, фріганство, були веганські смаколики, грала музика.

«До нас приходять тільки дуже привітні та приємні люди, із якими приємно взаємодіяти»

Проєкт запланований до кінця липня. Стежити за оновленнями та діяльністю «Простору речей» можна в Інстаграм https://instagram.com/fem.bilkis та ТікТок https://www.tiktok.com/@fem.bilkis