Невеликі зміни, що покращать ваше життя

       

Авторка: Єлизавета Капустянська

     Пропоную змінити на краще ваш фізичний і ментальний стан. І почати хочу з води, все елементарне просто, старайтесь пити більше води, це допоможе вашому шлунку краще перетравлювати їжу, а шкірі стати чистішою. З роботою чи навчанням ми часто забуваємо про воду і це не дуже сказується на нашому організмі.

     По можливості, мінімізуйте цукор з вашого раціону, це гарно вплине на вашу шкіру і загалом ви перестанете відчувати залежність від солодкого і тоді поласувати морозивом для вас стане набагато більшим задоволенням. Якщо не маєте проблем зі здоров'ям, то можна не повністю виключати цукор.

     Також, додайте у ваше життя трохи занять фізичною культурою, не обов'язково записуватись в зал, можна замість ліфту, вниз спускатись сходами, наприклад, чи робити щоранку зарядку, це не займе багато часу, але принесе стільки користі.

     Візьміть за правило читати в день визначену кількість сторінок, це може бути 5 чи 35, проте читання кожен день це дуже корисно, нам з усіх боків вічно кажуть "Читайте", до речі сам процес читання паперових книг, неважливо якої вони якості, розвиває наш мозок.

     Заведіть собі блокнотик де будете записувати справи, чесно кажучи звучить як щось не потрібне, але повірте, з цим ви станете набагато продуктивніше, адже вам захочеться ставити плюсики на всі справи, а не відкладати їх на наступний день.

Неповторні, мальовничі, небезпечні - можна підібрати десятки епітетів та метафор для опису найвищої гірської точки Землі, та ніякі слова не здатні сповна передати усю їх величність

Авторка: Надія Ткаченко

     Гірський хребет, розташований в Азії, з‘єднує 6 різних країн, а саме Індію, Непал, Бутан, Тибет, Афганістан і Пакистан.  «Мандрівник, що вирішив підкорити висоти Гімалаї, приречений на трагічну загибель» - так думають більшість людей. Хотілося б спростувати цей факт і відкрити можливості для туристів пірнути у незвіданий світ.

     Проте, на жаль, гори нас зустрічають з досить жорстким кліматом: мусони, повені, снігопади, зсуви і землетруси, сильні вітри.

     Завдяки величезній площі гірської системи, Гімалаї вражають одночасно живописними зеленими долинами та засніженими холодними вершинами. 

     Гімалаї є найменш відвідуваною частиною Землі, що робить цей район найбільш незайманою частиною планети після Антарктиди.

     Гірський хребет часто порівнюють зі стіною, але не просто через великі розміри і особливості рельєфу. Гімалаї захищали одразу 3 войовничі народи: Монголію, Китай та Індію, утворюючи природний бар‘єр. 

     Через нестерпний клімат та активну вирубку лісів є загроза для життя багатьох тварин і рослин, їх кількість щорічно зменшується. Тим не менш, лікарські рослини, що ростуть у цьому районі, вважаються найчистішими на планеті і можуть вилікувати від страшних людських хвороб.

Якщо перекласти назву «Гімалаї», ми отримаємо «Домівку снігу».

Як креативні миколаївці своєю творчістю допомагають наблизити перемогу

Авторка: Діана Шликова

Неординарна сфера, як мистецтво нагадування

Ландшафтні картини,  портрети відомих особистостей, філософські полотна,  провокаційні  графіті та інші монументальні праці  –  українські міста трансформуються  ніби по-новому. Фасади будівель більше не похмурі й журливі бетонні плити,  які вміщують безгоміння та закривають  прісний горизонт,  а гігантські полотна з надзвичайними малюнками.

Протягом декількох років  низка галерея стріт-арту поповнюється свіжими екземплярами.  Для нашої Батьківщини - новий напрямок вуличної творчості,  але він уже щільно  вкоренився в нашій українській  культурі.

