Ґонвальд

Інтерв'ю записала Христина Корнєва

Ґонвальд - чотири хлопці, яких об’єднала столиця. Вони - представники українського року, які неодноразово ставали хедлайнерами найбільш запальних тусовок. Ґонвальд - це фронтмен гурту Ігор, басист Оскар, гітарист Іван та барабанщик Василь.

- Як ви взагалі зрозуміли, що хочете займатися музикою?

Василь: У мене мама вчитель зі скрипки, тому в дитинстві я вчився грати на скрипці. Провчився 4 роки, а потім поїхав на навчання в інше місто. Я взагалі приїхав у Київ, щоб займатися музикою. Спочатку грав на вулиці, знайомився з усіма, а потім потрапив у гурт.

Оскар: У мене все вийшло рандомно. Я якось спробував зіграти на гітарі, це була Yamaha C40 чорного кольору. Я поставив собі ціль, що, коли я навчуся грати, піду в гурт. Я спершу пішов в Київську рок школу. Там мені сказали, що місць на гітару немає, є лише на бас. Спочатку подумав, що бас - фігня, але потім спробував і мені сподобалося. А тепер вже не можу грати на акустичній гітарі.

Іван: Мені просто завжди хотілося, з самого дитинства. Може, надивився на свого дядька. Коли він приїжджав у гості - завжди грав.

Ігор: Я в світ музики прийшов з вуличних виступів, мені музика дуже подобалась з дитинства. Я багато виступав у школі, але ніколи не задумувався над тим, щоб писати власні пісні. Коли я гуляв Сумами, тоді ще в школі вчився, побачив вуличних музикантів. Один з них грав на гітарі, інший - на кахоні. І у них ще був шейкер, який вони дали мені, щоб я спробував зіграти. Потім один з хлопців поїхав до Польщі, і я став замість нього грати на кахоні. Інколи кавери грав. Потім купив гітару в 2019 році. Почав вчитися грати на ній. Зараз я не дуже добре граю на гітарі, але вистачає для наших пісень. Почав писати власні пісні, і так закрутилося все. Я розумію, що це єдина річ, якою я можу займатися весь час, мені це не набридає і, щоб не було, я завжди готовий іти на репетицію. Мені це навпаки піднімає настрій.

- Як ви створюєте вашу музику?

Ігор: Я пишу тексти і основу пісні, акорди. Потім приношу її на репетицію, Василь підбирає барабани, гітаристи також свої партії трохи змінюють. Розбираємо по ходу.

- Як вам вдалося підлаштуватися під реалії війни?

Ігор: У червні я поїхав в Суми, на початку лютого у нас закінчилась оренда дому. Усі роз’їхалися своїми містами. Наприкінці лютого почалося повномасштабне вторгнення. Було дуже складно на початку, з творчістю взагалі не йшло. Потім уже, в червні, якось ми почали списуватися з хлопцями, набридло сидіти вдома, в Сумах. Там круто звісно: річка, відпочинок, але хотілося щось робити. Ми почали писати всюди, де ми до цього виступали, ще на нові проєкти писали. І так ми назбирали багацько концертів.

- Музика для вас це більше хобі, чи ви плануєте перетворити її на професію?

 Василь: У нас всіх є плани на те, щоб зробити це роботою.

 Ігор: Ми маємо дуже великі надії на наш проект.

 Оскар: Коли так багато вкладаєш в це, то хочеться зробити це чимось більшим, ніж своїм хобі. Хобі - це просто сидіти вдома і грати на гітарі. А ми дуже багато працюємо, тому немає сенсу залишати це маломасштабно.

Іван: Звичайно хотілося б, щоб це стало повноцінною професією. Зараз кожен з нас росте у своєму напрямку.

Ігор: Хочеться, щоб більше людей почуло нашу творчість. Наша основна мета - це, щоб людям подобалась наша музика. Ми робимо її такою, яка нам подобається. Якщо нам подобається, то знайдуться люди, яким це теж сподобається. Зараз ми за грошима не женемося, але хочеться, щоб в майбутньому це приносило нам дохід.

