Як український бізнес виживає в умовах війни: про релокацію та зміну фокусу виробництва

Авторка: Тетяна Мельник

 З початком повномасштабного вторгнення український бізнес стикнувся з численними викликами. Багато компаній втратили співробітників, деякі виробництва опинились в окупації. В такій ситуації власники бізнесів змушені були швидко реагувати на обставини та змінювати такти ведення бізнесу або ж вигадувати способи переміщення виробництва на іншу територію. Тож, як український бізнес адаптувався до роботи в умовах війни?

Першою та найбільшою загрозою для будь-якого підприємства чи дрібного бізнесу є пряма фізична загроза. В таких випадках релокація є чи не єдиним способом врятувати підприємство та забезпечити його подальшу роботу. Яскравим прикладом вдалої релокації є компанія “Чумак”, виробництво якої знаходилося на території Херсонської області. Після початку повномасштабного вторгнення компанія перемістила свої виробництва в різні куточки України. Серед них Запоріжжя, Луцьк, Тернопіль, Вінниця, тощо. На щастя, влада також зацікавлена в розвитку та відновленні економіки, тому пропонує державну програму релокації підприємств. В рамках програми власники бізнесів, які знаходяться в районах бойових дій, отримують нове місце розташування, допомогу в пошуку співробітників та закупівлі сировини, а також безкоштовне переміщення підприємства за допомогою Укрпошти та Укрзалізниці. Також підприємство може здійснити релокацію самотужки, підготувавши необхідні документи про переведення співробітників та зміну адреси. 

Друга загроза бізнесу - падіння продаж та охоплень через неактуальність товарів і послуг. Багато компаній, які пов’язані, наприклад, з розважальною сферою суттєво відчули на собі важкість роботи в умовах війни. Чимало підприємств у різних сферах обрали переналаштувати своє виробництво на іншу галузь, часто пов’язану з армійськими потребами. До прикладу, фонд K.FUND Василя Хмельницького, який до початку повномасштабного вторгнення займався збором коштів на підтримку різноманітних проєктів, переналаштувався на волонтерську допомогу та підтримку армії. 

Підсумовуючи, теперішній стан країни ускладнив й без того непросту ситуацію, в якій перебував український бізнес. Проте завдяки власним зусиллям підприємців та підтримці влади український бізнес продовжує боротись за своє існування.

«НЕСКОРЕНА»

  17 листопада в Музею Марії Заньковецької (філія Музей театрального, музичного та кіномистецтва України відбулося феєричне відкриття виставка «НЕСКОРЕНА» чарівної художниці Марії Поліщук. На виставці представлені художні роботи, на яких зображено Україну в образі жінки, яка не скорилася перед російськими окупантами, а вистояла в цій підступній війні, дає відсіч та все ближче наближається до перемоги. Непереможний дух українців здолати ні коли кому не вдасться. Картини  написані талановитою Марією в різні роки починаючи ще з 2014 року.  

  17 листопада запам’ятається для художниці на все життя, оскільки це був для неї  дебют – перша її персональна виставка «НЕСКОРЕНА». До цього Марія Поліщук випускниця НАОМА приймала участь  у понад двадцятьох різних колективних художніх проектах. З відкриттям виставки Марію прийшли привітати рідні, друзі,  гості, співробітники музею. Вони із квітами вітали усміхнену Марію із цієї прекрасною подією, після чого зривалася злива аплодисментів. Під час заходу були урочисті виступи та теплі привітання, а виставка стала  приємною можливістю поспілкуватися із автором та сфотографуватися на пам’ять. Окрім цього н залі відчувалась патріотична атмосфера, а виступаючі ще акцентували увагу на тому, як мистецтво допомагає у боротьбі з ворогами. 

  Виставка стала можливою завдяки енергійному натхненню її арт-менеджера і куратора Сергій Коміссарова, який організовує не вперше такі необхідні у цей важкий час виставки для шанувальників українського мистецтва. На виставці пан Сергій посвятивв Марію в ряди Міжнародного арт-об'єднання «ПОВЕРТАЙСЯ ЖИВИМ!», яке він разом із друзями-однодумцями заснував на початку березня 2022 року через те, що творчість художниці відповідає його меті. 