Стріт-арт – це мистецтво повної свободи, що підносить живописний спіч будь-якого митця,  який хоче йти на діалог з суспільством та  донести важливість розуміння історії й контексту своєї праці.

Самобутній настінний живопис виконує не тільки естетичне призначення,  а й несе величезне змістовне навантаження,  порушуючи загострені суспільні питання,  що глибоко зворушують зовнішні та внутрішні проблеми людини та людства в цілому.

Ця творча ланка націлена на розкриття героїзму,  відваги та,  звичайно ж,  сміливості індивідуальностей, намалювати шедеври на будь-яких поверхнях.

Стріт-арт по-миколаївськи

В містечку Миколаїв, що знаходиться в південній частині України,  цей напрям набув великої популярності. На багатьох околицях «незламного» містечка , можна побачити найгарніші мурали на різноманітні тематики,  від яких перехоплює подих,  адже  надто творчі художники на кожному кроці розфарбовують у яскраві  й  різноколірними фарбами сірі вуличні полотна. Через те, щоб побачити справжній витвір  не традиційного мистецтва, не обов’язково йти в галерею,  адже  творіння культури перебуває зовсім близько,  лише варто тільки підняти очі й подивитися навкруги.

Нещодавно,  спілка креативних художників «Культурного десанту» на чолі з артистом Колею Сєргою,  розписала різнокольоровими фарбами стіни прифронтового міста патріотичними постерами та муралами.

Поміж робіт - вагома символічна композиція на вулиці Маріупольській. Символізм картини виражається у кольорах :жовтий колір означає сонце Миколаєва, а сині барви —  Азовське море Маріуполя.

Також,  один із муралів намалювали на честь голови обласної державної адміністрації Миколаївської області Віталія Кіма. Пан  Кім був зображений у незвичному персонажі,  а саме в вигляді  кота та втілює пряму копію світлини,  яка стала трендовою в Інтернеті.

В  умовах тотальної глобалізації спільноту стріт-арт потрохи посідає свою окрему нішу в сучасному мистецтві. Тому,  щоб не стояти на місці,  а рухатись жваво вперед,  необхідно попрактикуватися  сприймати останні події мистецтва. Та, звичайно ж,  не окреслювати творчість митців такими словами,  як  “вандалізм" або" нікчемність",  а намагатись їх осмислити.

За призмою стріт-арту ховається серйозний ідеологічний контекст, що направлений на окрему особистість, а саме на підвищення рівня критичного мислення.  Звідси,  слід вміти триматися спеціального балансу,  бо  автентичність має гармонійно взаємодіяти із сучасністю.

Проте,  важко не погодиться,  що розмальований  скрізь світ набагато яскравіший і блискучіший,  ніж буденна,  сіра рутинність !

 

Українці співуча нація

Авторка: Надія Корнієнко

Українська мова дуже милозвучна, вірші написані українською мовою ідеально лягають на музику створюючи неперевершену композицію. Наш народ співав про все що бачив, чув чи відчував, кожна подія була описана в чарівних піснях про Україну. Співали про кохання щасливе чи нещасне, про те як українці боронили свою землю від ворогів, які прийшли на неї з війною, про наречених та їхні хвилювання, про біль втрати, співали й про роботу та здавалося б про звичайні буденні справи. Кожна подія була висвітлена по особливому, хоча інколи з’являлися схожі мотиви.  

Пісні передавалися усно з покоління в покоління, інколи в слова пісні вносили зміни, підбирали більш влучні, одні епізоди викладали більш детально, а інші зовсім – опускали. З часом народні пісні змінювали мотиви, їх переспівували вже на сучасний лад, як, наприклад всім відому пісні «Ой у лузі червона калина», пісня була написана Степаном Чарнецьким у 1914 році, до п’єси-опису життя славетного гетьмана Дорошенка. Після повномасштабного російського вторгнення пісня набула нової популярності, її стали переспівувати професійні та непрофесійні виконавці у багатьох містах та країнах, показуючи свою підтримку Україні під час війни.