Василь: Загалом ми всі плануємо, щоб це стало нашою основною роботою.  Плани є великі, бажання є велике. Тому ми багато де виступаємо. У нас скоро записи мають вийти.

 Оскар: Нещодавно нам заплатили чотирма банками сидру і тисячма гривнями. Було прикольно.

 - Існує багато стереотипів про рок музикантів. Як ви до них ставитесь?

Ігор: Мені здається, зараз це вже не зовсім актуально

Василь: Мені здається, український рок не так до цього відноситься. Якщо брати українських артистів, популярних, то не видно, що вони вживають речовини. Вони не дуже отвязні чуваки. Український рок більш лояльний такий, більш ідейний, ніж поп. В українських рок піснях є сенс.

 Оскар: У рок музикантів в Україні немає грошей, щоб купити собі наркотики.

 Ігор: Хочу ще наголосити на тому, що я дуже переймаюся текстами пісень, хочу вкласти в них сенс. Мені дуже дивно слухати пісня без сенсу. Хочеться щось донести кожною піснею. Хочеться, щоб люди відчули наш настрій.

 - Ви плануєте скоро випускати ваш перший реліз. Яким він буде?

Іван: Він буде натуральним. Таким, як живі інструменти, голос має звучати так, як його чують на концертах.

Ігор: Ми вже записали пісні, зараз вони на стадії зведення. Пісень буде чотири, бо я по собі дивлюся, що, якщо в альбомі багато пісень, то лінь слухати всі. Ні в кого зараз часу на це немає, всі все роблять швидко. Тому наступні, може, навіть синглами будемо випускати. Після першого релізу, можливо, знайдемо лейбл якийсь для просування.  Хочеться вже професійно цим займатися.

Оскар: Хочу сказати прикольний анонс: в серпні плануємо грати з крутими чуваками, буде багато крутих гуртів. За минулий тиждень нам вдалося зібрати близько 20 тис. гривень на ЗСУ. Дуже приємно виступати з користю і бачити скільки грошей збирають, скільки йде на користь країні.

- Де можна буде послухати музику, ознайомитися з вашим гуртом?

Ігор: Ми будемо розвивати всі соцмережі, основа зараз - Інстаграм. У нас також є ТікТок. Будемо ще щось на ютуб робити. А музику збираємося випускати на всіх музичних платформах.

Українське кіно, за яке не соромно

У нашому суспільстві існує думка, що якісне кіно – це щось про закордонний продукт. Ми звикли дивитися фільми та серіали виробництва інших країн, і навіть не хочемо звертати увагу на вітчизняне. Проте думки, які ширяться нашим суспільством, що український кінематограф ще не готовий робити стрічки, які варті уваги, здебільшого – хибні.

Останні роки український кінематограф почав набирати нових обертів, формуючи у громадськості думку про вітчизняне кіно як продукт, що вартий уваги. Наші фільми все частіше можна побачити у списках номінованих робіт на визначні премії, а їх режисери стають відомими на весь світ.

Тож пропоную переглянути добірку фільмів нашого виробництва, які варті вашої уваги.

 

«Погані дороги» (2020, реж. Наталія Ворожбит)

Сюжет фільму заснований на однойменній п'єсі «Погані дороги», яку Ворожбит вперше написала російською для Лондонського театру «Королівський двір». Стрічка складається з п'яти новел, об'єднаних темою доріг. Як зазначає сама режисерка, це кіно про п'ять розбитих доріг. П'ять реальних історій жителів Донбасу і українських військових. Тих, чиє життя проходить по обидва боки лінії розмежування. Історії про кохання, ненависть, довіру, зраду і порушення особистих кордонів на тлі порушення кордонів державних.

Міжнародна прем'єра фільму відбулася 3 вересня 2020 року на Венеційському кінофестивалі в конкурсній програмі Міжнародного тижня критиків, де стрічка не змогла перемогти, однак отримала заохочувальну «Нагороду веронського кіноклубу. В український ж прокат фільм вийшов 20 травня 2021 року.

 

«Носоріг» (2021, реж. Олег Сенцов)

Це перший фільм українського режисера Олега Сенцова після повернення з російського ув’язнення. Проєкт фільму був готовий ще у далекому 2012 році, проте через незаконне ув’язнення режисера, зйомки стрічки розпочалися лише у 2019.

