Селф-хелп література. Реальна допомога чи обман?

Автор: Анастасія Бондарчук 

     Особисте життя, кар’єрний розвиток, фізичний і і психологічний стан – із цими питаннями нам обіцяють допомогти, знайти легкий шлях вирішення проблем. Та чи насправді усе так ідеально?

     Протягом останніх десятиліть, книги жанру селф-хелп залишаються у топі читацьких інтересів, а мережа переповнена різноманітними списками мастрід та рекомендаціями. Люди звертаються до даного виду літератури з надією отримати відповідь на питання, що турбують, наче це якась чудодійна пігулка. Проте окрім експертів, які дійсно мають на меті допомогти своїм читачам, можна натрапити на шахраїв, яких цікавить лише заробіток, а поради можуть навіть зашкодити, вже не кажучи про низький рівень їхньої дієвості у реальному світі.

     Відрізнити якісну книгу від неефективного мотлоху можна за кількома ознаками:

- авторитетний автор, що є експертом у своїй галузі, кваліфікованим фахівцем, ученим;

- наведені докази та дослідження, які підтверджують написане;

- посилання на інші наукові й перевірені джерела.

     Важливо бути критичним і проводити власне дослідження перш, ніж обрати конкретне видання, зрозуміти, що саме вам необхідно. Для зручності експерти виділяють дві великі категорії, а саме книги, які присвячені вирішенню конкретних проблем ,такі як безсоння, стрес, залежність, тривога і депресія (тобто видання на тему психології) та книги, що описують поради про кар’єрне зростання, особистісний розвиток. Несподівано, але остання категорія переважає у своїй кількості, попри загальну тенденцію звернення уваги саме на проблему психологічної підтримки.

     Не слід забувати, що за привабливою обкладинкою, яка обіцяє нам вирішення усіх проблем та стрімкий розвиток можуть бути приховані негативні аспекти. Експерти відзначають, що купівля подібних книг може бути складовою синдрому фальшивих надій, сподівання на швидке і легке досягнення своїх цілей, відчуття контролю над власним життям, проте людина досі нездатна досягти стійких змін. Дієвість таких книг загалом ставлять під сумнів, адже лише якісна співпраця із фахівцем може дати позитивний та помітний результат.

     Серед найбільш розповсюджених міфів, які популяризують книги із саморозвитку, варто згадати наступні:

-     Виплесніть свій гнів і він зникне. Дослідження показують, що вираження гніву швидше підтримує агресію, аніж допомагає позбутись її.

-     Коли ви в депресії, уявіть себе щасливим, зосередившись на позитиві. Як правило ефект зовсім протилежний тому, що ви очікуєте, тому що дана практика може зробити ваші переживання та смуток біль очевидними.

-     Візуалізуйте свої цілі, це допоможе вам їх досягти. Однак дослідження доводять, що для втілення у життя своїх бажань потрібен не лише оптимізм, а й зосередження на перешкодах, які кроки необхідно здійснити, щоб їх подолати та досягти мети.

-    Самоствердження (позитивні афірмації) допоможе вам покращити свою самооцінку. Фахівці вказують, що дана техніка недостатньо сильна, оскільки для людей важливий позитивний зворотній зв’язок та комунікація із тими, хто має значення для нас. «Самооцінка – це сума ваших взаємодій з іншими людьми протягом життя, і вона не зміниться за одну ніч».

-     Активне слухання допомагає краще спілкуватися зі своїм партнером. Це приваблива ідея, але дослідження показують, що навіть люблячі та щасливі пари не використовують цю техніку. Натомість експерти радять серйозно сприймати партнера й уникати ворожості у стосунках.

     І це лише кілька спотворених думок, з якими ви можете стикнутись, тому завжди потрібно ставитись скептично та використовувати принципи критичного мислення.

     У вітчизняному просторі також протягом тривалого часу спостерігається стійкий інтерес до селф-хелп літератури, що досягнув свого апогею під час пандемії та карантинних обмежень. Однак перед українським читачем постає ще одна перешкода, а саме різниця менталітету автора й споживача інформації, адже більшість книг про саморозвиток пишуть у інших країнах. При перекладі видання майже не редагується та не враховує локальних культурних особливостей і цінностей. Соціально-економічний рівень України і багатьох інших країн суттєво відрізняється, тому поради й стратегії, котрі можуть бути ефективними для зарубіжної аудиторії, не є доречними чи ефективними в українських реаліях.