Українські народні пісні можна поділити на декілька видів, одними з найпопулярніших є:

Історичні – козацькі, кріпацькі, емігрантські;

Обрядові пісні – це щедрівки, веснянки, колядки.

Побутові – колискові, жартівливі, про важку роботу.

Ліричні – про кохання. 

Кожна українська народна пісня має свою історію створення, та розповідає нам про життя нашого народу. Коли автор оприлюднював слова та музику пісні їх підхоплювали сотні вуст, вони розходилися світом та викликали захоплення у інших народів.

 

Що таке маніпуляції та як захищатися від них

 

Авторка : Анна Некрашевська

     

     У повсякденному житті ми досить часто стикаємося із ситуаціями, коли потрібно вплинути на інших або ж навпаки люди вливають нами.

     Метафора маніпуляції зародилася ще з тих часів, коли з’явилися перші фокусники. Психологи вважають, що це саме ті люди, які розуміли психологію глядачів та поводження з ними. Їхнє головне гасло було: «Спритність рук, і ніякого обману». Тож, можемо стверджувати, що вони користувалися різними техніками та правилами впливу для того, щоб зробити справжнє шоу.

Але що ж таке насправді маніпуляція?

     У багатьох фахівців розходяться думки щодо одного визначення, але загалом маніпуляція - це прихований вплив, факт якого має залишатися непомітним. Успіх маніпуляції залежить від того, щоб співрозмовника ввести в оману та позбавити логічного мислення. Люди, які користуються такими техніками досконало знають, на які місця співрозмовника потрібно надавити, щоб він зробив рішення, яке буде правильним для маніпулятора. Зазвичай жертва не розуміє, що відбувається та просто слідує за іншим, адже все проходить дуже швидко. Тому інколи буває досить важко помітити, що щось відбувається.

     Але сьогодні існують техніки для протидії небажаного впливу та відстоювання своєї думки.

     Насамперед потрібно збільшити дистанцію між співрозмовником або й взагалі вийти з кімнати, щоб не потрапляти в його поле дотику та зору. Таким чином ви відгородитесь від маніпулятора та зможете спокійно все обмірковувати. Наступним кроком може бути ігнорування людини, яка хоче вплинути на вас, адже в нього просто зникне цікавість щось говорити, якщо ви просто не будете звертати на нього увагу. Також гарним методом є техніка «блокування», коли ви відповідаєте, що просто не розумієте слів людини, яка хоче вплинути, та просите повторити знову і знову. І в кінці маніпулятор сам втрачає терпіння щось з вами робити та просто йде.

     Хотіла б ще додати, що існує такий термін, як контрманіпуляція, коли ви вдаєте, що ведете діалог та піддаєтесь під вплив, але все ж таки в кінці використовуєте ті самі прийоми та завдаєте удару тому, хто хотів вас образити.

     На мою думку, якщо ви хочете збудувати здорові стосунки із співрозмовником, щоб дізнатися щось або розповісти, завжди потрібно спокійно та ввічливо вести діалог,  щоб нікого не образити та не показати себе з поганого боку.

Дбаймо про природу разом!