Фільм створений у копродукції України, Польщі та Німеччини.  Його дія розгортається у 1990-ті в Україні. Головний герой — бандюга на прізвисько Носоріг втрапляє у лещата українського кримінального світу 1990-их та починає свій кривавий шлях, що приводить його зовсім не туди, куди він очікував. Фільмування стрічки «Носоріг» проходило в Кривому Розі, Львові та Києві.

Фільм брав участь у програмі «Горизонти»  Венеціанського кінофестивалю й отримав схвальні відгуки західної преси. А пізніше ця кримінальна драма вийшла на Netflix.

 

«Плем’я» (2014, реж. Мирослав Слабошпицький)

«Плем’я» - це кримінально-драматичний фільм, дебютна робота режисера Мирослава Слабошпицького, яка стала найтитулованішою в українській історії кінодрамою.

Фільм розповідає про молодого хлопця Сергія, який прибуває до інтернату для глухих, де вступає в кримінальне угрупування «Плем'я» й закохується в дівчину Аню. Стрічка особлива тим, що вона стала першим фільмом у світі, знятим без єдиного слова — виключно українською жестовою мовою, і при цьому не має субтитрів, інтертитрів чи закадрового голосу.

Стрічка вийшла в прокат у десятках країн та була представлена на понад 100 кінофестивалях світу, де отримала понад 40 нагород, серед яких Європейський кіноприз і три призи Каннського кінофестивалю. А 10 вересня 2015 року творцям «Племені», режисеру Мирославу Слабошпицькому та оператору Валентину Васяновичу, була присуджена Державна премія України імені Олександра Довженка за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва.

 

«Сторожова застава» (2017, реж. Юрій Ковальов)

Найвідоміший український фільм-фентезі, знятий за мотивами однойменної книги Володимира Рутковського. У центрі сюжету — сучасний школяр Вітя, який через портал часу потрапляє до минулого — на тисячу років тому за часів богатирів.

У лютому 2015 року на Європейському кіноринку Берлінського міжнародного кінофестивалю права на прокат фільму було продано до Франції. У березні 2016 року на Гонконзькому кіно та телеринку фільм «Сторожова застава» був проданий дистриб'юторам на територію Індії, В'єтнаму та Малайзії. А папередодні виходу фільму відбулася широкомасштабна рекламна кампанія. Окрім традиційних бордів, плакатів, громадський транспорт, інтернет та телевізор, один із спонсорів фільму — компанія-оператор « Укрпошта » — випустила 130 тисяч марок із зображенням фільму. ^[13] А на станції метрополітену " Золоті ворота " пройшов рекламний флешмоб за участю акторів фільму, які в лицарському обмундируванні пройшлися з мечами по станції, виконуючи саундтрек фільму. 

 

«Атлантида» (2019, реж. Валентин Васянович)

«Атлантида» — український фільм режисера Валентина Васяновича. Світова прем'єра стрічки відбулася 4 вересня 2019 року на 76-му Венеціанському міжнародному кінофестивалі , на честь чого над островом Лідо , головною його локацією, підняли прапор України.  На цьому ж кінофестивалі у програмі «Горизонти» картина отримала приз за найкращий фільм.

Фільм розповідає про майбутню перемогу України у війні з Росією та деокупацію Донбасу . В «Атлантиді» події розвиваються у 2025 році на Донбасі, «через рік після закінчення війни». Територія вже визнана непридатною для проживання, а довкілля настільки спустошене, що зміни видаються неможливими.

Олена Гусарова

Кобзареві настанови онлайн, безкоштовно та без реєстрації

  

Чи хотіли ви колись поставити питання або отримати пораду від людини з минулого? Думаю, що під час читання будь-якою книги в кожної виникають питання до автора. А якщо я вам скажу, що діалог з визначним  українським письменником 19 століття можливий? Цікаво хто це? Дам підказку –  талановитий модник та шибайголова родом з Черкаської області.