     Знайти ж книги від українських авторів, як виявилось, теж нелегке завдання, вони просто губляться серед величезної кількості іноземних публікацій, рідко потрапляють у списки мастрід і рекомендації. Проте, наразі можемо спостерігати розвиток українських авторів у цьому жанрі та збільшення їх присутності на полицях книгарень, що свідчить про збільшення попиту і на вітчизняну селф-хелп літературу.

     Та незалежно від того, які поради ви отримаєте, подумайте як вони вписуються у ваше життя. Можливо, вам захочеться відкинути деякі з них або ж адаптувати чи вписати у свій розпорядок дня. Краще робити невеликі кроки та діяти поступово, щоб сформувати звички, які мають сенс для вас. Рекомендації, що містяться в книгах про саморозвиток, базуються на фактах і дослідженнях, не можуть бути застосовні до всіх людей у всьому світі, адже існують системні проблеми, які можуть стримувати вас.

Використані матеріали дослідження: https://link.springer.com/article/10.1007/s10902-006-9041-2 

Українське кіно

Авторка: Владислава Давидовська

     Український кінематограф зазнав значних змін під впливом радянського союзу, у подальшому від впливу пострадянської росії. Зараз навіть українці знецінюють українське кіно, в той час, як у Європі кінематограф отримує визнання. Чому ж так сталося?

     «Українське кіно до певної міри стало індикатором посилення і перемоги партійного впливу на культурний розвиток суспільства. Існувала значна кількість важелів, які було використано таким чином, щоб змінити «обличчя» українського кінематографу. Цей процес був досить складним та багатогранним, а його наслідки – трагічними та безповоротними.» – пише кандидатка історичних наук Кузюк Оксана. 

     Українське кіно просто не встигало розвиватися, фільми забороняли, режисерів репресували, приправляючи це все нав‘язанним комплексом меншовартості українського народу, який широко транслювався на великих екранах. Радянська влада наполегливо втручалася в культуру та накладала цензуру, більша частина фільмів були з російськими акторами російською мовою, у той час як українці грали лише другорядні ролі. Загалом мета радянського союзу була створити образ дурного, несерйозного пиятика українця, який окрім села та корови нічого не бачив, на противагу освіченому благородному росіянину, відданому своїй країні та владі, так званий «великий гражданин советского союза».

     Після отримання незалежності кіноіндустрія постраждала ще більше, переважно через економічну кризу, кількість художніх фільмів з 45 зменшилась до 4 на рік, в той час як російське телебачення стрімко розвивалося, після чого потрапило і до нас, пропагуючи братські народи та стираючи нашу національну ідентичність. Держава на тот момент ніяк не фінансувала кіновиробництво, тому кіно почало фінансуватися бізнесами, комерціалізація вплинула на зміст художніх творів, замість важливих екзистенційних питань, підняття теми самоідентичності як народу, сенсу буття та опору російській культурі, ми отримали нетривіальні пригодницькі, кримінальні та еротичні фільми, що розраховані на російську аудиторію та широкого глядача. 

     Переосмислення кінематографу почалося під час початку російсько-української війни, з’являються нові культурні спілки, у який режисери та митці мають ціль активно висловлювати свою позицію  щодо  російської  агресії, з‘являються стрічки про революцію гідності 2013-2014 років, про Донбас, про винищення кримських татар, геноцид українського народу, набирають популярності історичні та документальні фільми, які у подальшому отримують міжнародне визнання. 

     Під час повномасштабного вторгнення на світ виходить драма Дмитра Сухолиткого-Собчука «Памфір», кінокартина отримала премію за найкращий фільм  на Каїрському міжнародному фестивалі, нагороду Філадельфійського кінофестивалю, нагороду Туринського, Віденського, Палицького та Клівлендського  кінофестивалю, також премії та нагороди в Україні. 

     24 серпня у прокаті з‘явиться у прокаті документальний фільм «День незалежності» Володимира Тихого. Також вартий  уваги трагікомедія Антоніо Лукіча  «Люксембург, Люксембург» який було випущено минулого року,   Антоніо Лукіч отримав нагороду за найкращу режисуру на 20-му Міжнародному фестивалі в Монте-Карло. Анімаційний фільм  «Мавка. Лісова пісня» також мав неперевершений ажіотаж, на сьогодні це найкасованіший український кінопроєкт.