Авторка: Анастасія Сорока

     Кожен з нас може долучитися до збереження природи і це не так важко, як здається на перший погляд. Напевно ви вже не один раз чули про глобальне потепління, яке означитиме величезні ризики екстремальних посух, пожеж, повеней і нестачі харчів для мільйонів людей; про дуже велику забрудненість повітря, океанів, суші. Від цієї забрудненості гинуть тварини та хворіють люди. Ми повинні запобігти ще більшим катастрофам і зберегти нашу планету, адже це наш дім, а іншого такого в нас не буде.
 Ось декілька простих рекомендацій, які може виконувати кожна людина і таким чином дбати про природу.
Відмова від поліетиленових пакетів і пластику.
     В українських магазинах все частіше можна помітити еко-торбини, що дуже тішить. Але поліетиленові пакети все ще найбільше використовуються. Боротьбу із поліетиленовими пакетами можна розпочати самостійно, просто зменшивши їх споживання. Якщо кожна людина почне використовувати еко-торбину замість купи поліетилену, то це буде краще впливати на екологію, адже, як ми знаємо, поліетилен дуже довго розкладається і згубно впливає на природу. Також замість одноразового пластикового посуду використовуйте звичайний або металевий. Це скоротить кількість пластику, викинутого на сміття.
Сортувати сміття і віддавати на переробку.
     Використані скло, пластик та папір можуть бути перероблені на інші продукти. Для цього ми маємо сортувати відходи та викидати їх у спеціальні смітники для переробки. Таким чином ви робите вклад в боротьбу із забрудненням навколишнього середовища. У багатьох містах України вже є розподілення на пластик та інші відходи. Це хороший початок, щоб піклуватися про екологію. Також здавайте на макулатуру непотрібні вам газети та книги. Завдяки переробленню паперу у нас є можливість зберегти від вирубування до півмільйона дерев на тиждень.
Економія електроенергії.
     Це допоможе не тільки природі, а й нашій країні, адже ви знаєте, що українцям потрібно намагатися економити електроенергію. Вимикайте світло, коли виходите з кімнати; не залишайте увімкненими в розетку прилади, якими ви не користуєтеся; не вмикайте багато приладів одночасно; кип’ятіть тільки потрібну вам кількість води і т.д.
Екологічне пересування.
     Якщо ви маєте можливість пройтися пішки, проїхатися на велосипеді, а не на машині – використовуйте її. Так ви будете почуватися здоровими, енергійними, в хорошій фізичній формі. Та ще й зменшуватимете викиди шкідливих речовин в повітря.
Викидати сміття в смітник.
     Зазвичай сміттєві баки у містах є на кожному кроці. Звісно, багато людей зараз усвідомлюють, що смітити на вулиці не можна. Але все ж невеличке нагадування: не забруднюйте вулиці міст, ліси та інші території, бо ж ніхто не хоче жити в бруді.
 
Починайте з себе. Якщо кожен з нас буде сортувати сміття, викидати його, а не смітити на вулицях, екологічно пересуватися і т.д., то наша природа стане чистішою.

Фемінітиви: чому важливо їх використовувати?

     Світ неупинно рухається у бік рівності прав. Останні роки все частіше можна почути по телевізору чи прочитати в Інтернеті такі слова як: директорка, секретарка, адвокатеса, історикиня тощо. Це так звані фемінітиви, що є дуже незвичними для середньостатистичної людини в Україні. Реакція на такі слова буває дуже різна. Когось смішить виокремлення жіночої статі у професіях, а деяких навіть обурює. Проте насправді мало хто замислюється, що фемінітиви - це частина сучасної української мови, яка має повне право на існування.

     Що це взагалі таке? Фемінітиви - це іменники жіночого роду, які є альтернативою до аналогічних «чоловічих» назв. Вони діляться на дві групи. Перша називає жінок за характеристиками: професією, національністю або сімейним статусом. Друга називає самиць тварин (вовчиця, лисиця).

     Фемінітиви, незважаючи на думку більшості людей, не є новим явищем для української мови. Оскільки багато століть жінки не претендували на професійну діяльність, то перші фемінітиви стосувались побутових та родинних сфер. За думкою кандидатки наук Марії Брус, що займається вивченням жіночих назв у староукраїнських пам’ятках, перші фемінітиви з’явилися ще тоді, коли жінки ставали власницями майна, і це прослідковується у писемних історичних пам’ятках. Наприклад, у 11 столітті вже існувало слово «княгиня».