Звичайно, це Тарас Шевченко. З його талантом знайомий кожен українець ще з дитинства.  Збірка «Кобзар»,  поеми «Катерина» та «Гайдамаки» - найпопулярніші приклади творчості Тараса Григоровича. Він став вчителем з патріотизму й любові до України  для багатьох українців. До вашої уваги – справжній ШевченкоБот. «Поговорити» з Кобзарем можна через застосунки Messenger та  Telegram.  

Це спільний проєкт креативної лабораторії та інтернет-журналу Platfor.ma (ідея, контент, дизайн) та агентства з розробки чат-ботів U!Bots (технічна реалізація). Мета такого бота — розповідати про українську культуру прогресивно та ненудно. Як зазначають автори, запитати в бота Кобзаря теоретично  можна будь-що. А для тих, хто  не може визначитися, пропонують перелік можливих запитань. Для того, аби відповіді Кобзаря були коректними, потрібно поставити граматично правильні  питання українською мовою.

Бот Тараса Григоровича – некомерційний проєкт, ми інвестували в нього свій час і розум, а отримати хочемо лише ваш гарний настрій та новий погляд на класику.» - розповідають творці проєкту на власному сайті.

Презентація бота відбулася  напередодні Дня Незалежності  України ще у 2018 році. З початку повномасштабної війни рф проти України ШевченкоБот знову зайняв провідне місце  серед українських користувачів. Отже, тепер українці мають змогу попросити пораду чи  пожартувати з батьком «Кобзаря».

Карина Доломанжи

 

 

«Cпіймати Кайдаша» – феномен українського ТБ

У 2020 році на телеканалі СТБ відбулася прем’єра серіалу «Спіймати Кайдаша», створеного за відомою повістю «Кайдашева сім’я». Серіал отримав гарні відгуки як від критиків так і від глядачів, то в чому ж його феномен?

Насамперед, хочу відзначити, що це не просто перенесення книги на екрани, а локалізація її під сучасні реалії (2005-2015 роки). Це доволі важка задача, проте автори знайшли грамотний підхід. Одна із головних заслуг творців – атмосфера сучасного українського села: реалістичний побут; доречний суржик, що характерний для того регіону, популярна музика тих часів і саундтрек від гурту ДахаБраха. З першої серії закріплюється відчуття присутності ти наче навіть відчуваєш запах тієї місцевості, адже майже всі з нас бували у схожих селах.

Також велику роботу зробили кастинг менеджери, такий органічний акторський склад до виходу серіалу складно було уявити, всі артисти виглядають так, наче ролі під них і були написані. До речі, актори грають неймовірно, чого вартує тільки Антоніна Хижняк у ролі Мотрі, вона настільки реалістично передає емоції і стан своєї героїні, що до дій Мотрі зовсім не виникає питань, хоча вони і не здаються правильними. Тарас Цимбалюк у ролі Карпа органічний настільки, що важко уявити Тараса добрим і ніжним, бо його персонаж зовсім не такий.

Особливістю серіалу є його хронометраж: 1 сезон 12 серій по 40 хвилин, для українських серіалів це доволі мало, що грає тільки в плюс Кайдашам, адже ця особливість дає зрозуміти, що авторка робила це заради мистецтва, а не заради рейтингів.

Фінал серіалу є відкритим, це дає глядачам дописати сценарій у своїй голові і самостійно зробити висновки із цієї історії.

Всі ці особливості і зробили «Спіймати Кайдаша» улюбленцем глядачів.

Liza Fezr

Зернові угоди-безпечний шлях подолання кризи?

Авторка - Ріка Брезецька

22 липня у Стамбулі були укладені угоди стосовно транспортування українського зерна.

Одну угоду підписували три сторони: Україна,Туреччина і ООН. А другу, дзеркальну угоду, з Туреччиною підписала росія.

За словами ООН, угоди стали «Маяком надії» у подоланні кризи транспортування зерна.

На перший погляд,угоди мала б гарантувати безпеку перевезення зерна, виключати всі можливі військові провокації та інциденти.

«З військової точки зору загроз ми не бачимо. Є пропрацьований фарватер. Судна будуть рухатися виключно цим фарватером. Жодна ділянка узбережжя, крім згаданого мною фарватеру, не буде розміновуватися. Тобто якщо хтось думає, що росія зможе під приводом функціонування цього коридору висадити десант, то це абсолютно нереально.