  Всі поцінювачі українського мистецтва, хто хоче побачити дійсно патріотичне мистецтво, знайдіть час і обов'язково завітайте на виставку однієї із найкращих сучасних молодих художниць Марії Поліщук «НЕСКОРЕНА», що буде працювати до 31 листопада.

  Музей Марії Заньковецкої знаходиться за адресою: вул. Велика Васильківська, 121 (ст.м. Палац Україна). 

Вихідний день – понеділок.

Додаткова інформація про виставку «НЕСКОРЕНА» :

  Це - погляд на війну очима жінки. Від відчуття страху, незахищеності й самотності до відчуття супротиву, волелюбності й незламності. Це колективне відчуття єднання і болю, допомоги і надії, відчуття спустошеності, втрати і, між тим, великої гідності, самоповаги і героїзму. Як Велика Матір на іконі, що тримає свого сина на руках, ще не знаючи, яка доля його чекає, так кожна жінка в Україні не знає долі своїх дітей, своїх синів, але віддає їх для захисту цінностей і принципів, переможного руху свободи, для встановлення справедливості.

  І Матір стоїть поруч. З кожним з нас. Недарма українці так полюбляють свято Покрови Божої Матері, недарма запорізькі козаки вшановували Матір перед кожною битвою. І коли лине: «Слава Україні», це означає не тільки фізичний аспект вшанування нації, але й космічний аспект Божої слави, яка наче благодать спускається в серце кожного. «Слава Україні». - шепочуть трави, витьохкують пташки, лунає від Карпатських гір до шахт Донбасу, від Чорного моря до лісів Чернігівщини. «Слава Україні», - промовляє до нас Марія Оранта з Мозаїки Софіївського Собору, благословляючі всіх нас піднятими в гору материнськими руками. «Героям Слава!», - лунає відповідь, бо саме справжні Герої наближують цю благодать, цю Славу Божу до кожного серця. Саме Герої - звичайні-незвичайні чоловіки і жінки- саме вони захищають від злої несправедливості і чиїхось нерозсудливих бажань цю тендітну жінку Україну. І саме наші Герої залишаться в пам’яті кожного з нас.

Леонід Коваленко

Який же він, незламний Харків?

Авторка: Євгенія Шевченко

   Від початку повномасштабного вторгнення Харків став одним із тих міст, про які говорять в різних куточках планети. Але причиною тому стало не те, що був період, коли місто жорстоко обстрілювали окупанти кожного дня. Бо, на жаль, багато міст України стали жертвами російської агресії. Відомим Харків зробила саме його незламність. У чому ж вона проявилася? 

  Не дивлячись на те, що місто територіально дуже близько знаходиться до країни-агресорки, її пропаганда так і не змогла просочитися до харків’ян. І, хоча,  у когось були побоювання з приводу того, що російськомовні мешканці здадуться окупантам швидше, ніж жителі більш віддалених від кордону міст, харків’яни довели свою відданість Україні. Довели попри біль, кров  та сльози. Часто можна було почути, що якщо за день було менше двадцяти «прильотів», то його можна вважати тихим. 

  І, на диво, після всього пережитого, Харків почав дуже швидко відновлюватися. Саме це привернуло увагу багатьох іноземців та викликало повагу від інших українців. Про працівників харківського комунального підприємства почали складати легенди. Де ж ще знайти таких відданих роботі працівників, які не дивлячись на обстріли виконували б свою роботу? Вони усували перебої зі світлом, водою та теплом за лічені години. Інколи не чекали і відбою повітряної тривоги. Одного разу в метро я почула від людини в робочій формі: «Та як же ж, а там маленькі діти, треба їхати. До ранку чекати дуже довго». Вирви у землі після прильотів оперативно засипалися, діри на дорогах якісно закладалися новим шаром асфальту.

  Найбільшого розголосу отримали парки ім. Т. Шевченка та Центральний (колишній ім. Горького). Улітку 2022 року, після періоду активних бойових дій  у Харкові на територіях цих громадських місць почали висаджувати квіти. Величезна кількість тюльпанів зацвіла на тих місцях, де ще декілька днів тому були обгорілі ділянки трави.

     А для того, щоб зберегти одну з найголовніших окрас міста – пам’ятник Тарасові Шевченко, теж доклали чимало зусиль. Декілька днів поспіль, незважаючи на обстріли, комунальники та волонтери обкладали його мішками. Харків’янам знадобилося близько п’ятнадцяти тисяч мішків та кілька тон піску для того, щоб забезпечити цілісність пам’ятки.