     З цього можна зробити висновок, що зараз ми тільки почали свій розвиток, без втручання агресивних сусідів. 

В Києві відбудеться арт-виставка робіт юної художниці Софії Свободи та презентація книги київського літератора YARa (Ярослав Карпець) "Self-Harm/Сампошкодження"

 

17 червня о 16.00 відбудеться арт-виставка робіт юної художниці Софії Свободи та презентація книги київського літератора YARa (Ярослав Карпець) "Self-Harm/Сампошкодження". 

У програмі заходу:

-  презентація художніх робіт юної художниці з Узина, зокрема і тих, які можна побачити в книзі YARa;

- історія написання книги й розповідь про літературно-художнє видання від літературознавців, критиків, психологів;

-  виступи молодих і талановитих музикантів; 

-:виступи київських поетів;

- благодійний аукціон на на підтримку ЗСУ;

- неформальне спілкування для гостей події;

Свобода Софія Сергіївна - юна і талановита художниця. Народилася в Києві, згодом переїхали в мальовниче село Василів, що в Білоцерківському районі. Природа і краса цього села стала натхненням на художні мрії і досягнення. Навчалась у КУ«Дитячій школі мистецтв» Узинської міської ради з 01.09.15 по 31.05.21 здобула велику кількість подяк, грамот і дипломів (22). Шість медалей 1-го місця, два кубки, два гран-прі. Педагогом юного обдарування є  Зотова Ірина Павлівна.

Софія Свобода брала участь в мистецьких заходах, конкурсах, виставках в Україні, Торонто і Хорватії. Цьогоріч вступатиме до художнього ВНЗ у Києві.

Ярослав Карпець (Яр Левчук) - київський поет, журналіст, літературний критик, громадський діяч і волонтер. Автор трьох книг. Член Національної спілки письменників та член Національної спілки журналістів України. Керівник проєкту "Книжкові Сили України", модератор Кіноклуб Docudays UA YAR.CINEMA.CLUB, засновник і головний редактор Видавничої майстерні "YAR". Автор відео на Ютубі про українських митців та українську культуру.

Захід пройде в Арт-просторі нового формату "Underground Art Space" (Cолом'янський район, вулиця Пилипа Козицького, 5).

Вхід - щирий донат у скриньку на підтримку контрнаступу й ЗСУ.

Посилання на сторінку арт-простору в Інстаграмі: https://www.instagram.com/underground.art.space/?igshid=OGQ5ZDc2ODk2ZA

Заступник Міністра оборони України Віталій Дейнега взяв участь у п’ятому засіданні Кібердіалогу Україна-США

     1 червня 2023 року делегації України та Сполучених Штатів Америки зустрілися в м. Таллінн (Естонія) для проведення 5-го Кібердіалогу України та США – щорічного заходу з питань співпраці у сфері кібербезпеки, повідомляється на сайті МОУ.

     Під час зустрічі делегація США висловила непохитну підтримку Україні у сфері кіберзахисту в боротьбі з російською агресією. США працюють над виділенням додаткового пакету допомоги Україні у сфері кібербезпеки в обсязі 37 мільйонів доларів. Загальний обсяг допомоги з боку США у цій сфері складатиме 82 мільйони доларів з лютого 2022 року та 120 мільйонів доларів з 2016 року. Ця підтримка спрямована на розбудову спроможностей України виявляти, стримувати та реагувати на кіберінциденти та загрози, а також на захист критично важливих мереж і цифрової інфраструктури.

     «Розбудова спроможностей кібербезпеки є одним із ключових пріоритетів Міністерства оборони, тому ми особливо цінуємо партнерство та плідну співпрацю зі Сполученими Штатами у цій сфері» — прокоментував Віталій Дейнега.

Сторони обговорили місце кібербезпеки в довгостроковому цифровому розвитку України, зокрема підтримку в розвитку людського капіталу, інституцій та критичної інфраструктури. Учасники обмінялися думками щодо майбутньої співпраці з питань кібербезпеки, зокрема щодо обміну набутим досвідом у сфері цифрової та кіберполітики.