Крім того, берег уже захищають берегові ракетні комплекси, які роблять такі дії абсолютно нереальними», – висловився Кирило Буданов,голова ГУР.

Також Буданов зазначив,що Україна «стовідсотково» відстояла свою позицію в переговорах щодо угоди.

Але ясна річ,одна зі сторін-підписантів,не порушуючи свою звичку тероризувати і  все порушувати, зірвала угоду вже наступного дня після її підписання.

Російські загарбники обстріляли порт Одеси ракетами типу «Калібр». З чотирьох випущених ракет у ціль влучили дві, інші дві були збиті українськими системами ППО.

На міжнародному рівні акт тероризму одразу викликав реакцію:

- США, зокрема Саманта Пауер,закликали повернутись до розглядання ідеї, яку Джо Байден подав ще в березні. Ідея полягає у тому,аби перевозити зерно сухопутним шляхом через західний кордон України.

- Генеральний секретар ООН Антоніо Гуттеріш беззастережно засудив обстріл і ще раз нагадав представникам РФ важливість подолання кризи експорту.

- Посол США в Україні Бріджит Брінк заявила, що Кремль продовжує використовувати їжу як зброю у війні.

- Головний дипломат ЄС Жозеф Боррель у своєму твітері зреагував на атаку таким чином:

"ЄС рішуче засуджує ракетний удар РФ по морському порту Одеси. Удар по цілі, яка є дуже важливою для експорту зерна, на наступний день після підписання Стамбульських домовленостей викликає особливий осуд і вкотре демонструє, що Росія цілковито нехтує міжнародним правом і зобов’язаннями"

   

Натомість Кремль повідомив,що удар по одеському порту був зроблений начебто через знаходження там військової бази,а речник путіна пєсков додав,що цей удар ніяк не зашкодить подальшому транспортуванню зерна.

Загроза нових атак,пов‘язаних з зерновими угодами,лишається високою. І у випадку здійснення цих атак росіяни,скоріш за все,у виправдання відповідатимуть, що:

- Вони намагались поцілити у кораблі,що супроводжували судно,адже ті були

військовими(хоча транспортні судна супроводжуватимуть не військові кораблі);

- Вони виявили над територією моря українські безпілотики;

- Вони дізнались,що на бортах кораблів перевозили зброю для України;

Також в цей час рф намагатиметься схилити Туреччину на свою сторону, наполягатиме на побудові у себе заводу байрактарів, проводитиме з Туреччиною зустрічі, зокрема буде тиснути на економічну складову, наголошуючи, що турецький бюджет значно поповнюють російські туристи, і доводитиме Туреччині користь співпраці з рф.

    Ситуація вкотре довела,що конструктивний діалог і,тим більше, угоди з країною, яку Сенат США визнав спонсоркою  тероризму, неможливі. Що за будь-яких обставин перевезення зерна залишається небезпечною справою, адже для рф важливе не подолання транспортної кризи, а тільки позиціонування себе як країни, що начебто готова до діалогу.

Формування особистості

Авторка Олена Гусарова

Дехто думає, що лідером треба народитися, іншим ж здається, що лідерство – це великою мірою справа темпераменту в поєднанні з досвідом. Насправді ж, формування особистості відбувається протягом всього життя та залежить від багатьох факторів.

Багато хто прагне стати сильнішим, бути лідером у своєму оточенні, адже всім відомо, що сильна особистість притягує до себе таких же сильних та впевнених у собі людей, а також домагається успіху і поваги в суспільстві.

Особистість людини – це стержень, із якого все починається. Вона об’єднує у собі внутрішній світ та містить і генерує все те, якою ми бачимо людину. Проте і виховання в собі цього стержню – процес нелегкий, але як запевняють психологи, зробити з себе сильну особистість підвладне кожному. Формування особистості відбувається не лише через здатність людини пристосовуватися до зовнішнього оточення та через участь у громадському житті, це ще й процес соціального розвитку людини, свідомої діяльності, спілкування та виховання протягом всього життя.