   У Центральному парку теж за короткий проміжок часу вдавалося навести порядок. Єдине, що не підлягає відновленню – це дитячі атракціони. Саме ті, на які ще зовсім недавно, приїжджали кататися малюки з батьками. 

   Саме тому Харків називають незламним містом, а харків’ян – героями. Кожного дня у місті кипить робота з відновлення зруйнованих будинків та доріг. І словами не передати який величезний об’єм робіт ще чекає на нас попереду, адже масштаби шкоди, яку продовжують наносити нам окупанти, просто гігантські. Але ми всі віримо у нашу перемогу та в те, що з часом на місцях зруйнованих будинків будуть високі, яскраві, нові багатоповерхівки; у парках будуть найсучасніші атракціони для малечі; а кожен газон буде засаджений квітами. 

Найперша тревел блогерка України

  Яблонська Софія Іванівна, українська та французька письменниця, журналістка, мандрівниця і фотограф. Вона стала першою українкою, яка помандрувала навколо світу з кінокамерою. Софія - автор книжок-бестселлерів і фільмів про екзотичні краї, але, на жаль, наші сучасники про неї та її творчість майже не знають. Дівчина родом з села на Львівщині, вона завжди мріяла побачити світ та пов'язати своє життя з акторською майстерністю. «Ти знаєш, що то для тебе все небо і що місяць світить для тебе та й зірки займаються для тебе і сонце встає для тебе!» - пророчими стали слова няні Софії-Юстини, які журналістка занотувала до однієї зі своїх книг.

  Події розгортаються у 30-х роках 20 століття. Галичину охопила паніка, як молода, незаміжня донька священика подорожує найекзотичнішими країнами світу. Після експедиції в Марокко, Яблонська повертається до Львова та збирає захоплену публіку, для яких подорожі так і залишаться мрією. Але, все одно, дівчина отримала велику долю критики. Польські журналісти називали її

зухвалою та некомпетентною у своїй справі. Односельчани звинувачували її у зрадництві Батьківщини, а батька Софії цуралися в церкві.

  Ніхто з «фільмового товариства» не вірив, що жінці вдасться зняти бодай щось.

Після першої вдалої подорожі вона вирішує здійснити другу – навколосвітню.

  Укладає контракт на зйомку документальних фільмів про життя місцевого населення Індокитаю та вирушає до нових відкриттів та можливостей.

 Застосовуючи хитрощі та неабияку кмітливість, Яблонській вдавалося фотографувати тубільців і надсилати такі кадри, які до неї не робив ніхто.

  Її ніколи не цікавили типові туристичні маршрути, вона завжди шукала нові місця для захопливих кадрів. Незважаючи на численні укуси екзотичних комах та змій, хворобу малярії та настороженість місцевих мешканців - вона продовжувала свою діяльність. Софія Яблонська зруйнувала численні

стереотипи про жінок та стала першою тревел-блогеркою в Україні.

   Переглянувши її роботи можна з впевненістю сказати, що

Яблонська є однією з «Великих українців».

Катерина Ніловка

Маловідомі сторінки з життя Романа Шухевича

Авторка: Наталія Сливка

  Роман Шухевич - герой України, український політик і державний діяч, військовик. Генерал - хорунжий, головнокомандувач УПА, голова Секретаріату УГВР та почесний громадянин м. Коломиї. Він вважається одним з найбільш неординарних та важливих постатей в українській історії, один із найяскравіших лідерів національного руху за незалежність України під час Другої світової війни та після неї. Саме він відстоював самостійність української держави, свободу української нації, що тільки нещодавно стало очевидним для багатьох.Під час навчання у гімназії та політехніці був активним членом Пласту і спортивних товариств та одним з організаторів “Ясний тризуб” і “Чорноморця”.

   «Самостійність здобуде не одна партія чи організація, чи окремі люди, здобуде її тільки ціла Україна»,- мовив Роман Шухевич.

Роман Шухевич. Світлина зі студентської справи Львівської політехніки, 1926 р. З           Державного архіву Львівської області.