     Фемінітиви почали створюватись у період 17 століття, коли Литовським статутом було узаконено однаковість спадкових прав жінок і чоловіків. З того періоду, жінки почали брати участь у різноманітних громадських справах, і з’явилася потреба у представлені жінки перед суспільством. Так і з’явилися слова кредиторка та дорадниця. Більш активно, фемінітиви стали створюватись у 19-20 столітті, коли збільшилися права у жінок і зросла кількість професій, що було пов’язано із промисловим переворотом.

У відомому «Російсько-українського академічному словнику Агатангела Кримського» є позначення жінок у правових відносинах. А у «Словнику української мови в 11 томах» аж понад 3 тисячі жіночих назв. Ці словники були написані у 30-ті роки минулого століття, а отже у період активної українізації. Фемінітиви розвивались одночасно з українською культурою, але цей процес був призупинений, через великий вплив радянської мовної політики.

     У часи СРСР українська мова особливо не розвивалась та навіть принижувалась. У країні головною мовою була російська, тож про фемінітиви не йшлося й мови. Адже в російській мові немає такої кількості суфіксів для утворення жіночого роду, на відміну від української, де їх понад 13. Цікавим також є те, що форми жіночого роду все ж були у вжитку, але стосувались тільки низькокваліфікованих професій. Адже усі ми завжди чули про професію покоївки, домогосподарки, офіціантки чи вчительки. А от престижні професії мали лише чоловічий рід: директор, міністр депутат.

То чому важливо вводити в активний вжиток фемінітиви? Зараз це поняття про гендерну рівність. Професії, що використовуються у чоловічому роді – це наслідки патріархату та часткової мізогінії. Варто пам’ятати, що жінки дуже важко виборювали свої права. У минулих століттях, вони мали підписувати твори не своїми іменами, перевдягатись у чоловіка та постійно доводити свої знання та вміння. Чи має бути жодна дискримінація у 21 столітті? Точно ні.

     Треба визнати, що і зараз жінки досі ведуть боротьбу з нерівністю, коли отримують меншу від чоловіків зарплатню, не претендують на деякі посади та стикаються із сексуалізацією. Навіть зараз усе жіноче вважається другорядним та меншовартим. І ігнорування фемінітивів, як позначення професійної діяльності лише підтверджує це.

Фемінітиви можна утворити від будь-якої професії. Звісно, ситуація змінюється, якщо таке слово вже існує й має інше значення. Напевно всі чули жарти про «пілотку» та «електричку». У такому випадку, ми не обмежуємося однаковими суфіксами, а використовуємо маловживані, але не менш елегантні. Так жінка пілот – це пілотеса, а адвокат – адвокатеса. Не мають жіночого відповідника лише професії, що є загальновживаними, але не є українськими. Така ситуація зі словом «посол». Ми часто можемо його почути, але варто знати, що українською правильно амбасадор, і відповідно – амбасадорка.

     

     Чому є люди, які досі неоднозначно ставляться до фемінітивів? Перш за все це пов’язано зі стереотипами. Тобто не визнання того, що жінки заслуговують на своє відзначення на тій чи іншій посаді. А також зі звичкою, яка тягнеться із часів радянського союзу. Тоді всіх називали однаково і ніхто навіть не замислювався про якісь варіанти змін, тож не можуть змиритись і досі.

     Одним з аргументів людей, що проти фемінітивів – це погане звучання. Важливо пам’ятати, що милозвучність – це суб’єктивна річ, яка немає нічого спільного з правилами сучасної української мови. Фонетично ми можемо визначити та за можливості змінити слова, але визначати право на існування фемінітивів таким способом не є доречним.

Джерела:

https://www.wonderzine.com.ua/wonderzine/life/equality/4131-5-vidpovidey-na-poshireni-pitannya-pro-feminitivi

https://explainer.ua/shho-take-feminitivi-ta-navishho-yih-vzhivati/

Єва Сластнова