І чим сильнішою буде особистість, тим більше людей можна об’єднати навколо себе, зібрати індивідів, які не лише будуть домагатися успіху, а й ставати справжніми лідерами.  Виховання в собі сили духу – процес нелегкий і не дуже швидкий, але цілком можливий. Аби стати саме такою особистістю, треба одразу налаштуватися на успіх та запрограмувати себе на позитив. Щоб стати тим, кого зазвичай називають лідером думок чи сильною людиною, спершу варто чітко сформулювати свої цілі та розставити пріоритети. Лише при чіткому плані дій та цілей можна досягти зростання та формування свого власного «я», відкриваючи в собі новий міцний стержень. Формування своєї сильної особистості це не лише ставати лідером думок для когось, це постійний самоаналіз себе, з’ясовування не тільки позитивних сторін, а й пошук негативних. Це вміння долати власні страхи, що б там не було, справлятися з ними і наводити у правильне русло.

Тож, які якості притаманні сильній особистості?

·       Витриманість і вміння контролювати свої емоції. Такі люди не виходять із себе і практично не підвищують голос.

·       Впевненість у собі. При цьому дана особа володіє адекватною самооцінкою. Вона знає собі ціну і не дозволяє кому-небудь її занижувати.

·       Незалежність. Сильна людина не піддається зовнішньому впливу, має свою точку зору і живе за власним принципам. Крім того, його настрій не залежить від зовнішніх чинників (поганої погоди або шкідливого оточення).

·       Вірність своїм ідеалам. Сильна особистість не боїться йти проти окремих людей або суспільства. Вона може програти в боротьбі, але не здатися.

·       Вміння програвати. Невдача сильною особистістю сприймається як необхідний етап у досягненні головної мети, як придбання необхідного досвіду.

·       Спокійне сприйняття критики в свою адресу, без образ і занадто сильних емоцій. Критику сильна особистість аналізує, бере до відома і намагається виправити реальні недоліки.

·       Уміння встановлювати межі. У випадках, коли хтось має намір їх переступити, сильна особистість ввічливо, але твердо вказує на це.

·       Вміння концентруватися. Така людина відрізняє важливі речі від другорядних і вміє зосередити свою увагу на виконуваному завданні. Він не кидає розпочату справу на половині шляху. Саме ця якість сприяє досягненню високих результатів.

Більшість людей — відображення тих, ким вони оточені. Якщо оточуючі ставлять собі нижчі вимоги, то люди понижуються до таких самих. Якщо ж оточуючі мають вищі стандарти, то люди підвищують свої власні до їхнього рівня. Тож аби відчувати себе сильною та надійною особистістю в першу чергу знайдіть собі таке коло спілкування, яке буде вас надихати та надавати крила, а ще тих, хто стане колом людей, що націлені на саморозвиток та персональний ріст.

Державний Герб як символ нерозривного зв’язку з Україною

 

Авторка Єва Сластнова

Усіх з малечку навчають розрізняти державні символи України, і кожен знає, що на гербі України зображено жовтий тризуб на синьому фоні, а у тризубі зашифроване символічне для країни слово «воля». Та насправді український тризуб має велику історію та роками слідує за країною від часів Київської Русі та до Незалежної України 1991 року.

Державний Герб України – це один з офіційних символів незалежної України, окрім гімну та прапора. Він є офіційною емблемою країни, що зображується на офіційних документах та печатках. Складається із Малого та Великого гербів. Малим вважається саме той знак, який усі ми добре знаємо, затверджений 19 лютого 1992 року, а Великий роками перебував у розробці й лише у 2021 році було визначено його вигляд. У його основу входить основний герб посередині, а по боках зображені фігури козака, що символізує Наддніпрянську Україну (справа) та лева, як символ Західноукраїнської Народної Республіки 1918 року (зліва). Великий герб використовується у рідких випадках, а Малий залишається основним символом.

Найперші археологічні знахідки із зображеннями схожі на тризуб датовані приблизно 4-3 століттям до нашої ери. А отже належать до часів Трипільської культури. Такі знаки були знайдені на території Поділля та Ольвії. Згодом цей знак використовували скіфі. За думкою істориків, на тогочасні племена відбився грецький вплив. Річ у тім, що у греків тризуб був символом влади. Одразу згадуються різноманітні боги різних культур, яких зображували з тризубом, як от, наприклад: Посейдон, Нептун і Перун. 