До складу української делегації на чолі із заступником Міністра закордонних справ Антоном Демьохіним увійшли заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Сергій Демедюк, заступник Міністра цифрової трансформації Георгій Дубинський, заступник Міністра оборони з питань цифрового розвитку Віталій Дейнега, начальник Головного управління радіоелектронної та кіберборотьби Генерального штабу ЗСУ Іван Павленко, заступники Голови Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України Віктор Жора та Олександр Потій, директор департаменту Служби зовнішньої розвідки України Олег Кірій, заступник начальника департаменту кібербезпеки СБУ Іван Калабашкін, заступник начальника Департаменту кіберполіції Національної поліції України Олег Заворотній, начальник управління цифрового розвитку та кібербезпеки Міністерства енергетики Роман Кравідз, керівник служби забезпечення діяльності НКЦК Апарату РНБО Сергій Прокопенко та Надзвичайний і Повноважний Посол України в Естонії Мар’яна Беца.

     Посол з особливих доручень з питань кіберпростору та цифрової політики Натаніель Фік з Державного департаменту очолював делегацію США, до складу якої увійшли виконуюча обов’язки національного директора з кібербезпеки Білого дому Кемба Уолден, заступник помічника міністра оборони Майк Еоянг, заступник командувача кіберкомандування США генерал-лейтенант Тімоті Хо, Бригадний генерал Чад Радуеге з Європейського командування США, заступник помічника міністра внутрішньої безпеки Томас Макдермотт і виконавчий директор Агентства з кібербезпеки та безпеки інфраструктури Брендон Уейлз, а також представники Федерального бюро розслідувань та USAID.

     Члени делегацій висловили вдячність уряду Естонії за можливість зустрічі в Таллінні.

Тестування косметики на тваринах

Авторка: Юлія Лесько

     

     Здавалося б, що люди стають більш свідомими та гуманними до тварин, проте, це не завжди так. Тварини й досі страждають від жорстоких досліджень та непотрібних випробувань.

     Сьогодні, дехто вважає обов’язковим тестувати косметику «спеціального використання» (такі як фарба для волосся та сонцезахисні креми) на тваринах, а багато гуманніших методів тестування ще не прийняті регуляторними органами країн.

Компанії проводять тести на тваринах, бо створюють нові інгредієнти та хочуть оцінити їх безпеку. Проте, це жорстоко та непотрібно, оскільки компанії можуть створювати продукти із тисячі вже перевірених інгредієнтів, які не потребують додаткового тестування. 

     Існують тисячі дивовижних  брендів, які не тестують свої продукти, рецептури чи інгредієнти на тваринах. Про це можна дізнатись в Інтернеті, або зручніше завантажити додаток, який допоможе швидко визначити чи тестували продукт на тваринах.

Також, на багатьох продукція можна помітити значок «The Leaping Bunny» та впевнено користуватись таким засобом.

     Варто зазначити, що тестування засобів на тваринах не є точними. Тварини часто реагують інакше ніж люди, що призводить до неточних оцінок. Ненадійні та неефективні тести  означають, що безпека споживачів не може бути гарантована. 

     На ринку вже є тисячі продуктів, виготовлених із використанням інгредієнтів із довгою історією безпечного використання, які не потребують додаткових тестів. Компанії можуть забезпечити безпеку, вирішуючи створювати продукти з використанням цих інгредієнтів. Також, вони мають можливість використовувати наявні тести без тварин або інвестувати та розробляти нові. Уже доступно майже 50 тестів, які не проводяться на тваринах, ще багато в розробці. Сучасні альтернативи можуть точніше імітувати реакцію людей на косметичні інгредієнти та продукти. Вони також часто більш ефективні та рентабельні. 

     Ви можете допомогти збільшити кількість компаній, які відповідають стандарту Leaping Bunny, закликаючи компанії сертифікувати свою продукцію як вільну від жорстокого поводження. Відповідально обирайте засоби, які купуєте. Якщо бренд, який ви розглядаєте, не входить до списку Leaping Bunny, зв’яжіться з компанією та запитайте, чи його продукти або інгредієнти тестуються на тваринах на будь-якому етапі виробничого процесу. 

     Дбайте про тварин та користуйтесь гуманною косметикою!