     Роман Шухевич разом зі своїм приятелем  заснував українську рекламну фірму Фама, яка була першою на Галичині. Оскільки Шухевич був засуджений польським судом, то само собою не міг бути юридичним спільником, але був її “таємним” співвласником.

   Богдан Чайківський 

  Обираючи назву для фірми, Шухевич хотів, щоб вона була зрозумілою кожному, тому обрали латинське слово “Fama”,що у перекладі означало розголос, чутка або шепіт. Фірма почала свою діяльність у березні 1937 року без великого стартового капіталу та спонсорів. Фама спочатку поширювалась в Україні, але з часом її почали публікувати у Варшаві та Кракові. Розміщували оголошення в газетах "Варшавська" та "Цодзєнни кур'єр" в Кракові. Давали оголошення в Німеччині і Мадярщині. Як відомо, Роман Шухевич мав усюди знайомих з ОУН, які були безробітними,тому йшлося про те,щоб дати їм роботу.

"Щоденний ілюстрований кур'єр" - краківська газета, у якій "Фама" розміщувала рекламу (1938 рік).Фото: pl.wikipedia.com

   У газеті було відведено місце і еротичним оголошенням.

  Богдан Чайковський у своїй книзі “Фама.Рекламна фірма  Романа Шухевича” описує їхню діяльність разом зі своїм другом так:

  “Ми давали навіть еротичні оголошення. Пригадую,на одній рекламі була намальована дівчина, що наставила коліно. Часами дехто мав застереження:”Нащо ви коліна показуєте?То непристойно!”Але то було добре для реклами, як потім переконувалися. Оголошення були дуже цікаві. Тексти розробляли у вигляді порад:наприклад, як вкладати папіроси в папірці “Калина”.Реклама почала дуже розвиватися”.

https://shron1.chtyvo.org.ua/Chaikivskyi_Bohdan/FAMA_Reklamna_firma_Romana_Shukhevycha.pdf 

Зразок рекламних оголошень "Фами" в газеті “Діло” і "Новий час"

    Та довго розвиватись "Фама" не могла.Прихід більшовиків у вересні 1939 року все змінив і не в найкращу сторону. В цей час Роман Шухевич припиняє свою кар’єру бізнесмена і  переходить у підпілля. Почалась страшна боротьба проти більшовиків,які знищували на своєму шляху все українське.Чайківський продовжив керувати «Фамою», але  це було не довго.

    “Фама” вела  навіть подвійну бухгалтерію,з якої  “чорна каса” йшла на потреби ОУН.

 “Ми почали швидко розвиватися, відкривали кожні два-три місяці нові відділи...Набирали в них до праці колишніх політичних засуджених, які не могли знайти роботи, але були патріотами, інтелігентними та добре надавалися до праці”

  “Він був незламним борцем, який відстоював незалежність Української самостійної держави та волю рідного народу. Він є уособленням людини, яка попри безліч перешкод (заслання до концтабору) боролася за визвольний національних рух України та її народу.”

https://shron1.chtyvo.org.ua/Chaikivskyi_Bohdan/FAMA_Reklamna_firma_Romana_Shukhevycha.pdf

  На даний момент з головнокомандувача УПА – Романа Шухевича  беруть приклад багато осіб, цитуючи його слова.В тому числі і нинішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. У 2022, в день ЗСУ Залужний опублікував відео, де  з'являється легендарна цитата Романа Шухевича, яка повністю описує сьогоднішню боротьбу української армії.

https://t.me/CinCAFU/324

     До того ж, Україні відкрили публічний доступ до онлайн-колекції документів з архівів КДБ про командира УПА - Захід Василя Сидора (псевдонім "Шелест"), який був "правою рукою" головнокомандувача Романа Шухевича.

https://avr.org.ua/?idUpCat=1607

                    Василь Сидор

 "Права рука" головнокомандувача УПА Романа Шухевича Сидор увійшов у генштаб підпільної армії, створив і очолив найбільший із генеральних військових округів – УПА - Захід, який діяв у Карпатах до 1949 року", – інформував Центр досліджень визвольного руху.

https://cdvr.org.ua/

 

Колобок Бо

  Одного листопадового вечора прогулюючись вулицею Володимирською побачив на розі з вулицею Прорізною маленький заклад харчування з цікавою назвою «Колобок Бо». Біля закладу знаходилися дві чарівні дівчини, які уособлювали собою життя та мудрість - Віта та Софія. Красуні  люб’язно розповіли чим він займається. 