Історія українського тризуба офіційно розпочинається з 10 століття. Це був родовий знак династії Рюриковичів. Перша згадка про нього була у Болгарському літописі «Хроніка Манасії», у якому розповідалось про тризуб як символ дружинників князя Святослава. Однак за часів його правління тризуб мав лише два зубці. За гіпотезою істориків – це була буква «ц», що означала слово «цар». Викарбуваний тризуб ми можемо побачити на монетах часів Володимира Великого.  Однак він удосконалив його, додавши паличку по середині. Також сучасний символ був виявлений на руїнах Десятинної церкви та Свято-Успенському кафедральному соборі.

Після розпаду Русі символ частково належав Галицько-Волинському князівству. Але наступним важливим періодом становлення української символіки були 16-17 століття та часи Козацької держави. У часи Богдана Хмельницького на його клейнодах змальований козак із самопалом, саме він зараз фігурує на Великому гербі України. У 1758 він був визнаний офіційним гербом держави. Але на родових гербах гетьмана Хмельницького та кошового отамана Мазепи, були різноманітні хрести та якорі, які були стилізовані під тризуб. 

Після того, як Козацька Січ була зруйнована, а Україна втратила свою державність, лівий берег Дніпра був підпорядкований Московському Царству. Тоді від колишніх символів не залишилося й сліду. У всі часи Москва боялася будь-яких символів української державності й тоді офіційним гербом був двоголовий орел. А ось на західній Україні, яка входила до складу Австрійської імперії, залишила свій символ часів Галицько-Волинської держави.

У квітні 1918 року, коли до влади прийшов Скоропадський, з’явився шанс на відродження історичних українських символів, оскільки тогочасний гетьман підтримував відродження козацтва. У той час гербом став козак із самопалом, але від традиційного тризуба не відмовилися, так як той розташовувався вище козака. Такий символ з’явився на печатках нової Української Держави.

Коли у тому ж році восени відбувся переворот і до влади прийшла Директорія на чолі з Симоном Петлюрою, то тризуб знову став офіційним гербом України. На жаль, це було недовго і з приходом Радянської влади він став забороненим націоналістичним знаком, тож влада жорстоко карала тих, хто використовував у будь-яких цілях сучасний герб. Але після багаторічного «серпа і молота», коли наша Україна виборола свою незалежність, то у 1992 році тризуб знову став офіційним гербом України й відтепер назавжди.

Тризуб також фігурує в історії багатьох країн Європи та Азії, оскільки був частиною багатьох народів та мав особливу роль у віруваннях арійців. Адже в Індії, у Храмі Вайшну-Деві є статуя Великої Богині Мати, яка тримає у руках тризуб, символічним також є те, що храм стоїть на горі з трьома вершинами. Також, саме український тризуб показано на прапорі італійської армії. У часи Другої світової війни, італійське військо було направлене на територію України. Італійці були повністю розгромлені, але ті хто зміг повернутись на рідну землю сформували нове військо, яке і додало до свого герба український тризуб.

Існує близько 200 припущень щодо значення тризуба. Його вважають верхівкою скіпетра візантійського царя, короною, наконечником списа,  соколом, сокирою, корогвою, житнім колосом, шоломом тощо. Є думка, що це знак триєдиності світу та поєднання магічних символів якоря та сонця. Дехто вважає, що у тризубі зашифровані літери імені «Володимир», але найпопулярнішою думкою є те, що у символі закарбоване слово «воля».

Зараз герб України став культовим по всьому світу через підтримку, викликану російсько-українською війною. Тризуб сучасно оформлюють та відтворюють у татуюваннях, одязі та прикрасах, таким чином підтримується патріотичний дух українців. Тризуб - символ нерозривного зв’язку з Батьківщиною. З давніх-давен він був своєрідним оберегом та ставав знаком постійної боротьби за незалежність України. Тож кожен українець, який зараз знаходиться далеко від дому духовно пов’язаний з Вітчизною.