Жага до володіння та чому маркетинг працює

  Феномен жаги до володіння пов’язаний з тим, що ми більше цінуємо те що маємо, навіть переоцінюємо його реальну вартість. Наприклад я хочу продати будинок, і ставлю цінник вищий за очікування потенційного покупця, це відбувається через страх втрати будинку, який має для мене більше емоційне значення, коли для іншої людини це просто будинок без будь-яких спогадів. Цей принцип описав Ден Аріелі  у своїй книжці «Передбачувана ірраціональність», автор є професором психології та поведінкової економіки ізраїльсько-американського походження. Поведінкова економіка це поєднання психології та класичної економіки для розуміння прийняття рішень людей, тобто вона вивчає задля, яким чинникам люди приймають свої економічні рішення і які наслідки це має як для окремих індивідів, так і для соціуму загалом. 

  Автор книжки пояснює та наводить приклади нелогічних рішень та розбирає те, чому ми їх приймаємо. На цих принципах й досі тримається реклама та маркетинг, наприклад, яскраві картинки та привабливі моделі у фірмових речах, чоловіки на дорогих машинах, це все спонукає нас приймати рішення у сторону покупки цих речей (навіть якщо вони нам не по гаманцю), бо ми вже себе з ними уявляємо та асоціюємо себе з гарною картинкою у рекламних постах. Як каже автор, «велика частина нашого життя присвячена саме володінню», він розповідає про три ірраціональні примхи:

- Ми закохуємося в те, що маємо.

- Ми зосереджуємося на тому, що можемо втратити, а не на тому, що можемо отримати.

- Ми припускаємо, що люди приймають цей обмін, як і ми. 

- Ми маємо схильність емоційно прив’язуватися до речей якими ще не володіємо, це має термін «уявне володіння» який є одним в головних мотивів рекламної індустрії. 

  Особливо  часто можна помітити, що люксові бренди створюють відчуття недосяжності, жарти про консультантів в подібних магазинах є фактом, окрім окремих особливостей кожної людини ми бачимо що всі вони створюють картинку того, що це не для всіх, додаючи особливості продукту тим самим створюючи у покупців відчуття унікальності, якщо вони собі цю річ можуть дозволити, тут ми й потрапляємо у пастку володіння. Саме через володіння ми отримуємо статус, а від статусу залежить те, чим ми захочемо володіти далі. 

  Принципу маркетингу та як на нас це впливає:

Клієнтоорієнтованість. Компанія розуміє, що її зусилля мають бути зосереджені на потребах клієнта та вирішенні проблем. Більшість компаній створює ілюзію «дружніх стосунків» між клієнтом, що призводить до більшої довіри зі сторони покупця/клієнта, в такому разі бізнес будується на соціальних нормах, перетинаючи межу і потрапляючи у ринкові норми клієнт стає обуреним, адже йому поставили чіткі умови замість дружньої розмови з привітним менеджером. Ми як споживачі не можемо дотримуватися обох норм одразу, тому ваше враження залежить від того які рамки обрала компанія.

Цінність продукту. Наше розуміння ціни залежить від так званого «якоря», ми схильні порівнювати ціни між собою, і будемо відштовхуватися від тієї ціни яку нам дали одразу, тобто якщо умовно розділити групи, у якій першій групі показали цінник з сумою 500 гривень за продукт, а іншій 150, наприклад, у першої групи уявлення про цінність товару буде відрізнятися і вони будуть готові платити за неї 500 та більше, в той самий час як інша група буде обирати товар з цінною в районі 150 гривень

Диференціація. Продукт має вирізнятися через інших, розуміючи продукт конкурентів. Саме через унікальність продукту ми обираємо саме його оцінюючи його переваги, як візуальні, так і функціональні, якщо це все підкріпити знову ж таки гарною візуальною рекламою ми опинимося у пастці бажання цим заволодіти. 

Ірраціональність у такому випадку є ані поганою, ані хорошою, але коли розумієш те, як реагує наш мозок на рекламу, можна запобігти непотрібних покупок та об’єктивно невдалих рішень якщо у цьому звісно є необхідність. Насправді ми занадто рідко усвідомлюємо чому обираємо самі ці речі, чому обираємо саме цю квартиру, чому обираємо саме цю країну для відпустки та чому би обрали саме цю людину для шлюбу, ці всі питання, на перший погляд, ніяким чином не стосуються економіки, але вона має безпосередній вплив навіть на вибір нашої життєвої мети, ця книжка як мінімум дозволить краще розуміти себе, а як максимум приведе вас до шляху свідомого споживання.

Владислава Давидовська