  Колобок Бо є торгівельною точкою, де можна замовити перекус з вулиці – щоденний японський онігірі, який надасть енергію, задоволення та не залишить байдужим. Онігірі – японський пиріжечок трикутної форми з рису, з начинкою всередині та загорнутий у лист норі.  

  Хоча заклад і пропонує японську страву, але в собі несе суто український характер, оскільки вже його назва вказує на якусь випічку. Так згідно української казки Колобок був круглим виробом із борошна, що від усіх втікав, оскільки був досить мудрим та мав бажання жити. Таких гарних рис колобка хочеться і побажати всім людям, щоб вони не зациклювалися на двоїстості, а були життєрадісними та мудрими, як і наші українські енергійні молоді красуні Софія та Віта.  

А дляй компанії «Колобок Бо» є цікава пропозиція додати до свого раціону японських трикутників ще українські круглі колобки!  

Леонід Коваленко.

Мовний портрет української нації

Авторка: Єлизавета Ніщенко

  Культура, мова, традиції, історія та менталітет  - все, що притаманне кожній нації. Саме ці ознаки відрізняють один народ від іншого. Коли ми чуємо слово «кімано» одразу згадуємо Японію, а коли «борщ», то одразу розуміємо, що розмова йде про Україну.

  Мова - є наслідковим явищем, вона проходить роки «реставрації», вдосконалень, змін. Саме головне : мова тісно пов‘язана з минувшиною, в кожний історичний період мова переживала свій етап перетворення, в кожний історичний період люди якось, але все ж впливали на її утворення. 

  Говорячи про нашу українську мову - мову сміливості, відвертості, вірності, самовідданості та кохання, можна назвати її розвиток «процесом еволюції». Так як Україна довгий час не вважалась окремою країною, то і на мову впливало тодішнє невтішне становище. Слід згадати історичні події, коли українську мову забороняли ( наприклад : коли було зупинено видавництво книжок українською мовою)- Валуївський циркуляр 1863 року, указ Олександра 3 на заборону вживання української мови (1888 рік), циркуляр Петра 1 (1784 р) та ще багато інших схожих документів. За всю історію існування держави наша мова підлягала лінгвоциду : за часи Речі Посполитої, Російської імперії, СРСР, також за сталінських репресій і т. п.. Але з кожним новим роком, новим століттям, новою епохою люди розуміли: чим більше всі хочуть знищити мову, тим швидше вона розвивається. Завдяки угрупуванням, партіям і взагалі сміливим людям українська мова розвивалась і вдосконалювалась.

  Тож, перша ознака, на мою думку, котра дуже вплинула на мовний портрет нашої нації - історична.

  Друга ознака - це політичне та економічне становище. Знову ж, повертаємось  до історії : наша держава пройшла важкий шлях до автономності, самостійності та незалежності ( і навіть зараз ми боремося за це все), та коли все ж таки Україна стала незалежною (мається на увазі 1991 рік), то економіка була не на найвищому рівні, а мовне питання було популярним. Так як русифікація (змосковщення) було дуже поширеним явищем,  люди почали якось змінювати, коригувати та редагувати українську мову. Та  справжні українці ніколи не забували рідний говір, навіть попри росіянізцацію. Важливо зазначити, що зміни для будь-якої мови це нормально, адже все в світі змінюється, починаючи від людини, закінчуючи мовленням.  У той час для України це був важливий, складний етап і «реформації» мови були необхідними для незалежної країни.

  Тож, я виділила три ознаки, котрі вплинули і впливають на мовний портрет української нації. Але також я хочу виділити ще один - найголовніший фактор формування мовленнєвого портрету нашого народу, а саме людей, справжніх українців - сміливих, безстрашних, добрих та відчайдушних. Не всі змогли б зберегти свої традиції, мову та історію після всього пройденого, як зробили це наші предки ; не всі б змогли перенести такі муки, але все одно зберегти мовленнєву та культурну цінність. Тому зараз наше покоління повинне поширювати українську мову та культуру, як ніколи, аби знову довести та показати свою самостійність і незалежність. Ми маємо пишатися всим, що зберегли до нашого часу пращури !